Health & Education

ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ МАЛОГО ТАЗА ЗА УМОВИ КАРДІОМЕТАБОЛІЧНИХ ПОРУШЕНЬ

Олександр Олександрович Бадюк — 2024-11-18

Термін «кардіометаболічний ризик» використовують для позначення факторів, які сприяють розвитку як кардіоваскулярних захворювань, так і цукрового діабету 2-го типу. Згідно з останніми науковими даними є декілька ключових патогенетичних особливостей, що пов’язують кардіометаболічні порушення та захворювання органів малого таза, а саме: зміна імунної відповіді; ендокринні порушення; жирова тканина та запалення; дисбаланс мікробіому; поведінкові фактори ризику. ЗЗОМТ в анамнезі може слугувати маркером майбутнього розвитку артеріальної гіпертензії та цукрового діабету (тип 2) – двох основних факторів ризику серцево-судинних захворювань. У Тайвані проведено дослідження, де зростання кількості ЗЗОМТ позитивно корелювало з кількістю інсультів. Хронічна інфекція та атеросклероз пов’язані з цитокінами, ендотеліальною дисфункцією, окисленим холестерином ліпопротеїнів низької щільності або підвищеним рівнем С-реактивного білка. Інтерлейкіни та інші цитокіни помітно зростають у пацієнтів із ЗЗОМТ. Збільшення цитокінів може спричинити подальшу ендотеліальну дисфункцію та атеросклероз. Одним із потенційних механізмів між ЗЗОМТ і кардіометаболічними порушеннями є пряме вторгнення в артеріальну васкулатуру. Кілька досліджень виявили Chlamydia trachomatis у серцево-судинній тканині. Припускаємо, що вона може впливати на розвиток серцево-судинних захворювань через місцеві ефекти. Другий потенційний механізм містить системні відповіді на (непрямі) ефекти інфекції. Молекулярні компоненти патогенів можуть бути структурно подібними (молекулярна мімікрія) до білків господаря, що призводить до перехресної реакції, оскільки імунна система розпізнає білки господаря як чужорідні. Підвищений рівень глюкози в крові при діабеті призводить до пошкодження дрібних кровоносних судин. Це, зі свого боку, порушує кровообіг в органах малого таза, спричиняючи хронічні запальні процеси, уповільнення загоєння тканин та створюючи сприятливе середовище для розвитку інфекцій.

СТАН ЕНЕРГЕТИЧНОГО ОБМІНУ ГЕПАТОЦИТІВ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ АВТОІМУННОМУ ГЕПАТИТІ НА ТЛІ ЗАСТОСУВАННЯ КРІОЕКСТРАКТІВ ПЛАЦЕНТИ ТА СЕЛЕЗІНКИ, А ТАКОЖ КОНДИЦІОНОВАНОГО СЕРЕДОВИЩА МЕЗЕНХІМАЛЬНИХ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН

Федір Володимирович Гладких — 2024-11-18

Автоімунний гепатит (далі – АІГ) є складним імуноопосередкованим захворюванням печінки, що вимагає ретельної діагностики через гістологічні та біохімічні дослідження. Це захворювання характеризується підвищенням рівнів аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази та імуноглобуліну G у крові, а також наявністю специфічних автоантитіл. Ризик летальності при АІГ досягає максимального рівня протягом першого року після встановлення діагнозу, перевищуючи загальну смертність у популяції майже в шість разів. Протягом десяти років після встановлення діагнозу смертність від АІГ варіює від 6,2 % до 10,2 %. У світлі цих даних застосування імуномодулювальних терапій є обґрунтованим та потенційно ефективним підходом до лікування пацієнтів з АІГ. Нашу увагу як потенційні імуномодулювальні засоби привернули безклітинні кріоконсервовані біологічні засоби (далі – БКБЗ) – кріоекстракти плаценти (далі – КЕП) та селезінки (далі – КЕС), а також похідне від мезенхімальних стовбурових клітин (далі – МСК), отримане під час їх культивування, – кондиціоноване середовище (далі – КС). Мета роботи – здійснити порівняльний аналіз стану енергетичного обміну в гепатоцитах на моделі автоімунного гепатиту в щурів на тлі введення кріоекстракту плаценти, кріоекстракту селезінки та кондиціонованого середовища МСК. Експериментальні дослідження проведено на 42 щурах-самцях. АІГ моделювали шляхом уведення щурам гепатотропної антигенної суміші, яка містила повний ад’ювант Фрейнда та розчин антигену, отриманого з гомогенату алогенної печінки. На 52-й день експерименту тварин виводили з експерименту та екстирпували печінку для подальших досліджень. Матеріал дослідження становили гомогенати печінки. Уміст аденозинмоно-фосфорної кислоти (далі – АМФ), аденозиндифосфорної кислоти (далі – АДФ), аденозинтрифосфорної кислоти (далі – АТФ) досліджували в депротеїнізованому гомогенаті хроматографічним методом. Розвиток автоімунного запального процесу в тканинах печінки супроводжувався статистично вірогідним зниженням рівня АТФ на 55,1 % (р˂0,001) та зниженням рівня АДФ на 57,1 % (р=0,1). Рівень же АМФ у гепатоцитах щурів з АІГ навпаки зріс у 2,6 раза (р˂0,01) відносно показників інтактних щурів та становив 1,8±0,23 мкмоль/г. Застосування референс-препарату силібору призвело до статистично вірогідного (р˂0,05) зростання рівня АТФ у гепатоцитах щурів з АІГ на 54,7 % та зниження (р˂0,05) рівня АМФ на 34,1 % відносно показників щурів контрольної групи. Найвиразніші зміни показників енергетичного обміну виявлено на тлі застосування КС-МСК. Установлено, що в тварин з АІГ, яким вводили КС-МСК, рівень АТФ зріс (р˂0,001) на 102,7 %; рівень АДФ (р=0,09) – на 83,3 %, а рівень АМФ знизився (р˂0,01) на 58,1 % відносно показників нелікованих щурів з АІГ. За здатністю відновлювати енергетичний баланс у гепатоцитах щурів з АІГ досліджувані БКБЗ доцільно розташувати в такій послідовності (за % зміни рівня АЕЗ відносно показників тварин групи контролю): КС-МСК (+65,8 %; р˂0,001) ˃ КЕП (+41,7 %; р˂0,01) ˃ КЕС (+37,3 %; р˂0,01).

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО СТРЕСУ СЕРЕД МЕДИЧНИХ СЕСТЕР РІЗНОГО ПРОФІЛЮ

Марія Іванівна Марущак — 2024-11-18

Медсестри є найбільшою робочою силою в секторі охорони здоров’я, а нездорове робоче середовище є одним із важливих факторів, що сприяють дефіциту сестринського персоналу в усьому світі. Оскільки в системі охорони здоров’я медсестринський персонал виконує різні ролі та функції з конкретними обов’язками залежно від посади, то стресори та загалом робочий стрес, які відчувають медсестри, можуть відрізнятися. Дослідження, проведені в різних країнах, свідчать про те, що причини медсестринського стресу можуть варіюватися від постійної зміни обов’язків, міжособистісних конфліктів з пацієнтами чи лікарями до виконання завдань, не пов’язаних із сестринським доглядом і вирішенням надзвичайних ситуацій, які загрожують життю. Основні результати відомого американського дослідження показали, що медсестри, які працюють у психіатричних відділеннях, мають найвищий рівень стресу, наступні рівні – медсестри онкологічного відділення, медсестри реанімації та медсестри швидкої допомоги відповідно. Сестри медичні терапевтичного та хірургічного профілів повідомили про найнижче сприйняття стресу. Попередні дослідження показали неоднозначні результати, але медсестри психіатричних відділень завжди мали дуже високий рівень стресу, як порівняти з медсестрами інших відділень. Важкий характер стану пацієнтів, складні технології, етичні дилеми, пов’язані з доглядом за пацієнтами в разі смерті, та проблеми з кінцем життя, мінливі ролі й обов’язки медсестер, а також зміни в системах надання медичної допомоги вважали основними факторами стресу у відділенні інтенсивної терапії. Дефіцит або відсутність підтримки та високі очікування від адміністраторів також є задокументованими системними джерелами стресу для медсестер відділень інтенсивної терапії. Згідно з проаналізованими дослідженнями, у різних країнах та закладах медсестри одного профілю зазнають різного рівня стресу й по-різному трактують свій стан стосовно професійної діяльності.

