Health & Education

ВИРАЗКОВА ХВОРОБА: «ГАСТРО-КАРДІОЛОГІЧНИЙ» КОНФЛІКТ КОМОРБІДНОСТІ

2026-03-05T08:32:49+02:00

Демографічне старіння населення та зростання поширеності коморбідної патології перетворюють поєднання ішемічної хвороби серця та захворювань гастродуоденальної зони на одну з найгостріших проблем сучасної внутрішньої медицини. Довічна антитромботична терапія, що є безальтернативним стандартом профілактики ішемічних подій, виступає провідним етіологічним фактором розвитку ерозивно-виразкових уражень та шлунково-кишкових кровотеч. Метою даної роботи є систематизація сучасних стратегій менеджменту таких пацієнтів для вирішення клінічної дилеми між тромботичними та геморагічними ризиками. На основі аналізу даних доказової медицини та міжнародних настанов (ESC, ACG, ESGE) за 2015–2025 рр., розглянуто механізми пошкодження слизової оболонки різними класами препаратів: від системного пригнічення простагландинів аспірином до порушення процесів репарації інгібіторами P2Y12. Обґрунтовано необхідність переходу від емпіричного призначення гастропротекторів до проактивної стратифікації ризику з використанням валідованих шкал (ARC-HBR, PRECISE-DAPT). Наголошено на критичній важливості ерадикації Helicobacter pylori перед початком довготривалої антитромботичної терапії як найбільш ефективної та економічно обґрунтованої стратегії первинної профілактики. На базі результатів сучасних метааналізів підтверджено статус інгібіторів протонної помпи (ІПП) як «золотого стандарту» гастропротекції. Детально висвітлено дискусійні питання безпеки, зокрема проблему міжлікарської взаємодії клопідогрелю та ІПП. Наведено докази відсутності впливу цієї взаємодії на зростання серцево-судинної смертності та розглянуто переваги нових антиагрегантів (тикагрелор), метаболізм яких не залежить від CYP2C19. Ключовим результатом огляду є демонстрація зміни парадигми ведення пацієнтів із гострою кровотечею. Обґрунтовано, що після досягнення надійного ендоскопічного гемостазу пріоритетом є максимально швидке (у межах 3–7 днів) відновлення антитромботичної терапії, оскільки ризик смертності від тромботичних ускладнень у цей період значно перевищує ризик рецидиву кровотечі. Зроблено висновок, що ефективне вирішення «гастро-кардіологічного» конфлікту можливе лише за умов мультидисциплінарного підходу та індивідуалізованої оцінки балансу ризиків.

РІЗНОВИДИ МІКОТОКСИНІВ ЇХНЯ РОЛЬ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ

2026-03-05T08:42:04+02:00

Мікотоксини – це низькомолекулярні вторинні метаболіти, що виробляються пліснявими грибками (наприклад, Aspergillus, Penicillium, Fusarium). На відміну від антибіотиків, мікотоксини не мають корисної економічної цінності; навпаки, вони становлять серйозну загрозу для здоров'я тварин і людей та підривають безпеку харчових продуктів і кормів. Було ідентифіковано понад 400 мікотоксинів, серед яких найбільш дослідженими є афлатоксин, фумонізин, дезоксиніваленол, зеараленон та охратоксин А. Навіть у низьких концентраціях ці сполуки можуть викликати гострі або хронічні захворювання, впливаючи на багато органів і систем організму та призводячи до імуносупресії, канцерогенезу та репродуктивної токсичності. Оцінка шляхів експозиції, токсикодинаміки та стратегій профілактики є надзвичайно важливою для захисту здоров'я населення. Мікотоксини – вторинні метаболіти, що синтезуються грибами – стали серйозною проблемою для здоров'я населення через їхню присутність у продуктах харчування та кормах. У всьому світі зернові культури, горіхи, кава, спеції та молочні продукти часто забруднені цими сполуками. Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) повідомляє, що приблизно 36 % світових захворювань та втрат врожаю пов'язані з грибковими токсинами, що призводить до економічних збитків, які перевищують 15 млрд доларів США щорічно. Ці токсини мають різноманітні фізико-хімічні властивості: вони часто є термостабільними, кислотостійкими, жиророзчинними та біо акумулюються в тканинах людини і тварин. Їхній вплив на здоров'я дуже різниться, від гострих захворювань, таких як нудота, діарея або центральна нервова система, до хронічних захворювань, таких як рак, інфекції та імунодефіцит.

ГІСТОЛОГІЧНІ ТА ГІСТОХІМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КРОВОНОСНИХ СУДИН ЕНДОМЕТРІЮ В МІСЦІ ІМПЛАНТАЦІЇ ПЛІДНОГО ЯЙЦЯ ПРИ СПОНТАННОМУ ВИКИДНІ

2026-03-05T08:50:18+02:00

Невиношування вагітності реєструється приблизно у 20–25% гестацій, і динаміки до зменшення частоти цього ускладнення наразі не спостерігається. У ранні терміни вагітності механізми її переривання пов’язані з активацією гемостатичної системи. Ключову роль в цьому відіграють порушення функції судинного ендотелію, що сприяють формуванню плацентарних інфарктів. Мета дослідження. Встановити гістологічні та гістохімічні особливості кровоносних судин ендометрію в місці імплантації плідного яйця спонтанному викидні. Матеріали та методи. Гістологічним та гістохімічним методами вивчені шматочки ендометрію при спонтанному викидні, терміном гестації 6–12 тижнів – 24 спостереження. Серійні парафінові зрізи 5 мкм завтовшки забарвлювали гематоксиліном і еозином для оглядової мети. З метою вивчення процесів окиснювальної модифікації білків серійні парафінові зрізи забарвлювали бромфеноловим синім за Mikel Calvo, з метою з’ясування стану колагену субендотеліальних базальних мембран забарвлювали хромотропом-водним блакитним за Н.З. Слінченком. В окремих випадках, де потрібна була диференціація гемосидерину та ліпофусцину виконували методику на залізо за Перлсом. Гістологічні та гістохімічні препарати вивчали в світлооптичному мікроскопі Delta Optical Evolution 100 (планахроматичні об'єктиви) у прохідному світлі. За допомогою вказаного мікроскопа та цифрової камери Olympus SP-550 UZ отримували цифрові копії зображення. Результати. У гістологічних зрізах ендометрію в місці імплантації плідного яйця на 6-12 тижнях гестації ідентифіковані артерії, артеріоли, вени, венули та капіляри, типові для цього терміну. При підрахунку відсотка перерізів кровоносних судин домінували артерії (48,4 ± 0,12%) та вени (41,1 ± 0,11%), разом 89,5 ± 0,18%. Артеріоли становили 4,8 ± 0,05%, венули – 3,9 ± 0,04%, капіляри – 1,8 ± 0,02%. У значної частки судин ендотелій десквамований: артерії – 36 ± 0,10% (найбільше у тих з початковим фібриноїдним некрозом, який зустрічався у 8 з 24 жінок, 33,3%), вени – 40 ± 0,13%, включно з повною денудацією. Недесквамований ендотелій не відрізнявся морфологічно, крім наявності золотисто-коричневого пігменту (ідентифікованого як ліпофусцин) у ендотелії та іноді периваскулярно. Середні значення коефіцієнту R/B були найвищими в ендотелії вен, нижчими – в артеріях, і найменшими – у артеріол, венул та капілярів. За гістохімічною методикою Н. З. Слінченко зміни субендотеліальних базальних мембран виявлені лише в артеріях з фібриноїдним некрозом, що проявлялося повним руйнуванням мембран у місцях некрозу. Висновки. В ендометрії при спонтанному викидні домінують перерізи артерій та вен, які становлять відповідно 48,4±0,12% та 41,1±0,11% (разом 89,5±0,18%), перерізи артеріол зустрічаються з частотою 4,8±0,05%, венул – 3,9±0,04% та капілярів – 1,8±0,02%. В артеріях ендометрію відмічається високий рівень процесів десквамації ендотелію, високий рівень процесів окиснювальної модифікації білків, а в третині випадків – фібриноїдний некроз окремих артерій з руйнуванням субендотеліальних базальних мембран. У венах ендометрію спостерігається високий рівень процесів десквамації ендотелію та високий рівень процесів окиснювальної модифікації білків (навіть більший, ніж в артеріях).

ВІТАМІН D ТА ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ТОНКОЇ Й ТОВСТОЇ КИШКИ: ВІД МЕХАНІСТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ ДО КЛІНІЧНОЇ ПРАКТИКИ (ОГЛЯД)

2026-03-05T08:55:19+02:00

Запальні захворювання тонкої та товстої кишки (ЗЗК) становлять актуальну медико-соціальну проблему у зв’язку з високою поширеністю, хронічним перебігом та значним впливом на якість життя пацієнтів. У пато- генезі цих станів ключову роль відіграють імунні порушення, мікробіомні зсуви та генетична схильність, які взаємодіють у складній мережі запальних каскадів. Вітамін D, відомий своєю класичною роллю у регуляції кальцієво-фосфорного обміну, протягом останніх десятиліть розглядається як важливий імуномодулюючий та протизапальний фактор, що впливає на функціонування епітеліального бар’єра тонкої та товстої кишки, продукцію цитокінів та активацію T-клітин. У статті проаналізовано сучасні дані щодо участі вітаміну D у патогенезі ЗЗК, частоти його дефіциту при цих хворобах, а також розглянуто результати клінічних досліджень, які підтверджують потенційну користь корекції вітамінного статусу. Окрему увагу приділено питанням індивідуалізації дозування вітаміну D, його взаємодії з імуносупресивними препаратами та перспективам використання у складі комбінованих терапевтичних стратегій. Представлений матеріал підкреслює необхідність подальших досліджень для визначення оптимальних підходів до менеджменту пацієнтів із ЗЗК з урахуванням рівня вітаміну D. Враховуючи зростаючий інтерес до ролі мікронутрієнтів у підтримці імунного гомеостазу, аналіз впливу вітаміну D на патофізіологічні процеси при ЗЗК має важливе значення для розробки персоналізованих терапевтичних стратегій. Узагальнення представлених даних створює наукове підґрунтя для формування нових клінічних рекомендацій та поглибленого вивчення зв’язку між нутрітивним статусом і перебігом хронічних запальних процесів у тонкій та товстій кишці.

