Health & Education

ГІБРИДНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ ДЕОНТОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ

Любов Володимирівна Гутор — 2025-06-30

У статті обґрунтовано актуальність розвитку деонтологічної компетентності майбутніх лікарів в умовах викликів, спричинених воєнним станом в Україні. Наголошено на необхідності інноваційних підходів до професійної підготовки студентів-медиків, зокрема з урахуванням цифровізації, інтернаціоналізації та компетентнісного підходу. Запропонована гібридна технологія розвитку деонтологічної компетентності (ГТРДК) реалізується на кафедрі латинської та іноземних мов Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького шляхом інтеграції засад деонтології у зміст дисципліни «Англійська мова за професійним спрямуванням». ГТРДК підходить для використання як освітній засіб під час змішаної форми навчання, віддаленого/дистанційного або очного навчання. Технологія охоплює традиційні засоби електронного навчання (електронні тести, інструменти соціальних мереж), платформи для відеоконференцій та оновлені навчальні ресурси у віртуальному університетському середовищі, а саме навчальні відеолекції та інтерактивний текст та відео із завданнями на їх розуміння і засвоєння, а також тренувальні вправи на розвиток комунікативної компетентності та професіоналізму: навичок аудіювання, читання та усного фахового мовлення.У дослідженні результативності ГТРДК взяли участь 407 студентів-медиків першого курсу спеціальності «Медицина». Застосовані теоретичні та емпіричні методи, зокрема статистичний аналіз даних опитування, засвідчили високу ефективність впровадженої технології: середня оцінка її результативності – 8,14 балів із 10. Компоненти ГТРДК (відеолекції, інтерактивний текст, завдання на розвиток аналітичного читання та критичного мислення, аудіювання, цифровий сторітелінг тощо) підтримують розвиток деонтологічної компетентності, комунікативної компетентності та професіоналізму. Водночас виявлено окремі відгуки, що свідчить про потребу вдосконалення ГТРДК. Підкреслено перспективність подальшої адаптації ГТРДК через включення інтерактивних ситуативних завдань і вдосконалення освітнього контенту з урахуванням очікувань студентів.

СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ

Михайло Ростиславович Демянчук — 2025-06-30

Визначено, що застосування цифрових технологій у підготовці висококваліфікованого середнього медичного персоналу сьогодні формується навколо дидактики вищої медичної школи. Адаптація та інтеграція традиційних освітніх технологій із цифровою дидактикою, за словами сучасних науковців, дають змогу розвивати комунікативну, маніпуляційну та технологічну культуру майбутніх медичних сестер, їхню дослідницьку компетентність, а також покращувати якість упровадження й реалізації освітніх програм. Сучасна система професійної освіти медичних сестер має включати цифрові навчальні платформи, симуляційні модулі, телемедичні сервіси, засоби дистанційного та змішаного навчання. Вона повинна відповідати міжнародним стандартам і забезпечувати формування ключових професійних якостей: ефективності, технологічної грамотності, гнучкості мислення та орієнтації на потреби пацієнта. Підкреслено, що для забезпечення якісної підготовки майбутніх медичних сестер необхідно модернізувати методи викладання, оновлювати зміст освітніх програм, підвищувати цифрову компетентність викладачів і створювати сучасну інформаційно-освітню інфраструктуру. Таким чином, цифровізація виступає потужним імпульсом для інноваційного оновлення медичної освіти, посилюючи її прикладну, професійну та практико-орієнтовану спрямованість. До ключових перспектив розвитку цифровізації у професійній медичній освіті віднесено: упровадження онлайн-навчання (e-learning), що дає змогу організувати освітню діяльність і онлайн-взаємодію студентів та викладачів; стимулювання становлення нових організаційно-освітніх структур у медичних навчальних закладах; трансформацію методів та форм навчання у системі професійної освіти на основі інформаційних технологій; розроблення нових навчальних програм, які забезпечують здатність майбутніх медичних сестер виконувати професійні функції за допомогою ресурсів Інтернет-середовища, штучного інтелекту, телемедицини тощо.

