Health & Education

ПРОЄКТУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКОГО ЛАБОРАТОРНОГО ПРАКТИКУМУ З СУЧАСНОЇ ХІМІЇ ТА БІОЛОГІЇ НА ОСНОВІ ВИВЧЕННЯ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН

2026-11-12T09:39:24+02:00

У статті теоретично обґрунтовано, розроблено та методично верифіковано концепцію модернізації лабораторного практикуму для здобувачів вищої освіти біолого-хімічних спеціальностей на основі наскрізного міждисциплінарного підходу. Проведене емпіричне дослідження сучасного стану вищої природничої освіти підтвердило наявність глибокого розриву між ілюстративно-репродуктивним характером класичних лабораторних робіт та вимогами реального науково-виробничого сектора. Обґрунтовано методологічні засади інтеграції хімії, біохімії та молекулярної біології, що базуються на фундаментальному принципі єдності хімічної структури та біологічної функції молекул. Отримані результати засвідчили, що побудова навчальної траєкторії за замкненим дослідницьким циклом (від препаративного синтезу або екстракції біологічно активних речовин з тканин організму до аналітичного контролю та оцінки їхнього впливу на тест-системи) забезпечує подолання фрагментарності знань студентів. Презентовано наскрізну структуру та змістове наповнення чотирьохмодульної програми оновленого практикуму, де об’єктом біохімічного скринінгу є субстрат, особисто одержаний здобувачем на перших етапах роботи. Окреслено тривимірну матрицю оцінювання рівнів сформованості дослідницької компетентності, критичного мислення та мануальних навичок студентів (базовий, конструктивний, дослідницький рівні) в умовах формувального контролю. Розроблені матеріали мають практичне значення для викладачів і методистів ЗВО при оновленні освітніх програм і силабусів хімічних та біохімічних дисциплін.

НУТРИЦЕВТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПЕПТИДІВ РОСЛИННОГО ПОХОДЖЕННЯ: IN SILICO АНАЛІЗ ТА БІОХІМІЧНІ МЕХАНІЗМИ АНТИДІАБЕТИЧНОЇ ДІЇ

2026-11-12T09:46:43+02:00

Актуальність. Тривале застосування пероральних цукрознижувальних засобів при цукровому діабеті (ЦД) 2-го типу часто обмежується побічними ефектами, тому дослідження харчових біоактивних пептидів рослинного походження, здатних модулювати ключові молекулярні мішені патології, є перспективним та своєчасним. Метою статті є узагальнення сучасних даних щодо харчових пептидів рослинного походження як потенційних антидіабетичних агентів, із акцентом на застосуванні in silico методів для прогнозування їхньої біологічної активності та аналізі біохімічних механізмів дії, що визначають їхній нутрицевтичний потенціал. Методи. Для реалізації цієї мети було проведено критичний аналіз і узагальнення наукових публікацій у наукометричних базах даних PubMed, Scopus, Web of Science, ScienceDirect та Google Scholar із використанням бібліосемантичного, аналітичного та порівняльного методів. Результати. Встановлено, що рослинні білки є перспективним джерелом біоактивних пептидів із антидіабетичними властивостями, що реалізують гіпоглікемічний ефект через інгібування α-амілази, α-глюкозидази та модифікацію інсулінових сигнальних шляхів. Найбільш перспективними джерелами антидіабетичних пептидів є білки кіноа, сої, сача інчі, гороху, а також водорості та мікроводорості. Сучасні in silico підходи значно прискорюють пошук перспективних пептидів, дозволяють оцінити їхню спорідненість до молекулярних мішеней та зменшують витрати на ранніх етапах досліджень. Напівмаксимальна інгібувальна концентрація (IC₅₀) є універсальним кількісним показником порівняння інгібіторної активності пептидів. Водночас методи визначення IC₅₀ та одиниці вимірювання потребують уніфікації та стандартизації. Висновки. Аналіз літературних джерел показав перспективність використання біоактивних пептидів рослинного походження як нутрицевтичних компонентів у складі функціональних харчових продуктів для профілактики та допоміжної корекції метаболічних порушень при ЦД 2-го типу.

