Health & Education

КОМПАРАТИВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ТА НІМЕЧЧИНІ

2024-02-22T15:12:42+02:00

У статті проведено компаративне дослідження вищої медичної освіти в Україні та Німеччині у контексті державотворчих процесів на основі реформаторських надбань; аналізуються інституційні процеси у системі вищої освіти та розглядається відповідність модернізації вищої медичної школи України вимогам практичної сфери охорони здоров’я населення з урахуванням інтеграції держави у європейський простір. Проаналізовано адаптацію системи освіти України до потреб громади; розглянуті виховні принципи і тенденції з точки зору соціальних, економічних і політичних передумов кожної країни та орієнтації вищої медичної освіти України на компетентнісний підхід, збільшення обсягу самостійної роботи здобувачів вищої освіти, розширення можливостей для індивідуалізації навчального процесу. Досліджуються принципи побудови змісту медичної освіти в Німеччині, її орієнтації до практики та посилення аспектів первинної медичної допомоги протягом усіх досліджень, що плануються в університетах. Застосовуючи положення компаративного аналізу, автор розглядає ключові освітні інститути, імплементація яких у українське освітнє середовище підвищить якість професійної підготовки фахівців сфери охорони здоров’я, забезпечить виконання конкурентоспроможних навчальних і наукових розробок у закладах вищої медичної освіти; полегшить перехід до інноваційної освіти та вдосконалить системи безперервного професійного розвитку фахівців. Визначено, що зі схожою загальною спрямованістю змісту вищої медичної освіти в Україні та Німеччині є певна відмінність, що стосується рівня фундаментальної та клінічної підготовки лікарів, згідно із сучасними міжнародними стандартами.

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ В КОНТЕКСТІ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

2024-02-22T15:15:59+02:00

У статті розглядається питання здоров’язберігаючих технологій, які створюють максимально можливі умови для збереження, зміцнення та розвитку особистісного та фізичного здоров’я всіх суб’єктів освітнього процесу/ Характеристикою здоров’язберігаючого освітнього середовища є організація освітнього простору на всіх рівнях, у якому якісне виховання, розвиток, навчання здобувачів не супроводжується нанесенням шкоди їхньому здоров’ю. Як наслідок, з метою формування, збереження та зміцнення цих складників здоров’я в діяльність освітньої організації впроваджуються технології, які допомагають вирішити найважливіші завдання – зберегти здоров’я особистості, стимулювати її до активного здорового способу життя. Проблема формування звички до здорового способу життя у здобувачів вищої освіти, що забезпечується правильно організованим, грамотним і цілеспрямованим освітнім процесом з використанням здоров’язберігаючих технологій, сьогодні є дуже актуальною. Метою здоров’язберігаючих освітніх технологій вважатимемо забезпечення умов фізичного, психічного, соціального та духовного комфорту, що сприятиме продуктивній навчально-професійній діяльності учасників освітнього середовища. Використання здоров’язберігаючих освітніх технологій сприяє усвідомленню здобувачами вищої освіти того, що здоров’я людини є найвищою цінністю суспільства. Одним із важливих завдань освітнього процесу буде створення умов для формування у здобувачів навичок самоорганізації та самоконтролю, що сприятиме збереженню здоров’я та активізації рухової діяльності. Автор статті доходить висновку, що вирішення проблеми здоров’язберігаючих технологій у контексті освітнього середовища можливе завдяки мобільності особистості, її адаптації до будь-яких змін і нових ситуацій у житті. Одним із критеріїв мобільності є здатність до самоаналізу, яку необхідно розвивати в навчанні, передаючи здобувачам знання, уміння, практичний досвід освітнього процесу, заради їхнього щасливого майбутнього. Інтроспективна й оцінююча діяльність значима для здорового освітнього середовища й розвитку професійної та соціальної мобільності в контексті освітнього середовища. Тому для забезпечення всебічного гармонійного розвитку особистості необхідні мотивація і турбота про здоровий спосіб життя, пошук нових ефективних форм і методів, які б урізноманітнювали зміст оздоровчих програм.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

2024-02-22T15:22:45+02:00

У статті розглянуто особливості формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя фізичної культури. Проаналізовано поняття «педагогічна майстерність», яку трактують як певне явище, що має педагогічну діяльність та виражається у процесуальному та результативному аспектах. Визначено, що слід розуміти під поняттям «педагогічна майстерність учителя фізичної культури», а саме уміння вибирати доцільні методи та засоби навчання; вміння використовувати різні форми проведення занять з фізичної культури; спрямування професійно-педагогічної діяльності на розвиток та покращення фізичного стану учнів; формування рухових навичок та здібностей у різних видах рухової активності; та серед найголовнішого – формування в учнів позитивної мотивації до занять фізичною культурою та руховою активністю. Основоположниками поняття педагогічної майстерності є Костянтин Дмитрович Ушинський, Василь Олександрович Сухомлинський та Іван Андрійович Зязюн. Сформульовано передумови формування педагогічної майстерності як учителя загалом, так і фахівця з фізичної культури зокрема. Визначено структурні компоненти, рівні та критерії сформованості педагогічної майстерності майбутнього учителя фізичної культури. До структурних компонентів ми віднесли морально-духовні якості, педагогічну техніку, професійно-педагогічну компетентність, педагогічну культуру та педагогічну творчість. До критеріїв слід віднести такі ознаки його діяльності, як: гуманність, науковість, педагогічна доцільність, оптимальний характер, результативність, демократичність, творчість. Необхідними умовами педагогічної майстерності є гуманістична позиція педагога й професійно значимі особистісні риси і якості. Зазначено рівні сформованості педагогічної майстерності майбутнього учителя фізичної культури. Високий рівень – студенти вмотивовані на педагогічну діяльність; середній рівень – компетентність студентів часткова, так само як і оволодіння знаннями щодо професійної діяльності; низький рівень характерний тим, що на механічному рівні відтворюють знання, вміння та навички, яких набули під час навчання у вищому навчальному закладі.

ВПРОВАДЖЕННЯ ТА ВИКЛАДАННЯ ТЕМАТИКИ СІМЕЙНО ОРІЄНТОВАНОЇ МЕДИЦИНИ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

2024-02-22T15:26:34+02:00

У роботі наведено результати першого в Україні досвіду викладання основних засад сімейно орієнтованої медицини (СОМ) серед студентів 4 курсу спеціальностей 222 «Медицина» та 228 «Педіатрія» Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (ЛНМУ). З метою оцінки якості впровадження викладання принципів СОМ на платформі google.com/forms було проведено онлайн-тестування студентів: 170 студентів взяли участь у вхідному опитуванні, 176 – у заключному. Навчальний курс з вивчення базових засад сімейно орієнтованої медицини включав 20 годин навчання, з яких – 2 години лекцій, 6 годин практичних занять та 12 годин самостійної роботи студентів у межах дисципліни «Соціальна медицина, громадське здоров’я» (Змістовий модуль 2 «Громадське здоров’я»). Для ефективного впровадження курсу СОМ у навчання студентів викладачами кафедри було розроблено методичні рекомендації на кожну тему лекції, практичного заняття та самостійної роботи, які були оптимізовані кафедрою українознавства та кафедрою латинської та іноземної мов університету й отримали позитивні рецензії від колег з інших медичних ЗВО України. Результати опитування студентів засвідчили доцільність впровадження цього курсу: 92,05±2,04% позитивно оцінили виклад матеріалу, а 86,36±2,59% опитаних студентів підтвердили необхідність прицільної підготовки до фахової комунікації з родинами пацієнтів під час навчання в медичному університеті. Отриманий досвід започаткування викладання основних принципів сімейно орієнтованої медицини в ЛНМУ імені Данила Галицького є актуальним для впровадження у навчальний процес інших закладів вищої медичної освіти України.

ІСТОРІОГЕНЕЗ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ДИТЯЧИХ СТОМАТОЛОГІВ В УКРАЇНІ

2024-02-22T15:31:39+02:00

Аргументовано актуальність надання спеціальної медичної освіти майбутнім лікарям-стоматологам. Узагальнено, що робота стоматологічної служби відзначається певними історичними віхами, серед яких особливої значущості набуває професійна підготовка майбутніх фахівців стоматологічного профілю. Актуалізовано доцільність ретроспективного аналізу становлення стоматології як медичної сфери, науки, освітньої галузі. Узагальнено, що навчання фахівців зазначеної спеціальності відбувалося в зуболікарських школах, першу з яких було засновано в 1893 р. в Одесі. Розширення змісту професійної освіти лікарів, які б надавали допомогу не лише в лікуванні зубів, а й комплексу різних захворювань щелепно-лицевої ділянки, пов’язується з військовими діями на початку ХХ століття. Кадрове забезпечення стоматологічної галузі в Україні відбувалося на основі розбудови одонтологічних факультетів та реорганізації зуболікарських шкіл. З 1930 р. в українських медичних закладах вищої освіти почали створюватися спеціальні факультети та інститути для підготовки кваліфікованих лікарів-стоматологів. Узагальнено, що від початку закладення основних підвалин стоматологічної освіти в Україні пройшло приблизно 100 років. Сучасний етап професійної підготовки майбутніх лікарів-стоматологів відзначається тим, що випускники медичних закладів вищої освіти мають змогу визначити різні аспекти і напрями роботи за фахом з урахуванням основних завдань стоматологічної сфери. Сучасні тенденції розвитку стоматологічної освіти в Україні враховуються у відповідному Стандарті, затвердженому Наказом Міністерства освіти і науки України. Аналіз історіогенезу розвитку стоматологічної освіти на сучасному етапі свідчить про акцентуацію уваги на реалізації компетентнісного підходу до професійної підготовки майбутніх фахівців стоматології дитячого віку. Аналізуючи історичні віхи становлення і розвитку стоматологічної освіти в Україні, відзначено наявність особливостей професійної підготовки майбутніх дитячих стоматологів, що потрібно враховувати в процесі навчання студентів.

ЗМІШАНЕ НАВЧАННЯ У СИСТЕМІ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ В УКРАЇНІ: ПІДХОДИ ТА МЕТОДИ

2024-02-22T15:34:04+02:00

Досвід організації та реалізації педагогічного процесу у системі вищої медичної освіти в умовах воєнного часу в Україні ще не узагальнено та не проаналізовано. Екстремальні умови цього часу вплинули на систему вищої медичної освіти загалом, а також дали істотний поштовх просуванню та розвитку різних форм і технологій освіти. Зрозуміло, що новi форми, методи та пiдходи освiтньоï дiяльностi повиннi вiдповiдати якщо не всiм, то бiльшостi викликiв, якi постали нині як перед здобувачами вищоï освiти, так і перед викладачами. Оскільки освіта в закладах вищої медичної освіти передбачає оволодіння студентами не тільки глибокими теоретичними знаннями з медичних дисциплін, а й одночасно певними практичними навичками, тому медична освіта – одна з небагатьох, яку не можна отримати заочно. У зв’язку з цим виникає необхідність пошуку способів та засобів інтеграції у навчальний процес нових форматів навчання, якi були б безпечними, стiйкими та обладнаними для всiх видiв неочiкуваних сценарiïв у майбутньому, а також завдяки яким здобувачі освіти змогли б опанувати всі необхідні компетенції. У статті розглядаються проблеми використання різних моделей організації навчання в медичних закладах вищої освіти у сучасних умовах, їх переваги та недоліки. У статті обговорюється змішане навчання як один із трендів сучасної системи вищої освіти, актуальність якого в медичному виші зростатиме і необхідність широкого впровадження якого вже зараз очевидна. Підкреслюється роль змішаного навчання як інтеграції традиційного та дистанційного навчання та його значення у сучасних умовах воєнного часу, а також необхідність оволодіння викладачем вищого медичного закладу освіти сучасними інформаційно-комунікаційними та освітніми технологіями. Зроблено висновки щодо ефективності використання такого підходу та доступної можливостi здобути якісну вищу медичну освіту в умовах сьогодення.