ВИКЛИКИ ТА ІННОВАЦІЇ У ВИКЛАДАННІ ЗАГАЛЬНОЇ ТА НЕОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19 ТА ВІЙНИ (2021–2025 РР.) НА КАФЕДРІ ТОКСИКОЛОГІЧНОЇ ТА НЕОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ

Юрій Вікторович Карпенко — 2025-06-30

У статті проаналізовано результати викладання дисципліни «Загальна та неорганічна хімія» для студентів фармацевтичного факультету в період із 2021 по 2025 р. на кафедрі токсикологічної та неорганічної хімії. Особливу увагу приділено змінам, що виникли під впливом пандемії COVID-19 та воєнного стану в Україні. Автори розглянули динаміку успішності студентів, виявили проблемні моменти у засвоєнні матеріалу та визначили чинники, які найбільше вплинули на якість освітнього процесу. Показано, що перехід на дистанційне навчання через пандемію значною мірою вплинув на практичну підготовку студентів, зокрема знизив їхню здатність ефективно засвоювати лабораторні навички, які є критично важливими у процесі вивчення хімії. Окрім того, воєнний стан та пов’язані з ним стресові чинники спричинили зниження мотивації студентів, їхнього психологічного комфорту та готовності до навчання. Виявлено, що попри ці виклики викладачі кафедри змогли адаптувати освітній процес, успішно інтегрували сучасні інноваційні технології: віртуальні лабораторії, інтерактивні онлайн-інструменти, методи перевернутого класу та проєктного навчання. Автори також зазначають, що додатковим чинником, який ускладнював освітній процес, стала необхідність адаптації викладачів до нових умов роботи, що вимагало додаткових зусиль, постійного професійного розвитку та освоєння нових цифрових технологій. Запропоновані та реалізовані викладачами підходи допомогли частково компенсувати втрати у якості навчання, підтримати зацікавленість студентів та навіть поліпшити показники успішності в короткостроковій перспективі. Водночас автори наголошують на важливості подальшого вдосконалення цих методик, поєднання традиційних та цифрових форм навчання, розвитку індивідуального підходу до студентів, а також необхідності спеціальної підтримки для студентів зі слабкою початковою підготовкою. У статті запропоновано практичні рекомендації щодо поліпшення освітнього процесу в умовах тривалих кризових ситуацій.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВʼЯЗБЕРІГАЮЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ЗАГАЛЬНА ГІГІЄНА» У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ ТЕРАПІЇ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ

Дмитро Леонідович Лисиця — 2025-06-30

Актуальність проблеми, висвітленої у статті, зумовлена потребою суспільства у висококваліфікованих фахівцях із терапії та реабілітації, які мають добре сформоване здоровʼя та чітку позицію щодо його збереження. Метою дослідження є теоретичне осмислення здоров’язберігаючої компетентності як складової частини професійної діяльності майбутнього фахівця з терапії та реабілітації з тлумаченням її компонентів. У розгляді компетенції робота визначає її як комплекс знань, навичок, умінь та особистісних якостей. Цей комплекс спрямований на ефективне вирішення завдань у конкретних сферах діяльності, але його поняття виходить за межі технічних та професійних аспектів, включаючи соціальні й особистісні складники. Компетентність відображається у здатності фахівця з терапії та реабілітації досягати поставлених цілей та вирішувати завдання у межах своєї професійної діяльності. Особливий акцент робиться на розумінні здоровʼязберігаючої компетентності як більш широкого поняття, що враховує глибоке розуміння предметної сфери та вміння ефективно взаємодіяти з оточуючим середовищем.У статті актуалізовано проблему формування здоровʼязберігаючої компетентності у системі підготовки майбутніх фахівців із терапії та реабілітації, акцентовано увагу на визначенні поняття «здоровʼязберігаюча компетентність». Здійснено аналіз чинників, які можуть мати негативні наслідки, що призведе до низки професійних захворювань. Аналіз спрямовано на формування стійкої позиції у здобувачів вищої освіти не допустити розвитку захворювань, які можуть призвести до інвалідизації. Розглянуто наукові джерела, проведено ґрунтовний аналіз публікацій, дисертаційних досліджень щодо визначення мети, предмету, способів формування здоровʼязберігаючої компетентності майбутніх фахівців із терапії та реабілітації.Отже, завданням статті є дослідження шляхів формування здоровʼязберігаючої компетентності в системі підготовки майбутніх фахівців із терапії та реабілітації у вищій школі, а також створення підґрунтя ведення здорового способу життя.

