Health & Education

ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ІЗ ПАРЕНТЕРАЛЬНИМ АБО ЕНТЕРАЛЬНИМ ХАРЧУВАННЯМ ЗА ОДНОЧАСНОГО ЗАСТОСУВАННЯ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2025-02-27T16:12:53+02:00

Взаємодія лікарських засобів із компонентами харчових сумішей, зокрема за парентерального та ентерального харчування, є важливим аспектом клінічної фармакології, що безпосередньо впливає на ефективність і безпеку терапії. У процесі лікування пацієнтів, що отримують спеціалізоване харчування, взаємодії між ліками та харчовими компонентами можуть змінювати фармакокінетичні й фармакодинамічні характеристики ліків, що визначають їх біодоступність і терапевтичну ефективність. Недотримання правильних комбінацій лікарських препаратів та харчових сумішей може призвести до серйозних побічних ефектів, зменшення ефективності лікування або навіть до розвитку токсичних реакцій. У статті висвітлено основні механізми взаємодії лікарських засобів з компонентами парентерального та ентерального харчування, зокрема з амінокислотними сумішами, ліпідами та вітамінно-мінеральними комплексами. Окремо розглядаються фізико-хімічні несумісності, що виникають у разі одночасного застосування лікарських засобів і харчових компонентів, і які можуть спричинити зміни стабільності лікарських форм, порушення їх біодоступності або навіть утворення небажаних токсичних сполук. Важливу роль у цих взаємодіях також відіграють температурні умови зберігання й типи контейнерів для розчинів, що використовуються під час парентерального харчування. Особливу увагу в статті приділено фармакодинамічним взаємодіям, які можуть суттєво впливати на ефективність терапії через зміни метаболізму лікарських засобів в організмі, що своєю чергою може призвести до збільшення токсичності препаратів або зниження їх терапевтичної ефективності. На основі аналізу сучасних наукових джерел запропоновано практичні рекомендації для медичних працівників щодо уникнення небажаних ефектів у разі комбінування лікарських засобів із компонентами харчових сумішей. Зокрема, стаття містить методи моніторингу фармакотерапії в пацієнтів, що отримують парентеральне та ентеральне харчування, а також підкреслено необхідність урахування індивідуальних характеристик пацієнтів під час вибору лікарських засобів та режимів їх введення. Крім цього, обговорюється вплив компонентів харчових сумішей на ефективність лікування за хронічних захворювань, зокрема таких, як діабет, серцево-судинні розлади тощо, де часто застосовуються складні лікувальні схеми, що включають фармакотерапію та нутритивну підтримку.

АНАЛІЗ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ СИМПТОМАТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ГОЛОВНОГО БОЛЮ

