Health & Education

КЛІНІЧНЕ МИСЛЕННЯ ЯК СКЛАДНИК КОГНІТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ

Альона Андріївна Антонів — 2025-05-01

Успішне формування клінічного мислення вимагає поєднання теоретичних знань з практичним досвідом, що дає змогу студентам застосовувати здобуті знання в реальних клінічних сценаріях. Розвиток клінічного мислення передбачає здатність лікаря ухвалювати рішення на основі наявної інформації для досягнення найбільш сприятливого результату. Важливим аспектом є навчання студентів розпізнавати та уникати когнітивних упереджень, що можуть призводити до неточних суджень та діагностичних помилок. Клінічне мислення також передбачає інтеграцію критичного мислення для визначення найбільш доречних медичних втручань, спрямованих на покращення фізіологічного та психологічного стану пацієнта. Системний розвиток клінічного мислення сприяє професійній творчій діяльності лікаря, що є основою для ефективної діагностики, прогностики та вибору тактики лікування.Окрім того, впровадження симуляційних технологій та віртуальної реальності в навчальний процес може значно покращити навички клінічного мислення, даючи змогу студентам практикувати ухвалення рішень у безпечному та контрольованому середовищі. Підкреслюється важливість міждисциплінарного підходу в навчанні, що заохочує студентів до співпраці та обміну знаннями з фахівцями різних медичних спеціальностей для комплексного розуміння клінічних випадків. Також особливу увагу варто приділяти розвитку навичок ефективної комунікації з пацієнтами та їхніми родинами, що є критично важливим для збору анамнезу, встановлення довіри та спільного ухвалення рішень щодо лікування. Необхідно також наголошувати на важливості постійного професійного розвитку та самоосвіти, оскільки медична наука постійно розвивається, і лікарям потрібно бути в курсі останніх досліджень та клінічних рекомендацій. Упровадження менторських програм, де досвідчені лікарі діляться своїми знаннями та досвідом з молодими фахівцями, також сприяє розвитку клінічного мислення й формуванню професійної ідентичності. Важливо також інтегрувати оцінку клінічного мислення в систему атестації студентів, щоб забезпечити постійне вдосконалення цих навичок. Це передбачає використання стандартизованих клінічних іспитів, аналіз клінічних випадків та оцінку здатності студентів аргументовано обґрунтовувати свої рішення.

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ КОЛЕДЖІВ НА ЗАСАДАХ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ

Михайло Ростиславович Демянчук — 2025-05-01

Вимоги до компетентності сучасного фахівця детермінуються цифровізацією суспільних процесів, стрімким розвитком інформаційно-комунікаційних технологій та активною динамікою ринку праці. Професійна компетентність майбутніх випускників медичних коледжів детермінується не лише «жорсткими» професійними навичками та уміннями (hard skills), а й «м’якими» навичками (soft skills), у межах яких особлива увага приділяється комунікаційним здібностям. Метою статті є аналіз процесів формування комунікаційних компетенцій у студентів медичних коледжів на основі принципів особистісно орієнтованого підходу. Досліджено основні комунікаційні навички, необхідні для успішної перспективної професійної реалізації здобувачів освіти в медичних коледжах за сучасних умов ринку праці.Систематизовано теоретико-методологічні засади формування комунікативних здібностей на засадах особистісно орієнтованого підходу. Обґрунтовано необхідність удосконалення цифрових навичок студентів як невід’ємної частини сучасного комунікаційного процесу. Проаналізовано динаміку цифрових навичок за типом серед дорослого населення за період 2019–2023 рр. та рівень використання інформаційних систем у національному освітньому просторі за цей період. Виокремлено основні педагогічні технології формування цифрових комунікативних здібностей для професійної компетентності сучасного фахівця, зокрема: соціальні медіа, аналіз даних тощо. Доведено, що залучення потенціалу інформаційно-комунікаційних технологій у межах особистісно орієнтованого підходу сприяє формуванню навичок критичного мислення, мобільності, соціальної та кроскультурної компетентності.

ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ: РОЛЬ ВІДЕО- ФОРМАТІВ У ВИКЛАДАННІ ХІМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН ДЛЯ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ

Поліна Володимирівна Коломієць — 2025-05-01

Стаття присвячена дослідженню ефективності використання відео-форматів у викладанні хімічних дисциплін для здобувачів освіти медичних університетів та їх впливу на якість засвоєння матеріалу. Дослідження базується на аналізі наукових джерел і педагогічного досвіду, а також результатах тестування студентів. У роботі розглядаються методичні та технічні аспекти впровадження відео-уроків, а також надаються практичні рекомендації щодо оптимізації використання відео-контенту у навчальному процесі для підвищення мотивації та успішності студентів. Отримані практичні результати свідчать про високу ефективність використання відео-контенту як допоміжного інструменту в навчанні хімічних дисциплін для студентів медичного університету. Студенти позитивно оцінили можливість повторного перегляду матеріалів та покращення розуміння складних тем завдяки візуалізації експериментів. Використання платформ YouTube та Microsoft Teams сприяє зручному доступу до навчальних ресурсів і їхньої інтеграції в самостійне навчання. Крім того, аналіз опитувань виявив значний попит на додаткові відео-матеріали, особливо для підготовки до практичних занять.Впроваджено різноманітній відео-контент, який підвищує зацікавленість студентів і сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу. Доведено, що цифрові лабораторні роботи у форматі відео дозволяють студентам детально ознайомитися з експериментами, що сприяє розвитку їхніх аналітичних навичок та глибшому розумінню практичних аспектів хімії. Застосування відеоматеріалів також спрощує підготовку викладачів до практичних занять у форматі дистанційного навчання. Подальше впровадження технологій в освітній процес дозволить створити ще ефективніші підходи до дистанційного навчання, що є важливим в умовах сучасних викликів, зокрема під час воєнного стану.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ПРАКСЕОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ СТОМАТОЛОГІЇ

Ярослава Аркадіївна Кульбашна — 2025-05-01

У статті розглядаються юридичні аспекти процесу формування праксеологічної компетентності майбутніх магістрів стоматології (далі – ММС). Практична підготовка майбутнього лікаря є багаторівневим і багато- компонентним процесом, який складається як з доклінічної частини на основі сучасної технології стимуляційного навчання, так і з роботи з реальним пацієнтом. Більшість студентів не задоволена рівнем практичної підготовки в медичному закладі вищої освіти (далі – ЗВО). Проте майбутні лікарі надають недостатньо значення відповідальності за виконання такої роботи в умовах освітнього процесу. Як засвідчив моніторинг з проблеми дослідження, обізнаність майбутніх магістрів стоматології, хоч і часткова, із законодавчою базою, яка регламентує їхню практичну підготовку, виявилася вкрай низькою. Студенти не володіють інформацією щодо власних прав і обов’язків у процесі клінічної роботи, наслідків порушення вимог до захисту прав пацієнта, не підписують жодних документів щодо збереження лікарської таємниці та актуальної інформації про пацієнта, не усвідомлюють нагальності вимоги щодо роботи тільки під керівництвом уповноваженої особи. Водночас модернізація вищої освіти потребує уточнення актуальної законодавчої бази, яка вказує на дозвільні акти, що забезпечують майбутнім лікарям набуття досвіду клінічної роботи для виконання ними вимог галузевого освітнього Стандарту. Серед них – опанування досить складними маніпуляціями, навички до яких, на думку студентів, не можуть бути забезпечені тільки на основі тренінгів та технології симуляційного навчання.На основі аналізу нормативно-правової бази визначено низку основних документів, які в законодавчому полі регламентують практичну підготовку та формування праксеологічної компетентності ММС, і виявлено проблеми, що потребують подальшого вирішення.

СИНДРОМ ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ: НОВІ ПІДХОДИ ДО ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ

Евеліна Миколаївна Мельничук — 2025-05-01

Синдром полікістозних яєчників (далі – СПКЯ) – одне з найпоширеніших ендокринних захворювань у жінок репродуктивного віку. Це багатогранне захворювання, яке впливає на різні аспекти здоров’я, включно з репродуктивною функцією, обміном речовин і психоемоційним станом. Основними проявами СПКЯ є порушення менструального циклу, гірсутизм, ожиріння, порушення овуляції та підвищення рівня андрогенів у крові. Якщо захворювання не діагностувати й не лікувати вчасно, СПКЯ може призвести до безпліддя, метаболічних порушень, як-от інсулінорезистентність, цукровий діабет 2 типу, а також підвищеного ризику серцево-судинних захворювань.Останнім часом наукові досягнення в медицині дали змогу вдосконалити методи діагностики та лікування цього захворювання. Для діагностики СПКЯ широко використовують сучасні методи візуалізації, зокрема ультразвукова діагностика, яка дає змогу виявити характерні зміни в яєчниках, а також лабораторні дослідження рівня гормонів. Ключовим у діагностиці є комплексний підхід, який містить не тільки клінічні прояви, а й визначення рівня інсуліну та ліпідного профілю.Сучасний підхід до лікування СПКЯ орієнтований на індивідуалізацію терапії залежно від клінічних проявів і супутніх захворювань. Лікування передбачає медикаментозну терапію, спрямовану на відновлення нормальної овуляції, зниження рівня андрогенів, корекцію метаболічних порушень. Особлива увага приділяється використанню комбінованих оральних контрацептивів, антиандрогенних препаратів, а також інсулінорезистентності, яка є однією з основних причин СПКЯ. Крім того, важливим аспектом є корекція харчування й фізичної активності, що сприяє зниженню ваги, поліпшенню метаболічних показників і відновленню менструального циклу. Сучасні дослідження в лікуванні СПКЯ передбачають використання препаратів групи інозинопіримідинів та інсулінових сенсибілізаторів. Новітні методи генетичної терапії та використання біотехнологічних препаратів також створюють можливості для лікування в майбутньому.