МІЖНАРОДНЕ СТАЖУВАННЯ ЯК ЗАСІБ ПРОФЕСІЙНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ ВИКЛАДАЧА: ЩОДЕННИК СТАЖУВАННЯ

Микола Миколайович Лукащук — 2025-06-30

Статтю присвячено аналізу міжнародного навчально-наукового стажування на базі технічного закладу освіти для викладача хімії, який працює у системі підготовки медичних працівників. Зазначено основні нормативні документи та закони, що регламентують такого типу стажування. Сформульовано аргументи, які вказують на максимальну ефективність цього процесу, яка досягається через очне стажування у провідних європейських університетах за індивідуально розробленим планом, що сприяє формуванню компетентностей, притаманних європейській освітній моделі. Подано авторське розуміння поняття «міжнародне навчально-наукове стажування» як спосіб підвищення професійного рівня педагогічних і науково-педагогічних працівників, що відбувається в іноземному академічному просторі та передбачає поєднання освітнього процесу, практичного досвіду й дослідницької роботи. Визначено відмінні риси такого підходу, які полягають у відповідності індивідуальним потребам учасника стажування, орієнтації на формування професійних компетентностей, освоєнні новаторських методів викладання й дослідницької практики, а також у підтримці міжкультурної взаємодії та узгодженні з глобальними стандартами освіти через співпрацю із зарубіжними фахівцями.Розкрито особливості реалізації модульного принципу проходження стажування, що забезпечує структурований підхід до професійного розвитку. Для узгодженості зі специфікою підготовки медичних працівників визначено заключний модуль, орієнтований на самостійне опрацювання. Тематика цього модуля передбачала аналіз медичного потенціалу термоелектричних матеріалів у медичній практиці, зокрема їх застосування в діагностиці онкологічних захворювань, транспортуванні біологічних матеріалів і створенні систем персоналізованої медицини, що сприяло поглибленню розуміння інноваційних можливостей у галузі. На основі отриманих результатів розроблено рекомендації щодо інтеграції термоелектричних технологій у навчальні програми з хімії для підготовки майбутніх медичних працівників, що сприятиме підготовці висококваліфікованих кадрів. Водночас виявлено недостатню дослідженість індивідуального стажування за кордоном, що вказує на потребу подальших пошуків щодо адаптації програм до профільних відмінностей. Отже, міжнародне стажування є перспективним інструментом професійного розвитку, який потребує ширшого впровадження в систему української вищої освіти.

ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ «ПЕРЕВЕРНУТИЙ КЛАС» ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ КУРСУ ФІЗІОЛОГІЇ СТУДЕНТАМИ-МЕДИКАМИ