2025-02-27T16:21:07+02:00

Наказом Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України № 7 в січні 2022 року затверджено Протоколи фармацевта при відпуску лікарських засобів (ЛЗ) без рецепта, зокрема для «Симптоматичного лікування головного болю (ГБ)». Метою дослідження було провести маркетинговий аналіз ЛЗ для симптоматичного лікування ГБ. Об’єктами дослідження була фармацевтична, нормативно-правова й маркетингова інформація про ЛЗ для симптоматичного лікування ГБ, їх асортиментні та цінові характеристики. Як джерела інформації використано Державний реєстр лікарських засобів України (ДРЛЗУ), Протокол фармацевта при відпуску безрецептурних ЛЗ для симптоматичного лікування ГБ (далі – Протокол), дані вебресурсу tabletki.ua. Використано методи інформаційного пошуку, узагальнення, порівняльного та маркетингового аналізу, а також системного аналізу сукупності даних (літературних даних і результатів власних досліджень). Для симптоматичного лікування ГБ використовується широкий спектр лікарських засобів, серед яких у Протоколі наводиться перелік таких засобів, які відпускаються без рецепта: анальгетики і антипіретики; нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Аналіз ДРЛЗУ щодо наявності безрецептурних препаратів від ГБ показав, що лідерами є парацетамол (241 ЛЗ) та ібупрофен (131 ЛЗ). Комбіновані препарати, що містять кілька дієвих речовин, також широко представлені (97 ЛЗ). Маркетинговий аналіз показав, що вартість лікування німесулідом (лідер топ-20 ЛЗ) може значно відрізнятися залежно від виробника, дозування та форми випуску. Таблетки зазвичай дешевші за гранули. Вітчизняні виробники пропонують більш широкий асортимент ЛЗ і нижчі ціни. Висновки. 1) На основі аналізу даних ДРЛЗУ станом на березень 2024 р. встановлено, що найбільше серед препаратів безрецептурного відпуску для симптоматичного лікування головного болю є анальгетиків та антипіретиків – 351 ЛЗ та НПЗЗ – 160 ЛЗ; 2) Серед топ-20 препаратів за обсягами реалізації в Україні (2023) є 5 ЛЗ, які можуть застосовуватися за головного болю (відповідно до інструкцій для медичного застосування): Німесил, Нурофєн, Цитрамон, Но-шпа та Фервекс. Результати маркетингового аналізу цих ЛЗ щодо форм випуску і виробників (за даними ДРЛЗУ), а також представленості на ринку м. Львова (за даними сайту tabletki.ua) станом на 20.11.2023 р.: Німесил має одну форму випуску, тоді як решта ЛЗ – від 4-х (Но‑шпа, Фервекс) до 15 (Нурофєн); 3 із 5-ти ЛЗ виробляє лише один виробник (Німесил, Нурофєн, Фервекс); за представленістю на ринку лідерами є Цитрамон і Но-шпа (412 та 411 аптек відповідно). Високим рівнем конкуренції на локальному ринку характеризується Нурофєн і Фервекс (Cliq – 0,40 та 0,46 відповідно); 3) У результаті вивчення маркетингових характеристик препаратів німесуліду та їх економічної оцінки на підставі вартості добової дози (DDD) встановлено, що у ДРЛЗУ присутні 27 препаратів німесуліду для перорального застосування (станом на 01.04.2024 р.), однак на ринку є лише 21 ЛЗ (за даними сайту tabletki.ua). Найбільш представленим в аптеках Львова є Німід, таблетки (є в 421 аптеці). Мінімальна ціна таблеток коливається від 23,07 грн за блістер до 47,35 грн. Вартість аналогічної кількості саше із гранулами для приготування суспензії варіює між 80,20 грн та 149,00 грн. Вартість DDD для таблеток німесуліду є в межах від 4,34 грн до 14,79 грн, а для саше – від 16,04 грн до 38,37 грн. Загалом, 6 таблетованих ЛЗ німесуліду (28,6% досліджуваних препаратів) має вартість DDD до 10 грн за РЦmin та РЦmax: Німід, Німесулід, Німелган, Німедар, Ремесулід, Німід Форте, а 5 ЛЗ у формі гранул 55 (26,3%) для приготування суспензії мають DDD від 20 до 30 грн: Аффида-форт-Німесулід (№1), Німесулід, Даймісил, Долорсил, Ремісар. Переважають препарати вітчизняного виробництва (17 із 21 ЛЗ, 81,0%). За купівлі упаковки з більшою кількістю доз ЛЗ економія на рівні DDD становить від 15,2% до 35,1%.

ДОСЛІДЖЕННЯ РАНОЗАГОЮВАЛЬНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ КРЕМУ НА ОСНОВІ КОРИ ВЕРБИ БІЛОЇ ТА ЦИНКУ