ТАЙММЕНЕДЖМЕНТ ЯК МЕТОД ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ

Павліна Миколаївна Невгадовська — 2025-05-01

Таймменеджмент посідає одну з ключових ролей в управлінні підприємствами будь-якої галузі, а ефективний таймменеджмент – шлях до успіху. Медицина – профіль, у якому якісний розподіл часу не лише сприяє зменшенню економічних затрат, покращенню ефективності функціонування підприємства, а і є важливим елементом для збереження здоров’я та життя загалом. Саме тому мета роботи – проаналізувати теоретичні й методологічні аспекти таймменеджменту, а також удосконалити підходи та практичні рекомендації щодо впровадження технологій таймменеджменту в роботі медичних працівників в умовах підвищеного навантаження. Проаналізовано вплив раціонального таймменеджменту на ефективність роботи медичного персоналу шляхом анкетування медиків та пацієнтів, а також рівень динаміки показника оперативної активності у відділеннях хірургічного профілю після проведених тренінгів. У процесі дослідження застосовували такі методи управління часом: метод Матриці Ейзенхауера, метод Pomodoro (метод Франческо Чірілло), метод GTD(Getting Things Done), ABC-аналіз, формула 3–2–1–0, методика «знайденого часу» та багато інших. Для медичних працівників найкраще підходить поєднання кількох методів таймменеджменту, оскільки їхня робота є динамічною, непередбачуваною та вимагає швидкого ухвалення рішень. Проте працівники закладу охорони здоров’я відмітили метод Матриці Ейзенхауера та ABC- аналіз як найбільш оптимальні для застосування в цій сфері. Використання вищеназваних методів збільшило задоволеність пацієнтів, зменшило недоліки розподілу робочого часу працівників-медиків, зменшило ризики професійного вигоряння, а також збільшило рівень функціонування оперблоку на 37,14 %.Ураховуючі всі отримані результати та дані, розроблено практичні рекомендації щодо ключових принципів ефективного таймменеджменту: раціональний розподілу справ на термінові, важливі, другорядні й такі, що можна делегувати; використання цифрових технологій для оптимізації робочого процесу; чітке розмежування робочого й вільного часу, що дає змогу уникнути виснаження.

ІНТЕГРАЦІЯ ОСВІТНІХ КОМПОНЕНТ «ЛАТИНСЬКА МОВА І МЕДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ» ТА «АНГЛІЙСЬКА МОВА ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ» ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО- МОВНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ

Ольга Григорівна Пилипів — 2025-05-01

На сучасному етапі розвитку медичної освіти в Україні в умовах інтеграції у світовий освітній та інформаційний простір, спрямованості на міжнародні стандарти актуалізується проблема підвищення якості підготовки фахівців медичної галузі. Якісна підготовка медичних працівників передбачає застосування інтегрованого підходу для формування цілісної системи знань, умінь, навичок і професійно значущих якостей, що вказує на актуальність інтеграції освітніх компонент «Латинська мова та медична термінологія» і «Англійська мова за професійним спрямуванням» у процесі навчання студентів-медиків. Мета дослідження ‒ розкрити сутність міждисциплінарної інтеграції та обґрунтувати її необхідність у викладанні латинської та англійської мов у медичних вишах. Володіння міжнародною медичною термінологією та іноземною мовою на комунікаційному рівні є важливим чинником підвищення загальноосвітнього та фахового рівнів підготовки медиків і фармацевтів. Основними напрямами реалізації міждисциплінарної інтеграції є: чітке визначення її завдань і пошук оптимальних шляхів реалізації міжпредметної інтеграції латинської та англійської мов; розкриття інтегративного потенціалу латинської мови; використання новітніх технік навчання; удосконалення змісту навчання, створення арсеналу можливих форм і методів навчання; використання порівняльних методик навчання, навичок розпізнавання спільнокореневих слів; виконання вправ на визначення латинсько-грецьких словотворчих елементів (префіксів, суфіксів), тлумачення етимології та семантики латинських медичних термінів, а також відпрацювання навичок правильного написання та вимови; спрямування роботи викладачів на забезпечення міжкафедральної взаємодії; якісне оновлення навчально-методичних матеріалів, у яких латинська й англійська мови стають засобами пізнання та здобуття інформації, а також інструментом закріплення умінь і навичок, розширення сфери застосування здобутих знань.

ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ПРОЄКТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ МАЙБУТНІМИ МАГІСТРАМИ ФАРМАЦІЇ

Вероніка Олександрівна Проворова — 2025-05-01

Нині ключовими аспектами під час викладання хімічних дисциплін студентам фармацевтичного факультету є висока зацікавленість та залученість здобувачів освіти до навчального матеріалу. Фармацевтична освіта потребує нових підходів до викладання хімічних дисциплін, зокрема й органічної хімії як фундаментальної дисципліни, у межах якої майбутні магістри фармації повинні набути низку базових компетентностей, які є необхідними для подальшого професійного зростання у вибраній галузі фармації.Актуальним залишається питання ефективного використання сучасних методів навчання, одним із яких є метод проєктів, що активно залучає студентів до вивчення нового матеріалу. Такий метод можна вдало поєднувати з традиційними методами навчання та використовувати у разі аудиторної, дистанційної або змішаної форми. Метод проєктів має низку переваг, однією з яких є сприяння кращому засвоєнню матеріалу, оскільки для виконання такого завдання студент повинен глибоко зануритися у вибрану тематику. Самостійний пошук інформації, її аналіз, обробка й узагальнення, вирішення конкретних завдань сприяють розвитку критичного мислення та пізнавальної активності під час вивчення органічної хімії. Такий метод потребує від студентів сконцентрованості, виваженості, дослідницького та творчого підходу, а також достатньої кількості часу й зусиль. Своєю чергою викладач виконує роль консультанта, який наставляє здобувача освіти під час підготовки навчального проєкту. Під час виконання проєктів студенти користуються інформаційними технологіями та онлайн-інструментами, що впливає на формування відповідних компетентностей. У цій публікації був описаний метод проєктів під час вивчення органічної хімії майбутніми магістрами фармації, складена поетапна схема виконання індивідуальних навчальних проєктів у межах експерименту; розкриті особливості впровадження проєктно-орієнтованого підходу під час вивчення органічної хімії студентами фармацевтичного факультету та його можливий вплив на формування компетентностей.

ВПЛИВ ТРЕНУВАНЬ РІВНОВАГИ НА ФУНКЦІОНАЛЬНУ МОБІЛЬНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ РОЗСІЯНИМ СКЛЕРОЗОМ

Марія Степанівна Балаж — 2025-05-01

Розсіяний склероз (далі – РС) – поширене хронічне захворювання центральної нервової системи (далі – ЦНС).Порушення рівноваги є одним з найбільш розповсюджених наслідків РС, що призводить до порушення мобільності, збільшення ризику падінь та погіршення якості життя осіб із цим захворюванням. Тренування рівноваги є важливою частиною реабілітаційних програм при РС, проте оптимальні методи та параметри таких тренувань на сьогодні не визначені. Мета дослідження – оцінити вплив різних методів тренування рівноваги на показники функціональної мобільності та якості життя пацієнтів із РС. Дизайн дослідження – рандомізоване клінічне незасліплене дослідження, в якому порівнювали ефективність програм фізичної терапії із використанням різних методів тренування рівноваги для осіб із РС. У дослідженні взяли участь 57 пацієнтів із РС, яких було випадковим чином розподілено на дві групи: групу втручання та групу порівняння. У групі втручання було реалізовано програму фізичної терапії із застосуванням методу нейром’язової активації Neurac, у групі порівняння використовували програму фізичної терапії із використаням загальноприйнятих вправ для розвитку балансу та координації. Для оцінки показників результату було використано індекс мобільності Рівермід та короткий опитувальник оцінки якості життя Всесвітньої організації охорони здоров’я. Повторне оцінювання проводили через 21 день від початку реабілітаційних втручань. Оцінка ефективності програми фізичної терапії із застосуванням методу Neurac терапії для осіб із РС продемонструвала статистично значущий більший розмір ефекту для показників функціональної мобільності та якості життя у групі втручання порівняно з групою, в якій застосовували загальноприйняті вправи для розвитку балансу. Програма фізичної терапії із застосуванням методики Neurac-терапії сприяла клінічно значущим змінам у показниках функціональної мобільності та якості життя для пацієнтів із РС, тоді як у групі втручання клінічно значущі зміни спостерігали тільки для показника функціональної мобільності. Отримані результати відкривають перспективи для подальших досліджень довгострокової ефективності методики Neurac у пацієнтів із РС.