Микола Михайлович Микула — 2025-06-30

Технологія «перевернутого класу» є сучасним підходом до організації навчального процесу, який передбачає зміщення основної частини теоретичного навчання на позааудиторний час студентів, а навчальні заняття орієнтовані на активне засвоєння знань та практичну діяльність. Вона дає змогу змінити традиційний підхід до навчання і сприяє розвитку таких важливих компетентностей, як критичне мислення, уміння аналізувати інформацію та вирішувати практичні завдання. У статті розглянуто впровадження цього підходу в медичну освіту, зокрема у викладання фізіології, на кафедрі фізіології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.Ключовим аспектом технології є самостійна підготовка студентів, яка передбачає опрацювання теоретичного матеріалу, виконання тестів і розвʼязування ситуаційних завдань до занять. Такий підхід дає змогу викладачам використовувати час занять для активної роботи зі студентами: обговорення складних питань, вирішення практичних завдань та розвитку клінічного мислення. Це підвищує ефективність навчального процесу і дає змогу студентам не лише засвоїти матеріал, а й застосовувати отримані знання на практиці. Важливим компонентом цього підходу є використання цифрових інструментів, які сприяють візуалізації та глибшому розумінню навчального матеріалу. Цифрові технології дають змогу студентам працювати у зручний для них час, забезпечуючи зворотний звʼязок і можливість корекції помилок.Для успішної реалізації моделі «перевернутого класу» необхідно також забезпечити відповідну підготовку викладачів, які повинні мати навички роботи із цифровими платформами, створення адаптованих навчальних матеріалів та організації активного навчання. Упровадження цього підходу значно підвищує рівень академічної успішності студентів і сприяє розвитку їхніх професійних компетенцій, що є необхідним для майбутньої клінічної діяльності.

КОМУНІКАТИВНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ МАЙБУТНІХ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Віра Чорноус — 2025-06-30

У статті розглянуто комунікативний підхід до вивчення іноземної мови майбутніх медичних працівників. Сутність комунікативного методу полягає в організації ефективної мовної діяльності на заняттях іноземної мови та передбачає необхідність побудови навчального процесу як моделі спілкування. Об’єктом навчання є комунікативна діяльність, яка реалізується у чотирьох видах мовленнєвої діяльності: говорінні, письмі, аудіюванні та читанні.Визначено основні завдання комунікативного методу вивчення іноземних мов: формування у студентів інтересу до вивчення іноземних мов, розвиток мовних навичок під час вивчення іноземної мови, актуалізація опорних знань, формування культури спілкування та прояву моральних якостей, використання мови у майбутній професійній діяльності. Висвітлено основні аспекти використання комунікативного підходу у навчанні іноземних мов, виділено ключові характеристики, основи комунікативного навчання та особливості формування професійної комунікативної компетенції. Визначено, що комунікативний підхід є новітнім напрямом іншомовного спілкування, що дає змогу майбутнім медичним працівникам моделювати життєві професійні ситуації та використовувати мову як засіб соціальної взаємодії у майбутній професійній діяльності. Описано форми і методи роботи студентів у навчально-виховному процесі, які впливають на формування комунікативної компетентності. Це інтерактивні методи, ділові ігри, диспути, обговорення та методи організації освітньої діяльності. Основними чинниками, які сприяють формуванню комунікативних компетентностей майбутніх медичних працівників до процесу навчання та його результатів, є професійний інтерес, високий ступінь динамічності, насиченість змісту і максимальний потенціал для мовної та емоційної мотивації майбутніх спеціалістів. Окреслено основні компоненти іншомовної комунікативної компетентності: граматичний, соціолінгвістичний, дискурсивний, стратегічний. Доведено, що навчання на основі комунікативного підходу зорієнтоване на вивчення іноземної мови через спілкування, що, своєю чергою, передбачає формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь шляхом здійснення іншомовної мовленнєвої діяльності та набуття навичок первинної комунікативної компетенції.

ВПЛИВ ЕРГОТЕРАПЕВТИЧНИХ УТРУЧАНЬ НА АКТИВНІСТЬ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ ДІТЕЙ ПЕРІОДУ ДРУГОГО ДИТИНСТВА