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ БІЛІНГВАЛЬНО-БІКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ МЕДИЧНОГО ДИСКУРСУ

2024-02-22T15:38:23+02:00

Це наукове дослідження за темою «Ретроспективний аналіз формування білінгвально-бікультурної компетенції майбутніх перекладачів медичного дискурсу» присвячене історичним витокам формування білінгвально-бікультурної компетенції майбутніх перекладачів, які спеціалізуються на медичному дискурсі. Автори досліджують еволюцію педагогічних підходів до фахової підготовки студентів-перекладачів. Зокрема, розглядаються ключові аспекти розвитку білінгвальності та бікультурності, такі як лінгвістичні навички, культурна компетенція та транснаціональна комунікація. У роботі проаналізовано сферу професійної підготовки майбутніх перекладачів медичної галузі та проведено ретроспективний аналіз підходів до формування білінгвально-бікультурної компетенції майбутніх перекладачів у процесі їхньої фахової підготовки. Мета цього дослідження полягає в глибокому розумінні того, як зміни у суспільстві та соціокультурному контексті впливають на формування ключових компетенцій у майбутніх перекладачів медичного дискурсу, що може служити основою для подальших вдосконалень у процесі їхньої фахової підготовки. Дослідження базується на аналізі історичних аспектів викладання та вивчення іноземних мов у контексті підготовки перекладачів, а також на ключових аспектах розвитку білінгвальності та бікультурності. Стаття має високу актуальність у зв’язку зі зростанням популярності міжнародного співробітництва в галузі медичного перекладу. Висновки статті можуть бути використані для вдосконалення підготовки перекладачів, які спеціалізуються на медичних темах, та покращення якості медичних перекладів у міжнародному контексті. Результати вказують на необхідність постійного вдосконалення методів навчання для забезпечення високого рівня білінгвально-бікультурної компетенції майбутніх перекладачів медичного дискурсу у сучасній міжнародній комунікації.

ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ВИВЧЕННІ КЛІНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН ДЛЯ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ

2024-02-22T15:43:41+02:00

У статті висвітлено особливості застосування сучасних освітніх технологій у разі вивчення клінічних дисциплін у медичних навчальних закладах. Визначено, що розвиток медичної освіти на сучасному етапі та шляхи його реформування, питання, які пов’язані з підвищенням якості підготовки фахових спеціалістів, вимагають нових підходів до організації освітнього процесу. Зазначено, що педагогічні працівники клінічних дисциплін Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради, окрім традиційних методів навчання, застосовують нові освітні технології. В освітньому процесі використовуються інтернет-технології, інформативні мультимедіапрезентації, електронні підручники, відеоматеріали. Проаналізовано основні можливості використання комп’ютерного тестування для контролю якості знань. Досліджено, що клінічні рольові ігри є потужним навчальним інструментом у медичній освіті, які дозволяють студентам отримати реальний досвід роботи з пацієнтами у контрольованому середовищі. У рольових іграх створюється стандартизована клінічна ситуація для кожного студента, що забезпечує рівні умови для навчання всіх учасників освітнього процесу. Симуляції можуть бути дуже реалістичними, що допомагають краще відчувати себе в ролі фахівця, тренуватись надавати невідкладну допомогу у разі термінальних станів. Вирішення клінічних сценаріїв вимагає критичного мислення, аналізу ситуації та прийняття самостійних рішень. Наголошено, що рольові ігри можуть включати роботу в команді, здобувачі освіти вчаться співпрацювати з іншими медичними фахівцями. Акцентовано увагу, що рольові технології допомагають забезпечити високий рівень компетентності, впевненості та професійності у майбутніх фахівців. Підкреслено, що завдяки використанню симуляційних технологій студенти можуть відпрацьовувати різні маніпуляції багато разів, щоб удосконалити виконання практичних навичок до автоматизму та професійні вміння, які, безперечно, необхідні у професійній діяльності. Акцентовано увагу, що використання сучасних технологій дозволяє здобувачам освіти ознайомитись з певними інноваціями та навчитись їх ефективно використовувати в професійній діяльності.

БАЗОВІ ПОНЯТТЯ «ТВОРЧІСТЬ», «ТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ», «ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ» МЕДИЧНИХ СЕСТЕР У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

2024-02-22T15:46:55+02:00

У статті проаналізовано та розкрито сутність понять «творчість», «творчий потенціал», «творча особистість» та розглянуто наукові погляди щодо цих понять. Виділені основні педагогічні, психологічні та філософські підходи до визначення цих понять. Аналіз психолого-педагогічної літератури дає підстави констатувати той факт, що багато авторів, які займаються проблемою творчого потенціалу особистості, мають різні погляди на визначення його сутності. Визначено роль освіти у формуванні творчого потенціалу здобувачів освіти медичних закладів. Висвітлені основні принципи та вимоги, які створювали б умови для розвитку пізнавальної ініціативи, самостійності і творчого мислення у процесі фахової підготовки медичних сестер. Врахування специфіки освітнього процесу медичного коледжу свідчить, що успішне формування творчого потенціалу майбутніх медичних сестер може здійснюватися в різних формах проведення освітнього процесу. Це означає, що в організації творчого процесу необхідно створити умови для перетворення особистості на суб’єкт власної діяльності, для творчості у вирішенні проблемних завдань. Виділено найбільш суттєві категорійні характеристики феномену творчого потенціалу особистості. Зазначено, що творчий складник у професійній діяльності медичних сестер є невід’ємною складовою частиною професійної майстерності та досконалості. Розглянуто філософські, психологічні та педагогічні погляди на походження та сутність особистості. Акцентовано увагу, що розвиток творчого потенціалу особистості у процесі її підготовки до професійної діяльності в умовах сучасного суспільства стає одним із основних завдань реформування професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти. Підкреслено, що творчий характер діяльності залежить від зовнішніх обставин і від самої особистості як суб’єкта цієї діяльності, від її умінь, навичок, якостей та здібностей.

СУЧАСНИЙ СТАН ВПРОВАДЖЕННЯ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ НА ЗАСАДАХ СЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ В РІВНЕНСЬКІЙ МЕДИЧНІЙ АКАДЕМІЇ

2024-02-22T15:49:07+02:00

Метою дослідження було з’ясування дієвості власних розробок у разі відсутності законодавчо затверджених загальноукраїнських стандартів сестринського догляду за пацієнтами на засадах сестринського процесу. Матеріали і методи. Україна протягом усіх років незалежності декларує реформування практичної охорони здоров’я, зокрема медсестринства. Найбільш вагомі кроки з реорганізації підготовки і фахової діяльності медичної сестри були проголошені в «Програмі розвитку медсестринства України», в якій чітко зазначено, що основним напрямом сестринської реформи є підготовка висококваліфікованого спеціаліста нової формації, що може приймати рішення в межах своєї компетенції самостійно, на засадах сестринського процесу, спираючись на розроблені та юридично затверджені стандарти. На жаль, реформування медсестринської галузі, включаючи і розробку стандартів практичної роботи в нашій країні, через об’єктивні причини призупинено. З цієї причини нами було видано посібник «Теоретичні і практичні основи процесу сестринського догляду за пацієнтами» і на його основі розроблені навчально-методичні матеріали в межах компетенції діяльності медичної сестри (альтернатива стандартів). Було проведено педагогічний експеримент для оцінювання ефективності застосування інструктивних матеріалів під час підготовки медсестри-бакалавра з предмета «Основи медсестринства». До експерименту було залучено 40 студентів, 20 з яких (контрольна група) займались за загальноприйнятою методикою навчання і 20 (основна група), які додатково опрацьовували розроблені нами інструкції догляду за пацієнтами. Після закінчення експерименту під час математичного аналізу отриманих результатів студенти основної групи показали кращі результати порівняно з контрольною: відсоток засвоєних теоретичних знаних знань зріс на 7,19%, якісна успішність – на 20,4%, середній бал – на 0,39 од.; також зросли відповідні показники практичної підготовки – засвоєння практичних умінь на 25,81%, якісна успішність – на 24,47%, середній бал – на 0,48 од. Висновки. Впровадження в навчальний процес підготовки медсестер-бакалаврів навчально-методичних інструкцій догляду за пацієнтами у разі відсутності юридично затверджених загальноукраїнських стандартів дозволяє покращити якість підготовки майбутніх спеціалістів.

МОТИВАЦІЯ ДО НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ-БАКАЛАВРІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 224 «ТЕХНОЛОГІЇ МЕДИЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ» – ПРОФЕСІЙНА ГРА

2024-02-22T15:56:26+02:00

Актуальність дослідження визначається необхідністю впровадження у практику викладача вищої школи нових методів подання та закріплення інформації у процесі навчання студентів клінічним дисциплінам, ураховуючи, що сучасний студент має освоювати великий обсяг інформації та вміти ним активно користуватися. У зв`язку із цим розкрито особливості застосування професійної гри як способу підвищення мотивації студентів-бакалаврів спеціальності 224 «Технології медичної діагностики та лікування» до вивчення клінічних дисциплін шляхом проведення емпіричного дослідження на прикладі викладання дисципліни «Клінічна лабораторна діагностика». Професійна гра «Діагностика» проводилася у квітні 2022 р. і квітні 2023 р. у тих, хто навчається на III і IV курсах спеціальності 224 «Технології медичної діагностики та лікування» на об`єднаному практичному занятті. Для оцінки ефективності застосування професійної гри було виділено дві групи студентів. До першої – експериментальної групи було включено шість студентів (2022 р.) і сім студентів (2023 р.). Контрольна група складалася із шести осіб (2022 р.) і семи осіб (2023 р.), у яких заняття проходило за класичним планом. Наприкінці циклу студенти проходили тестування з пройденого матеріалу з 20 питань з отриманням оцінки за 120-бальною шкалою та тест «Відношення здобувачів до навчання». За результатами дослідження було доведено, що професійну гру, яка є активною формою навчання, необхідно ширше впроваджувати у навчальний процес студентів медичних вишів щодо вивчення клінічних дисциплін.

УПРАВЛІНСЬКІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ ФІЗИЧНИХ ТЕРАПЕВТІВ: ДОСВІД США

2024-02-22T16:01:53+02:00

Практичне становлення законодавчої реабілітаційної сфери в Україні є важливим аспектом, ураховуючи недостатність кадрового потенціалу в довоєнний період і його загострення в умовах сьогодення. Підготовка фізичних терапевтів, зокрема закладами вищої освіти нашої країни, має максимально враховувати форс-мажорні впливи у цьому процесі (пандемія коронавірусної інфекції, повномасштабне вторгнення тощо) і, відповідно, забезпечувати всі потреби суспільства в реабілітації, ураховуючи при цьому законодавчі зміни на національному та інституційному рівнях. Тому досвід США є одним із чинників, який може спростити нам юридичну процедуру становлення цієї сфери в нашій країні, з одного боку, а з іншого – забезпечує професійний досвід роботи фізичних терапевтів і особливостей їх підготовки. Мета статті: проаналізувати управлінські аспекти професійної діяльності фізичних терапевтів у США на прикладі штату Міссісіпі; дослідити законодавчу базу сфери реабілітації та розкрити понятійно-термінологічний апарат реабілітаційної сфери у США на прикладі штату Міссісіпі. Методи дослідження. Під час написання статті використано методи аналізу, порівняння, обробки та систематизації знайденої інформації щодо юридичних аспектів професійної діяльності та особливостей підготовки фізичних терапевтів у штаті Міссісіпі, США. Там уперше виявили деталізований, логічний, систематичний підхід у структурі реабілітаційного процесу, що, на нашу думку, спрощує роботу цих фахівців. А також звернули увагу на управлінські аспекти контролю діяльності фізичних терапевтів (наприклад, передбачена фінансова система винагород та штрафів за професійну та наукову діяльність фахівців реабілітаційної сфери у вигляді a State Board of Physical Therapy). Основні результати дослідження. Аналізуючи нормативно-правову базу реабілітаційної сфери США на прикладі штату Міссісіпі, ми виявили таке: значущість клінічної підготовки для фізичних терапевтів під час навчання, що, на нашу думку, забезпечує формування практичних фахових компетентностей (наприклад, за рахунок великої кількості годин, передбачених на клінічну практику) в подальшій професійній діяльності цих фахівців; наявність відповідної фахової освіти з метою отримання ліцензії на професійну діяльність; безперервність професійної освіти різними шляхами (неформальна освіта і професійний розвиток за підтримки АРТА, обмін інформацією тощо), а також фінансовий складник (є можливість брати участь у різних проєктах, які фінансово винагороджуються), що забезпечує додаткову мотивацію до подальшої професійної діяльності. Отже, вивчення законодавчої бази реабілітаційної сфери США на прикладі штату Міссісіпі дає змогу впроваджувати певні аспекти підготовки фізичних терапевтів у правовому полі і в нашій країні. Одним із таких прикладів може бути збільшення кількості годин на клінічну практику для майбутніх спеціалістів на інституційному рівні (Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського, Львівський державний університет фізичної культури ім. В. Боберського, Національний університет фізичного виховання і спорту України тощо). Ураховуючи повномасштабне вторгнення в нашу країну, практична підготовка фізичних терапевтів є надзвичайно актуальною, і майбутні фізичні терапевти сьогодні мають бути універсалами-практиками, здатними працювати в надскладних українських реаліях. Висновки. Проаналізувавши управлінські аспекти професійної діяльності фізичних терапевтів у США можемо констатувати, що фізіотерапевти та асистенти фізіотерапевтів, штатом проживання яких є Міссісіпі, зобов’язані мати ліцензію, яка дає можливість надавати послуги фізіотерапії у цьому штаті. Дослідження законодавчої бази сфери реабілітації у США на прикладі штату Міссісіпі дає змогу зрозуміти чітку структурованість реабілітаційного процесу в цій країні, що, на нашу думку, безпосередньо впливає на якість реабілітаційної допомоги пацієнтам. А також простежуємо сфокусованість управлінських аспектів реабілітаційної сфери США, що, з одного боку, у правовому полі професійно захищає фізичних терапевтів, а з іншого – надає розуміння алгоритму роботи фахівцям реабілітаційної сфери під час складання програм реабілітації для пацієнтів. Окрім того, розкриття понятійно-термінологічного апарату реабілітаційної сфери на прикладі штату Міссісіпі, а саме: «фізичний терапевт», «асистент фізичного терапевта», «пряме спостереження на місці», «право займатися практикою», «ліцензіат», на нашу думку, безпосередньо впливає на розуміння професійних обов’язків цих фахівців у ланцюзі реабілітаційного процесу.

АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ФАРМАЦЕВТІВ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

2024-02-22T16:05:27+02:00

У статті розглядаються питання розвитку творчого мислення майбутнього фармацевта у сучасних освітніх умовах. Висвітлено поняття особистості як суб’єкта перетворення суспільства, природи і самої себе та творчості як специфічної форми діяльності людини; досліджено риси, притаманні творчій особистості, а також умови і чинники, що забезпечують її формування і розвиток у процесі навчання. Розкрито теоретичні та практичні аспекти формування творчого мислення майбутніх фармацевтів. На основі аналізу наукових праць розглянуто сутність поняття «творчість», яке визначається як сукупність здібностей, знань, умінь, навичок, ставлень, цінностей та комунікативного досвіду особистості, необхідних для розуміння чужих та продукування власних програм мовленнєвої поведінки, цілей, сфер, ситуацій спілкування. Установлено, що творче мислення є одним зі складників професійної культури фахівця медичного профілю. У процесі проведення наукового дослідження з’ясовано, що під час вибору навчальної технології для вивчення дисципліни «Іноземна мова» здобувачами вищої фармацевтичної освіти необхідно забезпечити її відповідність організаційним, змістовим, соціально-психологічним та гуманістичним умовам. Підкреслено, що на особливу увагу заслуговує вирішення соціально-психологічних проблем, а саме: розвиток особистості в груповій навчальній взаємодії, дослідження впливу освітніх процесів на успішність навчання, формування іншомовних комунікативних навичок, що передбачає організацію педагогічної суб’єкт-суб’єктної взаємодії з високим ступенем інтенсивності іншомовного спілкування; орієнтація на міжособистісне спілкування і вплив на психологічну і соціальну структуру особистості майбутнього фармацевта; орієнтація на креативний характер навчальної діяльності, розвиток критичного мислення майбутніх спеціалістів вищої фармацевтичної освіти; наявність мотиваційної готовності до професійної взаємодії; розвиток особистісної рефлексії та самоконтролю; орієнтація видів навчальної діяльності на реальні ситуації та зв’язок із сучасними подіями; створення умов для комунікативного середовища, що у цілому позитивно впливає на результати творчої підготовки та значно підвищує рівень іншомовної комунікативної компетенції майбутніх працівників фармацевтичної галузі. Визначено, що навчальна, граматична, практична методика, комунікативно-розвивальні технології підвищують ефективність вивчення іноземної мови; особистісно-орієнтоване навчання іноземних мов забезпечує необхідні умови для активізації пізнавальної й мовленнєвої діяльності майбутнього фахівця вищої фармацевтичної освіти, що дає можливість усвідомити новий мовний матеріал і практику для формування необхідної іншомовної комунікації.

МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ПРИ ПОРУШЕННІ РОТАТОРНОЇ МАНЖЕТИ ПЛЕЧА

2024-02-22T14:43:44+02:00

Повноцінна функція плечового суглоба є важливою для забезпечення нормальної якості життя, а ротаторна манжета плеча відіграє ключову роль у його рухах та стабілізації. Порушення цієї структури стає проблемою, що поширюється та може призвести до інвалідності, збільшуючи соціальні та медичні витрати. У статті розглянуто порушення ротаторної манжети плеча, які можуть виникнути внаслідок травм чи хронічної дегенерації. Чинники ризику включають однотипні рухи, травми, великі фізичні навантаження та індивідуальні особливості структури плечового суглоба. Наголошено на тому, що ефективна діагностика важлива для визначення оптимального лікування. Клінічний огляд пацієнта забезпечується за допомогою специфічних тестів, які враховують інтенсивність болю та функціональні порушення. Особливості порушення можуть варіювати залежно від віку, давності захворювання, травматичних та інших чинників, що робить клінічну діагностику складною. Загальний підхід до діагностики враховує інтеграцію клінічних тестів із сучасними методами обстеження, такими як рентгенографія, ультразвукове дослідження та магнітно-резонансна томографія. Зазначено важливість комплексного підходу для забезпечення точності та повноти діагностики порушень ротаторної манжети плеча та вибору належного плану лікування для пацієнтів із цією проблемою. Основний акцент робиться на шкалі CMS, яка є найбільш поширеною та довготривало рекомендованою для оцінювання стану пацієнтів із порушеннями плечового суглоба. Описано її структуру та складники, які включають суб’єктивне та об’єктивне оцінювання різних аспектів, таких як біль, побутова активність, об’єм рухів та сила м’язів. Окрім того, висвітлено шкалу ASES, розроблену для кількісного оцінювання функціональних обмежень та болю у плечі, і наведено деталі щодо її структури та додаткових запитань, що додають об’єктивну інформацію. Загалом стаття важлива для лікарів та фізичних терапевтів, які займаються діагностикою та лікуванням порушень ротаторної манжети плеча, та надає корисний огляд інструментів для оцінки стану пацієнтів із цією патологією.

ВПЛИВ ЩАДНОЇ ЛІКУВАЛЬНОЇ ГІМНАСТИКИ НА АМПЛІТУДУ РУХЛИВОСТІ КУЛЬШОВОГО СУГЛОБУ В РАЗІ ЗАГОСТРЕННЯ ДЕФОРМУЮЧОГО КОКСАРТРОЗУ

2024-02-22T14:52:20+02:00

Мета дослідження – проаналізувати вплив нетравматичної лікувальної гімнастики у разі деформуючого остеоартрозу кульшового суглобa у стадії загострення. Дослідження проводилось у ревматологічному відділенні КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» РОР. До нього було долучено 30 пацієнтів з клінічно підтвердженим деформуючим остеоартозом кульшового суглоба ІІ–ІІІ ст. у стадії загострення. Половина тестованих (контрольна група) лікувались за призначеннями лікуючого лікаря-ревматолога, інша (основна група) – на додаток до медикаментозної терапії займалась щадною лікувальною гімнастикою, запропонованою нами. Усі деталі проведення педагогічного експерименту були узгоджені з лікарями і пацієнтами. Було проведено два тестові заміри шляхом вимірювання амплітуди рухливості ураженого суглоба за допомогою електронного гоніометра – тоді, коли пацієнт поступав у відділення і після проведеного лікування під час його виписки. У разі порівняння амплітуди рухів досліджуваного кульшового суглоба на момент виписки у пацієнтів основної і контрольної групи відбулися позитивні зміни, однак у пацієнтів основної групи вони виявились суттєвішими, а саме: – показники амплітуди згинання кульшового суглобу у пацієнтів основної групи зросли на 9,59º порівняно з контрольною, тобто на 7,37% від фізіологічної норми; а показники розгинання також збільшились на 2,15º і 7,17% відповідно; – амплітуда приведення кульшових суглобів у пацієнтів основної групи збільшилась на 8,42º стосовно контрольної, що на 18,71% більше від фізіологічної норми; а усереднені показники відведення зросли відповідно на 3,77 º і 12,00%; – порівнюючи об’єм зовнішньої ротації уражених кульшових суглобів у хворих основної і контрольної груп можна констатувати, що в основній він виявився більшим на 5,07º, тобто зазначена рухливість зросла на 11,27% порівняно з фізіологічною нормою. Застосування нетравмогенної лікувальної гімнастики в комплексі з протизапальною терапією у разі загострення остеоартрозу кульшового суглоба значно покращує його функціональний стан, зокрема амплітуду його рухової активності в усіх вимірюваних площинах.

ВПЛИВ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ В БОЙОВИХ УМОВАХ НА УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ В УМОВАХ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

2024-02-22T14:55:51+02:00

Мета дослідження – показати вплив посттравматичних стресових розладів у бойових умовах на учасників бойових дій в умовах війни в Україні. Методи дослідження. У дослідженні взяли участь 95 військових. Місцем проведення цього етапу експерименту став Центральний військовий клінічний госпіталь (Центр), м. Київ, Україна. Вік військових – 24–45 років. На цьому етапі всі респонденти були включені в одну експериментальну групу. Цих військових військові комісаріати Києва направили на стаціонарне лікування для вирішення питання щодо придатності до військової служби. Усі бійці проходили військову службу в зоні військових дій на південному сході України (Донецька, Луганська та Херсонська області). Усі вони були включені нами до експериментальної групи, яка була сформована за допомогою методу рандомізації. Цей етап експерименту було організовано у червні-серпні 2023 р. Результати дослідження. Посттравматичний стресовий розлад учасників бойових дій виникає у тому разі, коли людина піддається впливові стресора, що виходить за межі звичайного людського досвіду (поєдинок в умовах бойових дій, серйозна загроза життю чи фізичній недоторканності, смерть товариша, поранення або каліцтва, отримані учасниками бойових дій, убивства інших людей), які здатні завдати лиха кожному. Показано, що вплив екстремального стресора призводить до прояву посттравматичного стресового розладу у вигляді таких проявів: 1. Уникнення – це постійне уникнення подразників, пов’язаних із травмою; виникнення емоційного збіднення; почуття байдужості до інших людей. 2. Гіперактивність. 3. Інтрузія. Травматична подія комбатантів постійно втрачається одним із таких способів: виникають несподівані відчуття, що травматичні події відтворюються.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ СПОСОБОМ ЖИТТЯ, РІВНЕМ СТРЕСУ ТА ХРОНІЧНИМ БОЛЕМ У ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ

2024-02-22T15:01:13+02:00

Актуальність. За останні роки спостерігається тенденція до збільшення випадків хронічного болю серед осіб молодого віку, що призводить до погіршення їхнього здоров’я та якості життя. У сучасному суспільстві гостро стоїть питання малорухливого способу життя та психоемоційної перенапруги, що має значні тенденції поширення серед молоді та може, своєю чергою, провокувати виникнення хронічного болю. Дослідження даних питань серед осіб молодого віку має великий інтерес та потребує застосування превентивних утручань із метою збереження здоров’я та поліпшення якості життя. Мета. Оцінити спосіб життя, суб’єктивний рівень стресу та рівень хронічного болю осіб молодого віку для виявлення контингенту ризику та своєчасного впровадження профілактичних та лікувальних заходів. Матеріали та методи. Проведено анкетування 160 осіб молодого віку, віковий діапазон становив 18–35 років. Для визначення суб’єктивного рівня стресу був застосований опитувальник самооцінки сприйняття стресу PSS-10 (Perceived Stress Scale). Проведено опитування з приводу способу життя, суб’єктивної оцінки рівня здоров’я та оцінки рівня фізичної активності з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я. Результати. Під час оцінки способу життя було встановлено, що 34,6% досліджуваних не мають належного рівня фізичної активності, 28% мали показники індексу маси тіла, що не відповідають діапазону норми, близько 24,4% проводить у сидячому положенні понад шість годин на добу, що вказує на довготривале сидіння та є одним із чинників ризику виникнення хронічного болю у попереку. Порушення сну серед осіб молодого віку спостерігалося у 71% досліджених. Помірний рівень стресу мала більшість обстежуваних – 74%, високий рівень суб’єктивного стресу спостерігався у 12% осіб, хронічний біль спостерігався у 58% осіб. Висновки. Більшість осіб молодого віку має хронічний біль, переважають хронічний біль у нижній ділянці спини та хронічний біль змішаного характеру. Спостерігається взаємозв’язок хронічного болю зі способом життя, а саме: сидячою роботою, гіподинамією, порушенням сну та значним рівнем стресу.