ПОРУШЕННЯ КИШКОВОЇ МІКРОБІОТИ ЯК КЛЮЧОВИЙ ЧИННИК У ФОРМУВАННІ ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНИХ ДИСФУНКЦІЙ: МІЖДИСЦИПЛІНАРНЕ НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

2026-03-05T09:09:04+02:00

Вступ. В останні десятиліття роль кишкової флори у здоров’ї та хворобах людини стала об’єктом широкого вивчення. Дослідники виявили, що кишкові бактерії не лише беруть участь у травленні, а й мають вплив на імунну систему, обмін речовин, а також на функціонування центральної нервової системи. Зокрема, порушення балансу кишкових бактерій характеризовані як дисбіоз – асоціюється з розвитком різноманітних психоневрологічних розладів. Мета та завдання. Провести комплексний міждисциплінарний аналіз впливу порушень кишково-кишкової мікрофлори на психоневрологічні захворювання та оцінити потенційні терапевтичні стратегії для впливу на мікробіоту. Методи дослідження. У статті проведено систематичний огляд літератури з використанням баз даних PubMed, Cochrane Library, Medline, Embase, Web of Science, Scopus та Google Scholar, що охоплюють дослідження за останні роки. Включені були клінічні, експериментальні дослідження, систематичні огляди та мета-аналізи. Результати дослідження. Аналіз показує, що дисбіоз кишківника, зокрема зниження рівня Bifidobacterium і Faecalibacterium та збільшення Proteobacteria та інших умовно-патогенних видів, пов’язаний з порушеннями нейромедіаторного обміну, підвищеним рівнем прозапальних цитокінів, порушенням роботи імунної системи та утворенням автоантитіл, що сприяє розвитку депресії, тривожних розладів, шизофренії, аутизму, а також нейродегенеративних захворювань, таких як хвороба Альцгеймера та Паркінсона. Відповідно до порушень у функціонуванні «кишечник–мікробіом–мозок» спостерігаються зміни у когнітивних, емоційних і поведінкових процесах, а також вплив на патогенетичні механізми психоневрологічних розладів. Узагальнення літератури також акцентує перспективність терапевтичного впливу на мікробіом за допомогою пробіотиків, пребіотиків, функціональних продуктів та антиоксидантної підтримки, що може сприяти корекції дисбіозу, зменшенню запалення і покращенню психоневрологічного стану пацієнтів. Висновки. Результати узагальнених досліджень свідчать про ключову роль кишкової мікробіоти у розвитку психоневрологічних порушень та відкривають нові перспективи для розробки персональних підходів до профілактики й лікування цих захворювань. Такий напрям робить тему актуальною для подальших наукових і клінічних досліджень.

CТАН ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ З ЕКСТРАСИСТОЛІЧНИМИ ПОРУШЕННЯМИ РИТМУ СЕРЦЯ

2026-03-05T09:23:51+02:00

Захворювання серцево-судинної системи у дітей є актуальною проблемою сьогодення. Зокрема, мають величезне значення порушення ритму серця, оскільки вони можуть грати тригерну роль тяжких ускладнень, серед яких може бути раптова серцева смерть. Літературні джерела наголошують про можливий взаємозв’язок появи екстрасистолічних аритмій із вегетативним дисбалансом. Мета роботи: оцінити стан вегетативної нервової системи (ВНС) у дітей з різними типами екстрасистолічних порушень ритму серця. Матеріали та методи дослідження. Обстежено 88 дітей з екстрасистолічними порушеннями ритму серця, які розподілені на три підгрупи до яких ввійшли 40 (45,5%) дітей із суправентрикулярними екстрасистолами, 28 (31,8%) – з вентрикулярними та 20 (22,7%) – з політопними, відповідно. Групу контролю склали 22 практично здорової дитини. Оцінку стану вегетативної нервової системи проводили за допомогою карідоінтервалографії (КІГ), кліноортостатичної проби з та варіабельності ритму серця (time domain) при проведенні добового моніторування ЕКГ за Холтером. Результати. У дітей з екстрасиситолічними аримтаіями рівень функціонування вегетативної нервової сис- теми за даними КІГ характеризувався переважно симпатикотонією (55,7%), амфотонією (33,0%) та парасим- патикотонією (11,4%). Встановлено дисбаланс вегетативного гомеостазу з переважанням симпатикотонії. Так, відмічене зниження SDNN, SDANN-i та SDNN-i, останній – із статистично значущою різницею (р<0,05) у всіх дітей основної групи відносно контрольних даних. Крім того, відмічається зменшення даних параметрів із збільшенням тяжкості екстрасистол. У всіх дітей найчастіше зустрічався гіперсимпатикотонічний варіант кліноортопроби (65,9 %). Висновки. У всіх дітей з екстрасистолічними аритміями має місце порушення балансу між ланками ВНС з домінуванням симпатичного відділу. Глибина порушень вегетативного гомеостазу збільшується із тяжкістю екстрасистолічних аритмій. Всім дітям із виявленими аритміями слід проводити дослідження стану ВНС з метою виявлення, попередження та корекції можливих змін.

ВПЛИВ ХРОНІЧНОГО ДИСТРЕСУ НА ВИКЛАДАЧІВ УНІВЕРСИТЕТІВ ТА ЇХ ПРОФЕСІЙНУ ЕФЕКТИВНІСТЬ

2026-03-05T09:41:59+02:00

Науково-педагогічна діяльність є одним із ключових чинників розвитку науки, освіти та суспільства, проте вона супроводжується значним психоемоційним навантаженням, що може призводити до розвитку хронічного дистресу. У статті розглянуто феномен дистресу серед викладачів університетів, його основні причини, наслідки та вплив на професійну ефективність. Проведено систематичний аналіз наукових публікацій, присвячених зв’язку між рівнем стресу, психоемоційним станом та результативністю науково-педагогічної діяльності. Виявлено, що основними стресовими чинниками є перевантаження роботою, дефіцит часу, недостатнє фінансування, оцінювальний тиск, бюрократизація та нестача соціальної підтримки. Хронічний дистрес спричинює зниження когнітивних функцій, творчої активності, мотивації та соціальної взаємодії, що у підсумку негативно позначається на якості освітнього процесу. З фізіологічного погляду, він пов’язаний із підвищенням рівня кортизолу, порушеннями сну, серцево-судинними розладами та ослабленням імунної системи. Психологічні наслідки включають емоційне виснаження, тривожність, депресивні стани та вигорання, які можуть призвести до втрати професійного інтересу й відчуження від роботи. Модель «Вимоги до роботи – ресурси» пояснює, що за умов високих вимог і недостатніх ресурсів зростає ризик дистресу, тоді як наявність підтримки, гнучких умов праці та можливостей для саморегуляції знижує його вплив. Підкреслено необхідність створення в університетах систем психологічної допомоги, програм профілактики вигорання, розвитку емоційного інтелекту та стратегій когнітивної переоцінки як ключових механізмів підтримки професійного здоров’я викладачів. Розуміння багатовимірного впливу дистресу сприятиме формуванню ефективних інституційних політик, спрямованих на підвищення психологічного благополуччя і стійкості освітнього середовища.

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ РІЗНИХ МЕТОДІВ ОПЕРАТИВНОГО ВТРУЧАННЯ У ПАЦІЄНТІВ З ХОЛЕДОХОЛІТІАЗОМ ТА ЙОГО УСКЛАДНЕННЯМИ

2026-03-05T10:05:24+02:00

У статті розглянуто сучасні малоінвазивні підходи до лікування пацієнтів із комбінованим холецисто-холедохолітіазом та проведено критичний аналіз ефективності основних стратегій: двоетапних (передопераційна ЕРХПГ і лапароскопічна холецистектомія) та одноетапних методів (лапароскопічна холецистектомія з ЛРЗЖП або інтраопераційною ЕРХПГ). Підкреслено, що, незважаючи на широку поширеність традиційної двосеансової тактики, вона має ряд суттєвих недоліків, зокрема високу частоту хибнонегативних ЕРХПГ, ризик непотрібного ендоскопічного втручання, можливі ускладнення, затримку остаточного лікування та збільшення кількості госпіталізацій. Окремо зазначено, що відтермінована холецистектомія після ЕРХПГ асоціюється з підвищеним ризиком рецидивів жовчних подій. Проаналізовано альтернативні малоінвазивні методи, включно з ЛРЗЖП – транскістозним та холедохотомічним підходами, а також різні варіанти інтраопераційної ЕРХПГ, серед яких стандартна, модифікована та техніка «rendez-vous». Висвітлено їхні переваги, обмеження та технічні аспекти. Наведено дані порівняльних досліджень щодо ефективності холедохоскопії та флюороскопії, а також три основні варіанти завершення холедохотомії (Т-подібний дренаж, біліарний стент або первинне закриття без дренажу). Показано, що первинне закриття за низкою показників переважає традиційне дренування. Особлива увага приділена технічним нюансам інтраопераційної ЕРХПГ, включно з використанням антеградного провідника та правобічного доступу, що сприяють зниженню ризику постпроцедурного панкреатиту. Узагальнено сучасні дані щодо безпеки, ефективності та доцільності різних малоінвазивних втручань, що дозволяє оптимізувати індивідуальний вибір лікувальної тактики залежно від клінічної ситуації, досвіду хірурга та ресурсів медичного закладу.

МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ТКАНИН ПЕЧІНКИ, МОЗКУ ТА СЕРЦЯ ЗА УМОВ ФОРМУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ЕПІЛЕПТИЧНОГО СИНДРОМУ І ЗАСТОСУВАННЯ РАПАМІЦИНУ З ПІОГЛІТАЗОНОМ

2026-03-05T10:26:02+02:00

Хронічний епілептичний синдром є складним патологічним станом, що супроводжується не лише судомними нападами, але й системними метаболічними та морфологічними змінами в організмі. Важливими є дослідження системних змін з боку печінки, міокарда та головного мозку в патогенезі цього синдрому задля патогенетичного обґрунтування нових методів фармакологічної корекції. Ми приділили особливу увагу коморбідним станам, подібним до метаболічного синдрому, та пошуку ефективних шляхів їх усунення за допомогою комбінованої терапії. Мета дослідження полягала у вивченні показників оксидативного стресу, ферментативної активності (аміно- трансфераз та лужної фосфатази), а також гістоморфологічних характеристик печінкової тканини та міокарда у щурів на моделі пентиленететразолового (ПТЗ) кіндлінгу та оцінці ефективності сумісного застосування рапаміцину та піоглітазону. Експериментальне дослідження проведено на 38 статевозрілих щурах-самцях лінії Вістар. Кіндлінг відтворювали за допомогою тритижневого внутрішньоочеревинного введення ПТЗ у дозі 35,0 мг/кг. Терапевтичне введення рапаміцину (1,0 мг/кг) та піоглітазону (50,0 мг/кг) здійснювали протягом останніх 10 діб формування кіндлінгу. Оцінювали рівень малонового діальдегіду (МДА), активність супероксиддисмутази (СОД), аланін- та аспартатамінотрансфераз (АЛТ, АСТ), лужної фосфатази, рівень глюкози та проводили гістологічний аналіз тканин. Встановлено, що у щурів із сформованим кіндлінг-синдромом спостерігається системний оксидативний стрес: зростання вмісту МДА в тканині печінки на 38,4% та в головному мозку на 41,6% (р < 0,05), а також зниження активності СОД на 47,6% та 48,0% відповідно. Біохімічний аналіз крові показав підвищення активності АСТ на 42,4%, АЛТ на 40,8% та лужної фосфатази на 33,0% (р < 0,05) порівняно з контролем. У тесті толерантності до глюкози виявлено гіперглікемію (підвищення на 34,9% на 90-й хвилині). Гістоморфологічно у печінці виявлено порушення балкової структури, появу двоядерних гепатоцитів, перивенулярний фіброз та інфільтрацію мононуклеарами. У міокарді зареєстровано мікрокрововиливи та потовщення кардіоміоцитів на 32,9% (р < 0,001). Комбіноване застосування рапаміцину та піоглітазону ефективно попереджало розвиток зазначених функціональних та морфологічних порушень, демонструючи синергічний ефект. Отримані результати свідчать про наявність виразних системних порушень функціонування печінки, міокарда та мозку за умов ПТЗ-індукованого кіндлінгу. Сумісне застосування рапаміцину та піоглітазону виявляє виражений гепато-, нейро- та кардіопротекторний вплив, що обґрунтовує доцільність подальшого вивчення цієї комбінації.