ПОШИРЕНІСТЬ ОБЛІТЕРУВАЛЬНОГО АТЕРОСКЛЕРОЗУ СУДИН НИЖНІХ КІНЦІВОК ТА ФАКТОРИ, ЩО НА НЬОГО ВПЛИВАЮТЬ

Марія Іванівна Марущак — 2024-11-18

Захворюваність на облітерувальний атеросклероз судин нижніх кінцівок (далі – ОАСНК) оцінюється в 3–10 %. Ця частота зростає з віком, і в людей старше 70 років становить 15–20 %. Приблизно 40 % пацієнтів на ранніх стадіях ОАСНК є безсимптомними, за наявності КПІ (кісточково-плечовий індекс) < 0,90 або припинення пульсу. Безсимптомні пацієнти становлять критичну групу, оскільки ця клінічна стадія пов’язана з найкращим прогнозом, якщо діагноз поставлено правильно. Якщо терапію розпочати в безсимптомних пацієнтів з ОАСНК, це може запобігти розвитку наступних стадій захворювання. Модифіковані фактори ризику, які сприяють розвитку ОАСНК, містять куріння, цукровий діабет, гіпертензію, дисліпідемію, підвищення рівня гомоцистеїну в плазмі крові й гіпотиреоз. Ожиріння позитивно корелює з високим КПІ, а поширеність ОАСНК у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу становить 23,5 %. Знижена швидкість клубочкової фільтрації і мікроальбумінурія також пов’язані з ОАСНК. ОАСНК пов’язаний з низкою захворювань, і найчастіше ця взаємодія проявляється в жінок. Серед них – гіпотиреоз, остеопороз і використання оральних контрацептивів, що призводить до збільшення частоти патології. Жінки в постменопаузі з остеопорозом мають вищий ризик ОАСНК, ніж жінки в постменопаузі з нормальною мінеральною щільністю кісткової тканини. Пацієнти з хронічною хворобою нирок мають більшу ймовірність розвитку ОАСНК, оскільки вони мають додаткові фактори ризику, як-от гіпоальбумінемія, альбумінурія та кальциноз артерій. Ризик ОАСНК зростає зі зниженням швидкості клубочкової фільтрації. Альбумінурія пов’язана з ендотеліальною дисфункцією, яка є фактором ризику системного атеросклерозу, включно з ОАСНК, і з медіальною артеріальною кальцифікацією, яка збільшує жорсткість артеріальних стінок і призводить до підвищення значення КПІ, тобто значення «помилкової норми». Гіперпаратиреоз і дефіцит вітаміну D є іншими факторами, які збільшують жорсткість артерій, що призводить до «помилково нормальних» значень КПІ в осіб із хронічно хворобою нирок. Пацієнти з уремією, які перебувають на діалізі, мають хронічне запалення, гіпоальбумінемію та підвищений ризик ОАСНК. Загалом ОАСНК є поширеним захворюванням, відсоток якого зростає серед людей похилого віку та чоловічої статі. У жінок ця патологія проявляється більш вираженими функціональними розладами.

ЗМІНИ ПЕРОКСИДНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ ПРИ КОМОРБІДНОМУ ПЕРЕБІГУ ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ ТА ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ

Оксана Святославівна Хухліна — 2024-11-18

У статті наведено результати дослідження змін оксидантно-антиоксидантного гомеостазу, показників нітрозитивного стресу та активації реакцій взаємообтяження хронічного панкреатиту (далі – ХП) та хронічного обструктивного захворюванням легень (далі – ХОЗЛ). Мета дослідження – встановити стан інтенсивності перекисного окиснення ліпідів та стан окремих чинників системи антиоксидантного захисту при розвитку та перебігу ХП залежно від наявності коморбідної ХОЗЛ. Обстежено 155 пацієнтів, з них 38 пацієнтів з ізольованим ХП (1-ша група), 73 пацієнти з ХП та коморбідним ХОЗЛ (2-га група), 44 пацієнти з ізольованим ХОЗЛ (3-тя група). У всіх хворих оцінювали вміст у крові ізольованих подвійних зв’язків у сполуках, дієнівових кон’югатів, кетодієнів та спряжених трієнів, малонового альдегіду, нітритів / нітратів, відновленого глутатіону, активність каталази, глутатіон-S-трансферази. У хворих на коморбідний ХП із ХОЗЛ зареєстровано максимальну серед порівнюваних груп інтенсивність оксидативного стресу – достовірне підвищення вмісту: малонового альдегіду – у 2,0 раза (p < 0,05), ізольованих подвійних зв’язків – у 2,2 раза (p < 0,05), дієнівових кон’югатів – у 1,9 раза (p < 0,05), кетодієнів та спряжених трієнів – у 1,9 раза (p < 0,05), нітритів / нітратів – у 2,6 раза (p < 0,05). Установлено достовірне зниження вмісту відновленого глутатіону в еритроцитах 1-ї групи – в 1,5 раза, 2-ї групи – в 1,9 раза (p < 0,05), 3-ї групи – в 1,2 раза (p < 0,05). Виявлено компенсаторне підвищення активності глутатіон-S-трансферази та каталази крові у 1-ій групі – відповідно у 1,3 та 1,5 раза (p < 0,05), у 2-ій групі – у 1,5 та 1,8 раза відповідно (p < 0,05), у 3-ій групі – у 1,2 та 1,4 раза відповідно (p < 0,05). З’ясовано, що коморбідний перебіг ХП, як і ХОЗЛ, супроводжується максимальною інтенсивністю оксидативного та нітрозитивного стресу, як порівняти з ізольованим перебігом хвороб зі зростанням вмісту в крові проміжних та кінцевих метаболітів пероксидного окиснення ліпідів, вмісту в крові нітритів / нітратів на тлі глибокого дисбалансу чинників антиоксидантного захисту, підвищення вмісту церулоплазміну в крові, що вимагає призначення засобів антиоксидантної дії для корекції встановлених порушень і запобігання прогресуванню обох коморбідних захворювань.