РОБОТА ТЕРАПЕВТА МОВИ І МОВЛЕННЯ У ГОСТРОМУ ПЕРІОДІ РЕАБІЛІТАЦІЇ

2024-02-22T15:04:59+02:00

Терапевт мови і мовлення (логопед) відіграє ключову роль у гострому періоді реабілітації пацієнтів, які мають неврологічні захворювання чи травми головного мозку. Функціональне завдання у цей період полягає у якісній оцінці та вдосконаленні комунікативних навичок, включаючи мовлення, слухання, читання і письмо. Терапевт спрямовує зусилля на відновлення і поліпшення мовних функцій, а також на розвиток стратегій для подолання можливих труднощів у спілкуванні. Через індивідуалізовані програми та інноваційні методи терапевт мови і мовлення сприяє відновленню пацієнтів до максимально можливого рівня комунікативної незалежності, покращуючи тим самим якість їхнього життя під час реабілітації. Проаналізовано досвід роботи низки світових наукових асоціацій, що займаються проблемами мови та мовлення. Описано проблематику їхніх досліджень з узагальнення практичного та теоретичного досвіду роботи з пацієнтами, що мають порушення дихання, ковтання та комунікативні порушення. Опрацьовано досвід закордонних дослідників і терапевтів мови та мовлення у відділенні інтенсивної терапії з використання системи роботи з різними проблемами у пацієнтів з ураженням головного мозку чи порушенням його діяльності. Спеціаліст взаємодіє з іншими медичними фахівцями, такими як лікарі, фізіотерапевти та психологи, для визначення індивідуальних потреб кожного пацієнта. Окрім того, фахівець взаємодіє з родинами пацієнтів, надаючи їм необхідні знання та рекомендації для підтримки процесу відновлення вдома. Його робота сприяє не лише фізичному відновленню, а й психосоціальній адаптації пацієнта під час цього складного періоду. Теоретично проаналізовано посадові обов’язки терапевта мови і мовлення у сфері охорони здоров’я, актуальність та важливість відновлення мовлення та комунікативної функції у гострий період реабілітації.

ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОГРАМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ ІЗ ДИСФУНКЦІЄЮ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБА У ПОСТІММОБІЛІЗАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ ПІСЛЯ ПЕРЕЛОМІВ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ ЗА ПОКАЗНИКАМИ КІНЕЗІОФОБІЇ ТА ЯКОСТІ ЖИТТЯ

2024-02-22T15:08:21+02:00

Мета: оцінити ефективність розробленої програми реабілітації за динамікою кінезіофобії та параметрів якості життя, пов’язаних зі щелепно-лицевою зоною, у пацієнтів у постіммобілізаційному періоді після перелому нижньої щелепи. Методи. У ході дослідження було обстежено 53 людини. Контрольну групу становили 32 особи без наслідків травм щелепно-лицевої ділянки та обтяженого стоматологічного статусу. Основну групу становила 21 особа з наслідками перелому нижньої щелепи, які проходили реабілітацію за програмою, що включала: терапевтичні вправи; вправи з тренажером TheraBite Jaw Motion Rehabilitation System; курс масажу; теплові процедури; постізометричну релаксацію та пропріоцептивну нейром’язову фацилітацію; кінезіологічне тейпування; навчання пацієнта. Ефективність програми оцінювали за величиною кінезіофобії за Tampa Scale for Kinesiophobia for Temporomandibular Disorders, якістю життя за Oral Health Impact Profile – 14. Результати. Під час первинного обстеження у травмованих осіб було визначено кінезіофобію при рухах нижньою щелепою у травмованих осіб (майже втричі більшу порівняно зі здоровими людьми (р<0,05)), значний негативний вплив стоматологічної дисфункції на здоров’я та життя у цілому (50,14±0,15 бали за Oral Health Impact Profile – 14). Під час повторного обстеження встановлено, що рівень кінезіофобії за TSK-TMD у пацієнтів зменшився на 48,3%: у них зменшилася кількість відповідей, що характеризували уникання певних дій; стабілізувалися думки щодо відображення серйозності стану (р<0,05 відносно вихідних даних та показників здорових осіб). Зменшення інтенсивності вираженості орофаціальних дисфункцій призвело до поліпшення якості життя, оцінюваної за OHIP-14, на 74% (покращення за шкалами функціонального обмеження, фізичного болю, психологічного дискомфорту, фізичної, психологічної та соціальної неспроможності, фізичних недоліків). Висновки. Програма комплексної реабілітації продемонструвала статистично значущий кращий вплив (р<0,05) на досліджувані показники кінезіофобії та якості життя порівняно з вихідними даними, що демонструє її ефективність та підтверджує необхідність застосування спеціалізованого відновлення у пацієнтів із наслідками травм нижньої щелепи.

ПОШИРЕНІСТЬ ДЕЯКИХ ФАКТОРІВ РИЗИКУ РЕЦИДИВУ ПАХВИННИХ ГРИЖ У ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ЇХ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ

2024-02-22T10:20:31+02:00

Виникнення рецидиву грижі є одним з неприємних і часто небезпечним ускладненням у перебігу пахвинної грижі. Водночас питання впливу на вірогідність виникнення рецидиву віку хворого, способу і умов життя в сукупності з наявними супутніми захворюваннями достатньо не вивчені. Метою роботи є вивчення впливу віку хворого, соціальних умов життя в сукупності з наявними супутніми захворюваннями на ймовірність розвитку рецидиву пахвинної грижі. Обстежено 54 пацієнта на рецидивну пахвинну грижу. Встановлено характер коморбідності у хворих на пахову грижу залежно від віку. Визначено індекс коморбідності по вікових групах: у віці 25-44 років він становив 0,43 бали, 44-60 років – 1,82 бали, 60-75 років – 4,05 бали, більше 75 років – 6 балів. У віці 44 роки серед коморбідної патології переважала серцево-судинна патологія – 46,81%. Залежно від віку хворого та соціально-економічних умов життя рецидив пахвинної грижі частіше за все виникає у віці 44-75 років, що пояснюється фізичною активністю в цей віковий проміжок життя і збільшенням ступеня коморбідності у них.

УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ПРОГНОЗУВАННЯ ПЕРЕБІГУ, ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ УСКЛАДНЕНЬ ГОСТРОГО ПАНКРЕАТИТУ

2024-02-22T10:33:02+02:00

Особливістю гострого панкреатиту є високий ризик розвитку ускладнень, летальність за яких сягає 15%, а у разі тяжкого перебігу варіює в межах 40–70%. Водночас своєчасне встановлення тяжкості захворювання, виявлення ризиків та рання діагностика ускладнень значно поліпшують результати лікування. Метою дослідження було покращення результатів лікування хворих на гострий панкреатит шляхом розробки патогенетично обґрунтованих методів прогнозування перебігу, ранньої діагностики ускладнень захворювання та вдосконалення їх лікування. Дослідження базувалось на результатах обстеження 280 хворих на гострий панкреатит, які були розділені на дві групи: група порівняння – пацієнти, у яких використовувались традиційні методи обстеження та лікування (n=139), та основна група – пацієнти, у яких застосовувалась удосконалена хірургічна тактика (n=141). Для оцінки ефективності хірургічної тактики в досліджуваних групах був проведений порівняльний аналіз застосованих методик, частоти розвитку післяопераційних ускладнень, летальності, тривалості госпіталізації. Застосування удосконаленої технології ентерального зондового харчування у хворих з тяжким перебігом гострого панкреатиту достовірно покращує біохімічні показники сироватки крові та зменшує частоту виникнення непереносимості нутритивної підтримки в перші 7 діб лікування на 19,7% (χ2=10,1, 95% ДІ 7,62-31,25, p=0,001). Впровадження запропонованого етапного підходу в лікуванні внутрішньочеревної гіпертензії дає можливість отримати вірогідне зниження рівня внутрішньочеревного тиску вже через 48 год після початку лікування (16,4±3,1 та 14,9±3,1 мм рт.ст., р<0,05 відповідно) та покращити резуль- тати лікування шляхом зменшення частоти розвитку інфікованих локальних ускладнень на 27,3% (χ2=8,12, 95% ДІ 8,61-43,46, p=0,004). Удосконалення методик ендоскопічного лікування хворих на гострий біліарний панкреатит дає можливість вірогідно знизити частоту розвитку післяопераційних ускладнень у такої категорії хворих на 19% (χ2=6,47, 95% ДІ 4,24-34,71, p=0,01) та отримати тенденцію до зниження летальності на 2,7% (χ2=1,05, 95% ДІ -6,53-13,82, p=0,3). Застосування запропонованих технологій діагностики та лікування вірогідно знижує тривалість госпіталізації хворих на 11,1 доби (р=0,0002), частоту розвитку екстра-абдомінальних ускладнень – на 16,9% (p=0,008), загрозливих життю післяопераційних ускладнень (V ступінь за класифікацією Клав’єн-Діндо) – на 13,9% (р=0,01), загальної летальності – на 8% (p=0,01), післяопераційної летальності – на 13,9% (p=0,01).

АСОЦІАЦІЇ МІЖ КЛІНІЧНИМИ СИНДРОМАМИ ТА ПАРАМЕТРАМИ ЦЕРЕБРАЛЬНОЇ ГЕМОДИНАМІКИ У ПАЦІЄНТІВ З ЕНЦЕФАЛОПАТІЯМИ РІЗНОГО ҐЕНЕЗУ

2024-02-22T10:35:53+02:00

Мета дослідження – установити залежність клініко-синдромальної характеристики пацієнтів з енцефалопатіями різного ґенезу від змін параметрів церебральної гемодинаміки. Обстежено 145 пацієнтів із хронічною травматичною енцефалопатією (ХТЕ), 145 пацієнтів із судинною енцефалопатією при хронічній ішемії мозку (ХСЕ), 102 пацієнти з хронічною алкогольною енцефалопатією (ХАЕ) та 128 пацієнтів із післяінфекційною енцефалопатією (ПІЕ), які перебували на стаціонарному лікуванні на базі комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» впродовж 2021–2022 рр. Стан церебрального кровотоку вивчали за допомогою транскраніального дуплексного сканування (ТКДС) інтракраніальних судин та екстракраніальних відділів брахіоцефальних судин на апараті Philips HDI. Під час аналізу кореляційних взаємодій між домінуючими клінічними синдромами та церебральною гемодинамікою за даними ТКДС у пацієнтів із ХТЕ встановлено вірогідну залежність між цефалгічним синдромом та явищем ангіоспазму; у пацієнтів із ХСЕ – між екстрапірамідним синдромом та явищем стенозу; між астенічним синдромом та недостатністю кровотоку у каротидному басейні; між синдромом когнітивних розладів та венозним застоєм; у пацієнтів із ХАЕ – між судомним синдромом та явищем венозного застою; між аміостатичним синдромом та недостатністю кровотоку в каротидному басейні і венозним застоєм; між емоційно-лабільним синдромом та ангіоспазмом і недостатністю кровотоку в каротидному басейні; у пацієнтів із ПІЕ – між цефалгічним синдромом та явищем ангіоспазму; між астенічним синдромом та явищем ангіоспазму; між синдромом чутливих розладів та венозним застоєм і вертебро-базилярною недостатністю; між синдромом мозочкової атаксії та ангіоспазмом, венозним застоєм і вертебро-базилярною недостатністю. Отже, отримані результати вказують на гетерогенність та поліморфність параметрів церебральної гемодинаміки у пацієнтів з енцефалопатіями різного ґенезу та наявність низки вірогідних асоціацій між домінуючими клінічними синдромами та параметрами церебральної гемодинаміки, що потребує подальших досліджень.

СИСТЕМИ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ КЛІНІЧНИХ РІШЕНЬ: ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД (ОГЛЯД)

2024-02-22T10:42:48+02:00

У статті проаналізовано іноземний досвід використання різноманітних систем підтримки прийняття клінічних рішень. Системи підтримки клінічних рішень – це обчислювальні або технологічні системи, призначені для задоволення конкретних вимог у сфері охорони здоров’я. Традиційна система підтримки прийняття клінічних рішень складається з програмного забезпечення, призначеного для прямої допомоги у прийнятті клінічних рішень, у якому характеристики окремого пацієнта зіставляються з комп’ютеризованою базою клінічних знань, а оцінки та рекомендації щодо конкретного пацієнта потім надаються клініцисту для прийняття рішення. Розглянуто їх переваги, що стосуються полегшення роботи медичного працівника, можливостей зменшити робоче навантаження, оптимізувати обсяги часу на діагностику та лікування захворювань, вибрати найбільш оптимальні шляхи вирішення поставлених завдань. Системи підтримки прийняття клінічного рішення у разі правильного використання можуть істотно покращити роботу лікарень і прискорити постановку правильного діагнозу. З’ясовано важливість інформаційно-технологічного прогресу, кібернетичних можливостей для реалізації клінічних процедур. Обговорено «критичні точки» використання штучного інтелекту і машин, здатних до самонавчання, адже такі системи підтримки прийняття клінічних рішень рясніють проблемами, включаючи проблеми з розумінням логіки, яку використовує штучний інтелект для створення рекомендацій (black boxes), а також проблемами з доступністю даних. Важливим, на нашу думку, є помірне і професійне ставлення медичного персоналу до систем підтримки клінічних рішень, а отже, можливостей удосконалювати свої знання і навички «розумного» використання комп’ютерних технологій. Вважаємо, що доцільним є навчання медичних працівників новинок медичної інформатики шляхом проведення курсів, стажувань для втілення систем підтримки прийняття клінічних рішень у всі заклади охорони здоров’я України. Перспективним напрямом залишається опрацювання та аналіз уже наявних вітчизняних систем підтримки прийняття клінічних рішень для реалізації вищезазначених висновків.