Маргарита Виноградова — 2025-06-30

Метою дослідження є оцінка ефективності впливу ерготерапії на рівень самообслуговування та якість життя дітей періоду другого дитинства з геміпаретичною формою церебрального паралічу.Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 40 дітей віком 9–12 років, із яких 18 хлопчиків та 22 дівчинки. Учасники були розподілені на дві групи. Контрольна група (КГ) проходила 9-тижневу стандартну програму реабілітації, отримуючи послуги ерготерапевта, фізичного терапевта, логопеда та психолога. Основна група (ОГ) отримувала індуковану обмеженням рухову терапію (CIMT) у рамках занять з ерготерапевтом. Ефективність розробленого алгоритму втручання оцінювали на основі динаміки pROM, домену самообслуговування шкали WeeFIM та показників PedsQL, отриманих від батьків та дітей. Оцінювання проводили до початку втручання та через три тижні після терапії. Результати. Середній вік дітей становив 10,7±0,98 роки, без статистично значущих відмінностей між групами. Початкові результати оцінювання також не показали значущих відмінностей між групами.Середні показники самообслуговування за шкалою WeeFIM (M ± SD) становили 48,6 ± 0,52 у КГ та 44,4 ± 1,25 у ОГ. Загальні показники PedsQL, отримані від батьків, становили 73,5 ± 0,76 у КГ та 71,2 ± 1,25 у ОГ, а від дітей – 75,9 ± 1,26 у КГ та 72,4 ± 1,35 у ОГ. Порівняння груп виявило статистично значущі відмінності.Після повторного оцінювання статистично значущі відмінності між групами були підтверджені (p < 0,05).Середні ± SD значення шкали WeeFIM становили 51,7 ± 0,85 у КГ та 50,6 ± 1,24 у ОГ. Показники PedsQL, отримані від батьків, були 79,7 ± 1,94 у КГ та 83,6 ± 1,57 у ОГ, а від дітей – 79,8 ± 2,37 у КГ та 83,0 ± 1,98 у ОГ.Висновки. Порівняння результатів повторного оцінювання між ОГ та КГ показало статистично значуще покращення в обох групах. Статистичний аналіз початкових та повторних оцінювань показав, що діти з ОГ, які отримували CIMT протягом трьох тижнів, продемонстрували більше покращення функціональності верхньої кінцівки, навичок повсякденного життя та якості життя, ніж діти з КГ. Ці результати підтверджують ефективність CIMT у підвищенні незалежності та функціонального відновлення у дітей із геміпаретичною формою ЦП.

ПОШИРЕНІСТЬ ЗАХВОРЮВАНЬ ЗОРОВОГО АНАЛІЗАТОРА У ДІТЕЙ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВІЙНИ

Олена Романівна Волошин — 2025-06-30

В останні роки в Україні відзначається зростання частоти офтальмологічних захворювань серед дітей, особливо в умовах триваючого збройного конфлікту. Погіршення екологічної ситуації, високий рівень психоемоційного напруження, обмежений доступ до профільної медичної допомоги та порушення реалізації профілактичних заходів стали основними чинниками, що спричинили негативну динаміку захворюваності. Аналіз порівняльних статистичних даних свідчить про посилення тенденцій до зростання поширеності окремих офтальмопатологій у дітей у два часові відрізки: 2015–2020 рр. та 2020–2025 рр. Мета дослідження – оцінити динаміку поширеності основних офтальмологічних патологій серед дітей в Україні до та в період війни, проаналізувати зміни у структурі захворюваності та виявити чинники, що могли вплинути на ці зміни. Результати дослідження. У 2020–2025 рр. загальна захворюваність на кон’юнктивіт зросла з 20,35 ± 0,04 ‰ до 22,48 ± 0,05 ‰. Водночас рівень первинної діагностики залишився майже незмінним (44,15 ± 0,03 % → 44,21 ± 0,03 %), що може свідчити про збереження системи скринінгових оглядів попри складну ситуацію, однак указує на зростання уразливості до інфекційних агентів унаслідок погіршення гігієнічних та соціальних умов. Найбільше зростання показала міопія, яка залишається провідною патологією зору у дитячому віці. Її поширеність збільшилася з 26,74 ± 0,03 ‰ до 30,06 ± 0,03 ‰, а рівень нових випадків – із 13,41 ± 0,02 % до 14,92 ± 0,02 %. Основні чинники – інтенсивне зорове навантаження через онлайн-навчання, зниження фізичної активності та психологічний стрес.Захворювання, що потребують складнішої діагностики: катаракта, глаукома, атрофія зорового нерву, продемонстрували умовне зниження показників. Так, частота катаракти зменшилася з 0,33 ± 0,01 ‰ до 0,25 ± 0,01 ‰, атрофії зорового нерва – із 7,11 ± 0,08 до 6,48 ± 0,10 на 10 тис дітей, глаукоми – залишилася стабільною (близько 0,04 ± 0,01 ‰). Імовірно, ці зміни не відображають реальної епідеміологічної картини, а радше є наслідком зниження доступності спеціалізованої офтальмодіагностики в умовах війни. Косоокість показала незначне зниження поширеності – з 8,23 ± 0,02 ‰ до 7,45 ± 0,01 ‰, при цьому кількість уперше виявлених випадків залишилася практично сталою (2,19 ± 0,01 % → 2,21 ± 0,01 %). Це може бути наслідком обмеженого скринінгу у молодшому дитячому віці або зниження медико-соціальної уваги до хвороб, які не становлять загрози життю. Висновки. Військовий конфлікт в Україні значною мірою вплинув на офтальмологічне здоров’я дітей, спричинивши зростання частоти найбільш поширених захворювань, таких як міопія та кон’юнктивіт. Усе це підкреслює необхідність розроблення адаптивних програм раннього виявлення та профілактики порушень зору в дитячому віці, зокрема у кризових регіонах. Такі заходи мають включати мобільні офтальмологічні бригади, цифрові інструменти для первинного скринінгу та посилення міжгалузевої співпраці в системі охорони здоров’я та освіти.