АКТИВНІСТЬ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ ДІТЕЙ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ В ЕРГОТЕРАПІЇ

Маргарита Сергіївна Виноградова — 2025-05-01

Вступ. Церебральний параліч (ЦП) є однією з основних причин інвалідизації дітей, уражаючи 1 із 500 новонароджених у світі. Геміпарез, як найпоширеніша форма ЦП, обмежує функцію верхньої кінцівки та впливає на активності повсякденного життя (ADL). Індукована обмеженням рухова терапія (CIMT) є доказовим методом покращення моторних функцій та сприяє збільшенню рівня незалежності. Це дослідження оцінює ефективність модифікованої CIMT (mCIMT) у покращенні функцій руки та виконання ADL у дітей з унілатеральним ЦП.Методи. Проведено систематичний огляд для аналізу протоколів mCIMT, з акцентом на тривалість терапії, методи іммобілізації та вікові особливості. Основними критеріями оцінки були покращення моторних функцій, рівень виконання ADL та якість життя.Результати: mCIMT значно покращує виконання ADL, включно із самообслуговуванням, функцією хапання та двосторонньою координацією. Останні дослідження (Tanabe et al., 2025; Reidy et al., 2023) показують суттєві покращення в PDMS-2, PEDI та PMAL (p < 0.01) у дітей віком 6–8 років, а також триразове збільшення використання ураженої руки. Гібридні та домашні моделі CIMT демонструють аналогічну ефективність порівняно з клінічними втручаннями, що покращує доступність терапії. Обговорення. Дослідження свідчать, що mCIMT, особливо в поєднанні з бімануальним тренуванням, дає кращі результати. Вищі дози терапії та методи поступового ускладнення (shaping) є особливо ефективними для старших дітей. Використання цілеспрямованих завдань та мотиваційних підходів збільшує залученість дітей, сприяючи максимальній ефективності терапії. Висновок. mCIMT є ефективним методом реабілітації, який покращує ADL, функцію верхньої кінцівки та рівень незалежності в дітей із ЦП. Подальші дослідження необхідні для стандартизації протоколів втручання та оцінки довгострокових ефектів, що забезпечить стабільні результати й ширший доступ до терапії.

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ФІЗИЧНІЙ ТЕРАПІЇ: ВПЛИВ РОБОТИЗОВАНИХ СИСТЕМ НА РЕАБІЛІТАЦІЮ ПІСЛЯ ТРАВМ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

Мар’яна Михайлівна Дуб — 2025-05-01

Досягнення в робототехніці та штучному інтелекті відкрили нові перспективи для моторної реабілітації, вселяючи надію на більш ефективне та персоналізоване лікування. Роботизовані системи, від екзоскелетів до допоміжних тренувальних пристроїв на основі кінцевих ефектів, забезпечують безпрецедентний рівень точності, повторюваності й адаптивності в традиційній терапії та обіцяють значні покращення, а також забезпечують сенсорний і моторний зворотний зв’язок. Вони дають змогу проводити контрольовані та персоналізовані терапевтичні вправи, адаптовані до прогресу та потреб кожного пацієнта, що сприяє більш ефективному індивідуальному одужанню. Роботизовані системи також відіграють ключову роль у наданні візуального, слухового та тактильного зворотного зв’язку пацієнтам. У статті розглядається вплив інноваційних технологій, зокрема роботизованих систем, на ефективність фізичної терапії та реабілітації пацієнтів після травм опорно-рухового апарату. Досліджено сучасні підходи до використання екзоскелетів, роботизованих рук, персональних помічників та інтерфейсів «мозок – комп’ютер» у моторній реабілітації верхніх і нижніх кінцівок. Проаналізовано переваги таких технологій, включно з їхньою здатністю забезпечувати точність рухів, індивідуальний підхід та інтерактивний зворотний зв’язок, а також ідентифіковано бар’єри їх упровадження, серед яких висока вартість, необхідність навчання персоналу та обмежений доступ до обладнання. У статті наведено рекомендації щодо оптимізації використання роботизованих систем у фізичній терапії з метою покращення результатів лікування, скорочення тривалості реабілітації та підвищення якості життя пацієнтів. Важливим аспектом є продовження досліджень, спрямованих на вдосконалення роботизованих систем, розробку стратегій їх ефективного застосування та підвищення доступності для різних груп населення. Успішне виконання цих завдань відкриє шлях до трансформації підходів у моторній реабілітації, значно покращить результати лікування, сприятиме соціальній інтеграції людей з порушеннями рухових функцій і підвищить якість їхнього життя.

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПОСТТРАВМАТИЧНИХ СТРЕСОВИХ РОЗЛАДІВ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ У СИТУАЦІЇ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

Наталія Михальчук — 2025-05-01

Мета дослідження – показати шляхи психофізіологічної реабілітації посттравматичних стресових розладів учасників бойових дій в умовах війни в Україні.Методи дослідження. Для виконання поставлених у роботі завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Результати дослідження. У статті виокремлюються такі напрями фізіологічної та психологічної реабілітації фахівця, яку він проводить у військових частинах з метою забезпечення необхідної психологічної стійкості комбатантів: патріотичне виховання та підтримка бойового духу у військових з особового складу; у бойовій обстановці можливі й невдачі військових, людські втрати, тому особливо важливо не тільки компенсувати негативні емоції, а й відновити бойовий настрій військовослужбовців, спрогнозувати можливі зміни в їхньому настрої на найближчі дні; позитивну роль у створенні найбільшою мірою сприятливої психологічної атмосфери в підрозділі, ураховуючи шляхи підняття морально-бойового духу, чинить керівництво військового підрозділу, що продумано й своєчасно стимулює бойову діяльність військовослужбовців.Висновки. Фізіологу та військовому психологу з метою вдосконалення ефективності та своєчасності надання психологічної допомоги комбатантам, які перенесли бойові психічні травми, а також з метою їх психологічної реабілітації в бойовій обстановці необхідно враховувати такі аспекти: навчати керівників бойових груп, сержантів та офіцерів розпізнаванню реакцій посттравматичних стресових розладів й адекватному реагуванню щодо них, надання найпростішої первинної допомоги й підтримки військовослужбовців; виокремлювати військовослужбовців з гострими реакціями посттравматичних стресових розладів і спрямовувати їх в тил з метою стаціонарного відновлення або лікування; створювати в місцях відпочинку військовослужбовців або ротації підрозділів пункти надання первинної психологічної допомоги, реабілітації та підтримки.

ВПЛИВ КОМОРБІДНОСТІ НА ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ В ПАЦІЄНТІВ З ХРОНІЧНИМ БОЛЕМ У ПОПЕРЕКУ

Марія Олександрівна Овдій — 2025-05-01

Біль є найпоширенішою скаргою, з якою звертаються до спеціалістів різного медичного профілю. Хронічний біль розглядається як складна взаємодія біологічних, психологічних та соціальних чинників. Хронічний біль у попереку є основною причиною порушення функціонування серед осіб працездатного віку та має тенденції до зростання серед цього контингенту пацієнтів. Підходи до менеджменту хронічного болю в попереку гуртуються на засадах біопсихосоціальної моделі та потребують деталізації не тільки стосовно больового статусу, а й щодо тих факторів, які мають негативний вплив на його перебіг. Відомо, що супутні захворювання є фактором хронізації болю та в подальшому можуть ускладнювати перебіг цього стану. Мета дослідження – оцінити поширеність супутніх захворювань та вплив коморбідності на якість життя й функціонування в пацієнтів з хронічним болем у попереку. Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети проведено анкетування 108 осіб з хронічним неспецифічним болем у попереку віком 18–60 років. Опитування містило: соціально-демографічні та антропометричні дані, дані способу життя, дані рівня фізичної активності, оцінка больового статусу, оцінка наявності супутніх захворювань, оцінка якості життя, оцінка порушення функціонування. Результати дослідження. Виявлено, що серед досліджуваних супутні захворювання спостерігались у 57 % випадків, серед супутніх захворювань найпоширеніші були: 31 % – захворювання опорно-рухового апарату, 28 % – захворювання серцево-судинної системи, 16 % – захворювання органів шлунково-кишкового тракту. Особи з хронічним болем у попереку та коморбідністю мали достовірно вищі показники віку (р < 0,001), ваги (р < 0,05), ІМТ(р < 0,01), показники інтенсивності болю за ВАШ (р < 0,01), нижчі показники рівня ФА (р < 0,05), фізичного та психічного компонента якості життя (р < 0,05) та значно гірші показники функціонування (р < 0,001) порівняно з тими хто не мав супутніх захворювань. Висновки. Більшість досліджуваних осіб з хронічним болем у попереку має супутні захворювання, які призводять призводить до значного погіршення функціонування, зниження якості життя особливо за шкалами фізичного функціонування, ментального здоров’я, болю, загального здоров’я.

ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ КОЛІННОГО СУГЛОБУ ПІСЛЯ АРТРОСКОПІЧНОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ МЕДІАЛЬНОЇ КОЛАТЕРАЛЬНОЇ ЗВ’ЯЗКИ (КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК)

Ольга Андріївна Ситник — 2025-05-01

Статтю присвячено реабілітації пацієнтів після реконструкції медіальної колатеральної зв’язки колінного суглобу. Дослідження є складовою кафедральної теми НДР: «Фізична терапія та профілактика травм і захворювань у спортсменів» 0122U200927. Мета роботи – обґрунтувати програму фізичної терапії після реконструкції медіальної колатеральної зв’язки колінного суглоба і довести її ефективність.Матеріали та методи. Використовували об’єктивні методи оцінки за МКФ, а саме гоніометрію – оцінку об’єму активного та пасивного рухів, VAS – оцінку больового відчуття, вальгусний навантажувальний тест, мануально-м’язове тестування, опитувальник наслідків травми коліна й остеоартриту (KOOS). Результати дослідження. У роботі представлено індивідуальну програму реабілітації (ІПР), створену за потребами, визначеними за МКФ, яка містить терапевтичні вправи на розслаблення, балансування й координацію, вправи для функціонального відновлення та покращення моторних навичок, а також вправи для зміцнення м’язів нижньої кінцівки, лікувальний масаж, фізіотерапію, механотерапію та кінезіотейпування. З огляду на період відновлення пацієнта та його руховий режим ця програма допомагає у відновленні фізичної працездатності, зменшенні болю та поверненні до професійної діяльності. Більшість функцій колінного суглоба відновлено. Результати вальгусного навантажувального тесту й мануального м’язового тестування також показали досягнення достатньої стабільності суглоба та сили м'язів-згиначів. Пацієнт повернувся до звичних повсякденних справ і виконує більшість вправ без болю та дискомфорту, постійно збільшуючи навантаження відповідно до рекомендацій. Під час спеціалізованих навантажень більшої інтенсивності спортсмен продовжує відчувати помірний біль, що обумовлює потребу в продовженні реабілітації. Висновки. Ефективність ІПР у пацієнта, що переніс реконструкцію MCL, підтверджено. Більшість функцій колінного суглоба повернулися до попереднього рівня в повному обсязі. Результати цього дослідження можуть встановити оптимальні стратегії фізичної терапії для пацієнтів після подібних хірургічних втручань, сприяючи поліпшенню їхнього фізичного функціонування та якості життя.

ЕРГОТЕРАПІЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ ТРАВМ ВІЙНИ

Інна Тадеушівна Солтик — 2025-05-01

Актуальність. В умовах зростання кількості людей похилого віку, які зазнали травм російсько-української війни, ерготерапія набуває особливої актуальності. Вона сприяє відновленню функціональної незалежності, покращенню якості життя та соціальній реінтеграції пацієнтів. Ерготерапевти допомагають відновити втрачені навички, адаптуватися до нових умов життя та забезпечити максимальну самостійність у повсякденній діяльності. Застосування ерготерапії у відновленні літніх людей із травмами, які вони отримали внаслідок війни, є важливим напрямом сучасної реабілітації, що потребує подальшого дослідження та впровадження в практику. Мета – встановлення основних напрямів і стратегій ерготерапевтичних підходів у відновленні функціональної незалежності людей похилого віку, які зазнали травм війни. Матеріали та методи. У дослідженні застосовано комплексний підхід для визначення основних напрямів і стратегій ерготерапевтичних втручань, спрямованих на відновлення функціональної незалежності людей похилого віку, які зазнали травм війни. Методологія включала систематичний огляд наукової літератури, аналіз сучасних програм ерготерапії та проведення експертних опитувань серед практикуючих ерготерапевтів. Результати дослідження. Встановлено кілька ключових напрямів для розвитку ерготерапії, спрямованих на відновлення функціональної незалежності літніх людей, які зазнали травм війни. Серед них – підготовка фахівців, матеріально-технічне забезпечення, нормативне регулювання та фінансування, доступність послуг та підвищення кваліфікації.Необхідно вдосконалити навчальні програми для ерготерапевтів, зокрема, інтегрувати специфічні методики роботи з літніми пацієнтами, які постраждали внаслідок військових дій в Україні. Покращення оснащення реабілітаційних центрів сучасним обладнанням та технологіями сприятиме ефективнішій терапії. Важливо розробити та впровадити національну стратегію розвитку ерготерапії, яка враховуватиме специфічні потреби українського суспільства, а також забезпечити належне фінансування цієї сфери. Необхідно забезпечити рівний доступ до ерготерапевтичних послуг для всіх верств населення, особливо для осіб похилого віку, людей із обмеженими можливостями та тих, хто постраждав від війни. Регулярне навчання та обмін досвідом серед практикуючих ерготерапевтів сприятимуть впровадженню сучасних науково-доказових методик і технологій у практику.Таким чином, реалізація зазначених напрямів сприятиме підвищенню ефективності ерготерапії та покращенню якості життя людей похилого віку, які зазнали травм війни. Висновки. Ерготерапія відіграє ключову роль у відновленні функціональної незалежності літніх людей, які зазнали травм війни, шляхом адаптації до нових умов життя та покращення якості їхнього повсякденного існування. Індивідуалізовані реабілітаційні плани, що враховують специфічні потреби та обмеження пацієнтів, є основою ефективної терапії. Важливими аспектами є підвищення кваліфікації фахівців, впровадження сучасних методик та забезпечення доступності ерготерапевтичних послуг для всіх верств населення. Реалізація цих підходів сприятиме покращенню якості життя літніх осіб, які пережили травми війни.

ЕРГОТЕРАПЕВТИЧНІ ВТРУЧАННЯ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ З ДЕМЕНЦІЄЮ

Наталія Ярославівна Штоковецька — 2025-05-01

Деменція – це прогресуючий нейрокогнітивний розлад, який діагностується в разі порушення однієї або декількох когнітивних сфер, як-от комплексна увага, виконавчі функції, навчання та пам’ять, мова, праксис і соціальна когніція.Деменція супроводжується прогресуючим зниженням когнітивних функцій, труднощами у виконанні активностей повсякденного життя (ADL) та появою поведінкових і психологічних симптомів, що негативно впливає на якість життя пацієнтів та їхніх опікунів. Одним із підходів, що сприяє покращенню якості життя осіб із деменцією та їхніх опікунів, є ерготерапія.Метою статті є аналіз і теоретичне обґрунтування ефективних ерготерапевтичних підходів у роботі з пацієнтами з деменцією.Проведено вивчення й аналіз зарубіжних наукових праць, що були опубліковані в базах даних PubMed, Web of Science, Scopus і GoogleScholar за останні роки та відповідають темі дослідження.Результати дослідження підтверджують ефективність ерготерапії у зменшенні когнітивних і поведінкових симптомів деменції, підвищенні рівня незалежності пацієнтів та зменшенні навантаження на опікунів. Визначено ключові втручання, що сприяють покращенню якості життя пацієнтів із деменцією. До них належать: втручання, спрямовані на базові та інструментальні активності повсякденного життя, втручання для підтримки соціальної участі та спілкування, когнітивна реабілітація, ремінісцентна терапія, музична терапія, мультисенсорні втручання, терапевтичне садівництво, фізична активність, втручання, спрямовані на якість сну та покращення харчової поведінки. Також підтверджено позитивний вплив навчання опікунів і адаптації середовища для підтримки повсякденної діяльності пацієнтів. Проведене дослідження підкреслює необхідність використання ерготерапевтичних втручань у роботі з пацієнтами з деменцією, важливість подальшого розвитку ерготерапевтичних підходів у цьому напрямі в Україні, створення стандартизованих протоколів втручання й адаптації світового досвіду до вітчизняної системи охорони здоров’я.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВМІСТУ ГІДРОКСИКОРИЧНИХ КИСЛОТ У ФІТОСУБСТАНЦІЯХ ІЗ ТРАВИ ZINNIA ELEGANS JACQ. І ТРАВИ ZINNIA ANGUSTIFOLIA KUNTH., ОДЕРЖАНИХ МЕТОДОМ МАЦЕРАЦІЇ З ПЕРЕМІШУВАННЯМ

Лілія Іллівна Будняк — 2025-05-01

Рід Zinnia належить до родини Asteraceae та містить багато видів, що походять із Північної Америки. Рослини цього роду містять різні біологічно активні сполуки, як-от флавоноїди, таніни, глікозиди, феноли, антоціани та сапоніни. Види, зокрема Zinnia elegans Jacq. та Zinnia angustifolia Kunth., проявляють широкий спектр біологічної активності, включно з антиоксидантними, антибактеріальними, протигрибковими, противірусними, гепатопротекторними, протималярійними, цитотоксичними та інсектицидними властивостями. Zinnia angustifolia є менш поширеною в садах, проте поступово набуває популярності завдяки своїм декоративним властивостям. Zinnia elegans широко культивується завдяки різноманітності форм і кольорів квіток та невибагливості в догляді. У дослідженнях багатьох науковців акцентується увага на перспективності використання видів роду Zinnia як джерел біологічно активних сполук із терапевтичним потенціалом.У статті представлено результати досліджень визначення кількісного вмісту суми кислот гідроксикоричних у фітосубстанціях із трави Zinnia elegans Jacq. і трави Zinnia angustifolia Kunth., одержаних методом мацерації з перемішуванням, при використанні як екстрагента 10 % етанолу, у співвідношенні сировина : екстрагент – 1:10. Спектрофотометричним методом визначали кількісний вміст суми кислот гідроксикоричних у перерахунку на хлорогенову кислоту на спектрофотометрі Lambda 25 Perkin Elmer (USA).Траву Zinnia elegans Jacq. і траву Zinnia angustifolia Kunth. заготовляли на початку цвітіння рослин у 2024 році на території Львівської області.Установлено, що вміст суми гідроксикоричних кислот у фітосубстанції з трави Zinnia angustifolia Kunth. становить (3.98 ± 0.15) %, у фітосубстанції із трави Zinnia elegans Jacq. –(3.90 ± 0.06) %.Отримані результати свідчать про перспективність подальших фітохімічних, мікробіологічних та фармакологічних досліджень фітосубстанцій із трави Zinnia angustifolia Kunth. і трави Zinnia elegans Jacq з метою розробки лікарських засобів та дієтичних добавок на рослинній основі.

ЗНАЧЕННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ОПІКИ ПІД ЧАС ВИБОРУ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ЗАЛІЗОВМІСНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ У ПІДЛІТКІВ ІЗ ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНИМИ СТАНАМИ

Катерина Вікторівна Вєтрова — 2025-05-01

У всьому світі залізодефіцитна анемія (ЗДА) посідає перше місце серед усіх видів анемій та призводить до порушення якості життя хворих і зменшення їхньої працездатності. Найчастіше залізодефіцитна анемія трапляється у вагітних жінок, дітей, а також підлітків.Мета дослідження – дослідити особливості фармацевтичної опіки під час вибору та застосування залізо- вмісних лікарських засобів (ЛЗ), а також визначити роль фармацевтів у підвищенні обізнаності відвідувачів аптек (підлітків, представників підлітків) та забезпеченні ефективності лікування підлітків із залізодефіцитними станами.У роботі використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: теоретичний, метод узагальнення, систематизації даних, порівняння, методи вивчення літературних джерел, аналізу, анкетування. Проведено анкетне опитування 30 відвідувачів аптеки (підлітків, представників підлітків), які зверталися до аптеки з метою придбання залізовмісних ЛЗ для корекції залізодефіцитних станів у підлітків.Результати опитування показали, що 66,7% підлітків не мали попереднього досвіду використання залізовмісних ЛЗ. Перед придбанням залізовмісних ЛЗ для лікування ЗДА 90% підлітків зверталися до лікаря. За рекомендацією лікаря купували залізовмісні ЛЗ 83,3% підлітків, інші 16,7% – за рекомендацією фармацевта. Тільки 73,3% опитаних читають інструкцію до застосування ЛЗ, зокрема і залізовмісних. Завжди отримують належну консультацію фармацевта 80% відвідувачів аптеки. Правильно приймають препарати заліза лише 66,7% підлітків.Висновки. Фармацевтична опіка відіграє важливу роль у підвищенні обізнаності підлітків (представників підлітків) щодо залізовмісних ЛЗ, забезпечуючи їм доступ до інформованої підтримки. У цьому контексті важливим є внесок фармацевтичних працівників. Під час відпуску з аптеки залізовмісних ЛЗ першорядна роль фармацевта полягає у здійсненні фармацевтичної опіки та наданні належного рівня фармацевтичної допомоги для забезпечення раціонального та безпечного лікування залізодефіцитних станів. Важливим завданням є розробка протоколу фармацевта для оптимізації фармацевтичної опіки під час відпуску залізовмісних ЛЗ для корекції залізодефіцитних станів.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВМІСТУ ГІДРОКСИКОРИЧНИХ КИСЛОТ У CENTAUREA DEALBATA L. ТА BELLIS PERENNIS L.

Ірина Степанівна Дахим — 2025-05-01

Гідроксикоричні кислоти володіють широким спектром терапевтичних ефектів, корисних при лікуванні раку, цукрового діабету, серцево-судинних захворювань, хвороб дихальної системи та печінки. Протягом останніх деся- тиліть значно зріс попит на використання біологічно активних речовин лікарських рослин та фітопрепаратів на їх основі. Одними з таких рослин є представники родини Asteraceae, зокрема стокротки багаторічні й волошка під- білена. B. perennis L. використовують у традиційній медицині для лікування головного болю, болю в животі, засту- ди, захворювань очей, екземи, шкірних фурункулів, синців, переломів, ран, гастриту, діареї, кровотечі, ревматизму, при запальних та інфекційних хворобах верхніх дихальних шляхів. Рослини роду волошка використовують у тради- ційній медицині завдяки їх тонізувальній, відхаркувальній, жарознижувальній та протидіарейній дії. Мета дослі- дження – установити кількісний уміст та компонентний склад гідроксикоричних кислот стокроток багаторічних листків та волошки підбіленої квіток. Об’єктом дослідження були листки стокроток багаторічних дикорослих та квітки волошки підбіленої, які заготовляли на території Тернопільської області у 2024 році. Кількісний уміст суми гідроксикоричних кислот у досліджуваних об’єктах у перерахунку на хлорогенову кислоту визначали спектро- фотометричним методом. Якісний склад та кількісний уміст індивідуальних гідроксикоричних кислот у досліджу- ваних об’єктах визначали методом ВЕРХ на хроматографi Agilent Technologies 1200. Серед ідентифікованих нами індивідуальних сполук гідроксикоричних кислот найбільшу кількість становила хлорогенова кислота, уміст якої в листках стокроток дикорослих становив 17 528,49 мкг/г та 2 837,24 мкг/г у квітках волошки підбіленої відповідно.У листках стокроток дикорослих також варто відмітити значний уміст хінної кислоти (1 329,55 мкг/г). Спектро- фотометричним методом нами також установлено кількісний уміст суми гідроксикоричних кислот у перерахунку на хлорогенову кислоту. Загальний кількісний уміст суми гідроксикоричних кислот у листках стокроток дикорос- лих становив 1,36 ± 0,02 %, а у квітках волошки підбіленої – 0,64 ± 0,01 %.

ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД ДОСЛІДЖЕНЬ БЕЗПЕКИ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ЕФІРНОЇ ОЛІЇ ЯЛИЦІ СИБІРСЬКОЇ (ABIES SIBIRICA)

Віра Богданівна Дигдало — 2025-05-01

У статті представлено всебічний літературний огляд сучасних досліджень, присвячених хімічному складу, фармакологічній активності та безпеці ефірної олії ялиці сибірської (Abies sibirica). Проаналізовано антибактеріальні, протигрибкові, антиоксидантні, антигіпоксичні, ларвіцидні та ад’ювантні властивості олії. Розглянуто вплив олії на широкий спектр бактеріальних та грибкових патогенів, зокрема Staphylococcus aureus, Pseudomonas aeruginosa, Candida albicans та дерматофітів. Також обговорено перспективність ефірної олії сибірської ялиці в боротьбі з комарами (Aedes aegypti), які є переносниками захворювань. Ад’ювантна активність природних олій, таких як Abies sibirica, в наноемульсіях може стати важливим кроком для зменшення залежності від тварин для отримання активних компонентів, таких як сквален, і може бути ефективним для підсилення імунної відповіді у вакцинах. Це також відкриває шлях до більш екологічно сталих та етичних підходів у розробці медичних препаратів. Окремо висвітлено результати токсикологічних досліджень, які демонструють низьку гостру токсичність олії, проте вказують на можливі негативні ефекти у разі тривалого використання. Доведено, що ефірна олія може бути перспективним компонентом нових лікарських засобів. Результати наукових досліджень демонструють значний потенціал ефірної олії ялиці сибірської для використання як природного антимікробного та протизапального агента, проте для впровадження у клінічну практику необхідні подальші високоякісні дослідження.

ОСОБЛИВОСТІ ЦИТОКІНОВОГО ПРОФІЛЮ В СИРОВАТЦІ КРОВІ МОРСЬКИХ СВИНОК ЗА УМОВ РОЗВИТКУ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО АЛЕРГІЙНОГО АЛЬВЕОЛІТУ

Оксана Львівна Іванків — 2025-05-01

За останній період зафіксовано, що хворі з алергійними захворюваннями посідають вагоме місце серед пацієнтів медичних клінік. Зокрема, це стосується екзогенного алергійного альвеоліту. Опубліковано низку публікацій, присвячену питанням ролі різних фізіологічних, біохімічних та імунних процесів для формування патогенезу алергійного альвеоліту. Мета – оцінити роль цитокінів ФНП – альфа, інтерлейкіну – 6, інтерлейкіну – 10 у сиро- ватці крові морських свинок для формування розвитку алергійного альвеоліту. Експериментальні дослідження визначення ФНП – альфа, інтерлейкіну – 6, інтерлейкіну – 10 проводили в сироватці крові морських свинок (самців) з експериментальним алергійним альвеолітом на 7, 14, 21 добу експерименту. Модель експериментального алергійного альвеоліту відтворювали за методом О. О. Орехова. Уміст указаних цитокінів визначали за допомогою твердофазного імуноферментного аналізу (ELISA). При цьому використовували набір реактивів для кількісного імуноферментного аналізу відповідного цитокіну виробництва “Diaclone” (Франція). Статистичну обробку отриманих даних проводили за методом Стьюдента.З’ясовано роль та значення деяких цитокінів: ФНП – альфа, інтерлейкіну – 6, інтерлейкіну – 10 у різні доби розвитку експериментального алергійного альвеоліту в сироватці крові морських свинок. Зокрема, установлено значне підвищення прозапальної групи цитокінів (ФНП – α, інтерлейкіну – 6) на всіх стадіях формування запального процесу. Однак зафіксовано незначне підвищення протизапального інтерлейкіну – 10 під час раннього періоду алергійного альвеоліту порівняно зі здоровими тваринами та, навпаки, зниження його вмісту на чотирнадцяту та двадцять першу доби порівняно з контрольною групою.На наш погляд, отримані результати можуть свідчити про цитокінопосередковане пошкодження легень при експериментальному алергійному альвеоліті, а також порушення взаємозв’язку між неспецифічними системами захисту організму та специфічним імунітетом з імовірним залученням інших розладів метаболічних та імунних процесів.