ЕЛЕКТРОННІ МЕДИЧНІ ЗАПИСИ ТА ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МЕДИЦИНІ: ЩО МОЖНА ПОЛІПШИТИ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ РЕГІОНІ?

2024-02-22T10:52:08+02:00

Електронні медичні записи (ЕМЗ) – це система, що дозволяє працювати з документами пацієнтів в оцифрованому форматі та дає можливість швидко обмінюватися ними між працівниками сфери охорони здоров’я та установами, підвищує їх розбірливість тощо. У поєднанні з технологіями штучного інтелекту ЕМЗ мають великий потенціал для стимулювання інновацій у сфері охорони здоров’я. Представлений мініогляд має на меті висвітлити найбільш актуальні перешкоди для більш широкого впровадження ЕМЗ та запропонувати вирішення цих проблем. Цифровізація медичної системи (тобто впровадження цифрових технологій у повсякденну медичну практику) запроваджує «захищену від помилок» систему прийняття рішень у сфері охорони здоров’я, багаторівневий захист медичних даних, методи контролю призначеного лікування чи втручання, складні технології для подальшого спостереження за хворими поза стаціонаром, підвищення читабельності медичної документації та багато іншого. Питання законодавства, безпеки та сумісності програмного забезпечення можуть бути причинами, які обмежують більш широке впровадження ЕМЗ. Крім того, фінансові причини, а також потреба в мотивації та навчанні медичного персоналу для роботи з ЕМЗ можуть бути додатковою перешкодою. Щоб подолати зазначені проблеми, слід продовжувати роботу з уніфікації структури медичних даних, класифікацій та інших технічних аспектів накопичення даних. Фінансова підтримка з боку уряду та інших зацікавлених сторін є життєво важливою для розробки високоякісного та зручного програмного забезпечення ЕМЗ. Постійне навчання медичного персоналу може покращити результати та досвід роботи з ЕМЗ. Підсумовуючи, зазначимо, що для того щоб забезпечити високоякісні дані, електронні медичні записи повинні бути впроваджені в охорону здоров’я більш широко та у більш структурований спосіб. Потрібне продовження зусиль щодо гармонійного впровадження ЕМЗ в Європейському Союзі, фінансова підтримка закладів охорони здоров’я та вдосконалення програмного забезпечення ЕМЗ.

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ГЕПАТОРЕНАЛЬНОГО СИНДРОМУ: СУЧАСНІ ДАНІ

2024-02-22T11:05:09+02:00

Гепаторенальний синдром є унікальною формою функціональної ниркової недостатності внаслідок зниження ниркового кровотоку, що зазвичай виникає в нирках, які гістологічно не змінені. Дослідження щодо предикторів розвитку гепаторенального синдрому (ГРС) є нечисельними, більшість досліджень обмежені труднощами у встановленні діагнозу та зміною концептуального розуміння патофізіології та визначення ГРС. Тому мета цього дослідження – проаналізувати сучасні дані щодо поширеності та етіології ГРС. Було опрацьовано наукові публікації за останні роки, які доступні в Інтернеті. Встановлено, що ГРС, як правило, діагностується у разі помітного зниження швидкості клубочкової фільтрації і за відсутності встановлених ознак внутрішніх захворювань нирок, таких як гематурія, протеїнурія або ультразвукові дані зміни нирок. Накопичення доказів і досягнення в галузі нефрології спонукали Міжнародну асоціацію асциту перекласифікувати HRS-1 (швидко прогресуючу форму ГРС, що характеризується цирозом печінки з асцитом) як тип ГРС гострого ураження нирок (HRS-AKI) у 2015 році, а HRS-2 (повільно прогресуючу форму ГРС, яка зазвичай асоціюється з рефрактерним асцитом) як HRS-NAKI (хронічне ураження нирок) у 2019 р. Поширеність ГРС (з використанням переглянутих діагностичних критеріїв) у пацієнтів із цирозом печінки та асцитом коливається від 13,0% до 45,8%. Більшість пацієнтів із ГРС мають вік близько 60 років. У ґендерному аспекті переважають чоловіки, зокрема низка досліджень показала, що ГРС діагностується у понад 70% осіб чоловічої статі. Згідно з об’єднаним аналізом, цироз печінки, асоційований з алкоголем, був основним етіологічним чинником у 57% випадків ГРС. Науково доведено, що цироз печінки веде до портальної гіпертензії, яка зумовлює низку серйозних ускладнень, включаючи кровотечу з варикозно розширених вен шлунка, а також ГРС. ГРС може виникати спонтанно або може бути викликаний провокуючим фактором у > 70% випадків ГРС. Найбільш поширеним провокуючим фактором є спонтанний бактеріальний перитоніт. Отже, ГРС має значну поширеність серед пацієнтів з цирозом печінки та асцитом та асоціюється з певними немодифікованими факторами (вік, стать).

ПОШУК АСОЦІАЦІЙ МІЖ ВИКОРИСТАННЯМ МОБІЛЬНОГО ТЕЛЕФОНУ ТА ЯКІСТЮ СНУ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ ДРУГОГО ТИПУ

2024-02-22T11:33:51+02:00

Люди стають залежними від мобільного телефону, тому що отримують багато можливостей, використовуючи його. Мобільні телефони мають багато переваг, але є й недоліки. Можливу небезпеку для здоров'я мобільного телефону можна розділити на дві групи: термічний ефект і нетепловий вплив. Деякі форми хвиль можна використовувати для відновлення здоров’я при деяких психічних захворюваннях, таких як депресія, безсоння тощо. Це показує, що хвилі можуть впливати на нервову систему людей. Метою нашої роботи було дослідити та проаналізувати взаємозв’язок між використанням мобільного телефону та якістю сну у хворих на цукровий діабет другого типу. Для ретроспективного аналізу медичної документації було включено 71 хворий на цукровий діабет другого типу, розраховано ІМТ даних пацієнтів. Наступним етапом нашого дослідження було телефонне опитування з метою оцінки якості поведінки використання мобільного телефону. Рівень денної сонливості оцінювали за даними опитувальника Епворта. Аналіз даних показав, що у пацієнтів із ЦД2 систолічний артеріальний тиск і ІМТ не залежали від віку хворих. При цьому встановлено переважання чоловіків, хворих на ЦД2, як зрілого, так і похилого віку. Під час співставлення досліджуваних показників, хворих на ЦД2 різного віку, залежно від тривалості користування мобільним телефоном установлено вірогідно вищий рівень систолічного АТ, віку та ІМТ у пацієнтів зрілого віку з тривалістю користування мобільним телефоном понад вісім років стосовно даних хворих, які користуються телефоном 5–8 років. Водночас вік хворих і САТ серед групи похилого віку був вірогідно вищий у пацієнтів із терміном користування понад вісім років стосовно тих, хто користується мобільним телефоном 5–8 років. У хворих на ЦД2 встановлено помірну (14,08%) та різко виражену (77,47%) денну сонливість. Нами встановлено вірогідно вищий відсоток хворих на ЦД2 зрілого і похилого віку, які користувалися телефоном понад вісім років, стосовно показників у групі з тривалістю користування телефоном 5–8 років, що у пацієнтів зрілого віку асоціювалося з вірогідно вищим рівнем систолічного АТ, віку та ІМТ.

РОЛЬ КАТЕСТАТИНУ ТА РЕЛАКСИНУ-2 У ДІАГНОСТИЦІ ГІПЕРТОНІЧНОЇ ХВОРОБИ ТА ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2 ТИПУ: РЕЗУЛЬТАТИ СПОСТЕРЕЖЕННЯ УПРОДОВЖ 12 МІСЯЦІВ

2024-02-22T11:42:53+02:00

Мета – дослідити частоту розвитку несприятливих серцево-судинних подій у пацієнтів з гіпертонічною хворобою (ГХ) залежно від рівнів катестатину (КТС) та релаксину-2 (РЛН-2) у плазмі крові упродовж 12 місяців спостереження. Матеріали та методи. До дослідження залучено 136 учасників дослідження: 106 пацієнтів з ГХ та 30 практично здорових добровольців. Залежно від наявності супутнього цукрового діабету 2 типу (ЦД2т) пацієнти з ГХ були розподілені на 2 групи: 1 група – 55 пацієнтів з ГХ та ЦД2т, 2 група – 51 пацієнт з ГХ без супутнього ЦД2т. Усім учасникам дослідження проведено комплексне клінічне обстеження, лабораторні та інструментальні дослідження на візиті скринінгу з подальшим спостереженням упродовж 12 місяців щодо розвитку кінцевих точок: смерть із серцево-судинних причин, ішемічний інсульт, гострий інфаркт міокарду, гостра серцева недостатність. Концентрації КТС та РЛН-2 у плазмі крові визначено за допомогою імуноферментного аналізу. Статистичний аналіз даних виконано за допомогою статистичної програми SPSS 25.0. Результати. У пацієнтів з ГХ зареєстровані випадки серйозних серцево-судинних ускладнень, тоді як у учасників контрольної групи не виявлено розвитку кінцевих точок. Спостерігалась дещо вища частота розвитку кінцевих точок у пацієнтів з ГХ та ЦД2т, проте відмінність була статистично незначимою (p>0,05). У пацієнтів з концентраціями КТС<5,44 нг/мл встановлена достовірно вища частота розвитку кінцевих точок (p=0,01), тоді як не виявлено відмінностей щодо розвитку серцево-судинних ускладнень залежно від рівнів РЛН-2 (p=0,37). Висновки. ГХ приводить до підвищення ризику смертності із серцево-судинних причин та нелетальних серйозних серцево-судинних ускладнень. Встановлений підвищений ризик розвитку несприятливих серцево-судинних подій у пацієнтів з ГХ з нижчими концентраціями КТС свідчить про зв’язок рівнів КТС з характером перебігу захворювання та його потенціал у діагностиці ГХ.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ ГЕРХ: РОЛЬ АЛЬГІНАТІВ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ

2024-02-22T11:47:06+02:00

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) є однією з найбільш поширених хворіб, частота виявлення яких зростає. Справжня поширеність захворювання мало вивчена. Це пов’язано з великою варіабельністю клінічних проявів: від епізодичної печії, за якої хворі рідко звертаються до лікаря, до виражених ознак ускладненого рефлюкс-езофагіту (РЕ), що вимагає госпіталізації. Критерії постановки діагнозу останніми роками переглянуті і стали більш прицільними. Діагностика ґрунтується на клінічній оцінці симптомів і відповіді на антирефлюксну терапію, виявленні пошкодженої слизової оболонки під час ендоскопії та наявності патологічних змін за даними рефлюкс-моніторингу. Вкрай рідко діагностується таке серйозне ускладнення ГЕРХ, як стравохід Барретта, що розглядається як передраковий стан. Найбільш ефективним класом препаратів для лікування ГЕРХ рекомендовані інгібітори протонної помпи (ІПП). При цьому зберігається актуальність питання призначення ліків, здатних швидко усувати симптоми хвороби, підвищувати ефективність і якість терапії пацієнтів. Отримано переконливі докази ефективності альгінатів у курсовому лікуванні ГЕРХ як у режимі монотерапії, так і в комбінації з ІПП. Альгінати ефективні щодо всіх типів рефлюксу незалежно від рН. Накопичені наукові дані і додатковий досвід застосування дозволяють не тільки розглядати альгінати (препарати з фізичним антирефлюксним механізмом дії) як засобів швидкої допомоги у виході і для тривалої монотерапії або в комбінації з ІПП, але і враховувати їхню ефективність як діагностичного критерію захворювання. Представлений огляд ключових консенсусних документів з діагностики та лікування ГЕРХ.