ПАЦІЄНТ-ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД ДО ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ДОПОМОГИ НА ПРИКЛАДІ ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ АМЛОДИПІНУ

2026-11-12T09:53:18+02:00

Пацієнт-орієнтований підхід у фармацевтичній допомозі передбачає врахування не лише клінічних показань до застосування лікарського засобу, а й індивідуальних потреб пацієнта, зокрема необхідної дози, доступності відповідної лікарської форми та економічних чинників. Для дослідження обрано лікарські засоби амлодипіну, оскільки для окремих категорій пацієнтів, зокрема педіатричних, геріатричних, ослаблених та пацієнтів із печінковою недостатністю, може виникати потреба у застосуванні дози 2,5 мг, тоді як серед фактично доступних в Україні монокомпонентних препаратів амлодипіну переважають таблетки по 5 і 10 мг, що створює потребу в індивідуалізації дозування. Додаткового врахування потребують особи з труднощами ковтання, для яких стандартна таблетована лікарська форма може бути неприйнятною. Мета роботи – Мета роботи проаналізувати зареєстровані в Україні лікарські засоби амлодипіну у формі таблеток з позицій можливості поділу дози та обґрунтувати роль фармацевта в індивідуалізації фармацевтичної допомоги. За даними Державного реєстру лікарських засобів України сформовано перелік монокомпонентних лікарських засобів амлодипіну; їх фактичну наявність та роздрібні ціни оцінювали за даними tabletki.ua станом на вересень 2026 р., а характеристики таблеток і можливість їх поділу – за інструкціями для медичного застосування. В аптеках України були доступні 38 товарних позицій амлодипіну у дозуваннях 5 і 10 мг; дозування 2,5 мг серед фактично доступних лікарських засобів не виявлено. До програми «Доступні ліки» входила 31 із 38 позицій (81,6%). Серед 12 торговельних назв таблеток амлодипіну 5 мг поділ навпіл для отримання дози 2,5 мг прямо дозволяли інструкції п’яти лікарських засобів, три інструкції його забороняли, а чотири не містили відповідних вказівок. Для таблеток 10 мг отримання дози 2,5 мг шляхом поділу не було передбачено жодною з проаналізованих інструкцій. Модельна оцінка дозування для дітей віком до 6 років показала обмежені можливості точного отримання індивідуально розрахованої дози шляхом поділу промислових таблеток. Для пацієнтів із труднощами ковтання поділ таблетки також не вирішує проблему прийнятності лікарської форми. Встановлено, що пацієнт-орієнтована фармацевтична допомога при застосуванні амлодипіну має передбачати комплексну оцінку призначеної дози, доступності лікарського засобу, умов реімбурсації, можливості регламентованого поділу таблетки та прийнятності лікарської форми для конкретного пацієнта. Запропоновано алгоритм дій фармацевта, що включає виявлення потреби в індивідуалізації терапії, вибір лікарського засобу, для якого необхідний поділ прямо передбачено інструкцією, консультування щодо правильного поділу і зберігання фрагментів, а за неможливості забезпечити необхідну дозу або прийнятну лікарську форму – скерування пацієнта до лікаря для розгляду альтернативного дозування або екстемпоральної виготовлення під потреби пацієнта. Такий підхід дозволяє розглядати фармацевта як активного учасника індивідуалізації фармацевтичної допомоги та практичної реалізації принципів пацієнт-орієнтованої фармакотерапії.