ДИЛЕМА БЕЗПЕКИ ЛІКІВ: НАУКОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ ЗАСТОСУВАННЯ АНТИДЕПРЕСАНТІВ ВАГІТНИМИ ЖІНКАМИ

Мар’яна Євгенівна Матвійчук — 2025-05-01

У статті представлено комплексний огляд складного взаємозв’язку між прийомом антидепресантів і нелікованою депресією під час вагітності. Вона заглиблюється в багатогранну природу цього питання, балансуючи між потенційними ризиками, пов’язаними з прийомом антидепресантів, і небезпечними наслідками нелікованої материнської депресії. В огляді систематизовано результати сучасних досліджень, клінічний протокол та думки експертів, щоб представити нюансоване розуміння цієї теми.Основні висновки вказують на те, що хоча антидепресанти, особливо селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, загалом вважаються безпечними для застосування під час вагітності, вони не позбавлені потенційних ризиків. Ці ризики, включно із занепокоєнням щодо неонатального абстинентного синдрому та незначним підвищенням ризику вроджених вад розвитку, необхідно порівнювати з добре задокументованими небезпеками нелікованої депресії. Нелікована материнська депресія пов’язана з несприятливими наслідками для матері: підвищеним ризиком недостатньої турботи про себе, зниження самообслуговування та післяпологової депресії; також великим ризиком для плоду, що розвивається, включно з передчасними пологами та проблемами з розвитком.У статті підкреслюється важливість індивідуалізованих підходів до лікування, як це передбачено клінічним протоколом, висвітлюється роль фармакологічних і нефармакологічних втручань у лікуванні депресії під час вагітності. Вона також визначає сфери, які потребують подальших досліджень, як-от довгострокові наслідки пренатального прийому антидепресантів, порівняльна ефективність різних методів лікування та вплив соціокультурних факторів на результати лікування. Насамкінець цей огляд підкреслює гостру потребу в збалансованому та обґрунтованому підході до лікування депресії під час вагітності. Він закликає медиків ретельно зважувати ризики та переваги застосування антидепресантів, приділяючи особливу увагу індивідуальному підходу, щоб забезпечити найкращі результати лікування як для матері, так і для дитини.

ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ СВІТОВОГО РИНКУ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ ТА ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СТАН І РОЗВИТОК РИНКУ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ В УКРАЇНІ

Вікторія Іванівна Міщенко — 2025-05-01

Статтю присвячено аналізу ринку дитячого харчування в Україні та світі, визначенню основних тенденцій сучасного розвитку та проблем галузі. Статистичні дані Statista Consumer Market Outlook свідчать про зростання світового ринку дитячого харчування, який у 2024 р. становив близько 75,59 млрд доларів США (середній темп зростання протягом 2018–2029 рр. становив 5,57 %). Авторами виокремлено позитивні та негативні тенденції, що впливають на розвиток вітчизняного ринку дитячого харчування. Оглянуто основні позитивні фактори впливу на розвиток ринку дитячого харчування, серед яких варто відокремити такі: зростання попиту серед споживачів (насамперед серед батьків) на корисні, так звані здорові продукти; упровадження концепції розумного сільського господарства, яка використовує перспективні технології: інтернет речей, комп’ютерний зір, штучний інтелект та ін. На жаль, в Україні спостерігається тенденція до зниження споживчого попиту на дитяче харчування на внутрішньому ринку. Акцентовано на негативних факторах впливу на галузь, а саме: демографічна криза українського населення (у 2023 р. на кожного новонародженого українця припадало три смерті); через війну Україна втратила 19,3 % посівних площ; у 2024 р. відбулося підвищення ціни на електроенергію для бізнесменів з 5 600 грн/МВт-год до 6 900 грн/МВт-год, що призвело до подорожчання дитячого харчування; падіння купівельної спроможності населення (скорочення ВВП у 2022 р. – 18,9 %). МОЗ України вже понад два роки отримує гуманітарну допомогу дитячого харчування від урядів і міністерств різних країн та міжнародних організацій (Дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ, благодійних організацій «Medical Life Lines Ukraine», Велика Британія, Урядового агентства стратегічних резервів Польщі). Зазначається, що ефективна державна політика у сфері дитячого харчування призведе до забезпечення здорового та збалансованого харчування дітей, а також надасть можливість сприяти розвитку вітчизняних підприємств аналізованої галузі, що є надзвичайно важливим у воєнний та післявоєнний період.

ОЦІНКА РЕОЛОГІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ МАЗІ З ВИТЯГАМИ ЧИСТОТІЛУ ВЕЛИКОГО (CHELIDONIUM MAJUS) ТА НАГІДОК ЛІКАРСЬКИХ (CALENDULA OFFICINALIS) НА ПРИРОДНІЙ ОСНОВІ

Ніна Олексіївна Ніколайчук — 2025-05-01

Нині фармацевтичний ринок фітопрепаратів регулюється Директивою 2004/24/EC щодо традиційних лікарських засобів рослинного походження, яка закладає стратегію щодо розробки лікувальних засобів з умістом сировини рослинного походження, які мають тривалий досвід застосування. Керуючись засадами Директиви 2004/24/EC, обґрунтовано розробку мазі з умістом олійних витягів трави чистотілу великого (Chelidonium majus L.) та квітів нагідок (Calendula officinalis L.) з додаванням нативного прополісу для зовнішнього застосування на потреби військових Збройних Сил України. Для виготовлення мазі використовували віск бджолиний, який у поєднані з олійними витягами забезпечує мазеподібну консистенцію. Технологію виготовлення мазі адаптовано до побутових умов, яка легко відтворюється. У статті представлено результати дослідження реологічних властивостей мазі, розробленої для використання військовослужбовцями з метою пришвидшення загоєння саден, порізів та лікування дерматологічних захворювань. Проаналізовано структурно-механічні характеристики препарату, включно з в’язкістю, тиксотропними властивостями та пластичною деформацією. Визначено оптимальні параметри мазевої основи для забезпечення зручного нанесення, рівномірного розподілу та тривалої дії активних компонентів. Консистентні властивості мазі оцінено за допомогою реологічних досліджень під впливом змінних факторів температури та сили механічного руйнування структури мазі. Проведені дослідження вказують на колоїдну та термічну стабільність мазі, а також демонструють високу здатність мазі до намазування та легке розподілення поверхнею шкіри.

АНАЛІЗ ПОТЕНЦІЙНОЇ МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СИРОВИНИ ПАСЛЬОНУ ЧОРНОГО ТА ЇЇ ФАРМАКОТЕХНОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Світлана Валентинівна Олійник — 2025-05-01

У статті наведено узагальнені дослідження аналізу потенційної можливості використання пасльону чорного в медицині та визначення фармакотехнологічних показників його сировини. Поширеною рослиною, яка використовується в народній медицині для лікування різноманітних захворювань, є паслін чорний (Solanum nigrum L.). Останнім часом з’являється дедалі більше наукових доказів щодо потенційної медичної цінності цієї рослини. Дослідження показали, що паслін чорний містить різноманітні біологічно активні речовини (далі – БАР), як-от соланін, соласодин, сапоніни, флавоноїди, алкалоїди та інші, яким притаманні різні фармакологічні властивості. Ураховуючи широкий спектр БАР та потужні фармакотерапевтичні властивості пасльону чорного, нами проведено низку фізичних та фармакотехнологічних досліджень його сировини.Процес екстрагування лікарської рослинної сировини (далі – ЛРС) має складний фізико-хімічний характер, на який впливають перемінні біофармацевтичні чинники, зокрема ступінь подрібнення сировини, природа екстрагента, співвідношення сировина : екстрагент, температура тощо. Ступінь подрібнення ЛРС впливає на густину, коефіцієнти її поглинання й набухання, швидкість дифузії та повноту вилучення екстрактивних речовин.Фракційний склад отриманих зразків сировини пасльону чорного становив 7–9 мм. Вологість лікарської рослинної сировини визначає її доброякісність та суттєво впливає на вихід БАР у процесі екстрагування. За результатами проведених експериментальних досліджень визначено, що вологість трави пасльону чорного становить 9,21 %. Насипна густина та насипний об’єм сировини до (0,157 г/мл та 129 мл відповідно) та після (0,164 г/мл та 101 мл відповідно) усадки є важливими фармакотехнологічними чинниками при отриманні екстракційних препаратів, зокрема при розрахунку обсягу завантаження екстракторів і в низці випадків визначає економічну ефективність технологічного процесу.

МОДЕРНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ УКРАЇНИ ВІДПОВІДНО ДО СТАНДАРТІВ НАТО

Григорій Якович Подгайний — 2025-05-01

У статті висвітлено питання модернізації системи військової медицини України відповідно до стандартів НАТО, що є важливим завданням в умовах повномасштабної війни та інтеграції України до євроатлантичного безпекового простору. Визначено основні проблеми медичного забезпечення ЗСУ, включно з низькою якістю медичних засобів, недосконалістю системи евакуації поранених, браком підготовлених фахівців і невідповідністю навчальних програм сучасним вимогам.Розглянуто роль стандартизації як ключового інструменту для підвищення ефективності медичної допомоги військовослужбовцям, зокрема через впровадження рекомендацій Комітету з тактичної медицини (TCCC) і стандартів НАТО (STANAG). Окремо проаналізовано нормативно-правову базу, яка регулює процес гармонізації національних стандартів із міжнародними вимогами. Акцентовано увагу на структурі військово-медичної стандартизації в Україні, що охоплює організаційні, клінічні, матеріально-технічні та навчальні компоненти. Досліджено внесок волонтерських організацій та міжнародних партнерів у забезпечення військових сучасними засобами медичного захисту, організацію навчання бойових медиків і адаптацію кращих практик НАТО.Зазначено, що впровадження стандартів уніфікації аптечок, протоколів надання допомоги на полі бою, процедур евакуації та технічного забезпечення сприяє підвищенню якості медичної допомоги.Особливу увагу приділено перспективам гармонізації системи медичного забезпечення ЗСУ з євроатлантичними стандартами, що передбачає цифровізацію процесів управління, створення єдиного медичного простору та підвищення якості реабілітації військових. Автори зазначають, що успіх реформ залежить від подолання існуючих викликів, як-от обмежені ресурси, складність адаптації стандартів до українських умов і недостатній рівень підготовки фахівців.Запропоновані висновки свідчать, що стандартизація військової медицини України є важливим кроком для підвищення її обороноздатності, ефективного використання ресурсів і наближення до членства в НАТО.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ОСНОВ-НОСІЇВ НА БІОФАРМАЦЕВТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ТОПІЧНОГО ФАРМАКОТЕРАПЕВТИЧНОГО ЗАСОБУ З 2-(((3-(2-ФЛУОРОФЕНІЛ)-5-МЕРКАПТО-4H-1,2,4-ТРИАЗОЛ-4-ІЛ)ІМІНО) МЕТИЛ)ФЕНОЛОМ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ МІКОЗУ СТОП

Руслан Леонідович Притула — 2025-05-01

Мікоз стоп, відомий як грибкова інфекція стопи, є досить поширеним захворюванням, особливо тих, хто перебуває в умовах бойових дій (як військовослужбовців, так і цивільного населення). Тому розробка нових топічних препаратів може розширити можливості терапії мікозу стоп для пацієнтів із протипоказаннями до системних препаратів. Розробка крему на основі 2-(((3-(2-флуорофеніл)-5-меркапто-4H-1,2,4-триазол-4-іл)іміно)метил) фенолу для лікування та профілактики мікозу стоп є перспективним напрямом фармації. Створення такого топічного препарату розширить арсенал ефективних засобів вітчизняного виробництва, здатних конкурувати з імпортними аналогами. Ця робота має на меті обґрунтування вибору оптимальної основи-носія для топічного фармакотерапевтичного засобу, що містить вищевказану діючу речовину. У дослідженні використовувалися спеціально підібрані основи-носії для місцевого лікарського засобу з протигрибковою активністю. Ці основи були вибрані таким чином, щоб забезпечити максимальну ефективність препарату та мінімізувати ризик побічних ефектів. Основними критеріями вибору були безпека для шкіри, зручність використання та наукове обґрунтування їх властивостей. Проведена серія експериментів мала на меті перевірити стабільність розроблених композицій. Усі зразки, виготовлені за ідентичних умов, пройшли випробування на стійкість до розшарування під впливом температур і відцентрових сил. Результати показали, що композиції зберігають свої властивості та не розшаровуються за таких умов, що дає можливість перейти до наступного етапу розробки. Дослідження показали, що для кращого вивільнення діючої речовини найбільш підходящою є емульсійна основа типу «олія/вода».

РОЗРОБКА МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ЗАЛИШКОВИХ КІЛЬКОСТЕЙ ТРОКСЕРУТИНУ ПІД ЧАС ОЧИЩЕННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ОБЛАДНАННЯ ВІД ГЕЛЮ ДЛЯ ЗОВНІШНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Олена Олександрівна Салій — 2025-05-01

Очищення фармацевтичного обладнання відіграє важливу роль у запобіганні перехресному забрудненню лікарських засобів, які послідовно виготовляються на одному обладнанні. М’які лікарські форми, такі як мазі, гелі, креми, містять гідрофобні компоненти (віск, олії) та гідрофільні компоненти (гелеві каркаси поліакрилових кислот, пектини тощо), які погано розчинні у воді, висихають та мають здатність залишатись на обладнанні, погано змочуються мийними засобами, тим самим обмежуючи здатність видаляти залишки продукту з поверхні фармацевтичного обладнання. У практичній фармації актуальним є дослідження з перенесення залишків від одного продукту до іншого науково обґрунтованим способом, щоб обмежити ймовірність побічних реакцій і можливість синергічного фармакологічного ефекту між продуктами та їхніми інгредієнтами. Нами розроблено і валідовано аналітичну методику ВЕРХ визначення залишкових кількостей троксерутину під час очищення фармацевтичного обладнання від гелю для зовнішнього застосування. Попередній аналіз допоміжних речовин комерційних лікарських засобів з троксерутином для зовнішнього застосування встановив, що всі компоненти розчинні у воді, склад гелів має високий вміст водної фази, всі речовини легко змочуються мийними засобами, тому відсутня необхідність контролювати їх кількість після очищення обладнання, досить використовувати очищену воду кімнатної температури і комерційний мийний засіб для циклу миття та визначати залишки від однієї діючої речовини троксерутин. Критична концентрація троксерутину становила 58 ррm. Встановлено, що методика характеризується достатньою специфічністю на час утримування піку аналіту, вклад плацебо відсутній. Вимоги до параметрів лінійної залежності підтверджують лінійність методики визначення троксерутину в діапазоні досліджуваних концентрацій від 25% до 125%. Визначено коефіцієнт кореляції лінійної залежності (r) між введеними та знайденими значеннями для кількісного вмісту троксерутину, який становить >0,998, що свідчить про коректність методики. Встановлено термін придатності досліджуваних розчинів та розчину порівняння – 14 годин у захищеному від світла місці за температури (20±2)ºС.

РОЛЬ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ В ПЕРЕБІГУ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ МАЛОГО ТАЗА

Олександр Олександрович Бадюк — 2025-05-01

Мета оглядового дослідження – висвітлити всі наявні варіанти взаємовпливу артеріальної гіпертензії та запальних захворювань органів малого таза. Ретроспективне когортне дослідження, проведене в Сполученому Королівстві, виявило, що запальні захворювання органів малого таза можуть призводити до збільшення захворюваності на гіпертонію та діабет. Короткочасне запалення необхідне для захисту тканин, хронічна та надмірна активація вродженої імунної системи, її виснаження призводить до шкідливої дезадаптації та хронічного запалення, яке, як відомо, у серцево-судинній системі найчастіше може спричиняти артеріальну гіпертензію. Так, зниження імунорезитентності при гіпертонії є одним з провокувальних факторів розвитку запальних захворювань органів малого таза. Відомо, що інтерлейкіни та інші цитокіни помітно зростають у пацієнтів із запальними захворюваннями органів малого таза, а збільшення цитокінів може спричинити подальшу ендотеліальну дисфункцію, що є однією з провідних причин розвитку гіпертонії. Інфекційні захворювання провокують ендотеліальну дисфункцію і, відповідно, можуть бути ініціаторами артеріальної гіпертензії. Показано, що Chlamydia trachomatis може вражати стінки артерій і викликати запалення. І хоча численні фактори ризику сприяють виникненню та прогресуванню гіпертонії, роль запалення, імунітету та окислювального стресу була переконливо підтверджена даними багатьох лабораторій у всьому світі. Рецидивна інфекція сечостатевої системи як одна з основних причин виникнення запальних захворювань органів малого таза теж пов’язана з розвитком гіпертонії. Доведено зв’язок між запальними захворюваннями органів малого таза й гіпертонією, що може підтримуватися комплексною модифікацією мікробіоти кишечника, піхви й сечового міхура внаслідок гормональних змін.

ІНГІБІТОРИ ПРОТОННОЇ ПОМПИ У ФОКУСІ: ВІД ЛІКУВАННЯ КИСЛОТОЗАЛЕЖНИХ СТАНІВ ДО ПОТЕНЦІЙНИХ РИЗИКІВ

Людмила Володимирівна Каньовська — 2025-05-01

Інгібітори протонної помпи (далі – ІПП) є однією з найпоширеніших груп лікарських засобів, що застосовують для лікування кислотозалежних станів та схем ерадикаційної терапії. Їх ефективність у зниженні кислотності шлункового соку та профілактиці ускладнень була багаторазово підтверджена як у клінічній практиці, так і в численних дослідженнях. Попри високу ефективність і відносно сприятливий профіль безпеки при короткостроковому застосуванні, ІПП привернули увагу науковців через зростання кількості даних щодо можливих побічних ефектів при тривалому використанні. Порушення всмоктування мікроелементів, інфекції, дисбіоз, підвищення ризику остеопоротичних переломів і серцево-судинних ускладнень – це лише частина потенційних небезпек, асоційованих із цими препаратами.Крім того, деякі дослідження вказують на можливий взаємозв’язок між тривалим прийомом ІПП та підвищеним ризиком хронічних захворювань нирок, деменції та навіть злоякісних новоутворень. Механізми цих побічних ефектів залишаються предметом активних дискусій, що підкреслює необхідність зваженого підходу до призначення препаратів цієї групи. Дедалі більше уваги приділяється розробці стратегій депрескрайбінгу (відміни ІПП) та використанню альтернативних методів контролю кислотозалежних станів. Важливим аспектом є також визначення оптимальної тривалості терапії, індивідуальний добір дозування та регулярний моніторинг можливих ускладнень. Подальші дослідження мають на меті не лише детальніше оцінити довгострокові ризики ІПП, а й розробити нові підходи до їх безпечного використання. Так, баланс між користю та потенційними ризиками ІПП залишається ключовим питанням у гастроентерологічній практиці. Значна роль у зменшенні ризиків належить пацієнтоорієнтованому підходу, який містить роз’яснення про можливі ускладнення та необхідність дотримання рекомендацій щодо застосування ІПП. Крім того, активно вивчається можливість використання комбінованих схем терапії, що дають змогу зменшити дозування або частоту прийому цих препаратів. Важливим напрямом майбутніх досліджень є пошук нових фармакологічних агентів, здатних ефективно контролювати кислотопродукцію зі зниженим профілем побічних ефектів.