ГІБРИДНІ СТРАТЕГІЇ ВИКЛАДАННЯ В МЕДИЧНІЙ ОСВІТІ УКРАЇНИ ТА ЇХНІЙ ВНЕСОК У ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ

2026-03-05T14:37:49+02:00

Модернізація медичної освіти в Україні відбувається під впливом глобальної цифровізації, стрімкого розвитку інформаційних технологій і зростання попиту на гнучкі, компетентнісно орієнтовані форми професійної підготовки. Актуальність вивчення гібридних стратегій навчання полягає в їхньому потенціалі для забезпечення безперервності, доступності та якості медичної освіти шляхом поєднання традиційного аудиторного навчання з інноваційними цифровими й симуляційними інструментами. Мета роботи – проаналізувати теоретичні засади й форми реалізації гібридних стратегій навчання в закладах вищої медичної освіти (далі – ЗВМО) України, а також їхній вплив на освітні результати та формування професійних компетентностей майбутніх фахівців-медиків. Результати дослідження підтверджують, що гібридні стратегії значно розширюють дидактичні й технологічні можливості медичної освіти. Вони формують динамічне освітнє середовище, у якому теоретична підготовка здійснюється через цифрові платформи та мультимедійний контент, тоді як практичні й клінічні навички ефективно розвиваються завдяки симуляційним технологіям, віртуальним лабораторіям та безпосередній клінічній практиці. Гібридний формат засвідчив свою ефективність у формуванні клінічного мислення, комунікативних і дослідницьких навичок, оскільки дає змогу здобувачам вищої освіти застосовувати теоретичні принципи до реалістичних клінічних сценаріїв та отримувати постійний зворотний зв’язок від викладачів. Упровадження цифрових інструментів оцінювання та інтерактивних систем зворотного зв’язку підвищило об’єктивність і гнучкість оцінювання, сприяючи самостійному навчанню та рефлексії. Дослідження також підтвердило тісний зв’язок між цифровою грамотністю здобувачів освіти та їхньою професійною готовністю. У висновках наголошується, що гібридні стратегії викладання – це не тимчасове пристосування, а довгострокова педагогічна трансформація, яка змінює філософію медичної освіти. Їхня інтеграція забезпечує рівновагу між теоретичною підготовкою та клінічним застосуванням, сприяє навчанню впродовж життя та підвищує якість підготовки медичних кадрів в Україні. Упровадження гібридних стратегій формує нове покоління медичних працівників, готових упевнено діяти в умовах цифровізованої системи охорони здоров’я.

ОСВІТНІЙ КОУЧИНГ: ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ВИЗНАЧЕНЬ, МОДЕЛІ ТА КОМПОНЕНТИ

2026-03-05T14:42:23+02:00

У статті порушено актуальну проблему освітнього вдосконалення підготовки майбутніх фахівців вищої освіти. Одним зі шляхів вирішення є введення у підготовку здобувачів вищої освіти науково-методичного компоненту – освітнього коучингу. Зростання популярності методу коучингу на Заході, припало у 90-ті роки і було стрімкім. В цей період коучинг перетворився в своєму ключовому понятті в загальну глибоку, орієнтовану на людину методику, для досягнення нею цілей. Він все більш став застосовуватись в різних варіантах, але з новим значенням, змістом і техніками. Освітній коучинг застосовується в освіті, як інтерактивний метод формування компетентностей майбутніх фахівців і є сучасним напрямком. В даній статті проведено аналіз визначень поняття «освітній коучинг», окреслено його практична значущість. Зроблено теоретичний огляд актуальних україномовних праць із досліджуваної проблеми. На підґрунті наукових визначень дефініції компетентність, а саме її основні складові (знання, уміння та навички), які і були спроектовані у науковий контент досліджень вітчизняних вчених, щодо розуміння освітнього коучингу. У статті на основі здійсненного аналізу досліджень вітчизняних вчених виокремлено, що в результаті освітнього коучингу майбутній фахівець розкриває свій потенціал. Розглянуто популярні моделі освітнього коучингу, що сприяють оптимізації міжособистісних взаємодій. Таким чином, одні моделі коучингу, являють собою особливу взаємодію між викладачем та здобувачами, з ефективно організованим процесом пошуку відповідей на актуальні питання для здобувачів і є схожі на індивідуальні тренування. Інші моделі не мають на увазі експертної позиції, спосіб дій здобувачів може потребувати корекції, але він є унікальною стратегією, що призводить до успіху. Визначальним у коучингу є питання мотивації як першого базового структурного компоненту. У статті проведено аналіз і синтез досліджень науковців, що саме містить потенціал здобувача для покращення освітньої і майбутньої професійної діяльності.

БЕЗПЕРЕРВНИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ФАРМАЦЕВТА ЧЕРЕЗ РІВНЕВУ МОДЕЛЬ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ: МІЖНАРОДНИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД

2026-03-05T14:46:19+02:00

Підвищення вимог до професійної підготовки фармацевтів актуалізує необхідність застосування сучасних підходів до формування та оцінювання їх компетентностей. Одним із дієвих міжнародних інструментів, який забезпечує системність та послідовність професійного зростання фахівців, є FIP Global Competency Framework (GbCF v2) – рамка компетентностей, що описує розвиток фармацевта через чотири рівні: студент → молодий фахівець → досвідчений фахівець → експерт. Така рівнева модель дозволяє вибудовувати цілісну освітню та професійну траєкторію, окреслювати очікувані результати навчання на кожному етапі та конкретизувати компетентності, необхідні для планування безперервного професійного розвитку (БПР) протягом усієї кар’єри фармацевта. Міжнародний досвід демонструє, що впровадження рівневого підходу сприяє підвищенню ефективності навчання, зміцненню професійних навичок і якості фармацевтичної допомоги. У той же час, у контексті Стандарту вищої освіти, другого (магістерського) рівня вищої освіти, спеціальності I8 «Фармація» компетентності формалізовані лише для рівня випускника. Це обмежує можливості персоналізованого планування професійного зростання та інтеграції БПР у навчальний процес. Для післядипломного періоду (молодий фахівець → досвідчений фахівець → експерт) систематизовані описи компетентностей та очікуваних результатів відсутні, що ускладнює моніторинг прогресу та планування індивідуальних освітніх траєкторій. Імплементація рівневої моделі GbCF у поєднанні з індивідуальними цілями професійного розвитку в освітньому портфоліо, що передбачене для БПР згідно з Наказом МОЗ №650, створює підґрунтя для побудови цілісної системи професійного зростання. У портфоліо передбачено опис компетентностей (знання, уміння/навички), які планується здобути та/або вдосконалити, а також очікувані результати їх практичного застосування. Таке системне визначення очікуваних результатів навчання та конкретизація компетентностей на всіх етапах професійного розвитку забезпечує персоналізацію освітнього процесу, сприяє моніторингу прогресу та адаптації рівневої моделі GbCF до українських освітніх реалій, забезпечуючи відповідність національним і міжнародним стандартам.

БАР’ЄРИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СЕСТРИНСЬКОЇ СПРАВИ

2026-03-05T14:57:58+02:00

В останні роки в Україні відбувається оновлення системи вищої освіти, зміна ставлення суспільства до студентів та фахівців з обмеженими можливостями здоров’я. Центром уваги педагогічної громадськості стає питання про якісне спільне навчання нормотипових студентів, та майбутніх фахівців сестринської справи з обмеженими можливостями здоров’я. Стрімка трансформація цілей інститут вищої освіти, в тому числі в умовах війни, успішна реалізація компетентного підходу, ускладнення професійних завдань майбутніх фахівців сестринської справи за типами діяльності, щодня висувають перед освітянами нові завдання. Вони відбиваються в необхідності усунення бар’єрів на шляху створення простору інклюзивної освіти. Здобуття професійної медичної освіти передбачає оволодіння майбутніми фахівцями сестринської справи не тільки теоретичними знаннями, а й специфічними мануальними навичками, розвиток клінічного мислення, професійної етики та деонтології. Зважаючи на соціальну-економічну ситуацію нині вища медична школа мобілізує педагогічні та матеріальні ресурси для забезпечення можливостей навчання медичним спеціальностям усіх студентів. Проте й досі існує низка перешкод, які необхідно усувати, а саме: академічні, фізичні та оцінні. Академічні перешкоди пов’язані з предметно-просторовими та фізичними умовами здобуття освіти. Фізичні бар’єри зумовлені недостатньою розвиненістю інфраструктури освітніх закладів, що не дозволяє створити умови для повноцінного доступу майбутніх фахівців сестринської справи з інвалідністю до всіх ресурсів вищої школи. Оцінні бар’єри виникають, в першу чергу, через стереотипні уявлення, що склалися в суспільстві, про освітні можливості здобувачів з інвалідністю. Узагальнено, що ліквідація оцінного, фізичного та академічного бар’єрів інклюзивної освіти у вищій школі передбачає систему заходів, реалізація яких націлена на сприяння професійній підготовці майбутніх фахівців сестринської справи з ОВЗ та, зрештою, на підвищення якості їхнього життя. Усунення фізичного бар’єру має на меті створення інклюзивного інфраструктурного середовища для максимально комфортного навчання та комунікування студентів з особливими освітніми потребами. Повний академічний доступ до якісної освіти означає психолого-педагогічну підтримку студентів-інвалідів та осіб з ОВЗ та індивідуальний підхід до їхнього навчання з боку професорсько-викладацького складу та інших працівників закладу освіти. Подолання оцінного бар’єру передбачає соціально-реабілітаційний та корекційний супровід, а також комплекс заходів щодо соціалізації інвалідів та осіб з ОВЗ та розвитку їхнього міжособистісного спілкування.

ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ПЛАТФОРМ У НАВЧАННІ МЕДИЧНОЇ ХІМІЇ ЗА УМОВ ДИСТАНЦІЙНОГО ФОРМАТУ ОСВІТИ

2026-03-05T15:05:23+02:00

Сучасна система вищої медичної освіти переживає активну цифрову трансформацію. Пандемія COVID-19 та воєнні події прискорили перехід до дистанційного навчання, що стимулювало широке впровадження новітніх інформаційних технологій у освітній процес. Стаття досліджує досвід кафедри загальної хімії Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського щодо використання інтерактивних платформ в навчальному процесі. Розглянуто організацію дистанційних занять. Додатково варто зазначити, що у процесі навчання активно використовувалася платформа Moodle, яка дозволила структурувати навчальні матеріали, створювати тематичні модулі та забезпечувати їх послідовне засвоєння. Завдяки вбудованим інструментам тестування та зворотного зв’язку викладач мав змогу оперативно оцінювати прогрес здобувачів освіти та коригувати навчальні завдання. Крім того, Moodle забезпечив можливість асинхронної взаємодії, що є особливо важливим за умов гнучкого графіка та різного темпу опанування матеріалу студентами. Особливу увагу приділено методам активізації пізнавальної діяльності здобувачів вищої освіти через інтерактивні платформи та використання елементів гейміфікації. Зазначено, що така форма роботи сприяє підвищенню залученості здобувачів освіти, розвитку навичок самостійного навчання та ефективному засвоєнню теоретичного матеріалу. Окрему увагу приділено застосуванню інтерактивних лабораторій, що дозволяють студентам моделювати хімічні процеси у віртуальному середовищі, аналізувати результати експериментів та формувати практичні та аналітичні навички. Використання таких ресурсів забезпечує безпечне й наочне відтворення складних хімічних реакцій, які неможливо провести в умовах аудиторії. Крім того, інтерактивні лабораторії сприяють розвитку дослідницьких умінь, критичного мислення та вмінню інтерпретувати отримані результати з наукової точки зору. Зроблено висновок, що поєднання традиційних і сучасних методів навчання формує ефективну модель підготовки майбутніх медичних фахівців, орієнтовану на потреби сучасної медицини.

ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ В УМОВАХ МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ

2026-03-05T15:08:05+02:00

У статті актуалізована проблема формування знань та вмінь зі збереження ментального здоров’я майбутніми фахівцями стоматологічного профілю, а саме техніками зубними та гігієністами зубними. Проблема розглядається через призму дослідження стресостійкості у підлітків та юнаків, що є студентами першого курсу медичних коледжів, які перебувають у новому освітньому та соціальному середовищі. Стаття містить у собі узагальнені дані наукових досліджень з питань психічного та психологічного здоров’я. Розглядаються різні трактування даних понять з визначенням факторів, які впливають на їх формування. Також у статті дано визначення поняттю ментальне здоров’я й та вплив психологічної резильєнтності, як здатності успішно адаптуватись до стресу, зберігаючи психологічну рівновагу та належне функціонування організму людини. Авторами досліджено, що факт наявності у науковій літературі ототожнення поняття «ментальне здоров’я» з термінами «психічне здоров’я», «психологічне здоров’я» також проаналізовано погляди науковців на сутність ментального здоров’я та визначено чого як стан психічного благополуччя за допомогою якого людина може реалізувати свій потенціал ефективно справляючись зі стресами також людина може продуктивно працювати будуючи стосунки та роблячи власний внесок у життя суспільне життя. Визначено, що заклади фахової передвищої освіти ставлять за мету створити комфортні умови перебування студентів у власне закладі освіти та студентському гуртожитку. Особлива увага надається студентам першокурсникам, вступ яких здійснено на основі базової середньої освіти. Авторами статті запропоновано педагогічний інструмент метою якого є сформувати вміння зберегти власне ментальне здоров’я через поєднання психологічної стійкості з навичками фізичного самозбереження у рамках формування здоровʼязберігаючої компетентності майбутніх медичних фахівців в умовах медичного коледжу.

ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МЕДИЧНОГО ТА ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ПРАЦІВНИКА НА ОСНОВІ ПРОБЛЕМНО-ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ ХІМІЇ

2026-03-05T15:13:14+02:00

Метою дослідження є аналіз можливостей проблемно-орієнтованого навчання (ПОН) у формуванні компетентностей майбутнього медичного та фармацевтичного працівника при вивченні хімічних дисциплін та обґрунтування доцільності його використання у професійній підготовці майбутніх лікарів. Методологічною основою дослідження стали аналіз і синтез теоретичних, методичних та практичних наукових напрацювань, а також структурно-логічний аналіз навчальних матеріалів, лекцій, вправ і ресурсів з медичної хімії. У ході дослідження було проведено впровадження ПОН у курсі хімії для студентів КЗВО «Рівненська медична академія», що включало модулі з командного розв’язання проблем, лабораторних експериментів, аналізу клінічних ситуацій та дослідницьких завдань. У результаті аналізу літератури підтверджено, що ПОН є педагогічно обґрунтованим методом, який сприяє розвитку критичного мислення, саморегуляції навчальної діяльності та клінічно орієнтованого підходу до розв’язання проблем. Емпіричні спостереження під час впровадження ПОН у курсі хімії свідчать про зміну типу навчальної активності: від репродуктивного засвоєння знань до їх практичного застосування у клінічних ситуаціях, підвищення рівня аргументації, аналізу даних і формування гіпотез, розвиток командної взаємодії та мотивації до навчання. Встановлено, що найбільш виражений ефект досягається у темах, що мають клінічну перспективу (кислотно-лужний баланс, електроліти, токсикологія), а також що успішна реалізація ПОН потребує структурованої підтримки (scaffolding) з урахуванням рівня підготовки студентів. У підсумку доведено, що ПОН є ефективним інструментом формування професійних компетентностей майбутніх лікарів, оскільки забезпечує інтеграцію теоретичних знань із практичними навичками, розвиває критичне мислення, комунікацію та здатність до самостійного навчання впродовж життя, що обґрунтовує його широке застосування у курсах хімії в медичній освіті.

ВІДНОВЛЕННЯ ПІСЛЯ ІНСУЛЬТУ: ІННОВАЦІЙНА ПРОГРАМА ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ МЕТОДОМ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ТРЕНУВАННЯ

2026-03-05T11:45:40+02:00

Внутрішньомозковий інсульт є однією з провідних причин інвалідизації, що призводить до комплексних фізичних, сенсорних, когнітивних та психоемоційних порушень. Ця стаття презентує інноваційну комплексну програму реабілітації та фізичної терапії (РіФТ) для постінсультних пацієнтів у ранньому відновному періоді, яка має на меті не лише відновлення окремих функцій, а й повноцінне повернення пацієнтів до повсякденного життя. Програма РіФТ базується на людиноцентричному підході та методології Міжнародної класифікації функціонування (МКФ). Це дозволяє формувати індивідуальні SMART-цілі, враховуючи реальні потреби пацієнта та його родини, а також інтегрувати корекцію сенсорних та психоемоційних розладів. Загальна тривалість програми становить 26 тижнів, розділених на три інтенсивні 4-тижневі періоди. Заняття проводяться 5 разів на тиждень по 2 рази на день з акцентом на високій інтенсивності та щільності тренувань. Періоди спрямовані на послідовне відновлення функцій і структур, покращення побутових дій та досягнення повної соціальної та професійної незалежності. Ядром програми є функціональний тренінг, який вдосконалює рухові навички, критично важливі для повсякденних завдань, розвиває силу, витривалість, координацію та рівновагу. Методика включає використання побутових об’єктів, різні режими тренувань та інтеграцію дихальних/артикуляційних вправ. Особлива увага приділяється відновленню ходьби через біомеханічний аналіз, цілеспрямовані силові та координаційні вправи, тренування на нестабільних поверхнях та боротьбу з контрактурами і спастичністю. Відновлення функцій верхніх кінцівок враховує роль кисті як сенсорного органу, постуральний контроль тулуба та плечового поясу. Когнітивний компонент та мотивація інтегровані у функціональні завдання, що сприяє покращенню уваги, пам’яті, мислення та підвищенню адаптивності пацієнтів. Програма РіФТ підкреслює важливість постурального контролю, збалансованої роботи кінцівок, нейропластичності та функціонально орієнтованих завдань, а також роль когнітивного відновлення та мотивації для досягнення довгострокових стійких результатів. Вона забезпечує комплексний та інтегрований підхід, що враховує взаємозв’язок усіх залишкових явищ інсульту, сприяючи більш значущим результатам для пацієнта та покращенню якості його життя.

РОЛЬ ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІ У ФУНКЦІОНАЛЬНОМУ ВІДНОВЛЕННІ ТА НЕЗАЛЕЖНОСТІ ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ТРАВМИ ШИЙНОГО ВІДДІЛУ СПИННОГО МОЗКУ: ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

2026-03-05T11:49:03+02:00

Мета дослідження – провести порівняльний аналіз функціонального стану, рівня фізичної активності та незалежності у пацієнтів після травми шийного відділу спинного мозку. Матеріали та методи: До дослідження було залучено 40 осіб з ураженням шийного відділу спинного мозку. До досліджуваної групи увійшли чоловіки віком 20-50 років, 33,1 ± 7,5. Загалом 20 (50 %) учасників становили фізично активну групу (AГ) – особи, які двічі на тиждень протягом 90 хвилин на день займалися спортивними вправами (баскетбол) на кріслах колісних. Фізично неактивна група (НГ) складалася з 20 (50 %) учасників, які не брали участі в жодних спортивних заходах. Функціональний стан пацієнтів оцінювали за шкалою Кonstancin, якість життя за опитувальником WHOQOL-BREF. Статистичний аналіз проводився за допомогою W-тесту Шапіро-Уілка та U-тесту Манна-Уїтні. Результати дослідження. Виявлені статистично значущі відмінності між фізично активними та неактивними чоловіками щодо їх функціонального стану. Фізично активні пацієнти продемонстрували вищий рівень незалежності при виконанні базових дій самообслуговування. Найбільшу різницю було виявлено у перевертанні (p < 0,001) та прийнятті сидячого положення (p < 0,001). Особи з групи АГ мали кращі результати у всіх видах діяльності. Найбільші відмінності були виявлені в особистій гігієні – чищення зубів (p = 0,001) та миття верхньої частини тіла (p < 0,001). Загальний рівень автономності був достовірно вищим у групі фізично активних осіб порівняно з фізично неактивними (p < 0,001). Висновки. Особи, які регулярно займаються фізичною активністю після травми спинного мозку мають вищий рівень фізичної активності, більшу незалежність та кращу якість життя.