ХАРЧОВІ АСПЕКТИ ХАРЧУВАННЯ ЛЮДИНИ

2024-02-22T11:49:44+02:00

Протікання у шлунку хімічних реакцій із різним умістом викликає різку зміну хімічного складу сполук, які утворюються під час перетравлення їжі у шлунку під впливом шлункового соку. Деякі сполуки підсилюють один одного, їх концентрація зростає за впливу елементів на організм людини у цілому. Генетичний матеріал людини підлаштовується під споживану людиною їжу і намагається хоч якось згладити негативний вплив деяких харчових компонентів на організм, але це найбільша проблема існування людини на планеті Земля. Метою роботи було виявити та науково пояснити харчові особливості харчування людини. Як відомо, соляна кислота виділяється у достатній кількості, коли організм більше не потребує її. Унаслідок порушення співвідношення виходу соляної або жовчних кислот до фаз травлення їжі виникає виразкова хвороба. Тому для «розігріву» шлунка, стимуляції виділення шлункового соку перед їжею рекомендується вживати «аперитив», хоча такий спосіб харчування не завжди рятує людину від порушень фази секреції шлунково-кишкового тракту. Виникнення атеросклерозу, порушення жирового обміну починається з розладів у шлунково-кишковому тракті, практично з недостатньої секреторної функціональної ефективності як у шлунку, так і в кишечнику, особливо в дванадцятипалій кишці. Жирна їжа в харчуванні людини вимагає обов'язкового використання органічних кислот, які містяться в лимонах, гранатах, яблуках та ін. Саме органічні кислоти деяких фруктів, які не містять значної кількості вуглеводів, різко знижують атерогенність холестерину, практично руйнують його справжню сутність, а саме ця сутність робить жир шкідливим для людини. Будь-яка їжа, яку ми споживаємо, стимулює або симпатичну, або парасимпатичну нервову систему. Якщо ми народжуємося з підвищеним тонусом симпатичної нервової системи, то слід уникати споживання їжі, яка її стимулює, або навпаки. Деякі автори поділяють їжу на «метаболічно швидку», яка характеризується високою калорійністю, містить багато білка (м'ясо і молочні продукти), значний уміст глюкози, і, навпаки, «метаболічно повільну», яка характеризується низьким рівнем глікемії. Саме «метаболічно швидкі» продукти стимулюють симпатичну нервову систему. «Метаболічно повільні» продукти (овочі, бобові, жири) підвищують тонус парасимпатичної нервової системи, сприяють розслабленню і зниженню тривоги. Але слід деталізувати вплив кожного з перерахованих продуктів на стан, зокрема, як симпатичної, так і парасимпатичної нервової системи. Очевидне проведення цілеспрямованих досліджень із важливої наукової проблеми – здорового харчування, яка, насамперед, стосується більш-менш досконалого розвитку профілактичної медицини.

ВИВЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МОКСОНІДИНУ У ЖІНОК З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА МЕНОПАУЗАЛЬНИМ МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ

2024-02-22T11:53:05+02:00

У статті наведені результати клінічного дослідження щодо вивчення ефективності застосування препарату моксонідин у складі комплексної гіпотензивної терапії гіпертонічної хвороби II стадії (2–3 ступеня) у жінок з менопаузальним метаболічним синдромом (МПМС) порівняно з базовою комплексною гіпотензивною терапією з метою досягнення цільового рівня артеріального тиску (АТ). Розглянуто механізми антигіпертензивної дії моксонідину у складі комплексної антигіпертензивної терапії. Пацієнтки основної (16 чол.) та контрольної груп (16 чол.) стаціонарно та амбулаторно приймали базову гіпотензивну терапію препаратом трипліксам у дозі 10/2,5/10. Окрім того, пацієнтки основної групи приймали препарат центральної дії другого покоління – моксонідин у дозі 0,4 мг на добу з метою досягнення цільового рівня АТ. Дослідження проводили до і через 3 місяці після початку прийому такої комбінації. Критерієм ефективності використання моксонідину у складі комплексної терапії вважали досягнення цільового рівня АТ. Згідно з отриманими результатами, моксонідин у складі комплексної гіпотензивної терапії сприяв досягненню цільового рівня АТ у 87,9% жінок основної групи. Через 3 місяці лікування зниження систолічного АТ становило 30 мм рт.ст, діастолічного − 24,9 мм рт.ст. Доведено, що ступінь зниження артеріального тиску (АТ) під впливом комбінації моксонідин/трипліксам забезпечує суттєвий гіпотензивний ефект у пацієнток з метаболічним синдромом у менопаузі з важкою артеріальною гіпертензією. Окрім того, моксонідин зменшував варіабельність систолічного АТ протягом доби. Гіпотензивна дія моксонідину реалізувалась на фоні покращення показників ліпідного та вуглеводного обмінів. У дослідженні було показано, що моксонідин знижував частоту серцевих скорочень у пацієнток із гіперактивністю симпатичної нервової системи, позитивно впливаючи на рівень АТ протягом доби. Під час дослідження оцінювали безпечність моксонідину в комбінації з базовою терапією.

ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ І ЛЕГЕНЕВІ УСКЛАДНЕННЯ: ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ НА АЛЬВЕОЛОЦИТИ II ТИПУ

2024-02-22T11:59:37+02:00

Вступ. Цукровий діабет (ЦД), що характеризується гіперглікемією, був детально вивчений у рамках його системних ефектів на організм. Проте останнім часом усе більше уваги було зосереджено на його впливі на дихальну систему, зокрема на альвеолоцити II типу (A-II) в альвеолах. Індукована ЦД гіперглікемія пов’язана зі зміненим складом поверхнево-активної речовини, окислювальним стресом, запаленням і порушенням відновлення тканин у A-II, що потенційно порушує легеневий гомеостаз. Мета. Поглибити розуміння впливу цукрового діабету на дихальну систему шляхом дослідження патологічних змін у A-II при експериментальному цукровому діабеті. Методи. Ми провели експериментальне дослідження за участю 88 самців щурів Wistar, розподілених за такими категоріями: інтактна (група 1), контрольна (група 2) та експериментальна (група 3). Експериментальний діабет індукували введенням стрептозотоцину (Sigma, США) у дозі 60 мг/кг маси тіла, розведеного в 0,1 М цитратному буфері з рН 4,5. Зразки тканин збирали через 14-, 28-, 42- і 70-денні інтервали. Фрагменти легеневої тканини досліджували за допомогою електронної мікроскопії. Результати. Спочатку (14 днів) електронна мікроскопія показала звичні ознаки в ядрах A-II та чітко виражені мітохондрії. На 28-й день зміни вказували на початок структурних змін: збільшення ядерного об’єму, освітлення матриксу та розширення перинуклеарних просторів. На 42-й день виявлено виражену гіпергідратацію в ядрах A-II, що відображає реакцію на тривалу гіперглікемію, включаючи деформований апарат Гольджі та ендоплазматичний ретикулум. Пізніша стадія (70 днів) продемонструвала різноманітні клітинні реакції: збільшені ядра, значні мітохондріальні зміни, спотворений апарат Гольджі та постійний клітинний стрес. Висновок. Індукція стрептозотоцинового цукрового діабету призводить до виражених змін ультраструктури A-II, підкреслюючи порушення у системі легеневого сурфактанту та системний вплив діабету на функцію легень. Розуміння цих змін дає змогу аналізувати прогресування респіраторних ускладнень при діабеті та пропонує потенційні терапевтичні цілі для пом’якшення пов’язаних із ними легеневих проблем. Подальше дослідження молекулярних механізмів, що лежать в основі цих структурних змін, є виправданим для розроблення цільових стратегій.

ГІСТОХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАДНИРНИКІВ ТА ЯЄЧОК У РАЗІ КРИПТОРХІЗМУ

2024-02-22T12:04:03+02:00

У цій роботі визначені ендокринні порушення в яєчках і наднирниках експериментальних тварин зі справжнім крипторхізмом і після орхідопексії. Метою цього дослідження було виявлення сукцинатдегідрогенази, глюкозо-6-фосфатази, аденозинтрифосфатази в тканині дистопних і ортотопічних яєчок тварин. При цьому використовувалися методи виявлення ферментів за Нахласом, Валькером, Уокером-Зелігманом і Вахштейном-Мейзелем. У результаті проведених досліджень виявлені морфологічні зміни у яєчках тварин експериментальної і контрольної груп, а саме: збідненість на статеві клітини, потовщеність базальної мембрани сім’яних канальців, компактність розташування сім’яних канальців у яєчках тварин з крипторхізмом і менш виражені зміни тканини яєчок у тварин контрольної групи: статеві клітини на різних ступенях розвитку ясно вкривали стінки сім’яних канальців. Активність СДГ у дистопному яєчку визначалася нижче, ніж у неопущеному яєчку. Також СДГ-активність у клітинах Сертолі і судинній стінці канальців була нижчою, ніж у яєчках контрольних тварин. Тобто в ортотопічному яєчку активність СДГ значно нижча, ніж у дистопному. Дослідження також показали, що у статевих клітинах, судинній стінці та клітинах Лейдіга дистопного яєчка НАД-дегідрогеназна активність вища, ніж у контрлатеральному яєчку. Глюкозо-6-фосфатазна активність виявлялася у вигляді грон коричневого кольору в усіх структурах яєчок обох груп. Доведено, що у разі крипторхізму в дистопному яєчку активність цього ферменту була вища, ніж у неопущеному яєчку. У процесі дослідження доведено, що надниркові залози також мали морфологічні зміни, а саме: звужувалась пучкова і розширювалась сітчаста зони кори наднирників, клітини розміщувалися компактно і безладно, капсула була потовщеною. У разі крипторхізму СДГ-активність більш висока спостерігалась у сітчастій зоні, ніж у клубочковій. НАД-окислена дегідрогеназа підвищувалась рівномірно в усіх зонах наднирників у нормі, але менше проявлялась у разі крипторхізму. Активність глюкози-6-фосфатази у разі крипторхізму посилювалась, СДГ та АТФ-азна активність знижувались. Процес переміщення яєчка із заочеревинного простору в калитку супроводжувався дискореляцією активністі зон кори надниркових залоз, що відбулося нерівномірно у структурах наднирників. Як показало проведене дослідження, підвищення активності ензимів є результатом реакції статевих залоз і наднирників на стимулюючий вплив гонадотропінів і кортикотропінів, які продукуються передньою часткою гіпофіза. Можна припустити, що при цьому захворюванні ферменти в тканинах не виводяться організмом, а їх накопичення свідчить про згасання функціональної активності органів, що в майбутньому може призвести до злоякісного переродження яєчок та наднирників.

ЕФЕКТИ І ТЕРАПЕВТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КАНАБІДІОЛУ У РАЗІ КАРДІОВАСКУЛЯРНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

2024-02-22T12:13:13+02:00

Cannabis sativa (коноплі звичайні) містить понад 100 фітоканабіноїдів, найвідоміші з них Δ9-тетрагідроканабінол (ТГК) і канабідіол (КБД). ТГК – основний психоактивний інгредієнт канабісу, відповідальний за основні ефекти, пов’язані з використанням рослини. КБД вважається не психоактивним фітоканабіноїдом, не спричиняє звикання і серйозних побічних ефектів. Опубліковано цілу низку наукових статей, які демонструють потенційні терапевтичні ефекти КБД у разі широкого спектру захворювань. Фундаментальні і клінічні дослідження показали, що КБД має різноспрямовані властивості, такі як антиоксидантні, протизапальні, імуномодулюючі, протисудомні, а також різні ефекти, такі як нейропротекторний, прокогнітивний, антитривожний, антипсихотичний та антипроліферативний. Мета – оцінити ефекти і терапевтичний потенціал канабідіолу у разі кардіоваскулярних захворювань на основі проаналізованих результатів експериментального та клінічного його використання. Матеріали. Результати включених досліджень були відібрані на основі пошуку в онлайн-базах даних PubMed, Web of Science, Scopus, Google Scholar для документів, що стосуються впливу КБД на серцево-судинну систему. Як ключові слова використовувалися «канабідіол», «cannabidiol», «endocannabinoid system», «cannabinoid receptors», «endocannabinoids» «cardiovascular system», «cardiovascular diseases». Для аналізу було відібрано 164 джерела, з них використано 43, які відповідали критеріям пошуку. Результати. На підставі аналізу експериментальних і клінічних досліджень встановлено, що канабідіол може по-різному впливати на серцево-судинну систему через наявність складного механізму дії. Незважаючи на його судинорозширювальні властивості, не було продемонстровано, що КБД виявляє гіпотензивну дію на експериментальних моделях гіпертонії, але було виявлено, що КБД може знизити спричинене стресом підвищення артеріального тиску як у людей, так і у експериментальних тварин. Під час експериментальних досліджень гострої ішемії або інфаркту міокарда, міокардиту, кардіоміопатії, зумовленої гіперглікемією, визначався високий кардіопротекторний потенціал КБД. При цих експериментальних моделях серцевих захворювань КБД зменшував пошкодження та дисфункцію міокарда, запальні процеси у стінці судин та міокарді, усував несприятливі наслідки гіперглікемії шляхом зменшення окислювального та нітративного стресу. Висновки. Незважаючи на результати і досягнення, необхідні подальші експериментальні та клінічні дослідження з визначення дози, можливих побічних ефектів у разі тривалого застосування КБД, у взаємодії з ліками, що вводяться одночасно, щоб рекомендувати його використання для лікування серцево-судинних захворювань.