ФРАКТАЛЬНО-ПЕРКОЛЯЦІЙНЕ МОДЕЛЮВАННЯ СТРУКТУРОВАНОСТІ ПРЕСОВАНИХ ТАБЛЕТОК ЛІЗИНОПРИЛУ

Микола Анатолійович Бордюк — 2024-11-18

У статті з погляду фрактально-перколяційного підходу проаналізовано процеси структуроутворення пресованих таблеток лізиноприлу. Показано можливості використання моделі перколяційного кластера для оцінки структурних параметрів пресованих фармацевтичних препаратів. Під час аналізу процесів пресування й формування структури квазірівноважного стану таблеток, флуктуаційного вільного об’єму, міжмолекулярних каркасів, параметрів порядку в дисипативних структурах, механічних властивостей використовується моделювання в межах фрактального формалізму. Параметри перколяційної моделі та фрактального формалізму визначалися на основі експериментальних ультразвукових досліджень пресованих таблеток. Використовувалися постулати теорії перколяції з можливістю аналізувати критичні явища в топологічно неоднорідних системах з невпорядкованими елементами й оцінкою внутрішнього зв’язку між фізичними, механічним та геометричними (структурними) параметрами невпорядкованих систем, якими є пресовані таблетки. Перколяційний аналіз структури пресованого композита здійснювався згідно з теорією протікання по дотичних сферах. Структуру пресованої таблетки розглядали на основі кластерної моделі (порядок – перехідна ділянка – безпорядок). Кластер у цій моделі з вихідними з нього ланцюгами схожий на добре відомий кластер у моделі Віттена – Сандера (WS). Ці структуроутворення характеризували критичними перколяційними індексами. Ділянки ближнього порядку в пресованій таблетці та перехідні утворюють каркас перколяційного кластера, і така підмножина описується критичним індексом перколяції β. Іншу підмножину в структурній організації становлять невпорядковані ділянки, що характеризуються критичним індексом перколяції v0 . За критичного вмісту складових частинок таблетки вони утворюють нескінченні ланцюги, з’єднані елементами, і каркас. Їхня поведінка описується критичними індексами γ, t. Критичні індекси перколяції визначали за значеннями фрактальної розмірності структуроутворень пресованих таблеток. Уважали, що флуктуаційний вільний об’єм зосереджений у ділянках безпорядку та перехідних, що дає змогу розглядати їх як фрактальні, розмірність яких збігається з розмірністю ділянок локалізації «надлишкової» енергії. Така розмірність характеризує ступінь збудження невпорядкованих ділянок у кластерній моделі. Значення цього параметра вказує на формування флуктаційного об’єму в усіх ділянках модельованої структури пресованої таблетки. Такі процеси в зміні структуроутворень знаходять підтвердження за аналізом розподілу розмірів мікропорожнин вільного об’єму. Як об’єкти дослідження використовували лікарські форми у вигляді пресованих таблеток лізиноприл-астрафарм (фармакотерапевтичної групи інгібіторів АПФ) різного вмісту активної речовини. Визначення таких характеристик пресованих фармацевтичних препаратів дають змогу прогнозувати їх поведінку в умовах формування та дії зовнішніх факторів.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ФЕНОЛЬНИХ СПОЛУК ЗИМОЛЮБКИ ЗОНТИЧНОЇ ТРАВИ МЕТОДОМ ВИСОКОЕФЕКТИВНОЇ ТОНКОШАРОВОЇ ХРОМАТОГРАФІЇ

Олексій Володимирович Коврегін — 2024-11-18

У статті представлені дослідження, присвячені визначенню якісного складу фенольних сполук трави зимолюбки зонтичної. Для реалізації поставленої мети застосовано метод високоефективної тонкошарової хроматографії (HPTLC), який широко використовується для фармакопейного аналізу лікарської рослинної сировини. Для дослідження використовували висушену траву зимолюбки зонтичної Chimaphila umbellata (L.) (виробник ТМ «Зелена аптека», м. Житомир). Визначення методом високоефективної тонкошарової хроматографії (ВЕТШХ) проводили за допомогою приладу CAMAG, що складається з напівавтоматичного пробовідбірника Linomat 5, камери автоматичного проявлення 2 (ADC2), нагрівача пластини TLC III і візуалізатора ТШХ, з’єднаного з програмним забезпеченням visionCATS 2.1. Використовували пластини ВЕШХ силікагель Si 60 F254, 20 х 10 cm (Merck KGaA, Дармштадт, Німеччина) та стандартні зразки хлорогенової кислоти, кавової кислоти, гіперозиду, рутину, кверцетину, авікуляріну, ізокверцетину та галової кислоти. Як рухому фазу використовували: етилацетат – мурашину кислоту – воду очищену 68 : 8 : 8, виявлення хроматографічних зон проводили, використовуючи специфічний реагент – аміноетиловий ефір дифенілборної кислоти Р та макрогол. Хроматограми переглядали в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм, 365 нм і під денним світлом до та після дериватизації. Порівняння зон у траві зимолюбки із зонами стандартів дало змогу припустити наявність гіперозиду (Rf 0,41), авікулярину (Rf 0,67), ізокверцетину (Rf 0,45), галової (Rf 0,81), кофейної кислот (Rf 0,87) у траві зимолюбки зонтичної. Таким чином, достатньо різноманітний вміст фенольних сполук у сировині свідчить про можливість стандартизації трави зимолюбки зонтичної за такими класами БАР, як гідроксикоричні кислоти та флавоноїди.

ВПЛИВ НОВОЇ ФІТОКОМПОЗИЦІЇ НА ФОРМУВАННЯ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ ТА ГЛЮКОЗНИЙ ГОМЕОСТАЗ У ЩУРІВ ЗА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ

Надія Миколаївна Кононенко — 2024-11-18

Українські ендокринологи зазначають, що Україна належить до країн з найвищим рівнем захворюваності на цукровий діабет, при цьому на цукровий діабет першого типу хворіють близько 10 % пацієнтів, а решта 90 % осіб мають цукровий діабет другого типу. Розвиток ускладнень тісно пов’язаний з основними факторами цукрового діабету 2-го типу, як-от гіперглікемія, інсулінорезистентність та оксидативний стрес. Провідну роль у патогенезі судинних ускладнень відіграють порушення функції ендотелію – ендотеліальна дисфункція. На цей час відсутні безсумнівні докази ефективності більшості груп пероральних цукрознижувальних засобів щодо зменшення ризику діабетичних макро- та мікроангіопатій, до того ж багато з них мають небажані побічні ефекти та зниження терапевтичної активності при тривалому застосуванні. Це свідчить про актуальність пошуку та розширення номенклатури нових антидіабетичних засобів, які б характеризувалися високими антигіперглікемічними властивостями та профілактичною дією щодо ускладнень. Досліджено вплив нової фітокомпозиції на основі поліфенольного екстракту з листя журавлини великоплідної та амінокислот (L‑аргінін, таурин, гліцин) на формування ендотеліальної дисфункції та стан глюкозного гомеостазу в щурів за експериментальної інсулінорезистентності. На моделі інсулінорезистентності, викликаної дексаметазоном, установлено, що фітокомпозиція в дозі 100 мг/кг чинить виражену антигіперглікемічну дію, яка реалізується, згідно з отриманими результатами, за рахунок здатності покращувати чутливість периферичних тканин до дії інсуліну, чим зменшувати прояви інсулінорезистентності. Застосування фітокомпозиції в ефективній терапевтичній дозі зменшувало ендотеліальну дисфункцію, що підтверджувалося зниженням вмісту NO та цитруліну і підвищенням концентрації аргініну. Отримані результати обґрунтовують доцільність подальшого вивчення нової фітокомпозиції як перспективного лікарського засобу для корекції інсулінорезистентних станів з ефективним відновленням функції ендотелію й уповільненням прогресування хвороби.

ДОСЛІДЖЕННЯ АНТИАТЕРОГЕННОЇ ДІЇ КОМБІНОВАНОГО ЗАСОБУ НА ОСНОВІ МОРКВИ ПОСІВНОЇ КОРЕНЕПЛОДІВ ЕКСТРАКТУ ГУСТОГО ТА КВЕРЦЕТИНУ НА МОДЕЛІ ХОЛЕСТЕРИНОВОГО АТЕРОАРТЕРІОСКЛЕРОЗУ В КРОЛІВ

Тетяна Романівна Кононенко — 2024-11-18

Мета роботи – дослідити антиатерогенну дію комбінованих таблеток на основі моркви посівної коренеплодів екстракту густого та кверцетину на моделі холестеринового атероартеріосклерозу в кролів. Моделювання експериментального атероартеріосклерозу здійснювали протягом трьох місяців за допомогою перорального введення кролям масляного розчину холестерину в дозі 0,3 г/кг. Комбіновані таблетки на основі моркви посівної коренеплодів екстракту густого та кверцетину в дозі 200 мг/кг і препарати порівняння настойку «Равісол», таблетки нікотинової кислоти, таблетки «Вазостат-Здоров’я» уводили в лікувально-профілактичному режимі щодня одноразово під час відтворення патології протягом трьох місяців. Гістологічно оцінювали стан дуги аорти, серцевого м’яза та інтрамуральних артерій серця з фарбуванням зрізів гематоксиліном та еозином. У зрізах дуги аорти також визначали наявність ліпідів за допомогою фарбування їх суданом ІV. Лікувально-профілактичне введення комбінованих таблеток на основі моркви посівної коренеплодів екстракту густого та кверцетину на тлі холестеринової дієти обмежувало виразність патологічних змін у судинній стінці дуги аорти, що проявлялося наявністю невеликих осередків проліферації ендотелію інтими, без появи ліпоїдозу в медіа. Покращувався стан більшості інтрамуральних артерій серця та міокарду тварин. Отримані дані засвідчили антиатерогенну дію комбінованих таблеток на основі моркви посівної коренеплодів екстракту густого та кверцетину, за якою досліджуваний засіб переважає настойку «Равісол» і таблетки нікотинової кислоти та майже не поступається таблеткам «Вазостат-Здоров’я». Тривале введення екзогенного холестерину викликало в кролів морфологічні зміни в стані судинної стінки дуги аорти, стінках інтрамуральних артерій серця, у внутрішніх шарах міокарду, що свідчило про розвиток атероартеріосклерозу. Комбіновані таблетки з ЕГМПК та кверцетином при лікувально-профілактичному введенні на тлі холестеринової дієти проявляють антиатерогенну дію, зменшуючи виразність патологічних змін у судинній стінці дуги аорти, інтрамуральних артеріях серця та міокарду кролів. За здатністю обмежувати морфологічні прояви атероартеріосклерозу комбіновані таблетки з ЕГМПК та кверцетином переважають настойку «Равісол» і таблетки нікотинової кислоти та майже не поступаються таблеткам «Вазостат-Здоров’я».