АНАЛІЗ ПРАВОВИХ, ОРГАНІЗАЦІЙНИХ І ТОВАРОЗНАВЧИХ ЗАСАД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ДОПОМІЖНИМИ ЗАСОБАМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЛЯ ХОДІННЯ

2026-03-05T11:54:51+02:00

У статті розглянуто сучасні правові, організаційні та товарознавчі засади забезпечення населення України допоміжними (технічними) засобами реабілітації для ходіння. Показано, що відповідно до національного законодавства надання таких засобів включено до системи заходів з реабілітації осіб з обмеженнями повсякденного функціонування. Акцентовано увагу, що чинними нормативно-правовими актами України передбачено правовий та організаційний механізми забезпечення громадян: 1) під час реабілітації в системі закладів охорони здоров’я незалежно від набуття статусу особи (дитини) з інвалідністю; 2) в системі соціального захисту осіб з інвалідністю. Підкреслено важливість умінь фахівця з реабілітації, а також медичного, фармацевтичного та соціального працівника орієнтуватися в класифікаційних угрупованнях засобів реабілітації, шифрах і маркуванні виробів. Подібні навички забезпечують якісне надання реабілітаційної, медичної, фармацевтичної та соціальної допомоги різним категоріям осіб щодо правильного вибору засобу, його обґрунтованого призначення і раціонального використання. Заначено, що системний підхід до класифікації й маркування засобів для ходіння забезпечує уніфікованість ідентифікації, спрощує процес реєстрації, обліку та вибору засобу. Розкрито особливості системи класифікації допоміжних засобів для ходіння у міжнародному стандарті ISO 9999:2022, яка реалізується за допомогою літерно-цифрових умовних позначень, у яких цифрові індекси відображають приналежність виробу до певної категорії чи підгрупи. Представлений матеріал має практичне значення для фахівців з реабілітації, медичних, фармацевтичних та соціальних працівників, адже спрямований на методичну допомогу з питань застосування законодавства щодо забезпечення населення допоміжними засобами реабілітації.

РОЗРОБЛЕННЯ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ УПЕРЕДЖЕННЯМИ У РОБОТІ ФАХІВЦІВ З РЕАБІЛІТАЦІЇ

2026-03-05T12:14:54+02:00

Виявлення та усвідомлення упереджень, що виникають у професійній діяльності медичних працівників, є ключовою передумовою надання своєчасної, скоригованої та персоналізованої реабілітаційної допомоги. Така допомога базується на тісній взаємодії з пацієнтом, встановленні довірливих взаємовідносин і неупередженому ставленні до особистості хворого. Стаття присвячена розробці моделі управління упередженнями в роботі фахівця з реабілітації на основі вивчення видів прихованих упереджень у практиці фізичного терапевта й ерготерапевта та узагальнення зарубіжного досвіду. Для фахівців з фізичної терапії та ерготерапії особливо важливо підтримувати позитивну установку щодо кожного пацієнта, уникаючи проявів надмірної критичності або оцінювальних суджень. Такий підхід потребує створення професійного середовища, у якому упередження не лише усвідомлюються, але й системно мінімізуються шляхом впровадження ефективних стратегій саморефлексії та розвитку культурної компетентності. На основі аналізу наукових джерел визначено основні типи упереджень, з якими можуть стикатися фахівці у сфері реабілітації. До них належать упередження, пов’язані з віком, масою тіла, соціально-економічним статусом, расовою чи етнічною належністю, наявністю інвалідності, станом психічного здоров’я, зовнішністю та місцем проживання пацієнтів. Усі зазначені чинники можуть істотно впливати на якість професійної взаємодії між фахівцем і пацієнтом, а відтак – на ефективність реабілітаційного процесу. З огляду на міжнародну практику, розглянуто можливість застосування «Тесту прихованих асоціацій» українськими фахівцями з реабілітації з метою діагностування потенційних прихованих упереджень щодо осіб із надмірною вагою, інвалідністю або за статевою ознакою. Отримані результати є основою для розроблення індивідуальних стратегій підвищення рівня професійної свідомості та етичної компетентності. За результатами проведених досліджень розроблено модель управління упередженнями у роботі фахівців з реабілітації, що ґрунтується на розумінні передумов і чинників формування упереджень та дозволяє визначити їх види. Впровадження рекомендованих заходів та активне залучення пацієнтів до прийняття рішень з планування терапії сприятиме зменшенню випадків упередженого ставлення. Запропоновано комплекс заходів, спрямованих на подолання прихованих упереджень, що передбачає підвищення рівня обізнаності фахівців щодо різновидів упереджень, аналіз типових професійних ситуацій, у яких можливий прояв упередженого ставлення, визначення потреб у розвитку навичок неупередженої комунікації з пацієнтами тощо.

ВПЛИВ НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНОЇ РУХОВОЇ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ НА ІНТЕНСИВНІСТЬ ФАНТОМНОГО БОЛЮ АМПУТОВАНОЇ КІНЦІВКИ

2026-03-05T12:20:10+02:00

Ампутація кінцівки – це хірургічна операція з видалення частини або всієї кінцівки, що проводиться за життєвими показаннями – (гангрена, інфекція, пухлина) або внаслідок тяжкої травми (травматична ампутація). Ампутація спрямована на порятунок життя пацієнта, усунення вогнища інфекції чи нежиттєздатної тканини, з наступним формуванням кукси для наступного протезування Ампутація кінцівки є комплексною фізичною та психологічною проблемою для пацієнта, що докорінно змінює його життя, відносини в сім’ї, на роботі, в суспільстві. Проблема супроводжується втратою мобільності, депресією фантомними болями та соціальною ізоляцією. На жаль, до теперішнього часу не має цілковитого розуміння про причини, механізми виникнення і способи подолання фантомного болю, а тому дослідження даної проблеми тривають. Мета дослідження: Визначити ефективність подолання фантомного болю при комплексному застосуванні нейропсихологічних методів фізичної терапії (фантомно-ідеомоторної гімнастики і дзеркальної терапії) з метою подолання фантомного болю. Матеріали та методи. В експериментальному дослідженні взяли участь 22 пацієнтів з помірними і сильними фантомними болями, за 6-ти бальною вербальною ранговою шкалою після ампутації кінцівок на рівні стегна і гомілки. Пацієнтів шляхом випадкового відбору було рівномірно розділено на дві групи – контрольну (n=11) і основну(n=11). Протягом проведення експериментального дослідження пацієнти обох груп лікувалися та відновлювалися за однією методикою – програмою прийнятому в лікувальному закладі. Пацієнти ж основної групи додатково займалися за дослідницькою методикою. Експериментальне лікування продовжувалось 1,5 місяця. В першій половині дня пацієнти, під керуванням інструктора, по 15 хвилин виконували курси ідеомоторних вправ на ампутованій кінцівці, а в другій половині дня протягом 15 хвилин – сеанси дзеркального зорового зворотного зв’язку (дзеркальна терапія). Такий взаємопідсилюючий ефект обох видів нейропсихологічної рухової фізичної активності сприяв формуванню і відновленню різноманітних взаємозв’язків в корі головного мозку, які вплинули на зниження інтенсивності фантомного больового відчуття. Результати. В результаті експериментального дослідження, яке тривало протягом 6-ти тижнів, було отримано результати: у пацієнтів основної групи значно зменшились фантомні больові відчуття у порівнянні з контрольною, а саме: потужність фантомного болю зменшилась з 7,18 до 4,05 балів, різниця склала 3,13 балів, що у процентному співвідношенні склала 45,03 %; фантомний біль у пацієнтів контрольної групи зменшився з 7,16 до 6,10 балів, тобто різниця склала 1,06 балів, або на 13,56 %. Таким чином, різниця динаміки інтенсивності фантомного болю між пацієнтами основної і контрольної групи становить 31,47 %. Висновок. Методи нейропсихологічної рухової фізичної терапії, а саме – фантомно-ідеомоторні вправи із взаємодію з дзеркальною гімнастикою зорового зворотного зв’язку (дзеркальною терапією) є простими і доступними засобами подолання фантомного болю, що дозволяє широко практикувати дану методику в практичній діяльності фізичного терапевта.

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ТА НУТРИЦІОЛОГІЯ: ІНТЕГРОВАНИЙ ПІДХІД ДО ВІДНОВЛЕННЯ ФУНКЦІЙ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ

2026-03-05T12:25:18+02:00

Нутриціологія та фізична реабілітація є двома взаємодоповнюючими сферами, що стосуються відновлення та покращення здоров’я людини. Раціональне поєднання харчування та рухової активності є важливим чинником формування, збереження, зміцнення здоров’я та розвитку людини, тобто гармонійного взаємозв’язку між організмом людини і навколишнім середовищем. Збалансоване харчування та фізичні вправи є ключовими для загального здоров’я, але їх ефективність залежить від правильного поєднання. Метою даного дослідження є аналіз науково-методичної літератури щодо побудови цілісної картини комплексного підходу засобів фізичної реабілітації та нутриціології задля відновлення функцій систем організму. У процесі дослідження використано методи аналізу та синтезу сучасних джерел інформації. Збалансоване харчування та фізична активність відіграють вирішальну роль у процесі реабілітації, сприяючи відновленню як фізичного, так і психоемоційного стану. Правильне харчування забезпечує організм необхідними поживними речовинами для відновлення, а регулярні фізичні навантаження пришвидшують обмін речовин, покращують настрій та зміцнюють імунітет. Синергія цих двох факторів створює міцну основу для довгострокового здоров’я та стабільного способу життя. Споживання неоптимального раціону харчування є важливим чинником ризику різних неінфекційних захворювань, якому можна запобігти, і з яким часто стикаються фізичні терапевти у своїй клінічній практиці. Оскільки раціон харчування може мати такий значний вплив на здатність пацієнтів до реабілітації та загальні результати, фахівцям з реабілітації корисно розуміти взаємозв’язок між харчуванням і процесами захворювання. Поєднання правильного харчування та фізичних навантажень є одним із найкраще вивчених і науково обґрунтованих підходів до підтримки здоров’я, профілактики хвороб і покращення якості життя. Існує багато досліджень, які показують, що харчування може впливати на ризик розвитку різних хронічних захворювань. Таким чином, інтеграція фізичної реабілітації та нутриціології – це сучасний підхід до відновлення функцій організму, який базується на гармонії між рухом, харчуванням та відпочинком. Фізичні вправи допомагають відновити рухливість, зменшити біль, покращити якість життя після травм, операцій або хронічних захворювань. Але ефективність фізичної реабілітації залежить не лише від технік і досвіду спеціаліста, а і від правильного харчування пацієнта.