ПАТОЛОГІЧНІ ПОРУШЕННЯ СТРУКТУРИ ДІАФРАГМИ ЩУРІВ ПІД ВПЛИВОМ МЕХАНІЧНОЇ ЖОВТЯНИЦІ ТА ПНЕВМОПЕРИТОНЕУМУ

Мирослав Юрійович Кріцак — 2025-05-01

Незважаючи на переваги, лапароскопічна хірургія та вуглекислий газ впливають на багато органів і систем організму, як-от мозок, легені, нирки та печінка. За наявності пневмоперитонеуму під час лапароскопічної операції діафрагма зміщується в каудальному напрямку на 2–3 см, зменшуючи цим об’єм легень. Мета роботи – дослідити гістологічні особливості змін реберної частини діафрагми щурів зі змодельованою механічною жовтяницею та впливу внутрішньочеревного тиску 5 мм. рт. ст., створеним інсуфляцією вуглекислого газу, аналогічно пневмоперитонеуму при лапароскопії. Нами розділено 80 здорових статевозрілих щурів віком 6 місяців на 6 дослідних груп. Механічну жовтяницю моделювали під знеболенням, методом створення лапаротомного доступу, через який витягували пілоричну частину шлунка та дванадцятипалу кишку, після чого візуалізували загальну жовчну протоку та панкреатичну протоку й перев’язували холедох. Пневмоперитонеум утворювали завдяки інсуфляції вуглекислого газу за допомогою інсуфлятора KARL STORZ electronic laparoflator 264300 20.Гістологічний матеріал фарбували гематоксиліном та еозином. Отримані результати свідчили, що під впливом білірубінової інтоксикації виявлялися розлади кровообігу в системі мікроциркуляторного русла й судин середнього калібру. Спостерігалися морфологічні ознаки ендотеліальної дисфункції. Також в ендомізії та перимізії виявлялися дрібні лімфоцитарні інфільтрати. На поздовжніх зрізах поперечна посмугованість часто була слабо виражена або не візуалізувалася. З’являлися осередки розпаду саркоплазми та фрагментації самих волокон.Під впливом внутрішньочеревного тиску відмічено погіршення морфологічної картини. Міжм’язові проміжки відрізнялися посиленою клітинною інфільтрацією. На поздовжніх зрізах волокна різного діаметра, міофібрили нерівномірно забарвлені та розволокнені, поперечна посмугованість також нерівномірна й слабо виражена. Підсумовуючи, на основі отриманих гістологічних даних констатовано, що механічна жовтяниця призводить до структурної перебудови діафрагми, а травма, спричинена пневмоперитонеумом, залежить від тривалості внутрішньочеревного тиску.

ВПЛИВ ПЕРЕНЕСЕНОЇ COVID-19 АСОЦІЙОВАНОЇ ПНЕВМОНІЇ НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ХВОРИХ З АТЕРОСКЛЕРОЗОМ СУДИН НИЖНІХ КІНЦІВОК

Марія Іванівна Марущак — 2025-05-01

Доведено, що вірус COVID-19 негативно впливає на роботу судин, а його ускладнення, серед яких пневмонія посідає чільне місце, на розвиток і прогресування серцево-судинних подій. Загалом, протягом періоду пандемії коронавірусної інфекції загальний стан здоров’я пацієнтів з атеросклерозом нижніх кінцівок погіршився, про що свідчить зростання балів у такій групі за опитувальником VascuQol-6. Це пов’язано із суттєвими обмеженнями щодо здійснення різних видів діяльності. Оскільки після перенесеної COVID-19 асоційованої пневмонії багато пацієнтів стикаються із задишкою, хронічною втомою, зниженням толерантності до фізичних навантажень та когнітивними порушеннями і цим самим значно обмежують свою повсякденну активність, то паралелі якості життя при атеросклерозі нижніх кінцівок і пневмонії, спричиненої коронавірусом, можна поєднати в одну лінію. Ці показники призводять до зниження емоційного та соціального благополуччя таких пацієнтів. Важливо визнати, що симптоми атеросклерозу значно ускладнюються після перенесеної COVID-19 асоційованої пневмонії і в результаті серйозно знижують якість життя таких пацієнтів. Дослідження показують, що навіть після одужання у частини пацієнтів зберігається знижена сатурація кисню, що потребує додаткової терапії та реабілітаційних заходів. Сприйняття пацієнтами хвороби та якості життя часто недооцінюється в клінічній практиці. Однак, як бачимо, це має значний вплив на фізичне захворювання. Несправедливо, що лікування потенційно виліковного захворювання присипляється ціною іншого. Стаціонарне лікування судинної хірургії не може скорочуватися та припинятися в жодній лікарні. Системи догляду повинні пропонувати високоякісну допомогу у разі симптоматичного судинного захворювання в будь-який час, але особливо пацієнтам, які перенесли COVID-19 та його ускладнення.

ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ВОЛОНТЕРІВ У ЧАС ВІЙНИ: ФАКТОРИ РОЗВИТКУ НЕВРОТИЧНИХ І СТРЕС-АСОЦІЙОВАНИХ РОЗЛАДІВ ТА МОЖЛИВОСТІ КОРЕКЦІЇ ЗА ДОПОМОГОЮ ІНТЕРВЕНЦІЇ «УПРАВЛІННЯ ПРОБЛЕМАМИ ПЛЮС»

Богдан Миколайович Сумарюк — 2025-05-01

Волонтерська діяльність у воєнних умовах пов’язана з високим рівнем стресу, частими змінами місця надання допомоги, необхідністю оперативного прийняття рішень, емоційним вигоранням, а також прямим чи опосередкованим впливом психотравмувальних чинників. Це зумовлює підвищений ризик розвитку невротичних і стресасоційованих розладів серед волонтерів через постійний контакт із факторами ризику. У зв’язку із цим актуальними є дослідження детермінант розвитку психічних розладів у цієї групи й аналіз ефективних підходів до їхньої корекції. Одним із перспективних методів є масштабовані психологічні інтервенції, рекомендовані ВООЗ для осіб у стані дистресу, зокрема «Управління проблемами плюс». Попри зростаючу увагу до проблем психічного здоров’я в умовах війни, поширеність і методи корекції непсихотичних психічних розладів серед волонтерів в Україні залишаються недостатньо вивченими. Мета – дослідити предиктори розвитку та методи корекції невротичних і стрес-асоційованих розладів серед волонтерів, залучених до гуманітарної допомоги в умовах війни. Матеріали та методи: у дослідженні використано психодіагностичні методики, соціально-демографічну анкету, опитувальник щодо факторів, які впливають на психічне здоров’я, клініко-психопатологічне обстеження, а також контент-аналіз наукових джерел щодо застосування інтервенції «Управління проблемами плюс» у корекції невротичних і стрес-асоційованих розладів. Вибірка складалася з 288 волонтерів віком 18–60 років із різним рівнем досвіду волонтерської діяльності. Аналіз персоніфікованих анкет показав, що ключовими факторами розвитку невротичних і стрес-асоційованих розладів серед волонтерів є: відчуття відсутності перспектив (39,2 %); нездатність адаптуватися до нового середовища (58,3 %); труднощі у засвоєнні нових норм і правил (55,8 %); розлучення або розставання з близькими (43,3 %); погіршення матеріально-побутових умов (65 %); вимушена зміна професійної діяльності (23,3 %); негативний вплив засобів масової інформації (42,3 %); міжособистісні конфлікти в колективі (34,3 %); відчуття ізоляції серед оточення (21,1 %). Для клініко-психопато-логічного обстеження було відібрано 114 волонтерів (39,58 % вибірки). За його результатами, у 82 учасників виявлено відповідність критеріям МКХ-10 для діагностики невротичних і стрес-асоційованих розладів. Отже, волонтерська діяльність у часі війни пов’язана з підвищеним ризиком розвитку психічних розладів. Для зниження цього ризику потрібно впроваджувати системи психологічної підтримки та підвищувати обізнаність волонтерів щодо власного психічного здоров’я. Масштабовані психологічні інтервенції, зокрема програма «Управління проблемами плюс», можуть бути ефективним компонентом корекції цих станів. Подальші дослідження необхідні для адаптації інтервенції до українського контексту й інтеграції її в національні протоколи лікування непсихотичних психічних розладів.