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ НОМЕНКЛАТУРИ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ В УРЯДОВІЙ ПРОГРАМІ «ДОСТУПНІ ЛІКИ»

Ірина Анатоліївна Костюк — 2024-11-18

Бронхіальна астма є одним із найрозповсюдженіших хронічних захворювань, особливо у дітей. Ця нозологія для системи охорони здоров’я є вагомою медико-соціальною проблемою, адже суттєво впливає на якість життя як пацієнта, так і членів його родини. Організація ефективної системи забезпечення пацієнтів, хворих на бронхіальну астму, лікарськими засобами потребує залучення вагомих фінансових ресурсів, однак їхній обмежений обсяг, особливо в період війни, зумовлює актуальність досліджень щодо підвищення доступності лікарських засобів для лікування соціально значущих нозологій із глобальним тягарем захворювання. Метою дослідження став аналіз динаміки номенклатури лікарських засобів для лікування бронхіальної астми в урядовій програмі «Доступні ліки» за 2017–2024 роки. Проведено контент-аналіз 16 випусків Переліків лікарських засобів, які підлягають реімбурсації за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, та виявлено збільшення кількості препаратів як за міжнародними непатентованими, так і за торговельними назвами. Встановлено, що досліджуваний асортимент сформований 10 країнами, однак, на жаль, сегмент вітчизняного виробництва є не значним і становить лише 13,2 %, який забезпечують 3 фармацевтичні компанії (АТ «Фармак», ТОВ «Мікрофарм» і ТОВ «Мультіспрей»). Сегмент іноземного виробництва переважно сформували такі країни-виробники, як Швеція (18,3 %), Франція (15,8 %) та Іспанія (13,2 %). Досліджено, що вся номенклатура препаратів була представлена у вигляді лікарських засобів для інгаляцій. Аналіз їхніх лікарських форм продемонстрував кількісну перевагу суспензій для розпилення (36,8 %) і порошків для інгаляцій (34,2 %). Виявлено, що в асортименті кожної з досліджуваних міжнародних непатентованих назв є лікарські засоби, які підлягають повній реімбурсації за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ВИЯВЛЕННЯ ФАЛЬСИФІКОВАНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ У ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ

Сергій Олександрович Лебедь — 2024-11-18

У дослідженні проаналізовано проблемні питання виявлення фальсифікованих лікарських засобів (далі – ЛЗ), недопущення їх розповсюдження в період воєнного стану та наслідків використання пацієнтами. Зокрема, опрацьовано наукові публікації щодо негативного впливу вживання фальсифікованих ліків на здоров’я населення та систему охорони здоров’я загалом. Виявлено низку дієвих заходів щодо лібералізації ввезення та обігу ЛЗ після введення воєнного стану, що запроваджені Кабінетом Міністрів України та Міністерством охорони здоров’я України. Проведено контент-аналіз офіційних документів Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками щодо заборони обігу окремих або всіх серій фальсифікованих ЛЗ, які видавали в період правового режиму воєнного стану, проаналізовано офіційні пресрелізи, оприлюднені на сайтах українських правоохоронних органів (Служби безпеки України, Національної поліції України) та Генеральної прокуратури України щодо виявлення підпільних виробництв та ввезення в Україну фальсифікованих ЛЗ упродовж 2022–2023 років, проаналізовано нормативно-правові акти, якими запроваджувалися обмеження здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері обігу ЛЗ та їх вплив на виявлення фальсифікованих ЛЗ з 2011 року, зроблено порівняльний аналіз кількості розпоряджень Національного регуляторного органу (далі – НРО) щодо заборони обігу фальсифікованих ЛЗ до запровадження «мораторію» (2010–2014 рр.) на більшість заходів державного нагляду (контролю) та після його запровадження (2015–2023 рр.), узагальнено статистику облікованих правопорушень з питань обігу фальсифікованих ЛЗ, установлено кількість кримінальних злочинів, у яких злочинцям повідомлено про підозру та матеріали проваджень передано до суду, запропоновано невідкладні заходи для збільшення ефективності боротьби з обігом фальсифікованих ЛЗ. Результати дослідження свідчать про необхідність комплексного підходу до розв’язання проблеми недопущення ввезення, підпільного виробництва та розповсюдження фальсифікованих ЛЗ під час воєнного стану, а також активізацію участі владних органів і правоохоронних структур у цьому процесі. Розслідування та припинення каналів поширення фальсифікованих ліків є важливими для забезпечення безпеки і якості лікування населення, а ухвалення дієвого національного законодавства та посилення інституційної спроможності НРО разом із якнайшвидшим упровадженням Національної системи верифікації ЛЗ сприятиме суттєвому зменшенню проблеми наявності в обігу фальсифікованих ЛЗ.

ЗАСТОСУВАННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ КОМПОЗИЦІЙ НА ОСНОВІ ЕКСТРАКТІВ З БІОТЕХНОЛОГІЧНОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ ЯК СПОСІБ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ ПОЛІПРАГМАЗІЇ В ГЕРІАТРІЇ

Андрій Романович Михалець — 2024-11-18

Статтю присвячено аналізу сучасних літературних даних щодо фармакологічних властивостей флавоноїдів та екстрактів з біотехнологічної рослинної сировини з високим вмістом поліфенольних сполук, а також перспектив їх застосування в лікуванні вікових захворювань. Однією з ключових проблем, які виникають при лікуванні пацієнтів геріатричного профілю, є поліпрагмазія, тобто одночасне застосування кількох лікарських засобів, що підвищує ризики побічних ефектів і знижує ефективність лікування. Розглянуто декілька основних біомаркерів передчасного старіння, як-от оксидативний стрес та хронічне запалення. Показано значення біомаркерів старіння, таких як укорочення теломерів, макромолекулярні пошкодження та дволанцюгові розриви ДНК, які можуть бути цільовими мішенями для нових терапевтичних стратегій. Проведено оцінку можливостей використання новітніх фармацевтичних композицій на основі поширених в Україні рослин родів Artemisia, Bidens та Cichorium, що містять широкий спектр біоактивних речовин, зокрема флавоноїдів. Останні демонструють значний потенціал у боротьбі з механізмами старіння, зокрема через антиоксидантні, протизапальні, антимікробні, антидіабетичні властивості тощо. Окрему увагу приділено геропротекторній ролі флавоноїдів у регулюванні молекулярних механізмів оксидативного стресу та хронічного запалення, що напряму пов’язані з процесом старіння. Висвітлено перспективи застосування біотехнологічних методів для коригування кількісного вмісту біоактивних сполук у рослинних екстрактах задля покращення фармакологічної ефективності. Огляд слугує підґрунтям для збільшення кількості досліджень у напрямі розробки геріатричних фармацевтичних композицій, що зможуть розв’язати проблеми поліпрагмазії та поліморбідності.

МАРКЕТИНГОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ФАРМАЦЕВТИЧНОГО РИНКУ АНТИГЕМОРАГІЧНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Олена Миколаївна Роїк — 2024-11-18

У статті розглядається аналіз сегмента антигеморагічних лікарських засобів з використанням даних Державного реєстру лікарських засобів України, класифікаційної системи АТС електронного ресурсу Compendium. online та інформаційно-пошукової програми «Моріон». Проведено детальний аналіз офіційних джерел інформації про стан зареєстрованих та дозволених до медичного застосування в Україні антигеморагічних лікарських засобів і сформовано інформаційний набір даних із 127 найменувань лікарських препаратів. Установлено, що розглянуті лікарські препарати представлені у двох анатомічних групах В02А «Інгібітори фібринолізу» та В02В «Вітамін К та інші гемостатичні засоби». Асортимент групи В02А «Інгібітори фібринолізу» налічує 48 лікарських засобів, що становить 38 %, група В02В «Вітамін К та інші гемостатичні засоби» налічує 79 лікарських засобів, що становить 62 %. У класифікаційній категорії В02А «Інгібітори фібринолізу» суттєво переважає підгрупа «Амінокислоти», частка якої становить 91,7 %, як порівняти з інгібіторами протеїназ 8,3 %. Асортимент антигеморагічних ЛЗ вітчизняного виробництва забезпечують 19 компаній-виробників. Основним вітчизняним виробником антигеморагічних лікарських засобів є ФК «Здоров’я», частка продукції якої найбільша й становить 12,2 %. При розподілі ринку препаратів гемостатичної дії за лікарською формою встановлено, що основна кількість препаратів представлена у вигляді парентеральних лікарських форм, загальна частка яких становить 78,7 %. Під час аналізу цінової кон’юнктури вітчизняного фармацевтичного ринку антигеморагічних лікарських засобів встановлено, що найбільш доступними на роздрібному українському фармацевтичному ринку є препарати рослинного походження вітчизняного виробництва, та лікарських засобів на основі амінокапронової кислоти. Проведені дослідження дають підстави стверджувати, що сучасна терапія цих захворювань потребує вдосконалених підходів до лікування та впровадження новітніх схем фармакотерапії і розробки нових антигеморагічних лікарських засобів з метою надання належної фармацевтичної опіки.

РОЗРОБКА ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА ВАГІНАЛЬНИХ СУПОЗИТОРІЇВ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ СЕЧОСТАТЕВОГО СИНДРОМУ МЕНОПАУЗИ

Олена Миколаївна Роїк — 2024-11-18

У статті розглядається використання альтернативних негормональних методів лікування сечостатевого синдрому менопаузи через місцеве застосування лікарських препаратів у формі супозиторіїв на основі екстрактів рослинної сировини та вітамінів. Установлено, що на вітчизняному фармацевтичному ринку недостатня кількість лікарських препаратів для полегшення виявів клімактеричних симптомів та є необхідність розробити нові засоби в різних лікарських формах для місцевого лікування сечостатевого синдрому менопаузи. Ураховуючи високу поширеність ССМ у жінок у постменопаузі та значний негативний вплив на якість життя, надання адекватної медичної допомоги та лікування цих симптомів є критично важливими. Як активні фармацевтичні інгредієнти лікарського засобу для вагінального застосування у формі супозиторіїв обрано комбінацію природних речовин з вираженими регенеративними, антисептичними, протизапальними та імуностимулювальними властивостями, а саме: ресвератрол (фітоалексин), який є рослинним гормоном з естрогеноподібною дією; силімарин (екстракт Розторопші плямистої extractum Silybi marianii L.) як природна композиція біологічно активних речовин; вітамін Е, місцеву дію якого можливо порівняти з ефектами естрогену; вітамін D, хімічна будова якого подібна до стероїдів. Така комбінація здатна чинити антиоксидантну, протизапальну, імуномодулювальну та локальну протекторну дію на слизові оболонки піхви. Розроблено оптимальний склад лікарського засобу для лікування сечостатевого синдрому менопаузи у формі вагінальних супозиторіїв для місцевого застосування. Співвідношення компонентів вагінальних супозиторіїв для лікування сечостатевого синдрому менопаузи дібрано так, щоб забезпечити лікарському засобу необхідну фармакологічну дію та належні споживчі властивості. На підставі фізико-хімічних властивостей інгредієнтів запропоновано технологію виготовлення супозиторіїв вагінальних для лікування сечостатевого синдрому менопаузи в умовах промислового виробництва й розроблено технологічну схему його отримання для фармацевтичних підприємств.

ДОСЛІДЖЕННЯ АСОРТИМЕНТУ АНТИГІСТАМІННИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ НА ФАРМАЦЕВТИЧНОМУ РИНКУ УКРАЇНИ

Роман Олександрович Смішко — 2024-11-18

У статті наведено результати маркетингових досліджень асортиментного портфеля антигістамінних лікарських засобів на фармацевтичному ринку України з урахуванням анатомо-терапевтично-хімічної класифікації, форм випуску, країн-виробників та підприємств-виробників. Дослідження здійснювали з використанням офіційних джерел інформації, дані з яких були вивчені, структуровані та систематизовані з використанням статистичного, логічного й графічного методів. У результаті проведеного аналізу встановлено, що станом на липень 2024 року на фармацевтичному ринку України група R06 «Антигістамінні засоби для системного застосування» нараховує 196 торговельних найменувань (далі – ТН) лікарських препаратів. Із них частка лікарських засобів, що належать до першого покоління, становить 26,5 %; до другого – 26,0 %; до третього – 47,5 % від загальної кількості найменувань. Серед досить великого асортименту антигістамінних засобів на фармацевтичному ринку нині лідерство належить препаратам на основі активного фармацевтичного інгредієнта дезлоратадину (23,5 % від загальної кількості наявних на ринку антигістамінних препаратів). Під час сегментації ринку досліджуваної групи препаратів за ознакою країн-виробників установлено, що на фармацевтичному ринку України більшою мірою представлені препарати закордонного виробництва (59,2 %). Провідну позицію серед країн-імпортерів протягом багатьох років утримує Індія (29 ТН). В Україні антигістамінні препарати випускають 20 компаній-виробників. Серед вітчизняних компаній найбільшу кількість антигістамінних лікарських засобів виробляють ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я» (21,25 %) та АТ «Фармак» (13,75 %). Аналіз асортименту за лікарською формою випуску показав, що частка антигістамінних засобів у твердих лікарських формах становить 66,8 %, при цьому найбільшу кількість препаратів виробляють у формі таблеток з оболонкою.

РОЗРОБЛЕННЯ ТА ВАЛІДАЦІЯ СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНОЇ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ШВИДКОСТІ ОКИСНЕННЯ ДОФАМІНУ В МОДЕЛЬНІЙ ХІМІЧНІЙ СИСТЕМІ

Владислав Віталійович Удовицький — 2024-11-18

Хвороба Паркінсона посідає друге місце за поширеністю серед нейродегенеративних розладів. Це захворювання викликане прогресувальним пошкодженням дофамінергічних нейронів у мозку, що призводить до зменшення кількості дофаміну – нейромедіатора, який відповідає за регуляцію рухових функцій. Повідомляється, що дофамін є нестабільною молекулою і може піддаватися процесам окиснення, що призводить до зниження його рівня і, відповідно, до виникнення рухових розладів. До того ж при окисненні цього нейромедіатора утворюється велика кількість реактивних і токсичних побічних продуктів, які пошкоджують нейронні клітини. Зважаючи на те, що окиснення дофаміну відіграє значущу роль у розвитку та прогресуванні хвороби Паркінсона, перспективними є дослідження, спрямовані на вивчення кінетичних закономірностей цього процесу. Мета роботи – розробити та валідувати спектрофотометричну методику для вивчення кінетики окиснення дофаміну в контрольованих умовах in vitro. Запропонована спектрофотометрична методика визначення кінетики окиснення дофаміну в модельній хімічній системі базується на вимірюванні збільшення оптичного поглинання продуктів окиснення дофаміну, переважно дофамінохрому, при довжині хвилі 500 нм залежно від часу. Проведено валідацію розробленої методики за такими валідаційними параметрами, як специфічність, лінійність, прецизійність та робастність. Згідно з отриманими результатами процедури валідації підтверджено, що довжина хвилі 500 нм є специфічною для аналізу. Доведено, що методика є лінійною, адже коефіцієнт кореляції в інтервалі концентрацій дофаміну 80–120 % становить 0,995. Прецизійність методики підтверджено на рівні збіжності та відтворюваності. Доведено, що зміна температури проведення дослідження та довжини хвилі детектора суттєво не впливають на результати методики, що підтверджує робастність. Отже, розроблена спектрофотометрична методика дає змогу отримувати правильні й відтворювані результати визначення кінетики окиснення дофаміну, оскільки всі обрані валідаційні характеристики відповідають критеріям прийнятності. Розроблена методика створює основи для досліджень впливу різних активних фармацевтичних інгредієнтів на процес окиснення дофаміну, що, відповідно, сприятиме розробці нових лікарських засобів для лікування та профілактики хвороби Паркінсона.