ВИКОРИСТАННЯ КІНЕЗІТЕРАПІЇ У КОМПЛЕКСНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ ІЗ ХРОНІЧНИМ БОЛЬОВИМ СИНДРОМОМ ПОПЕРЕКОВОГО ВІДДІЛУ ХРЕБТА

2026-03-05T12:31:36+02:00

Остеохондроз як причина хронічного болю в поперековому відділі хребта розвивається через комбінацію факторів, таких як генетична схильність, малорухливий спосіб життя, надмірні навантаження, травми та порушення обміну речовин, що призводить до втрати еластичності міжхребцевих дисків, їх сплющення, протрузій або гриж, з подальшою компресією нервових структур і симптомами на зразок локалізованого болю, обмеження рухів, м’язових спазмів та неврологічних порушень. Кінезіотерапія виступає ефективним методом реабілітації, базуючись на дозованих фізичних навантаженнях для відновлення функцій, з принципами індивідуалізації, поступовості, безболісності, регулярності, комплексності та контролю, спрямованими на зменшення болю через поліпшення кровообігу, зняття спазмів і відновлення біомеханіки, зміцнення м’язового корсету, нормалізацію постави, збільшення рухливості, покращення трофіки тканин та декомпресію нервів. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати ефективність застосування кінезітерапії у комплексній реабілітації хворих із хронічним больовим синдромом поперекового відділу хребта. Методи дослідження: теоретичний аналіз та синтез науково-методичної літератури, систематизація та узагальнення даних щодо застосування кінезітерапії при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях хребта. Результати дослідження: встановлено, що кінезітерапія є ефективним методом реабілітації пацієнтів із хронічним больовим синдромом поперекового відділу хребта. Визначено основні принципи кінезітерапії: індивідуалізація, поступовість, безболісність, регулярність, комплексність та контроль. Обґрунтовано етапність реабілітації: гострий період з пасивними вправами та розвантаженням, відновний період з активними вправами та зміцненням м’язового корсету, підтримуючий період для профілактики рецидивів. З’ясовано, що застосування кінезітерапії сприяє зниженню болю, відновленню рухливості хребта, зміцненню м’язового корсету та покращенню якості життя пацієнтів. Висновки: кінезітерапія є науково обґрунтованим методом комплексної реабілітації, що забезпечує зменшення больового синдрому, відновлення функціональних можливостей хребта та профілактику рецидивів у пацієнтів із хронічним болем у попереку.

ПОШИРЕНІ ТРАВМАТИЧНІ УШКОДЖЕННЯ У ЮНИХ ФУТБОЛІСТІВ ТА ЗАСОБИ ЇХ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

2026-03-05T12:34:57+02:00

У статті здійснено комплексний аналіз поширених травматичних ушкоджень у юних футболістів віком 10-17 років, з урахуванням особливостей формування їхнього опорно-рухового апарату та специфіки тренувального процесу в дитячо-юнацькому спорті. Розкрито патогенетичні механізми розвитку гострих та хронічних спортивних травм, які найчастіше виникають під час тренувань і змагальної діяльності: ушкодження зв’язкового апарату гомілковостопного та колінного суглобів, м’язові розтягнення і мікророзриви, синдроми перенавантаження, травми менісків, стресові переломи та апофізарні ушкодження. Детально описано чинники, що сприяють зростанню травматизму: недостатній розвиток м’язового корсету, порушення техніки рухових дій, інтенсивні тренувальні навантаження без достатнього часу на відновлення, невідповідне спортивне взуття та поверхня поля, порушення біомеханіки бігу, а також вікові особливості зон ростy. Особливу увагу приділено сучасним методам лікування травм опорно-рухового апарату, серед яких проаналізовано ефективність протоколів PRICE і POLICE, методів іммобілізації, застосування протизапальної терапії, фізіотерапевтичних процедур, ударно-хвильової терапії та кінезіотейпування. Значний акцент зроблено на побудові багатоступеневої системи фізичної реабілітації, яка включає гострий, підгострий, функціональний та передспортивний етапи. Описано роль лікувальної фізичної культури, пропріоцептивного тренування, вправ на зміцнення м’язів стабілізаторів, відновлення амплітуди рухів та повернення до специфічних футбольних навантажень. У статті наведено рекомендації з профілактики травматизму, які охоплюють організаційні, тренувальні та медико-біологічні підходи. Представлений матеріал має значну практичну цінність для тренерів, фізичних терапевтів, спортивних лікарів, викладачів фізичної культури та фахівців у галузі дитячо-юнацького спорту. Мета дослідження. Метою роботи є всебічний аналіз найпоширеніших травматичних ушкоджень у юних футболістів та обґрунтування сучасних методів їх лікування і реабілітації з урахуванням вікових біомеханічних особливостей. Методи дослідження.Методологічну основу роботи становить аналіз наукових джерел зі спортивної медицини, педіатрії, ортопедії та фізичної терапії. Застосовано метод порівняння, синтезу, систематизації, контент-аналізу та узагальнення практичних рекомендацій фахівців. Окрему увагу приділено аналізу клінічних протоколів відновлення після травм нижніх кінцівок та рекомендацій міжнародних федерацій футболу. Висновки. Проведене дослідження дало змогу розглядати травматизм у юних футболістів не як поодинокі випадки, а як системне явище, що формується під впливом фізіологічних, технічних та організаційних чинників. Отримані результати підтверджують необхідність комплексного підходу до підготовки дітей і підлітків, у якому медичний супровід, грамотна методика тренувань та раціональне навантаження є взаємопов’язаними складовими. Показано, що ефективне відновлення після спортивних ушкоджень залежить не лише від правильно підібраних методів лікування, а й від адаптивної, поетапної реабілітації, спрямованої на відновлення функціональної готовності, а не лише на усунення симптомів. Такий підхід дозволяє мінімізувати ризик повторних травм і забезпечує безпечне повернення до спортивної діяльності.

ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ЯК ЗАСІБ ПРОФІЛАКТИКИ ТРАВМ У ПРОФЕСІЙНИХ ФУТБОЛІСТІВ

2026-03-05T12:40:17+02:00

Футбол як професійний вид спорту характеризується високим рівнем фізичних навантажень, що призводить до значної кількості травм серед гравців. За даними досліджень, проведених у Сполучених Штатах Америки між 2014 та 2019 роками, найпоширенішими травмами в професійних футболістах є розтягнення задньої групи м’язів стегна, вивихи гомілковостопного суглоба та розтягнення аддукторів[1].Ці ушкодження становлять значну частку від загальної кількості, з частотою розтягнень м’язів на рівні 4,6 випадків на 1000 годин експозиції, часто пов’язаних з травматичними інцидентами. Загальна поширеність травм нижніх кінцівок сягає 37,8%, з акцентом на гомілковостопний суглоб, де зареєстровано понад 306 тисяч випадків. У професійному футболі травми м’язів і сухожиль переважають, становлячи до 31% від усіх ушкоджень, з переважанням неконтактних механізмів, таких як різкі рухи, прискорення та уповільнення. Фізична терапія виступає ключовим засобом профілактики, дозволяючи зменшити ризик шляхом впровадження програм, що включають силові тренування, пропріоцептивні вправи, багатоконтурні комплекси та розминки. Наприклад, програма FIFA 11+ демонструє зниження загального ризику травм нижніх кінцівок на 72%, зменшення часу втрати через травми на 29% та скорочення частоти пошкоджень зв’язок колінного суглоба [2].Дослідження, проведені серед дорослих чоловіків-футболістів, показують, що ексцентричні вправи, такі як нордичний згин стегна, знижують ризик розтягнень задньої групи м’язів стегна на 35%, тоді як аддукторні програми зменшують проблеми з паховою зоною на 41%. Пропріоцептивні тренування на диску для гомілковостопного суглоба зменшують частоту вивихів, покращуючи сенсомоторний контроль. Багатоконтурні програми, що поєднують баланс, стабільність корпусу та функціональну силу, скорочують м’язові травми на 43% серед елітних гравців. Теплі розминки, як FIFA 11+, тривалістю 15–20 хвилин, виконувані 2–6 разів на тиждень, підвищують співвідношення сили м’язів стегна, покращують нервово-м’язовий контроль та готують організм до навантажень, зменшуючи частоту матчових травм на 12% та тренувальних на 25%. Важливим аспектом є поступове впровадження вправ для уникнення затриманого м’язового болю, а також фокус на нижніх кінцівках, де домінують ушкодження. Дослідження підкреслюють необхідність індивідуального підходу, враховуючи попередні травми, які подвоюють ризик рецидивів, та зовнішні фактори, як контакт[3].Загалом, фізична терапія не лише запобігає травмам, але й сприяє покращенню спортивної продуктивності, зменшуючи час відновлення та підвищуючи стійкість до навантажень. Рекомендації включають інтеграцію цих програм у щоденні тренування для дорослих чоловіків-футболістів, з акцентом на дотримання та нагляд тренерів. Майбутні дослідження повинні розширити бази даних та включити більше мов для повнішої оцінки ефективності.

ФІЗИЧНА АКТИВНІСТЬ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПОДОЛАННЯ СТРЕСУ ТА СЕРЦЕВО-СУДИННИХ РОЗЛАДІВ СЕРЕД СТУДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТІВ

2026-03-05T14:28:49+02:00

В оцінці функціонального стану студентів у сучасному освітньому процесі виявляється зростаюче соціально-біологічне та медичне значення. Метою дослідження було узагальнити літературні дані про поширеність хронічного стресу серед студентів вищих навчальних закладів та вплив фізичної активності на управління академічним стресом. Методи і матеріали дослідження. 1. Аналіз літературних джерел; 2. Опитування та анкетування студентів 18-20 років(1-4 курсів) для визначення рівня стресу та ставлення до фізичної активності як методу управління стресом; 3. Статистична обробка отриманих даних проведена з використанням пакетів прикладних програм «Excel», «GraphPad Prism 5.0». Матеріал дослідження. Вибірку досліджуваних становили 106 студентів Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», віковий діапазон досліджуваних – від 18 до 22 років, 47,16% досліджуваних (50 ос.) – складають особи чоловічої статі, 52,84% респондентів (56 ос.) – жіночої статі. Опитування проводилося анонімно, через Google-форму, що забезпечує принцип конфіденційності психологічного дослідження. Результати дослідження. Первинне опитування показало, що більшість студентів позитивно ставляться до фізичної активності як до методу боротьби зі стресом. Зі 106 студентів 87 мали дуже позитивне або позитивне ставлення до фізичної активності, що становить близько 82% респондентів. Тринадцять студентів мали нейтральне ставлення, тоді як лише вісім студентів мали негативне або дуже негативне ставлення. Висновки. Зміна стереотипів при вступі до університету, ритму життя, умов праці та відпочинку можуть викликати фрустрацію та стрес у студентів першого курсу. Академічний стрес є обов’язковою частиною навчального процесу. ФА позитивно впливає на загальний стан здоров’я та благополуччя.

СПОРТИВНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ТА ВІДНОВЛЮВАЛЬНА ФІЗКУЛЬТУРА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

2026-03-05T14:34:06+02:00

Дана робота присвячена всебічному аналізу сучасних підходів до спортивної реабілітації та відновлювальної фізичної культури військовослужбовців і ветеранів війни в Україні. Під впливом масштабних бойових дій питання відновлення фізичного та психологічного стану військових набуває стратегічного значення як для системи охорони здоров’я, так і для сектору оборони держави. Особливе місце займає спортивна реабілітація, що поєднує відновлення рухових функцій з поступовим поверненням до активної життєдіяльності. У цьому контексті робота зосереджує увагу на тих механізмах і підходах, які дозволяють забезпечити максимально ефективне повернення людини до повноцінного функціонування після отриманих травм та психологічних навантажень. Нормативно-правові засади реабілітаційної діяльності в Україні визначаються положеннями Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», який окреслює організаційні та змістові принципи проведення заходів з відновлення. Важливим документом також є Постанова Кабінету Міністрів України № 307 від 18 березня 2024 року, яка регламентує порядок здійснення фізичної, спортивної та психологічної реабілітації для військовослужбовців та ветеранів. Особлива увага в роботі приділяється необхідності індивідуального підходу до кожного військовослужбовця. Унаслідок різного характеру травм, рівня фізичної підготовки, попереднього бойового досвіду та психоемоційного стану, універсальні програми не завжди є ефективними. Індивідуалізація реабілітаційних планів передбачає врахування медичних показників, функціональних можливостей та психологічних потреб окремої особи. Важливим чинником розвитку системи спортивної реабілітації є створення сучасної інфраструктури реабілітаційних центрів. У межах дослідження наголошується на значенні оснащення цих центрів сучасним обладнанням, тренажерами, засобами фізіотерапії та технологічними рішеннями, які дозволяють проводити реабілітацію на рівні європейських стандартів. У роботі підкреслюється і важливість соціальної та професійної адаптації ветеранів після завершення лікування і реабілітації. Співпраця з громадськими організаціями, волонтерськими ініціативами та благодійними фондами сприяє створенню цілісної системи підтримки, що охоплює не лише фізичне відновлення, але й повернення до цивільного життя, працевлаштування, отримання освіти та розвитку нових компетентностей.

РОЗРОБКА СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНОЇ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ СИЛДЕНАФІЛУ ЦИТРАТУ У ФОРМІ ПОРОШКІВ МАЛОСЕРІЙНОГО ВИРОБНИЦТВА ДЛЯ ПЕРСОНАЛІЗОВАНОЇ ТЕРАПІЇ

2026-03-05T10:31:52+02:00

У сучасних умовах персоналізованої медицини забезпечення якості лікарського засобу силденафілу цитрату малосерійного виробництва набуває особливої актуальності, зокрема для педіатричних пацієнтів та хворих, які потребують індивідуального підбору дозування. Одним із таких препаратів є силденафілу цитрат, що рекомендований міжнародними клінічними протоколами для лікування легеневої гіпертензії у дітей, однак на фармацевтичному ринку України відсутні лікарські форми з необхідними дозуваннями 5 мг та 10 мг. Це зумовлює вимушене застосування лікарських засобів промислового виробництва у формі таблеток поза межами зареєстрованих показань (off-label), що супроводжується ризиком помилок у дозуванні та зниженням безпеки фармакотерапії. Тому екстемпоральне виготовлення дозованих порошків силденафілу цитрату є актуальним інструментом підвищення доступності і персоналізації лікування, але потребує впровадження надійних, швидких і економічно доцільних методів аналітичного контролю. У межах дослідження розроблено та валідовано спектрофотометричну методику визначення силденафілу цитрату, адаптовану до умов аптечного контролю якості. Встановлено характерні спектральні параметри діючої речовини в середовищі 0,1 М розчину кислоти хлористоводневої: максимум абсорбції при 292 нм і мінімум при 267 нм, що дозволяють одночасно виконувати ідентифікацію та кількісне визначення. Проведена валідація методики відповідно до вимог ДФУ підтвердила її специфічність, лінійність (підтверджена високим значенням коефіцієнта кореляції r = 0,9993), робасність, правильність та прецизійність, що свідчить про відтворюваність методики та її придатність для фармацевтичного аналізу. Для забезпечення якості впродовж терміну придатності, було вивчено стабільність лікарського засобу за запропонованою методикою і встановлено, що досліджуваний лікарський засіб стабільний впродовж 180 днів за умов зберігання при кімнатній температурі, у герметичній упаковці виробника. Таким чином, запропонована спектрофотометрична методика є простою, доступною, економічною та повністю придатною для рутинного аналітичного супроводу виготовлення лікарських засобів силденафілу цитрату у формі порошків в умовах аптек. Її впровадження дозволяє підвищити якість і безпечність персоналізованої терапії та може бути використане як основа для створення проєкту аналітичної нормативної документації і подальшої розробки монографії для Державної фармакопеї України.

ТОВАРОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ МЕДИЧНИХ ВИРОБІВ ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ

2026-03-05T10:51:31+02:00

Медичні вироби для вимірювання артеріального тиску є важливою складовою аптечного асортименту та широко застосовуються для скринінгу, діагностики й моніторингу серцево-судинних захворювань. Раціональний аналіз їх асортименту має суттєве значення для забезпечення доступності, функціональної відповідності та безпеки використання таких виробів, а також для оптимізації вибору тонометрів з урахуванням потреб різних груп споживачів. Мета дослідження – провести товарознавчий аналіз асортименту медичних виробів для вимірювання артеріального тиску, представлених в аптечному сегменті фармацевтичного ринку України. Інформаційну базу становили дані довідника Компендіум online та інформаційної платформи Tabletki.ua. У роботі застосовано логічний, системно-аналітичний, порівняльний, статистичний та графічний методи дослідження. Станом на листопад 2025 року асортимент тонометрів аптечного сегменту налічує 272 найменування. Встановлено домінування автоматичних тонометрів, частка яких становить 75,4 %, тоді як механічні та напівавтоматичні моделі представлені значно менше. Переважають тонометри для вимірювання артеріального тиску на плечі (239 найменувань), що зумовлено їх вищою точністю та універсальністю застосування. Асортимент манжет охоплює широкий діапазон розмірів – від 7 до 46 см, із чітким переважанням манжет для дорослих користувачів. Значна увага виробниками приділяється додатковим функціям, зокрема наявності пам’яті вимірювань, індикаторів аритмії, усереднення результатів та «розумних» функцій, що підвищують інформативність і зручність використання приладів. Аналіз виробників показав концентрацію асортименту серед кількох провідних міжнародних брендів, водночас частка українських виробників становить 9,2 %, що свідчить про їх участь у формуванні вітчизняного ринку медичних виробів. Проведений аналіз свідчить про різноманітність та функціональну насиченість асортименту тонометрів на фармацевтичному ринку України, домінування автоматичних моделей і провідну роль міжнародних виробників за наявності помітного сегмента вітчизняної продукції. Отримані результати можуть бути використані для оптимізації асортиментної політики аптечних закладів і підвищення якості фармацевтичного забезпечення населення.

ПОСТТРАВМАТИЧНА ЕПІЛЕПСІЯ: КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОТИСУДОМНОЇ ТЕРАПІЇ ТА РОЛЬ ПРОГРАМИ «ДОСТУПНІ ЛІКИ»

2026-03-05T11:08:12+02:00

Посттравматична епілепсія (ПТЕ) є одним із найбільш серйозних ускладнень черепно-мозкової травми (ЧМТ), особливо в умовах воєнного конфлікту, коли частота проникаючих та вибухових ушкоджень головного мозку значно зростає. За даними літератури, ризик розвитку ПТЕ після тяжкої ЧМТ становить 7–39%, а після проникаючої – понад 57%. Хвороба часто має хронічний перебіг, суттєво погіршує якість життя пацієнтів, призводить до інвалідизації працездатного населення та створює значне соціально-економічне навантаження на систему охорони здоров’я. Незважаючи на сучасні досягнення в неврології та фармакотерапії, питання ефективної профілактики та лікування ПТЕ залишаються дискусійними, зокрема через відсутність надійних біомаркерів для прогнозування розвитку нападів та обмежену ефективність існуючих протинападових препаратів (ПНП) у запобіганні пізньої ПТЕ. Метою дослідження було проаналізувати клінічну ефективність та безпеку протинападових препаратів різних поколінь у профілактиці та лікуванні посттравматичної епілепсії на основі даних міжнародних клінічних випробувань, наукових публікацій та вітчизняних спостережень, а також оцінити вплив державної програми «Доступні ліки» на доступність сучасної фармакотерапії та формування реальної клінічної практики в Україні. У роботі використано дані міжнародних наукових баз, клінічних рекомендацій, аналітичних публікацій, а також офіційні нормативні документи Міністерства охорони здоров’я України – зокрема, Державний реєстр лікарських засобів (станом на вересень 2025 року) та перелік лікарських засобів, що входять до Програми державного відшкодування «Доступні ліки» (станом на 1 липня 2025 року). Застосовано методи інформаційного пошуку, узагальнення, порівняльного, маркетингового (аналіз за виробниками, формами випуску, ринковою представленістю) та системного аналізу наукової, клінічної та регуляторної інформації. Аналіз показав, що леветирацетам є оптимальним препаратом першої лінії для профілактики ранніх пост-травматичних нападів (до 7 діб після ЧМТ), маючи сприятливий профіль безпеки та ефективності. Фенітоїн і карбамазепін ефективні лише у запобіганні ранніх, але не пізніх нападів, тому їх застосування обмежене гострим періодом. Профілактичне призначення ПНП у гострому періоді ЧМТ не запобігає розвитку хронічної ПТЕ. Новіші препарати (лакозамід, ламотриджин) демонструють потенційну нейропротекторну дію, проте їх роль у профілактиці ПТЕ потребує подальшого вивчення. У рамках Програми «Доступні ліки» представлено 6 МНН ПНП (35% від зареєстрованих у країні), переважно у таблеткових формах. Українські виробники домінують у виробництві карбамазепіну, тоді як для ламотриджину та леветирацетаму ширше представлені міжнародні компанії. Виявлено значні коливання розміру доплат для однакових МНН залежно від виробника, лікарської форми та дозування. Препарати з нульовою доплатою (зокрема, дисперговані таблетки ламотриджину та леветирацетам у всіх дозуваннях) забезпечують кращу приверженість до терапії. Леветирацетам є найбільш оптимальним варіантом початкової терапії ПТЕ завдяки клінічній ефективності, безпеці та повній фінансовій доступності в рамках Програми «Доступні ліки». Програма забезпечує базовий вибір ПНП, проте її обмеженість (лише 35% зареєстрованих МНН) та істотні цінові розбіжності між еквівалентними препаратами вказують на необхідність розширення переліку та впровадження єдиних підходів до ціноутворення. Для забезпечення стабільного терапевтичного ефекту при хронічному перебігу ПТЕ критично важливим є врахування не лише клінічних, а й економічних аспектів призначення лікування, зокрема шляхом вибору препаратів з мінімальною або нульовою доплатою.