ЗАСТОСУВАННЯ ФАРМАКОЕКОНОМІЧНИХ МЕТОДІВ У ДЕРЖАВНІЙ ОЦІНЦІ МЕДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ УКРАЇНИ: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ЕКСПЕРТНИХ ВИСНОВКІВ

2026-11-12T10:11:27+02:00

Стрімкий розвиток інноваційних лікарських засобів, збільшення витрат на їх застосування та необхідність раціонального використання обмежених ресурсів системи охорони здоровʼя обумовлюють зростання ролі оцінки медичних технологій (ОМТ) як інструменту підтримки управлінських рішень щодо державного фінансування медичних технологій. Однією із ключових складових ОМТ є фармакоекономічне оцінювання, яке забезпечує визначення економічної доцільності застосування лікарських засобів та ефективність використання бюджетних коштів. Водночас комплексний аналіз практики застосування фармакоекономічних методів у системі державної ОМТ України до цього часу практично не проводився. Метою дослідження став аналіз структури використання фармакоекономічних методів у державній ОМТ України та визначення особливостей їх застосування. Матеріалами дослідження стали 92 експертні висновки державної ОМТ щодо лікарських засобів, оприлюднені на офіційному веб-сайті ДП «Державний експертний центр МОЗ України» за період 13.10.2021–24.06.2026. Проведено аналіз динаміки підготовки експертних висновків, їх розподілу за нозологічними групами та заявниками, а також структури застосування основних фармакоекономічних методів і показників результативності. Встановлено, що державна ОМТ охоплювала 19 нозологічних груп, серед яких найбільшу частку становили онкологічні захворювання (46,7%), рідкісні (орфанні) захворювання (8,7%) та серцево-судинні захворювання (8,7%). У структурі заявників найбільшу частку формували міжнародні фармацевтичні компанії, зокрема Roche, Pfizer та AstraZeneca. Встановлено, що серед методів економічного оцінювання найчастіше застосовувався аналіз «витрати-корисність» (92,4%), тоді як аналіз «витрати-ефективність» використовувався у 60,9% випадків, а аналіз мінімізації витрат – лише у 5,4%. Виявлено, що вибір фармакоекономічного методу залежав від клінічного показання, найбільш комплексні підходи до економічного оцінювання застосовувалися при проведенні ОМТ лікарських засобів для лікування онкологічних, орфанних та серцево-судинних захворювань. Отримані результати характеризують сучасну практику застосування фармакоекономічних методів у державній ОМТ України та можуть бути використані для подальшого вдосконалення методології такого оцінювання і прийняття обґрунтованих рішень щодо державного фінансування лікарських засобів.

РЕЦЕПТУРНА ПРАКТИКА ТА АПТЕЧНИЙ ВІДПУСК АНТИБІОТИКІВ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ В УМОВАХ ВІЙНИ

2026-11-12T10:20:01+02:00

Раціональне застосування антибактеріальних лікарських засобів (АБЛЗ) є однією з ключових умов забезпечення ефективної та безпечної фармакотерапії й стримування поширення антибіотикорезистентності. Впровадження електронного рецепта на АБЛЗ в Україні стало важливим кроком до посилення контролю за їх призначенням і відпуском, зменшення випадків самолікування та підвищення відповідальності всіх учасників фармакотерапевтичного процесу. Водночас практична реалізація цієї системи потребує оцінки з позиції лікаря і фармацевта, які безпосередньо працюють з електронними рецептами. Метою роботи було вивчити особливості виписування та відпуску АБЛЗ на регіональному рівні в умовах війни, оцінка ефективності впровадження електронного рецепта та виявлення труднощів у роботі лікарів і фармацевтів. У дослідженні використано вітчизняні нормативно-правові акти та наукові джерела з питань рецептурного відпуску АБЛЗ. Емпіричну базу становили результати анкетування лікарів загальної практики – сімейної медицини (ЗПСМ) та працівників аптек щодо практики виписування й відпуску АБЛЗ. Для аналізу даних застосовано системно-логічний підхід, методи анкетного опитування. Встановлено, що більшість лікарів (72–80%) щоденно виписують електронні рецепти на АБЛЗ, найчастіше з групи бета-лактамні антибіотики, пеніциліни. 58% лікарів не відчувають труднощів при виписуванні е-рецептів, тоді як 42% повідомили про технічні та організаційні проблеми, пов’язані з нестабільним інтернетом, тимчасовими порушеннями у роботі медичної інформаційної системи (МІС) та некоректним зазначенням дозування. Фармацевти підтвердили ці тенденції: 80% щоденно працюють з е-рецептами, 20% зазначили наявність труднощів, 50 % відзначили звернення пацієнтів за АБЛЗ без рецепта, що частково співпадає з оцінками лікарів щодо самолікування (60%). Порівняння відповідей лікарів і фармацевтів свідчить про загальну адаптацію до електронного відпуску, водночас підкреслюючи необхідність удосконалення МІС, технічної підтримки та інформаційної роботи з населенням. Комплексна оцінка рецептурної практики та аптечного відпуску антибіотиків в умовах воєнного стану на регіональному рівні з урахуванням одночасного опитування лікарів і фармацевтів, дозволила зіставити їхні професійні підходи та виявити узгодженість і розбіжності у практиці застосування електронного рецепта. Практична значущість статті полягає у підтвердженні та конкретизації сучасних тенденцій рецептурної практики з урахуванням регіональних особливостей, а також у виявленні критичних точок функціонування електронної системи, що можуть бути використані для її подальшого вдосконалення.