ОЦІНКА РИЗИКІВ ПРИ РОЗРОБЦІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ІН’ЄКЦІЙНИХ ПРЕПАРАТІВ НА ЕТАПІ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ РОЗРОБКИ

В’ячеслав Олександрович Шевченко — 2024-11-18

Фармацевтична розробка передбачає оцінювання ризиків для якості кінцевого продукту, яке, своєю чергою, забезпечує отримання інформації про функціональні характеристики лікарського препарату залежно від зміни характеристик активних фармацевтичних препаратів, використовуваного обладнання тощо. До забезпечення якості лікарських препаратів використовують підходи «якість шляхом розробки» (Quality by Design) та «процесна аналітична технологія» (Process Analytical Technology). Мета роботи – розробити технологію виготовлення лікарського препарату з урахування обґрунтованих ризиків. Проведено первинну оцінку ризиків технологічного процесу, що дало змогу запланувати експериментальні дослідження для розробки технологічних параметрів приготування препарату та знизити всі встановлені ризиків до прийнятного рівня. Критичними показниками якості препарату визначено прозорість, рН, кількісний вміст диклофенаку натрію, кількісний вміст бензилового спирту, кількісний вміст натрію метабісульфіту, супровідні домішки, обсяг, що витягається, механічні включення, стерильність, бактеріальні ендотоксини. На підставі обґрунтованих ризиків проведено розробку технології виготовлення лікарського засобу з урахуванням властивостей активного фармацевтичного інгредієнту диклофенаку натрію та всіх допоміжних речовин, які входять до складу лікарського препарату. Визначено вплив технологічних параметрів приготування на критичні показники якості готового продукту. Проведено аналіз ризиків на всіх стадіях технологічного процесу, визначено можливість їх зниження до прийнятного рівня. Для усунення ризиків отримання неякісної продукції проведено дослідження взаємодії розчину диклофенаку натрію з матеріалом шлангів та матеріалом обладнання, який використовують при промисловому виробництві препарату. Після проведення експериментальних досліджень проведено повторну переоцінку ризиків з наданням обґрунтування зниження кожного ризику, стратегії контролю на всіх проміжних стадіях технологічного процесу отримання препарату.

ОНОВЛЕННЯ ВИМОГ ДО РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СЕСТРИНСЬКОЇ СПРАВИ В МЕДИЧНИХ АКАДЕМІЯХ: ВІД ЗНАНЬ, УМІНЬ, НАВИЧОК ДО КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Михайло Ростиславович Демянчук — 2024-11-18

Нині мета професійної підготовки – формування компетентних фахівців, які можуть максимально втілювати потенціал у певній галузі трудової діяльності. На сучасному етапі перетворень в освіті майбутніх фахівців сестринської справи, її спрямованості на міжнародні стандарти загострюється проблема підвищення якості змісту підготовки фахівців медичної галузі. Медична освіта за призначенням здійснює професійну підготовку компетентного фахівця, здатного як забезпечувати надання належних медичних послуг, так і покращувати рівень якості охорони здоров’я загалом. Традиційна система підготовки медичних фахівців ґрунтується на передаванні студентам певного обсягу теоретичних знань та розвитку в них практичних навичок. Однак в умовах сучасного суспільства цього підходу недостатньо. Натомість компетентнісний підхід передбачає формування в студентів не тільки знань і навичок, а й здатності застосовувати їх у різних ситуаціях, адаптуватися до змін й ухвалювати відповідальні рішення. Професійно важливою якістю медичної сестри, наприклад, є розвинута емпатія як провідний фактор успіху в процесі лікування, що допомагає за умови забезпечення довірливого, інтимного спілкування проникати в душевні переживання пацієнта, співчувати йому (проявляти безкорисливу чуйність, милосердя, співчуття). Отже, сучасна клінічна практика потребує фахівців, які володіють новітніми технологіями здійснення догляду за хворими, надання відповідних медичних послуг за європейськими вимогами. У сучасній концепції розвитку сестринської справи йдеться про те, що значну увагу варто приділяти не лише психологічній, а й правовій підготовці фахівця середньої ланки, здатного самостійно працювати в складі єдиної команди. В умовах зміни парадигми надання медичної допомоги професійна компетентність майбутніх фахівців сестринської справи передбачає не лише наявність певних психологічних знань, а й сформованість деяких спеціальних навичок установлювати контакт, слухати, «читати» невербальну мову комунікації, будувати розмову, формулювати запитання. Оновлення вимог до результатів підготовки майбутніх фахівців сестринської справи в медичних академіях є необхідним кроком для підвищення якості медичної освіти та забезпечення високого рівня медичної допомоги. Перехід до компетентнісного підходу допоможе підготувати фахівців, які здатні ефективно працювати в умовах сучасної медицини, адаптуватися до нових викликів та забезпечувати якісну й безпечну медичну допомогу.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ДИТЯЧИХ СТОМАТОЛОГІВ ЗАСОБАМИ СИТУАТИВНО-КОМУНІКАТИВНИХ МОДЕЛЕЙ ПРОФЕСІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Оксана Василівна Єфремова — 2024-11-18

У статті аргументовано доцільність урахування науково-методологічних засад підготовки майбутніх дитячих стоматологів засобами ситуативно-комунікативних моделей професійної взаємодії. Відзначено зацікавленість дослідників проблемою методологічного забезпечення освітнього процесу в професійній підготовці майбутніх стоматологів. Конкретизовано сутність гносеологічного, діяльнісного, праксеологічного, аксіологічного, акмеологічного, синергетичного, компетентнісного та системного підходів у підготовці майбутніх дитячих стоматологів до професійної взаємодії засобами ситуативно-комунікативних моделей. Узагальнено, що використання гносеологічного підходу спонукає студентів до активної навчально-пізнавальної діяльності та зумовлює врахування діяльнісного підходу, що сприятиме опануванню студентами всіх аспектів функціоналу майбутніх лікарів. Використання праксеологічного підходу базується на теоретичному обґрунтуванні організації раціональної діяльності. Визначенню студентами власних вершин (акме) у професійному становленні сприяє окреслення особистісно важливих цілей. Тому особливої актуальності набуває реалізація аксіологічного та акмеологічного підходів. Ситуативне моделювання професійної взаємодії майбутніх дитячих стоматологів розглянуто як творчу майстерню для пошуку студентами особистісно важливих цілей і вершин. Задля врахування різновекторних складників у професійній підготовці компетентного фахівця використовують компетентнісний підхід. Узагальнено, що при комплексному врахуванні спрямованості кожного методологічного підходу можна отримати кращий результат, ніж в умовах концентрації уваги лише на одному підході. Відзначено сумісність та узгодженість спільного впливу всіх підходів у підготовці майбутніх дитячих стоматологів до професійної взаємодії, що базується на використанні синергетичного підходу. Ураховуючи цілісність системи освіти та поєднання в ній різноспрямованих методологічних підходів, підкреслено важливість використання системного підходу в підготовці майбутніх дитячих стоматологів до професійної взаємодії.