ФАРМАЦЕВТИЧНА РОЗРОБКА ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА ВЕТЕРИНАРНОГО ПРЕПАРАТУ «ТРИФУЗОЛ» 2,5% РОЗЧИН ДЛЯ ІН’ЄКЦІЙ

2024-02-22T12:19:07+02:00

Багаторічний досвід використання твердих оральних форм у клінічній практиці свідчить про їхню низьку ефективність через обмежену біодоступність. Один зі способів підвищення біодоступності лікарських препаратів – це розробка водорозчинних парентеральних форм або рідких оральних форм. Але цей процес супроводжується низкою труднощів, таких як відсутність стандартизованої субстанції, обмежена розчинність та хімічна нестабільність у воді. Проведення комплексних досліджень, спрямованих на стандартизацію субстанції лікарських препаратів, вибір і вивчення ролі допоміжних речовин і технологічних методів у створенні водних розчинів та їх стабілізації для парентерального застосування, є актуальним для вітчизняної фармацевтичної науки і практики. Стандартизація і виробництво нових лікарських засобів на основі високоочищеної субстанції у вигляді розчинів дозволить розширити асортимент препаратів, які мають перспективи для парентерального та орального застосування. Для розробки технології виготовлення лікарського засобу був використаний бібліометричний метод, який включав у себе аналіз публікацій у науково-практичних виданнях, огляд наукової літератури, вивчення специфікацій обладнання, а також врахування вимог, зазначених у ДФУ та керівних настановах МОЗ України. Проведення експериментів та випробувань у заводських умовах для промислового виробництва ветеринарного препарату 2,5% розчину «Трифузол» дозволили розробити та встановити стандарти в технологічних регламентах для виробництва цього препарату. Процес виготовлення препарату 2,5% розчин для ін’єкцій «Трифузол» містить 5 стадій. Запропонована технологічна схема виготовлення ветеринарного ін’єкційного лікарського засобу «Трифузол» 2,5% розчин для ін’єкцій в ампулах по 2,1 мл з діючою речовиною піперидиній 2-(5-(2-фурил)-4- феніл-1,2,4-триазол-3-ілтіо)ацетатом.

ДОСЛІДЖЕННЯ НЕПРИПУСТИМИХ ДОМІШОК У ФАРМАЦЕВТИЧНИХ КОМПОЗИЦІЯХ МЕТАМІЗОЛУ НАТРІЮ МЕТОДОМ ВЕРХ

2024-02-22T12:24:22+02:00

Метод високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ) широко використовується останнім часом для аналізу лікарських речовин, біологічно активних речовин, лікарських засобів. Перевагами цього методу, порівняно із рідинною хроматографією (РХ) або газо-рідинною хроматографією (ГРХ), є низькі межі виявлення компонентів, відтворюваність результатів аналізу та висока селективність. Актуальною залишається імплементація методу ВЕРХ у контроль якості лікарських форм готових лікарських засобів. Метамізол натрію моногідрат – відомий лікарський засіб з анальгетичною, протизапальною та жарознижувальною дією, однак за певних умов може призводити до розвитку небажаних ефектів та ускладнень, таких як: набряк Квінке, анафілактичний шок, синдром Стівенса-Джонсона тощо. Перевірка якості субстанції метамізолу натрію потребує високотехнологічного, ретельного аналізу, який забезпечить можливість виявлення неприпустимих супровідних домішок, присутність яких часто загрожує здоров’ю та життю пацієнта. Необхідно зауважити, що хроматографічний аналіз метамізолу натрію субстанції, згідно з вимогами Державної Фармакопеї України (ДФУ) та Британської Фармакопеї, виконується методом рідинної хроматографії. Метою нашого дослідження є пошук нових умов хроматографування та розробка відповідної методики визначення чистоти і хімічного складу метамізолу натрію субстанції щодо присутності неприпустимих супровідних домішок за допомогою методу ВЕРХ; інтерпретація результатів інструментальних досліджень з метою подальшого поглибленого вивчення можливості імплементації методу ВЕРХ як найбільш перспективного у фармацевтичний аналіз лікарських засобів. Нами розроблено умови хроматографічного дослідження методом ВЕРХ метамізолу натрію субстанції на присутність специфікованих та неспецифікованих домішок, а саме запропоновані: рухома фаза А (3,2 г триетиламіну розчиняли у 1000 мл води та доводили рН розчину до 3,0±0,05 за допомогою фосфорної кислоти), рухома фаза В – метанол; розроблено методику хроматографування методом ВЕРХ метамізолу натрію субстанції на присутність супровідної домішки ронгаліту. За результатами хроматографування методом ВЕРХ метамізолу натрію субстанції порівняно зі стандартними зразками ДФУ виявлено ронгаліт (натрію формальдегід сульфоксилат дигідрат) – неприпустиму супровідну домішку, яка може утворюватися під час синтезу метамізолу натрію, у складі субстанції з Rt в інтервалі 1,997–2,009 хв. з перевищенням порівняно зі стандартними зразками.

ФАРМАКОЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ПОТЕНЦІЙНОГО СПОЖИВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ КОСМЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ ТА КОСМЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ДО СКЛАДУ ЯКИХ ВХОДИТЬ САЛІЦИЛОВА КИСЛОТА

2024-02-22T12:30:26+02:00

Лікування і профілактика акне повинні бути індивідуалізованими і враховувати форму, локалізацію, поширеність та наявність запальних елементів. Найбільш ефективним є консервативне лікування у комплексі з лікарськими косметичними засобами (ЛКЗ) і косметичними засобами (КЗ) [1; 2]. Перевага комплексної терапії під час застосування лікарських косметичних засобів та косметичних засобів полягає у тому, що креми та гелі швидко вбираються, насичують клітини шкіри кератином, нормалізують аномальний ріст клітин, знімають почервоніння, свербіж і печіння, допомагають домогтися тривалої ремісії захворювання. Для догляду за шкірою варто використовувати легкі, нежирні пом’якшувальні та зволожуючі засоби без запаху, без додавання барвників, консервантів та емульгаторів. Згідно з науковими працями, прослідковується закономірність, що чим меншу кількість інгредієнтів містять лікарські косметичні засоби і косметичні засоби, тим меншою буде вірогідність виникнення реакцій підвищеної чутливості, алергії та погіршення перебігу вугрової хвороби [3; 4]. Проведено дослідження щодо стану і сучасних тенденцій розвитку фармацевтичного ринку ЛКЗ і КЗ для вирішення дерматологічних патологій (а саме акне), що дало змогу визначити значний потенціал його розвитку. Визначено показники стійкості асортименту препаратів цієї групи, їхньої конкуренто- та платоспроможності для подальшого вивчення доступності цього переліку препаратів і можливості задоволення потреб населення у лікуванні названої патології [5]. Установлено, що асортимент лікарських косметичних засобів та косметичних засобів, що містять саліцилову кислоту, для профілактики та лікування акне є стійким. Досліджено уніфіковані клінічні протоколи первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги (УКПМД) щодо надання фармацевтичної допомоги при акне [6]. Практичне значення дослідження полягає у подальшому вдосконаленні фармацевтичної допомоги у загальній системі забезпечення медичними послугами у разі лікування та профілактики звичайних вугрів.

АСПЕКТИ РОЗРОБКИ УПАКОВКИ ДЛЯ ПРЕПАРАТІВ НА ОСНОВІ ЕКСТРАКТУ MALVA SYLVESTRIS L.

2024-02-22T12:35:35+02:00

Основними функціями первинної упаковки є захист та безпека готового продукту, з яким вона безпосередньо контактує. Стандарти належної виробничої практики (GMP) щодо упакування були вперше введені у 1980-х роках для встановлення вимог до матеріалів, процесів виробництва та контролю якості й вони враховують тільки мінімальні вимоги до створення безпечного продукту. Сучасна стратегія розробки пакування передбачає: можливість переробки, зменшення кількості відходів, захист навколишнього середовища та усунення шкідливого впливу на довкілля, адже матеріали для упаковки не будуть токсичними під час виробництва, обробки, зберігання і утилізації. Мальва лісова (Malva sylvestris L.) – рослина роду Malvaceae, яка є поширеною по всьому світі та в Україні, відома завдяки своїм протизапальним та антиоксидантним властивостям. З надземної частини рослини екстрагують найбільшу кількість флавоноїдів та їх похідних, які чутливі до впливу кисню та світла і швидко розкладаються, тому вкрай важливо забезпечити герметичність упаковки та захист від світла. У цій роботі буде описано підбір первинної упаковки для препаратів на основі мальви лісової, які перебувають на стадії розробки або є запатентованими. Для цих продуктів буде запропоновано такі види: баночки, блістери й ампули. Матеріали, з яких може бути виготовлена упаковка, можна поділити на 3 групи: пластики (синтетичні та натуральні), які є найпоширенішими завдяки легкості, міцності. Лише потрібно уникати адсорбтивних та токсичних видів; серед переваг скла можна виділити: резистентність до препарату та стійкість до корозії, основним недоліком для цього матеріалу є крихкість і найбільша маса серед можливих варіантів, що утруднює транспортування, зберігання та використання пацієнтом; метали використовуються здебільшого для блістерів, є міцними і стійкими до корозії, але часто є шкідливими для сполук засобу.

ФАРМАКОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ХВОРИМ НА НЕГОСПІТАЛЬНУ ПНЕВМОНІЮ, СПРИЧИНЕНУ COVID-19

2024-02-22T12:41:13+02:00

Мета нашого огляду – оцінити вплив різних лікарських препаратів на лікування негоспітальної пневмонії, зумовленої SARS-CoV2, за допомогою оновлених клінічних випробувань, проаналізувавши сучасні наукові джерела інформації з такої тематики. Серед основних груп препаратів лідерами лікування негоспітальної пневмонії, зумовленої SARS-CoV2, є противірусні, антибактеріальні і гормональні лікарські засоби. Амбулаторним хворим без супутніх захворювань, якщо резистентність пневмококів до макролідів перевищує 25%, варіанти лікування часто включають β-лактами, такі як амоксицилін плюс азитроміцин або доксициклін, що застосовуються окремо. Для пацієнтів із супутніми патологіями можна застосовувати комбіновану терапію β-лактамом і макролідами або доксицикліном, або монотерапію «респіраторними» фторхінолонами. Стаціонарним пацієнтам з нетяжким перебігом хвороби початкове лікування зазвичай полягає в комбінації β-лактаму, наприклад цефтріаксону з макролідом або монотерапії «респіраторними» фторхінолонами. У разі підтвердженої НП, яка спричинена COVID-19, пацієнтам з низькою сатурацією рекомендується дексаметазон у дозі 6 мг внутрішньовенно або перорально або його еквівалентна доза в інших формах кортикостероїдів протягом 10 днів або до виписки з лікарні, оскільки це знижує смертність. Збільшення користі від препарату було відзначено зі зростанням тяжкості перебігу захворювання. Ремдесивір 200 мг внутрішньовенно одноразово, потім 100 мг щодня протягом 4 днів скорочує час одужання та може використовуватися окремо для тих, хто має меншу потребу в кисні та не потребує штучної вентиляції легень. Дексаметазон також можна комбінувати з ремдесивіром. Однак важливо розуміти, що рішення щодо особливостей лікування негоспітальної пневмонії в умовах COVID-19 має прийматися в індивідуальному порядку. Лікар повинен враховувати клінічні, епідеміологічні та діагностичні параметри, пов’язані з кожним пацієнтом, і бути готовим переоцінити та змінити терапію, якщо необхідно, на основі клінічного перебігу та результатів діагностичного тестування.

МАРКЕТИНГОВИЙ АНАЛІЗ РОЗДРІБНОГО РИНКУ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ДЕПРЕСІЇ В УКРАЇНІ ЗА 2020–2023 РОКИ

2024-02-22T12:47:29+02:00

Чисельність пацієнтів із депресивними розладами щороку показує тенденцію до збільшення, при цьому основними групами хворих є працездатне населення та люди старше 60 років. В Україні, за даними споживання, ринок антидепресантів у 2023 р. виріс майже на 30%, а деякі препарати демонструють ріст у понад 100%, що є результатом повномасштабної війни з росією. Проблема оцінки доступності лікарських засобів для пацієнтів із депресивними розладами набула особливої актуальності: потребують відповіді питання щодо наявності антидепресантів на вітчизняному ринку та чи відбулися зміни рівня цін реалізації на цю важливу групу препаратів у повоєнні часи. За результатами відпуску антидепресантів із понад 1 500 аптечних закладів у період із 2020 по 2023 р. (на 01.11.2023) було проведено маркетинговий аналіз роздрібного фармацевтичного ринку. Одержані результати аналізу препаратів за МНН, які вказані в Уніфікованому клінічному протоколі «Депресія» та були відпущені з аптек за 2020–2023 рр., показали, що кількість лікарських засобів коливалася від 101 до 118 найменувань, а співвідношення вітчизняних та іноземних виробників відображає стрімку тенденцію до збільшення закордонних препаратів. Ланцюговий індекс роздрібних цін Ig для вітчизняних становить 1,14, а для – 1,19 іноземних виробників, що відображає збільшення роздрібних цін як на імпортні, так і на вітчизняні ліки. Значення коефіцієнта ліквідності ціни Сliq змінилося у 2022 р. для обох груп виробників, що говорить про зменшення конкуренції на ринку та зниження доступності для пацієнта, як результат війни в Україні. Показники адекватності платоспроможності Ca.s також знизилися у 2022 р., особливо на групи антидепресантів, які не мають вітчизняних аналогів. Показники доступності D за досліджуваний період є досить низькими, що пов’язано зі зниженням рівня доходу населення та коливанням курсу валют. Проведений аналіз споживання антидепресантів за соціально-економічними показниками свідчить про тенденцію до зниження доступності ліків для пацієнтів та необхідності розширення урядових програм, що дадуть змогу отримувати препарати соціально незахищеним верствам населення, які потребують надання доступної фармацевтичної допомоги.