АНАТОМО-МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛИСТЯ HIEROCHLOË ODORATA (L.) P. BEAUV ТА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЇЇ ВТОРИННИХ МЕТАБОЛІТІВ

2026-11-12T10:25:18+02:00

Hierochloë odorata (L.) P. Beauv – рослина роду Hierochloe, що належить до родини Poaceae, коріння та надземні частини якої мають солодкий аромат. Ця кореневищна багаторічна рослина походить із прохолодних регіонів Північної Америки та Європи. Зустрічається на вологих луках, болотах, затінених берегах струмків і в гірських каньйонах, а також уздовж річок і озер. У народній медицині настій солодкої трави застосовують для стимулювання апетиту та поліпшення травлення при хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, таких як гастрит, виразкова хвороба та коліт, для підвищення лактації у годуючих матерів, а також у лікуванні туберкульозу легенів. Вона має антисептичні, бактерицидні та протизапальні властивості; проте її фармакогностичний потенціал залишається недостатньо використаним. Дослідження макро- та мікроскопічної будови листя, а також їхнього фітохімічного складу дає змогу розробити науково обґрунтовані підходи до стандартизації та контролю якості сировини лікарських рослин. У цій статті проаналізовано сучасні літературні дані щодо хімічного складу, фармакологічних властивостей та застосування H. odorata. Визначено основні мікроскопічні та макроскопічні характеристики листя, а також за допомогою хімічних реакцій встановлено групи біологічно активних сполук, що мають важливе значення для ідентифікації виду. Досліджено морфологічні та анатомічні діагностичні ознаки листя H. odorata, встановлено, що листя має продиховий апарат парацитного типу з гантелоїдними охоронними клітинами, силікатними клітинами, дзьобоподібними трихомами вздовж краю листової пластинки та призматичними кристалами вздовж жилок листя. Під верхнім епідермісом розташовано п’ять великих моторних клітин, які є основними регуляторами водного балансу листка і зумовлюють його скручування за несприятливих умов. Встановлено, що листя H. odorata містять біологічно активні речовини, такі як кумарини, дубильні речовини, флавоноїди, сапоніни та полісахариди. Отримані результати можуть бути використані для розробки методів контролю якості рослинної сировини.