АНАЛІЗ ПЕРЕВАГ І НЕДОЛІКІВ МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ В МЕДИЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ УКРАЇНИ

Тарас Васильович Кірієнко — 2024-11-18

В умовах сьогодення система охорони здоров’я у всьому світі неабияк трансформується й перебудовується, ураховуючи підвищені вимоги освіченого та вибагливого населення й постійну складність проблем щодо здоров’я. У медичних університетах України основним аспектом модульної системи навчання є бажання впровадити навчальні програми, які поетапно знайомлять студентів з клінічною практикою й усією невизначеністю, що їй притаманна. Сучасність характеризується критичним оглядом досягнень минулого століття й пошуком методів і систем, які сприяють саморегульованому навчанню, розумному використанню новітніх технологій та адекватним методам оцінки навчання. Ураховуючи зміни щодо потреб у сфері охорони здоров’я та розвитку наукових знань, фахівцям, які працюють у медичній сфері, постійно потрібно вдосконалювати свої навички для збереження та розвитку. Мета дослідження – вивчити переваги й недоліки модульної системи навчання в медичній освіті України. Метод аналізу дотичної літератури дав змогу детально проаналізувати тему. За результатами дослідження визначено, що педагогіка професійної медичної освіти стає важливим напрямом досліджень, що вказує її універсальний підхід до навчання всіх учасників системи охорони здоров’я. Прогрес у медичній науці й упровадження новітніх технологій у медичну практику створили потребу в переході до кредитно-модульної системи навчання. Цей перехід також є важливим для відповідності європейським освітнім стандартам. Проте впровадження такої системи в медичну освіту має свої особливості. Виконання медичної програми освіти потребує перегляду та підвищення рівня практичних навичок студентів, а також адаптації методичної літератури до кредитно-модульної системи. Висновок. У перспективі модульна система навчання відіграє важливу роль, але цю модель необхідно переглянути, адже вона впроваджує інновації в педагогічний процес і вимагає переосмислити підходи до навчання та оцінювання, ураховуючи якість наставницької підтримки й створення сприятливого навчального середовища для студентів, а також свідчить про постійне прагнення підвищити якість освіти й підготовки майбутніх медичних фахівців.

ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ПРОФЕСІЙНО-МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ ІННОВАЦІЙНИМИ МЕТОДАМИ НАВЧАННЯ

Валерія Валеріївна Резунова — 2024-11-18

Глобалізація та розвиток сучасних технологій зумовлюють нові вимоги до професійної підготовки майбутнього лікаря, необхідним складником якої стає іншомовна мовленнєва компетентність. У статті здійснено спробу проаналізувати інноваційні методи формування іншомовної професійно-мовленнєвої компетентності майбутніх лікарів. Авторками розтлумачено базові для здійсненого дослідження поняття «іншомовна професійно-мовленнєва компетентність», під якою слід розуміти інтегральну якість особистості, що містить особистісні комунікативні якості, знання про систему мови, уміння використовувати мовні поняття й засоби для ефективного спілкування в професійній сфері та «інноваційні методи навчання», які розглядаються як цілеспрямований і керований процес внесення змін в освітню практику через створення, поширення й опанування нововведень. Розкрито значення іншомовної професійно-мовленнєвої компетентності для майбутньої професійної діяльності лікарів. Використання YouTube-відеоматеріалів схарактеризовано як один із найефективніших методів формування іншомовної професійно-мовленнєвої компетентності майбутніх лікарів. Авторками надано алгоритм робити з YouTube-відеоматеріалами, який передбачає 5 етапів: I етап – вибір відеокліпу, II етап – підготовка до перегляду (pre-waching), III етап – перегляд відео (watching), IV етап –обговорення після перегляду (after-watching) та V етап – застосування вивченого лексичного матеріалу на практиці. Доведено, що використання YouTube-відео на заняттях з англійської мови за професійним спрямуванням для студентів-медиків сприяє: візуалізації матеріалу, контекстуалізації, залученню уваги та гнучкості навчання. Зазначено, що для досягнення максимальної ефективності важливо правильно вибирати та інтегрувати відеоматеріали в навчальний процес.

ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО ПСИХОЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ: ЗМІСТ І РОЛЬ У РОЗВИТКУ ОСОБИСТІСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Світлана Вікторівна Толочко — 2024-11-18

У статті здійснено теоретико-методичний аналіз змісту позитивного психоемоційного інтелекту здобувачів освіти та його роль у розвитку їхнього особистісного потенціалу. Для реалізації мети визначено низку завдань: 1. Схарактеризувати особливості інтелекту. 2. Сформулювати дефініції термінів «психоемоційний інтелект» та «особистісний потенціал». 3. Схарактеризувати основні форми впливу психоемоційного інтелекту на розвиток особистісного потенціалу. Для досягнення поставленої мети й визначених завдань застосовано такі методи: 1) теоретичні: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел; порівняння, узагальнення; дедуктивний, індуктивний; системний, формалізацію; ідеалізацію; 2) емпіричні: педагогічне спостереження педагогічного досвіду для розкриття змісту позитивного психоемоційного інтелекту, його ролі в розвитку особистісного потенціалу й методів формування психоемоційного інтелекту в здобувачів освіти; систематизації та узагальнення для формування результатів дослідження. Результати. Розкрито понятійно-категоріальний апарат дослідження, схарактеризовано терміни «інтелект», «емоційний інтелект», «психоемоційний інтелект», «особистісний потенціал», «особистісний потенціал учнівської молоді та студентів». Визначено кореляцію рівня сформованості позитивного психоемоційного інтелекту й розвитку особистісного потенціалу здобувачів освіти. Схарактеризовано теоретичні підходи до формування психоемоційного інтелекту через аналіз основних психологічних теорій. Репрезентовано методичний аналіз формування позитивного психоемоційного інтелекту здобувачів освіти та його ролі в розвитку їхнього особистісного потенціалу через інтеграцію емоційної освіти, проведення саморефлексійних сесій, психологічних тренінгів і семінарів, створення підтримувального й емоційно безпечного середовища в закладах освіти. Наведено зразки успішної реалізації міжнародних проєктів формування позитивного психоемоційного інтелекту здобувачів освіти для розвитку їхнього особистісного потенціалу.

СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ПЕРЕКІС ТАЗА: ХАРАКТЕРИСТИКА, ДІАГНОСТИКА, ПОШИРЕНІСТЬ

Денис Андрійович Білевич — 2024-11-18

Протягом останніх десятиліть патології опорно-рухового апарату є другим найбільшим фактором постійної втрати працездатності. За наявною статистикою 61 % жінок та 53 % чоловіків діагностують перекіс таза. Хоч окремі автори стверджують, що така патологія спостерігається майже в 73 % усього населення України. Мета – дослідити та описати сучасний стан проблеми перекосу таза. Методи дослідження: аналіз та синтез наукових і науково-методичних джерел, анкетування, клініко-біологічні методи. Тазові кістки підтримують хребет. Коли вони розташовані природно, то забезпечується можливість рухатися скоординовано, біомеханіка рухів збалансована, а вектори навантаження розподіляються рівномірно. Перекіс таза – це патологічний стан, за якого кістки таза відхиляються від свого природного положення й займають асиметричне розташування відносно хребта. Розрізняють суглобовий, м’язовий і змішаний види, а також асиметричний та антигравітаційний типи перекосів таза. Найбільше перекіс таза впливає на: фізичну активність і функціональність, загальний стан здоров’я, психосоціальний стан, професійну діяльність, соціальну взаємодію. Щоб оцінити асиметрію положення різних сегментів правої і лівої сторін тіла, ми використали візуальне та пальпаторне дослідження, оцінку плавності й синхронності рухів у зчленуваннях крижа з кістками таза, а також визначення регіону ключової дисфункції або патології – флексійний тест; оцінку рухів суглобів, визначення їх амплітуди та функціонального стану, обмеження руху суглобів, відстежування прогресу та ефективності лікування – гоніометрію; суб’єктивне визначення ступеня болю – Шкалу болю за ВАШ (VisualAnalogScaleforPain); вимірювання фізичного та психічного здоров’я, функціональної здатності й соціального функціонування – Опитувальник SF-36 (ShortForm 36). Після діагностики виявлено найбільш поширені варіанти перекосів таза: змішаний та м’язовий види, а також асиметричний тип із нахилом ліворуч.