2025-02-27T16:26:05+02:00

Визначення фармакологічної активності лікарських засобів є ключовим етапом у розробленні препаратів, оскільки саме від цього залежить їх ефективність, безпечність та відповідність заявленим терапевтичним властивостям. Фармакологічна активність показує, наскільки лікарський засіб здатний впливати на конкретну біологічну мішень або усувати певну патологію. Без її визначення неможливо гарантувати, що препарат матиме заявлений терапевтичний ефект. Попередні дослідження лікарського засобу (крему «Пірисалікс») із вмістом цинку піритіонату та кори верби білої екстракту густого показали виражений протизапальний та протиалергічний ефект. Використання цього лікарського засобу для лікування дерматологічних захворювань потребує попереднього вивчення і репаративних (ранозагоювальних) властивостей. Метою статті є вивчення ранозагоювальної властивості розробленого крему «Пірисалікс» на моделі повношарової трафаретної рани в щурів. Як об’єкти дослідження було використано попередньо розроблений крем «Пірисалікс» із вмістом цинку піритіонату та кори верби білої екстракту густого на емульсійній основі. Експеримент проводили на білих безпородних щурах, ранозагоювальні властивості крему та препаратів-аналогів визначали за площею трафаретних ран за методом Л. Н. Попової. За результатами проведеного експерименту визначено, що на 7 добу у тварин, яких лікували кремом «Пірисалікс», площа ран зменшилася на 19%, у групах, яких лікували препаратами порівняння – кремом «Псорікап» та цинковою маззю, – на 11 та 9% відповідно. Одночасно зі зменшенням площі ран у піддослідних тварин швидкість їх загоєння на 4 добу збільшилася у 2,25–4,75 рази порівняно з контрольною групою. Протягом лікування швидкість загоєння змінювалася залежно від стадії ранового процесу. Згідно з отриманими даними, комбінований крем «Пірисалікс» демонструє виражену ранозагоювальну активність порівняно з препаратами, що брали участь у дослідженні. Він значно прискорює швидкість та якість рубцювання трафаретних ран. Комбінований крем «Пірисалікс» є перспективним засобом для подальшого його вивчення в лікуванні дерматозів завдяки своїм ранозагоювальним, протизапальним та антимікробним властивостям.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВАЛІДАЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ДОМІШОК УРСОДЕЗОКСИХОЛЕВОЇ КИСЛОТИ У ТВЕРДИХ ФОРМАХ МЕТОДОМ ТОНКОШАРОВОЇ ХРОМАТОГРАФІЇ

2025-02-27T16:31:47+02:00

Урсодезоксихолева кислота (УДХК) – одна з нативних жовчних кислот, яка синтезується в процесі нормального обміну жовчних кислот в організмі людини та широко використовується у формі твердих лікарських форм як терапевтичний засіб першої лінії в лікуванні різних холестатичних захворювань і гепатобіліарних патологій печінки, а також у лікуванні холестеринових жовчних каменів. Під час синтезу в субстанцію УДХК можуть потрапляти домішки як споріднені жовчні кислоти, а саме хенодезоксихолева кислота (домішка А), холева кислота (домішка В) і літохолева кислота (домішка С), які застосовуються як вихідний матеріал, а також інші органічні сполуки, зокрема альдегіди та кетони. Нами розроблено аналітичну методику визначення домішок УДХК у твердих желатинових капсулах методом тонкошарової хроматографії, яка характеризується експресністю та відносно низькою вартістю рутинного контролю порівняно з рідинною хроматографією. Утворені плями ідентифікованих домішок оцінювали в порівнянні з плямами розчинів стандартів. Результати аналізу вважали достовірними, якщо на хроматограмі розчину порівняння (g) спостерігали дві плями. Оцінено валідаційні характеристики: специфічність, робастність, придатність хроматографічної системи, межа виявлення. Робастність досліджено з використанням ненасиченої камери й доведено, що методика є стійкою до зміни ступеня насичення камер. Придатність хроматографічної системи перевірено на пластинах тієї самої фірми виробника з алюмінієвою та скляною підкладками. Встановлено, що тип підкладки сорбенту не впливає на придатність хроматографічної системи. Розраховано максимально допустимі значення меж виявлення для УДХК та її домішок та доведено, що плями домішок на рівні межі виявлення чітко спостерігаються.

АНТИБАКТЕРІАЛЬНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОГО ТА ПОЛЬСЬКОГО ФАРМАЦЕВТИЧНИХ РИНКІВ

2025-02-27T16:37:30+02:00

Робота присвячена аналізу структури, динаміки розвитку та ключових характеристик фармацевтичних ринків України та Польщі, зокрема в сегменті антимікробних лікарських засобів (ЛЗ), призначених для системного застосування. Дослідження охоплює порівняння залежності від імпорту таких препаратів, а також виявлення спільних і відмінних рис ринкових тенденцій обох країн. Основну увагу приділено оцінці чинників, що впливають на забезпечення населення сучасними антимікробними препаратами, та аналізу регуляторного середовища в цій сфері. Український фармацевтичний сектор значною мірою залежить від імпортних поставок, що особливо помітно в сегменті сучасних антибіотиків, які забезпечують ефективне лікування інфекцій, стійких до традиційних терапевтичних засобів. Місцеві виробники здебільшого зосереджені на виготовленні генеричних препаратів першого та другого покоління. Натомість інноваційні антимікробні ЛЗ надходять до України переважно з Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки та Індії. Серед основних проблем українського ринку можна виділити нерівномірний доступ до антимікробних препаратів у різних регіонах країни, недостатній рівень контролю за використанням антибіотиків і зростаючу антибіотикорезистентність, яка стає загрозою для національної системи охорони здоров’я. Польща, яка посідає шосте місце серед фармацевтичних ринків Європейського Союзу, демонструє високий рівень розвитку інфраструктури та дотримання міжнародних стандартів якості виробництва лікарських засобів (зокрема, стандартів GMP). У країні створено чітке та прозоре регуляторне середовище, яке сприяє стабільному розвитку фармацевтичного сектору. Хоча Польща також активно імпортує антимікробні препарати, значна частина їх виробляється локально, що суттєво зменшує залежність країни від зовнішніх постачальників порівняно з Україною. Особливу увагу в Польщі приділяють програмам державної підтримки боротьби з антибіотикорезистентністю. Вони передбачають регулярний моніторинг споживання антимікробних ЛЗ, запровадження обмежень на безрецептурний продаж антибіотиків та активну освітню діяльність серед населення. Проведений аналіз дає змогу дійти висновку, що фармацевтичний ринок Польщі є значно стабільнішим та організованішим завдяки інтеграції до європейської системи стандартів, ефективній державній політиці та розвиненій виробничій базі. Водночас Україна стикається із численними викликами, серед яких ключовими є висока імпортозалежність, недосконалий контроль за обігом антибіотиків та обмеженість інновацій у фармацевтичній галузі. Перехід України до європейських стандартів виробництва, упровадження більш суворого державного контролю за використанням антибіотиків і підтримка локального виробництва можуть стати важливими кроками для покращення ситуації на ринку антимікробних ЛЗ. Це також дасть можливість знизити ризики розвитку антибіотикорезистентності та забезпечити доступ населення до якісних і безпечних лікарських засобів.

ЗНАЧЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ В МЕДСЕСТЕР ТА ФАКТОРИ, ЩО НА НЬОГО ВПЛИВАЮТЬ

2025-02-27T08:20:06+02:00

Робота медичної сестри є фізично та емоційно вимогливою професією, яка потребує емпатії та співчутливого лікування. Медсестри, що професійно та відповідально ставляться до догляду за пацієнтами, можуть не мати достатньо часу для кожного окремого з них або співчутливо спілкуватися з членами його родини. Але медичні сестри повинні демонструвати щирість, виявляти емпатію, передавати емоції без конфлікту і контролювати природні негативні почуття, як-от огида, роздратування і розчарування, у взаємодії між медсестрою та пацієнтом. Саме розвиток емоційного інтелекту може допомогти медсестрам керувати як своїми емоціями, так і емоціями пацієнтів. Емоційний інтелект є одним із найважливіших аспектів, які покращують психологічне здоров’я, це здатність розпізнавати, розуміти, регулювати емоції та використовувати їх у повсякденному житті, в результаті чого його визнано основною змінною, що впливає на ефективність роботи. Тому метою дослідження є аналіз особливості емоційного інтелекту в медсестер та фактори, що з ним асоціюються. Нині емоційний інтелект широко використовується в різних сферах освіти, наукових досліджень, менеджменту, психології та сестринської справи, а головною метою його застосування є підвищення та покращення якості послуг. Емоційний інтелект дає медсестрам можливість краще думати під час критичних і складних ситуацій і приймати кращі рішення, контролюючи психологічні реакції. Крім того, емоційний інтелект є ефективною стратегією для зменшення стресу на роботі та сприяння стійкості. З погляду клінічної ефективності покращення емоційного інтелекту призводить до поліпшення якості сестринського догляду. Результати аналізу наукової літератури показали відмінності у вираженості емоційного інтелекту медсестер, а також неоднозначні дані щодо впливу віку, статі, освіти, стажу роботи, соціальних факторів. Отже, емоційний інтелект є корисним інструментом для медсестер, оскільки сприяє позитивному досягненню ефективного управління в охороні здоров’я, тому потребує глибшого дослідження факторів, що на нього впливають.