ДОСЛІДЖЕННЯ РАНОЗАГОЮВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МЕДИЧНИХ ОЛІВЦІВ ІЗ РОСЛИННИМИ ЕКСТРАКТАМИ

2024-02-22T12:54:35+02:00

Роботу присвячено дослідженню ранозагоювальної дії зразків медичних олівців. Дослідження проводили на щурах із дотриманням етичних норм і рекомендацій щодо гуманного відношення до лабораторних тварин. Ранозагоювальну активність зразків вивчали на моделі повношарової трафаретної рани. Дослідження проводили на 36 щурах самцях масою 250±20 г, яких розподіляли на шість груп по шість тварин у кожній. Група 1 була позитивним контролем, тваринам якої не проводили лікування; група 2 – тварини, яким наносили основу олівця; група 3 – олівець з екстрактом манго; група 4 – олівець з олійним екстрактом лікарської рослинної сировини (ЛРС); група 5 – олійний екстракт ЛРС; група 6 – олівець з олійним екстрактом ЛРС та екстрактом манго. Досліджувані зразки наносили раз на добу тонким шаром у дозі 100 мг/см2 упродовж 21 доби, а олійний екстракт, який наносили аналогічно, але в дозі 60 мг, еквівалентній за вмістом олійного екстракту в засобі. Показником ранозагоювальної дії зразків була зміна площі ран, контроль якої проводили в динаміці через одну добу. Характер загоєння ран оцінювали за наявності набряку та гіперемії у динаміці. Результати дослідження показали, що у тварин групи позитивного контролю загоєння рани не закінчується на 21 добу і супроводжується гіперемією та набряком. Застосування основи олівця не прискорює процес загоєння. Використання олівця з екстрактом манго також не призводило до помітного прискорення загоювального процесу. Зразок олівця з олійним екстрактом ЛРС та сам екстракт продемонстрували наявність помітної репаративної активності без значних відмінностей динаміки загоєння. Найбільш значний репаративний ефект продемонстрував зразок олівця з комбінацією екстрактів манго і олійного екстракту суміші ЛРС. Застосування препарату з комбінацією екстрактів під час лікування трафаретної рани сприяє більш швидкому перебігу загоєння та скороченню площі ранового дефекту. Розроблений препарат також може бути впроваджений як косметико-гігієнічний засіб для використання при потрісканих губах, викликаних сухістю.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ГАЛУЗІ З ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКОМУ РИНКУ НЕЗАРЕЄСТРОВАНИХ ВЕТЕРИНАРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

2024-02-22T14:26:21+02:00

Сучасний етап розвитку більшості галузей вітчизняних господарств характеризується активною інтеграцією у світовий економічний простір. Безпосередньо спостерігається розвиток агропромислового комплексу i, відповідно, фармацевтичного ринку ветеринарних лікарських засобів (ВЛЗ). Aнaлiз чинного законодавства, котре регламентує порядок контролю якостi та безпечності ВЛЗ, зареєстрованих в Укрaїнi, тa порівняння його з aнaлогiчним в ЄС свiдчить про нaгaльну потребу оптимізації та вдосконалення законодавчо-нормaтивного правового поля з урахуванням світового законодавства і стандартів задля зaбезпечення сприятливих умов не тільки для iснувaння вiтчизняниx фармацевтичних компаній, реєстрації безпечної імпортної продукції, а й подальшого випуску конкурентоспроможних ветеринарних лікарських засобів (ВЛЗ) високої якості. Незважаючи на всі намагання з боку держави зробити такий ринок прозорим, на певний період часу (2018–2020 рр.) в Україні склалася така ситуація, що за переважної відсутності контролю за обігом ветеринарної продукції відзначається зростання виходу на ринок України незареєстрованих ВЛЗ. В такому випадку доцільним є введення в дію низки нормативних, законодавчих та правових актів, які більш ретельно регулюють обіг ВЛЗ на ринку України (виключаючи можливість обігу контрабандної продукції) та вводять більш жорсткі санкції фірмам-продуцентам за випуск незареєстрованих ВЛЗ. Метою роботи стало проведення дослідження ринку виробників ВЛЗ, продукція яких сертифікована, та виробників незареєстрованих ВЛЗ. У роботі було використано методи: аналітичний, інформаційного пошуку, описовий, узагальнення. Матеріалами досліджень стали літературні джерела, які містять інформацію щодо обігу, реєстрації ВЛЗ в Україні та виявлення незареєстрованої продукції. Здійснено аналіз та надана характеристика нормативно-законодавчої бази, яка регулює державну реєстрацію ВЛЗ та вимог до їх виробництва, якості цієї продукції; проведено пошук, аналіз, співставлення фірм-виробників вітчизняних та імпортних ВЛЗ, які за всіма ознаками мають статус незареєстрованих. На підставі опрацювання доступної інформації та проведення наукового пошуку встановлено, що ринок України був доволі насиченим незареєстрованими ВЛЗ як імпортного, так і вітчизняного виробництва у 2018–2020 рр., але уже в 2023 році спостерігається значне зменшення їх кількості. Досліджено та визначено причини зменшення обсягів обігу незареєстрованих ВЛЗ на національному ринку. Опрацювання, аналіз, систематизація, співставлення та узагальнення сучасних джерел інформації свідчить про необхідність перегляду чинних законодавчих, нормативних та правових актів у питаннях накладення більш жорстких фінансово-адміністративних санкцій на виробників незареєстрованих ВЛЗ.

МАРКЕТИНГОВИЙ АНАЛІЗ АСОРТИМЕНТУ АНТИБІОТИКІВ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ БРОНХІТУ У ДІТЕЙ

2024-02-22T14:32:24+02:00

Особливе занепокоєння серед лікарів-педіатрів і спеціалістів охорони здоров’я викликають досить високі показники захворюваності на гострий простий бронхіт, зокрема у дітей дошкільного віку. Актуальним питанням фармакотерапії є забезпечення хворих достатньою кількістю ефективних і доступних препаратів для лікування цієї нозології, тому метою роботи було дослідження асортименту антибіотиків для лікування бронхіту в дітей від 3 до 6 років на фармацевтичному ринку України. У дослідженні використовували аналітичний, порівняльний, маркетинговий, графічний методи аналізу, а також метод описового й абстрактного моделювання та узагальнення. Проведено аналіз Державного реєстру лікарських засобів, згідно з яким встановлено, що станом на жовтень 2023 р. на ринку України зареєстровано 404 торгових найменування антибактеріальних лікарських засобів для системного застосування вітчизняного та іноземного виробництва, що представлені різними лікарськими формами з урахуванням їх дозувань для лікування бронхіту у дітей до 6 років. Серед них найбільшу частку лікарських засобів на вітчизняному фармацевтичному ринку представлено препаратами підгрупи J01DD04 – цефтріаксону (18,81%), J01FA010 – азитроміцину (18,32%). Найменшою кількістю були представлені лікарські препарати підгрупи J01FA03 – мідекаміцину, J01DB01 – цефалексину, частка яких становила менше 1,00%. Результати аналізу свідчать, що вітчизняний ринок антибактеріальних препаратів є досить насиченим в основному за рахунок препаратів іноземного виробництва, частка яких у загальній структурі досліджуваного асортименту становить 76,50%. Встановлено, що антибактеріальні лікарські засоби для системного застосування представлені на ринку 28 країнами-виробниками, при цьому провідними є препарати виробництва Індії, що представлені у 10 підгрупах загальною кількістю 137 найменувань, та України, які представлені у 12 підгрупах у кількості 95 найменувань. За результатами аналізу визначено, що більшість антибактеріальних лікарських засобів становлять парентеральні лікарські форми у вигляді порошку, що значно ускладнює їх застосування хворим дітям до 6 років. Натомість, пероральні лікарські форми досліджуваного сегмента лікарських засобів, які є найбільш зручними у застосуванні, представлені у вигляді порошку або гранул для приготування оральної суспензії, таблеток, що диспергуються, та таблеток, вкритих оболонкою.

ЕКСТЕМПОРАЛЬНЕ ВИГОТОВЛЕННЯ РОЗЧИНІВ КАЛІЮ ЙОДИДУ ДЛЯ ЙОДНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ РАДІАЦІЙНИХ УРАЖЕНЬ

2024-02-22T14:35:55+02:00

Метою роботи є розроблення технологічних інструкцій на екстемпоральне виготовлення розчинів калію йодиду для проведення йодної профілактики радіаційних уражень у дорослих і дітей у разі радіаційних аварій. Застосування йодної профілактики спрямоване на попередження поглинання радіоактивних ізотопів йоду щитоподібною залозою. Аналіз асортименту лікарських засобів, які містять калію йодид, показав відсутність на українському фармацевтичному ринку препаратів калію йодиду для захисту новонароджених та дітей до трьох років від радіаційних уражень щитовидної залози. Зареєстровані препарати калію йодиду призначені для лікування захворювань щитовидної залози та профілактики йодного дефіциту і містять дозу стабільного йоду 100–200 мкг, що є недостатнім для профілактики радіаційних уражень, оскільки рекомендована доза калію йодиду для профілактики радіаційного ураження і доза калію йодиду для профілактичного застосування при екологічній недостатності мікроелемента відрізняються у 500–1000 разів. Тому у разі виникнення масштабних радіаційних аварій на ядерних об’єктах України в результаті бойових дій військ агресора актуальним є екстемпоральне виготовлення розчинів калію йодиду. Розчини калію йодиду мають низку переваг перед іншими лікарськими формами, зокрема зручність використання, рівномірність і швидкість всмоктування лікарських речовин, точність дозування тощо. Оскільки у разі виникнення радіаційних аварій необхідне серійне виготовлення розчинів калію йодиду як внутрішньоаптечних заготовок, у результаті досліджень розроблено технологічні інструкції для виготовлення розчину калію йодиду 0,65% і розчину калію йодиду 0,32% стерильного в умовах аптек відповідно до вимог сучасних нормативних документів.

ВИМОГИ ПРОВІДНИХ ФАРМАКОПЕЙ ДО АДАПАЛЕНУ ТА ТРЕТИНОЇНУ

2024-02-22T14:40:36+02:00

Створення лікарських засобів на основі діючих речовин, які не містяться в ДФУ, вимагає відповідного підходу до визначення властивостей субстанції, проведення кількісного та якісного аналізу, а також визначення супутніх домішок й умов зберігання. Метою роботи стало вивчення властивостей адапалену та третиноїну з урахуванням подальшої роботи з розроблення нових лікарських засобів місцевої та системної дії. Об’єктами дослідження стали субстанції, які відносяться до складу ретиноїдів (адапален та третиноїн). Проведено аналіз наявних фармакопейних статей на субстанції провідних фармакопей світу (США (USP), Британська фармакопея, Європейська фармакопея). Для визначення мікроскопії діючих речовин використовували мікроскоп Люмам Р1, оснащений цифровою окулярною камерою DMC 300 та програмним забезпеченням ScopePhoto. На основі проведеного аналізу провідних фармакопей світу було вивчено фармакопейні статті субстанцій третиноїну та адапалену. Також було визначено наявність фармакопейних статей, що стосуються готових лікарських форм, таких як гель, крем та розчин. Отримані дані свідчать про наявність різних підходів до аналізу діючих субстанцій у Європейських (British Pharmacopoeia, Європейська) та Американській (USP 44) фармакопеях. Основні розбіжності виявляються у визначенні домішок до діючих речовин. Також важливо відзначити, що ідентифікація діючих речовин різниться через використання різних методів для кількісного визначення. Вимоги до зберігання субстанцій, таких як третиноїн та адапален, визначаються рекомендаціями всіх фармакопей і передбачають роботу з ними в умовах, які захищають від впливу світла та вологості. У цьому відношенні Американська фармакопея рекомендує уникати впливу світла під час роботи з адапаленом. Важливо відзначити представлення в Британській та Американській фармакопеях статей на м’які лікарські форми. На основі наданих даних із мікрофотографій визначено форми кристалів для третиноїну та адапалену. Третиноїн має ігольчасті та платинчасті кристали жовтого кольору, тоді як адапален відноситься до порошків із кубічною системою кристалів.