ЗМІНИ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПОКАЗНИКІВ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ В ПАЦІЄНТІВ З ОСТЕОАРТРОЗОМ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБА ПІД ВПЛИВОМ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ

Олег Олександрович Виноградов — 2024-11-18

Мета дослідження – оцінити ефективність застосування засобів фізичної терапії як методу корекції функціональних показників щелепно-лицевої ділянки в пацієнтів з остеоартрозом скронево-нижньощелепного суглоба. Методи. Обстежено 48 осіб з діагностованим остеоартрозом скронево-нижньощелепного суглоба. В осіб групи 1 (23 особи) його корегували носінням індивідуальних розвантажувальних сплінтів. Представники групи 2 (25 осіб), зокрема, отримували курс фізичної терапії – терапевтичні вправи для жувальних м’язів, м’язів обличчя, язика, передньої поверхні шиї та курс Transcutaneous electrical nerve stimulation за однополярною методикою для жувальних і скроневих м’язів. Тривалість упровадження корекції в обох групах становила один місяць. Результат оцінювали за динамікою скарг, інтенсивністю болю в скронево-нижньощелепному суглобі за візуальною аналоговою шкалою, амплітудою рухів нижньої щелепи, опитувальника OHIP-14. Результати. Під час повторного обстеження в пацієнтів обох груп зменшилася кількість скарг на біль, хрускіт у скронево-нижньощелепному суглобі, дискомфорт при жуванні, психоемоційне пригнічення. Біль у спокої в представників обох груп при повторному обстеженні не виявлявся; під час рухів діагностувався мінімальним в осіб групи 1. Визначено покращення амплітуди рухів нижньої щелепи: розтуляння рота в групі 1 на 10,1 %, у групі 2 – на 20,9 %; латеротрузія праворуч на 31,0 % та 69,7 % відповідно; латеротрузія ліворуч – на 32,4 % та 92,3 %. За OHIP-14 в обох досліджених групах відбулося покращення за всіма шкалами із загальною позитивною динамікою 45,2 % в групі 1 та 71,1 % в групі 2. Розроблена програма фізичної терапії на тлі носіння індивідуальних розвантажувальних сплінтів продемонструвала статистично значущий вплив (р<0,05) на всі досліджувані показники функціонування орофаціальної зони, як порівняти з вихідними даними та результатами групи, що корегувала дисфункцію скронево-нижньощелепного суглоба тільки сплінтами. Висновки. Засоби фізичної терапії доцільно використовувати для підвищення ефективності стоматологічної ортопедичної корекції в пацієнтів з остеоартрозом скронево-нижньощелепного суглоба.

ВПЛИВ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ НА МАРКЕРИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБА В ОСІБ З ЙОГО БОЛЬОВОЮ ДИСФУНКЦІЄЮ

Роман Васильович Гоголь — 2024-11-18

Мета дослідження – визначити корегувальний вплив розробленої програми фізичної терапії на показники функціонування щелепно-лицевої ділянки в осіб з больовою дисфункцією скронево-нижньощелепного суглоба. Методи. Обстежено 100 осіб. Групу порівняння становили 35 осіб без обтяженого стоматологічного статусу. Групу 1 становили 33 особи з больовою дисфункцією скронево-нижньощелепного суглоба, корекція ознак якого відбувалася носінням індивідуально виготовлених сплінтів на нижню щелепу. Групу 2 становили 32 особи з больовою дисфункцією скронево-нижньощелепного суглоба, які носили індивідуальні релаксувальні сплінти, а також проходили програму фізичної терапії тривалістю три місяці. Вона передбачала терапевтичні вправи з OraStretch® Press System, вправи для обличчя, шиї, шийно-комірцевої зони, спини, дихальні вправи, вправи для розслаблення; курс масажу; електроміостимуляцію м’язів щелепно-лицевої ділянки; пропріоцептивну нервово-м’язову фасилітацію жувальних м’язів, м’язів шиї; кінезіологічне тейпування; прогресивну м’язову релаксацію за Джекобсоном. Результат оцінювали за динамікою скарг, огляду, індексом Helkimo, «Гамбурзьким тестом», Jaw Functional Limitation Scale. Результати. При повторному обстеженні в пацієнтів обох груп зменшилася кількість скарг та візуальних виявів дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба. Загальна динаміка індексу Helkimo в групі 1 становила 44,81 %, e групі 2 – 68,5 % (р<0,05). Сумарний бал «Гамбурзького тесту» в групі 1 зменшився на 42,1 %, у групі 2 – на 65,2 % (р<0,05). Сумарний бал Jaw Functional Limitation Scale у групі 1 покращився на 30,8 %, у групі 2 – на 49,2 % (р<0,05). Зважаючи на статистичну однорідність обох груп при первинному обстеженні (за досліджуваними маркерами функціонування щелепно-лицевої ділянки між ними не виявлено різниці, р>0,05), визначено статистично значуще покращення досліджуваних показників відносно вихідних параметрів (р<0,05), але з перевагою ГД2 (р<0,05). Висновки. Засоби фізичної терапії покращують ефективність стоматологічних ортопедичних втручань, тому їх доцільно застосовувати для підвищення ефективності корекції, зменшення вираженості патологічних ознак, покращення функціонування в пацієнтів з больовою дисфункцією скронево-нижньощелепного суглоба.

ОСОБЛИВОСТІ КОРЕКЦІЇ ГЕРІАТРИЧНОГО СТАТУСУ В ПАЦІЄНТІВ ПОХИЛОГО ВІКУ, ХВОРИХ НА САРКОПЕНІЧНЕ ОЖИРІННЯ ТА ОСТЕОАРТРОЗ КУЛЬШОВОГО СУГЛОБА

Андрій Степанович Кравець — 2024-11-18

Мета дослідження – визначити вплив програми фізичної терапії на показники геріатричного статусу осіб похилого віку з остеоартрозом кульшових суглобів, що перебігає на тлі саркопенічного ожиріння. Методи. Обстежено 68 осіб похилого віку з остеоартрозом кульшового суглоба та саркопенічним ожирінням і 36 їхніх здорових однолітків (контрольна група). Представники групи порівняння (33 осіб) корегували ознаки остеоартрозу згідно з клінічною настановою «Остеоартроз». Представники основної групи (35 осіб) впродовж шести місяців займалися за програмою фізичної терапії із застосуванням терапевтичних вправ, функціонального тренування, Proprioceptive Neuromuscular Facilitation, масажу, кінезіологічного тейпування; курсу ударно-хвильової терапії, корекції харчування, освіти пацієнтів. Ефективність програми оцінювали за динамікою Geriatric Depression Scale, Senior Fitness Test, Fall efficacy scale, Нealth-related quality of life questionnaire specific to sarcopenia (SarQoL). Результати. Геріатричний статус у пацієнтів характеризувався психоемоційним пригніченням (за Geriatric Depression Scale), фізичною слабкістю, низькою гнучкістю при виконанні рухів, які імітують звичні активності (за Senior Fitness Test), високий ризик падіння та страх його виникнення (за Fall efficacy scale), низьку якість життя, асоційовану із сакропенією (за SarQoL). Апробована комплексна програма фізичної терапії виявила покращення геріатричного статусу пацієнтів через покращення психоемоційного стану, фізичних якостей – збільшення сили, гнучкості, зменшення ризику падіння, покращення якості життя, як порівняти з вихідними показниками та відповідними параметрами групи порівняння за досліджуваними параметрами (р<0,05). Пацієнти, які проходили реабілітацію за стандартною програмою корекції остеоартрозу, виявили статистично значуще гірші результати за досліджуваними показниками, що підкреслює необхідність розробки стратегій реабілітації з позицій геронтологічних потреб. Висновки. Пацієнти похилого віку з остеоартрозом кульшових суглобів та саркопенічним ожирінням потребують розробки програм фізичної терапії з урахуванням та корекцією специфіки геріатричних синдромів, що підвищує загальну ефективність реабілітації.