ОСНОВНІ ЗАСОБИ ЛІКУВАННЯ ЕПІЛЕПСІЇ, АЛГОРИТМИ ВИБОРУ АНТИЕПІЛЕПТИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ

2025-02-27T08:31:57+02:00

У статті розглядаються основні засоби лікування епілепсії та алгоритми вибору антиепілептичних препаратів (ПЕП). Метою статті є аналіз основних засобів лікування епілепсії та визначення алгоритму вибору антиепілептичних препаратів. Методами дослідження є: аналіз наукової та нормативно-медичної літератури для визначення понятійно-категоріального апарату досліджуваної проблематики й обґрунтування теоретичних засад дослідження; узагальнення наукових положень щодо основних засобів лікування епілепсії; метод синтезу для визначення основних засобів лікування епілепсії. Зазначено, що епілепсія – це хронічне неінфекційне захворювання мозку, яке може виникати в людей різного віку. Воно характеризується повторюваними нападами, які проявляються у вигляді короткочасних мимовільних судом в якій-небудь частині тіла (так звані парціальні судоми) й іноді супроводжуються втратою свідомості й контролю над функціями кишківника і сечового міхура. Розглянуто причини виникнення епілепсії, а саме: спадковість, вроджена патологія або набута патологія. Визначено класифікацію епілепсії за видами припадків: генералізовані, парціальні (фокальні), вторинно-генералізовані. Проаналізовано принципи терапії епілепсії в залежності від її виду. Розглянуто особливості лікування епілепсії у дітей в Україні та за кордоном (на прикладі Швейцарії та Бельгії). Досліджено найбільш популярні серед сучасних лікарів антисудомні препарати. Звернуто увагу на те, що вибір ПЕП є суворо індивідуальним і призначається виключно лікарем. Під час підбору ПЕП і схеми його прийому лікар повинен ураховувати велику кількість факторів: вид епілепсії та форму протікання хвороби; кількість і частоту епілептичних нападів; особливості пацієнта, як-от вік, стать, наявність хронічних захворювань; вживання інших лікарських препаратів; попередній досвід лікування епілепсії. Зроблено висновок про те, що епілепсія являє собою поширений неврологічний розлад, що характеризується нападами, які повторюються. Різні типи епілепсії зумовлені різними причинами. Важко надати точну оцінку захворюваності та поширеності, тому що ідентифікація людей, які можуть страждати від епілепсії, ускладнена. І ліки, і пацієнти мають унікальні характеристики, саме тому потрібно, визначаючи найкращий варіант терапії для конкретного пацієнта, пам’ятати про можливість побічних ефектів. Оскільки ПЕП приймаються довгостроково, в багатьох випадках необхідно враховувати теперішні та майбутні наслідки.

ОСОБЛИВОСТІ КОМОРБІДНОГО ПЕРЕБІГУ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ

2025-02-27T08:40:44+02:00

Супутні захворювання негативно впливають на прогноз, симптоми та якість життя пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ). Відповідно до рекомендацій Global Initiative for Chronic Obstructive Lung Disease (GOLD), ХОЗЛ є поширеним захворюванням, якому можна запобігти та вилікувати, що характеризується постійними респіраторними симптомами та обмеженням повітряного потоку внаслідок аномалій дихальних шляхів та/або альвеол, які зазвичай спричинені через значний вплив шкідливих частинок або газів. Як відомо з наукових публікацій, найбільш поширеними супутніми захворюваннями для ХОЗЛ є метаболічні розлади, як-от: артеріальна гіпертензія (51%), дисліпідемія (36%), цукровий діабет (24%), абдомінальне ожиріння (15%). Серцево-судинні захворювання (ССЗ) є, мабуть, найважливішими супутніми захворюваннями за ХОЗЛ. Хронічне запалення, пов’язане з ХОЗЛ, сприяє утворенню та прогресуванню атеросклеротичної бляшки, яка в періоди гострої запальної стимуляції, зокрема інфекції дихальних шляхів або ХОЗЛ, розривається та спричиняє гострий серцево-судинний розлад. Ремоделювання легеневої артерії спостерігається на ранніх стадіях ХОЗЛ і призводить до легеневої гіпертензії (ЛГ). Це ремоделювання є наслідком ендотеліальної дисфункції та коагулопатії, а також специфічних для легенів механізмів, як-от гіпоксична вазоконстрикція, руйнування легеневого капілярного русла емфіземою, спричиненою курінням, запальною інфільтрацією судинної стінки та напругою зсуву внаслідок перерозподілу кровообігу. Майже 30% пацієнтів із ХОЗЛ мають один або більше компонентів метаболічного синдрому, включаючи абдомінальне ожиріння, дисліпідемію, гіпертензію та гіперглікемію, що погіршує прогноз. Депресія і тривожні розлади в два-три рази частіше зустрічаються в людей з хронічними захворюваннями, включаючи ХОЗЛ, ніж у людей без хронічних фізичних захворювань. Отже, супутні захворювання ускладнюють розвиток та лікування ХОЗЛ, тому необхідно приділяти більше уваги цьому питанню як у клінічних, так і в дослідницьких умовах.

ДИХАЛЬНІ РОЗЛАДИ СНУ: ПРИЧИНИ, ДІАГНОСТИКА ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2025-02-27T09:11:26+02:00

Хропіння та синдром обструктивного апное уві сні можуть стати причиною розвитку серцево-судинної патології та розладів нервової системи, тому заслуговують на особливу увагу з боку лікарів різних спеціальностей. Відомо, що із віком і після 60 років це питання турбує понад половину населення як жіночої, так і чоловічої статті. Залежно від тяжкості процесу й кількості епізодів апное пацієнти перебувають у стані гіпоксії, що має значний вплив на всі органи й системи організму. Тому своєчасна та повноцінна діагностика є запорукою ефективного лікування таких пацієнтів, а також профілактикою захворювань серцево-судинної та нервової систем. Мета проведеного нами огляду літератури – розширити знання про сучасні методи діагностики й лікування хропіння та синдрому обструктивного апное уві сні, які можуть стати в пригоді практичним лікарям, науковцям і пацієнтам. На сьогодні золотим стандартом діагностики дихальних розладів під час сну залишається полісомнографія, яка дає змогу вивчити стан нервової, дихальної і серцево-судинної систем, а також встановити ступінь важкості за кількістю епізодів апное. Технологічний прогрес дає можливість спростити процедуру діагностики, а застосування спеціальних додатків до сучасних смартфонів – проводити моніторинг вдома і з високим ступенем достовірності встановлювати рівень патології. Золотим стандартом у лікуванні залишається метод створення постійного позитивного тиску в дихальних шляхах, але на сьогодні зарекомендували себе і хірургічні методи, увулопалатофарингопластика, а також стимуляція під’язикового нерва, особливо коли проведення методики створення постійного позитивного тиску протипоказано пацієнтам. На сьогодні продемонструвала ефективність нейростимуляція за допомогою системи Inspire Medical Systems. Ця система контролю дає змогу впливати дистанційно на нерви, які іннервують язик і м’язи дихальних шляхів, що є ефективним методом. Застосування сучасних методів діагностики й лікування хропіння та синдрому обструктивного апное уві сні довело свою ефективність, що є значним кроком для профілактики розвитку захворювань серцево-судинної та нервової систем. Незважаючи на значні успіхи, залишаються невирішеними деякі питання, а саме: не існує доказової бази, що лікування синдрому обструктивного апное уві сні запобігає розвитку серцево- судинної патології, а застосування хірургічних методів лікування може давати нетривалі ефекти і через деякий час патологія може повернутись. Ці питання потребують подальшого дослідження з метою вдосконалення методів діагностики та лікування.