ДОСЛІДЖЕННЯ СУМІСНОСТІ КОМПОНЕНТІВ ТА СТАБІЛЬНОСТІ КОМБІНОВАНОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ ХОНДРОПРОТЕКТОРНОЇ ДІЇ

2026-03-05T11:20:56+02:00

У статті представлено результати етапів фармацевтичної розробки, а саме експериментального дослідження сумісності компонентів і стабільності комбінованого лікарського засобу хондропротекторної дії, призначеного для симптоматичного та патогенетичного лікування остеоартрозу. Актуальність дослідження обумовлена високою поширеністю остеоартрозу, прогресуючим характером захворювання, зниженням якості життя пацієнтів та потребою у створенні ефективних багатокомпонентних лікарських засобів з доведеною стабільністю та фармацевтичною сумісністю інгредієнтів. Об’єктом дослідження є комбінований лікарський засіб у формі порошку для перорального застосування в саше, до складу якого входять глюкозаміну сульфат натрію та хондроїтину натрію сульфат як основні активні фармацевтичні інгредієнти хондропротекторної дії, а також метилсульфонілметан, аскорбінова кислота, натрію гіалуронат і допоміжні речовини – сорбітол та лимонна кислота. Обґрунтування вибору складу базується на необхідності комплексного впливу на метаболізм хрящової тканини, зменшення запального процесу, поліпшення в’язкоеластичних властивостей синовіальної рідини та підвищення біодоступності активних компонентів. Метою роботи було вивчення фізичної, фізико-хімічної та хімічної сумісності активних фармацевтичних інгредієнтів і допоміжних речовин, а також встановлення стабільності лікарського засобу в процесі довготривалого зберігання. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс фармакопейних методів аналізу відповідно до вимог Державної фармакопеї України та міжнародних настанов, зокрема визначення гігроскопічності, потенціометричне вимірювання рН, абсорбційну спектрофотометрію в ультрафіолетовому діапазоні, рідинну хроматографію та титриметричні методи кількісного визначення. Спектрофотометричні дослідження підтвердили відсутність хімічної взаємодії між компонентами лікарського засобу. Дослідження стабільності в умовах довготривалого зберігання (25 ± 2 °С та 60 ± 5 % відносної вологості) протягом 24 місяців показало збереження кількісного вмісту глюкозаміну сульфату натрію, хондроїтину натрію сульфату, метилсульфонілметану, натрію гіалуронату та аскорбінової кислоти в межах допустимих фармакопейних норм. Розроблений підхід є перспективним для подальшого впровадження у фармацевтичну практику та може бути використаний при обґрунтуванні складу комбінованого лікарського засобу для лікування остеоартрозу.

МАРКЕТИНГОВИЙ АНАЛІЗ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО РИНКУ ЗАСОБІВ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРИ БІЛІАРНІЙ ПАТОЛОГІЇ

2026-03-05T11:25:28+02:00

Біліарна патологія відіграє значну роль у структурі захворювань шлунково-кишкового тракту та має значне медико-соціальне значення. Для терапії застосовують декілька підгруп препаратів. Наявність безпечних, високоякісних, ефективних лікарських засобів є одним з факторів збереження та покращення здоров’я населення, збільшення тривалості життя. Мета роботи – маркетинговий аналіз засобів для лікування біліарної патології (група А05А за АТС-класифікацією) на фармацевтичному ринку України станом на серпень 2025 року. Для дослідження стану реєстрації використовували Державний реєстр лікарських засобів України. Фактична доступність медикаментів оцінювалася за методологією ВООЗ/HAI (2008) з урахуванням кількості аптек на 100 тис. населення в обласних центрах. Для комбінованих препаратів застосовувався кластерний аналіз та візуалізація взаємозв’язків компонентів за допомогою програми VosViewer. На дату дослідження, в Україні зареєстровано 59 торговельних найменувань препаратів для терапії біліарної патології. Встановлено, що лише 30,51% зареєстрованих препаратів повністю представлені на ринку, тоді як 50,85% доступні частково, а 18,64% - відсутні. Домінуючу частку займають безрецептурні рослинні засоби українського виробництва у формі таблеток і капсул. Більшість монопрепаратів і комбінованих лікарських засобів створюють на основі рослинної сировини. Найвищу доступність в аптеках мають препарати урсодезоксихолієвої кислоти та з екстрактом артишоку. Комбіновані препарати на рослинній основі демонструють середню та високу доступність на фармацевтичному ринку. Кластерний аналіз комбінованих засобів виявив п’ять кластерів, серед яких чотири пов’язані між собою. Результати вказують на обмеженість асортименту засобів, що застосовуються при біліарній патології, та наголошують на потребі в його розширенні за рахунок розробки нових фітопрепаратів.

МІКРОБІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ З РОЗРОБКИ ГРАНУЛ З МОДИФІКОВАНИМ ВИВІЛЬНЕННЯМ ДЛЯ КОМПЛЕКСНОЇ ФАРМАКОКОРЕКЦІЇ МАСТОПАТІЇ

2026-03-05T11:30:22+02:00

Фіброзно-кістозна мастопатія є одним із найпоширеніших доброякісних захворювань молочних залоз, що характеризується дисгормональними та проліферативними змінами і має тенденцію до зростання поширеності. Серед сучасних патогенетично обґрунтованих підходів до її терапії важливе місце посідає фітотерапія, ефективність якої зумовлена комплексною дією біологічно активних речовин рослинного походження. Перспективним напрямом є створення фітопрепаратів у формі гранул, що забезпечують зручність застосування та оптимальні фармакотехнологічні характеристики. Метою роботи було дослідження антимікробних властивостей експериментальних гранул на основі фітоекстрактів, представлених трьома технологічними зразками, та обґрунтування вибору оптимального консерванта. Мікробіологічні дослідження експериментальних зразків гранул на основі фітоекстрактів проведено з використанням еталонних тест-культур грампозитивних і грамнегативних бактерій, а також дріжджоподібних грибів Candida albicans. Антимікробну активність визначали методом дифузії в агар із подальшою оцінкою зон затримки росту мікроорганізмів. Підготовку мікробних суспензій здійснювали відповідно до стандарту McFarland із використанням 24–72-годинних культур. За результатами визначення антимікробної активності встановлено, що всі досліджувані зразки гранул проявляють слабку антибактеріальну дію щодо тестових мікроорганізмів, про що свідчать діаметри зон затримки росту в межах 12–15 мм. Найбільшу чутливість виявлено для Staphylococcus aureus, Escherichia coli та Bacillus subtilis. При цьому зразок № 3 характеризувався дещо вищою антимікробною активністю щодо Pseudomonas aeruginosa, Proteus vulgaris та Candida albicans, що стало підставою для його вибору для подальших досліджень. На наступному етапі встановлено, що зразок гранул із сорбіновою кислотою в концентрації 0,1 % забезпечує найкращий антимікробний профіль порівняно з натрію бензоатом та сумішшю ніпагіну і ніпазолу. Встановлено, що експериментальні зразки фітогранул проявляють антимікробну активність, при цьому найбільш виражені показники характерні для зразка гранул № 3. За результатами дослідження ефективності консервантів встановлено, що зразок № 3 забезпечує найкращий антимікробний профіль серед досліджуваних.

СТРАТЕГІЧНА РОЛЬ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

2026-03-05T11:36:58+02:00

Сучасний етап розвитку промисловості в світі в цілому, і в Україні зокрема, характеризується значним негативним впливом на навколишнє природне середовище. Метою роботи є наукове обґрунтування теоретичного базису екологічного менеджменту у структурі управління сучасними фармацевтичними організаціями, оцінка поточного рівня екологічної безпеки в Україні та аналіз зарубіжної практики імплементації еко-орієнтованих управлінських систем. Методологічний інструментарій дослідження охоплює методи системного аналізу, бібліосемантичний підхід для інтерпретації дефініцій екологічного менеджменту, метод узагальнення для систематизації досвіду країн ЄС (зокрема Польщі). Застосовано графічний метод для наочного відображення тенденцій поводження з відходами та архітектоніки еколого-економічних відносин. Емпіричну базу склали наукові доробки вітчизняних та іноземних фахівців, законодавчі акти та статистична звітність щодо динаміки відходів в Україні та міжнародні стандарти. Проаналізовано динаміку накопичення та утилізації відходів в Україні за 2016–2024 рр. (кризові явища, низький рівень рециклінгу – менше 5%). Визначено роль екологічного менеджменту як інтегрованої еколого-економічної системи фармацевтичної організації, сформульовано авторське визначення поняття «екологічний менеджмент фармацевтичної організації» та виокремлено ключові підсистеми фармацевтичної організації (соціальна, економічна, технічна, екологічна). Обґрунтовано необхідність імплементації міжнародних стандартів ISO 14000. Доведено, що екологічний менеджмент виступає фундаментом забезпечення сталого розвитку фармацевтичних організацій. Його застосування сприяє мінімізації екологічних ризиків, оптимізації ресурсоспоживання та зміцненню репутаційного капіталу компанії на глобальному ринку.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТА БЕЗПЕКИ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ В УКРАЇНІ

2026-03-05T11:40:59+02:00

У статті досліджено сучасні підходи до забезпечення ефективності та безпеки лікарських засобів у системі охорони здоров’я. Актуальність проблеми зумовлена зростанням кількості нових фармацевтичних та біотехнологічних препаратів, підвищенням вимог до доказовості клінічних результатів, а також збереженням значних ризиків, пов’язаних із побічними реакціями, фальсифікацією та неналежними практиками контролю якості ліків. Метою дослідження є аналіз сучасних наукових і нормативно-правових підходів до гарантування ефективності та безпеки лікарських засобів, виявлення ключових проблем у цій сфері та формулювання практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи фармаконагляду та регуляторного середовища в Україні. Методологічну основу становили аналіз і узагальнення наукових джерел, порівняльно-правовий метод та системний підхід, що забезпечили комплексний розгляд усіх етапів життєвого циклу лікарських засобів. У результаті дослідження виявлено, що світова практика спирається на інтегративну модель контролю якості ліків, яка включає принципи доказової медицини, багаторівневі клінічні випробування, розвинуту систему фармаконагляду, гармонізоване нормативно-правове поле (GMP, GDP, GCP, GSP) та інноваційні цифрові технології. Водночас в Україні зберігаються суттєві проблеми: недостатня ефективність фармаконагляду, поширення препаратів із сумнівною доказовою базою, нормативні прогалини у післяреєстраційному контролі, обіг фальсифікованих ліків, низька фармацевтична культура населення та виклики, пов’язані з воєнними діями й логістичними перебоями. Практична значущість статті полягає у розробці комплексу рекомендацій щодо удосконалення системи фармаконагляду, гармонізації національного законодавства з європейськими стандартами, впровадження цифрових інструментів контролю, розвитку освітніх та інформаційних програм для медичних працівників і пацієнтів. Запропоновані заходи сприятимуть формуванню прозорої та ефективної системи контролю обігу лікарських засобів, що забезпечуватиме високий рівень безпеки й довіри до фармакотерапії в Україні.