РОЗРОБКА ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ АНТИМІКРОБНОЇ АКТИВНОСТІ ГЕЛЕВОЇ ЛІКАРСЬКОЇ ФОРМИ НА ОСНОВІ ЕКСТРАКТУ SALVIA OFFICINALIS

2026-11-12T10:49:58+02:00

Швидке поширення антибіотикорезистентності серед патогенних мікроорганізмів зумовлює необхідність пошуку нових ефективних і безпечних антимікробних засобів. Особливу увагу привертають рослинні препарати, що містять біологічно активні сполуки природного походження. Salvia officinalis L. відома високим вмістом фенольних сполук, флавоноїдів і ефірних олій, яким притаманні антимікробні й протизапальні властивості. Розроблення гелевих лікарських форм із рослинними екстрактами є перспективним напрямом сучасної фармацевтичної технології. Метою є розробити гелеву лікарську форму на основі етанольного екстракту Salvia officinalis та експериментально обґрунтувати її антимікробну активність проти модельних мікроорганізмів. Екстракт отримували методом мацерації з використанням 70% етанолу. Антимікробну активність вивчали методом дифузії в агар проти Staphylococcus aureus та Escherichia coli. Визначали мінімальну інгібуючу концентрацію (MIC) за методом серійних розведень. Гелеву форму створювали на основі 1% карбомеру з введенням екстракту у концентраціях 2%, 5% та 10%. Дані опрацьовували статистично з використанням t‑критерію Стьюдента та аналізу ANOVA. Екстракт S. officinalis виявив дозозалежну антимікробну дію: для S. aureus від 10,2±0,6 мм до 29,3±1,2 мм, для E. coli від 8,5±0,5 мм до 25,4±1,1 мм; MIC становила 6,25 мг/мл щодо обох тест‑штамів Staphylococcus aureus та Escherichia coli, що свідчить про високу антимікробну активність навіть за низьких доз екстракту. Гель зберіг близько 85–90% активності екстракту. Екстракт Salvia officinalis проявляє виражену дозозалежну антимікробну активність щодо Staphylococcus aureus та Escherichia coli. Включення екстракту до складу карбомерного гелю забезпечує збереження його ефективності, що підтверджує перспективність використання Salvia officinalis у складі топічних лікарських засобів антимікробної дії.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ГАЛУЗІ

2026-11-12T10:59:37+02:00

У статті досліджено сучасні тенденції розвитку світової фармацевтичної галузі, формування яких відбувається під впливом технологічних інновацій, глобалізації ринків, трансформації регуляторного середовища та посилення суспільного запиту на доступність і безпечність лікарських засобів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю комплексного осмислення змін, які охоплюють різні складові функціонування фармацевтичної галузі та визначають перспективи її подальшого розвитку. Дослідження виконано на основі оглядово-аналітичного опрацювання наукових публікацій, аналітичних матеріалів і нормативно-регуляторних документів. Застосовано методи аналізу, порівняння, узагальнення та синтезу, що забезпечило змістове зіставлення виявлених тенденцій і визначення взаємозв’язків між ними. За результатами дослідження сучасні тенденції розвитку світової фармацевтичної галузі систематизовано за чотирма взаємопов’язаними напрямами: інноваційно-технологічним, економічним, регуляторно-безпековим та соціальним. Для кожного з них узагальнено основні характеристики, вплив на розвиток галузі, ключові виклики та стратегічні пріоритети. Показано, що цифровізація, штучний інтелект, біотехнології та персоналізована медицина змінюють процеси створення і виробництва лікарських засобів, тоді як економічні, регуляторні та соціальні чинники визначають можливості практичної реалізації технологічних змін та їх вплив на доступність фармакотерапії. Окрему увагу приділено розвитку генеричного сегмента й біосимілярів, трансформації механізмів ціноутворення, фармацевтичного регулювання та забезпеченню стійкості ланцюгів постачання. Наукова новизна роботи полягає в комплексному представленні сучасних тенденцій розвитку фармацевтичної галузі за єдиною аналітичною логікою, яка дає змогу простежити взаємозв’язок технологічних змін з економічними результатами, регуляторними умовами та соціальними наслідками. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання запропонованої систематизації для комплексного аналізу трансформацій фармацевтичної галузі, визначення пріоритетів її розвитку та обґрунтування управлінських і регуляторних рішень.