ОСОБЛИВОСТІ МОРФОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ ЮНИХ ЧЕРЛІДЕРІВ ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗРОБЛЕННЯ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ

Ігор Михайлович Григус — 2025-06-30

В останні роки доведено, що знання біомеханічних закономірностей просторової організації ланок тіла дає змогу успішно керувати взаємодіями організму з навколишнім середовищем із метою збереження здоров’я, розвитку фізичних якостей людини. Важливо, що сьогодні представники наукової спільноти виявляють одностайність у констатації ризиків поширення у середовищі юних спортсменів порушень просторової організації тіла.Мета дослідження – визначити особливості морфологічного профілю юних черлідерів.Методи дослідження: теоретичний аналіз спеціальної літератури, медико-біологічні методи дослідження (антропометрія та антропометричні індекси, фотознімання), методи математичної статистики.Отримані дані дають змогу наголосити, що всі дівчата-черлідери мали середній або підвищений рівень фізичного розвитку без випадків, що свідчать про гіпотрофію чи затримку росту. Такі дані вказують на певну морфотипову тенденцію до астенізації, але не здатні засвідчити її наявність, адже в жодної спортсменки не було виявлено прямих ознак астенічності. Більшість за стандартами ВООЗ були або вищими за середньорослу ровесницю, тоді як за нормами МОЗ України мали середній зріст. Установлено, що за даними індексу Вервека астенічний морфотип не зафіксовано у жодній досліджуваній.Однак помірне переважання індексу Вервека серед дівчат-черлідерів із сутулою та сколіотичною поставою у сім років заслуговує на подальше вивчення.Отримані за трохантерним індексом результати вказують на відсутність морфологічних ознак астенізації. Помірне перевищення нормативних значень може бути пов’язаним з особливостями фізичного розвитку або типологією тілобудови, характерною для дітей, які займаються спортом. Ці дані узгоджуються з результатами оцінки індексу Вервека і підтверджують, що серед досліджуваних дівчат-черлідерів немає чітко виражених ознак астенічного морфотипу за критерієм пропорційності тулуба та нижніх кінцівок.У процесі дослідження більше як у половини дівчат віком 7 років (у 69,2 %), було виявлено різні варіанти порушень постави. У групі 8-річних спортсменок також у переважної більшості (84,6 %) зафіксовано порушення просторової організації тіла. Визначено особливості морфологічного профілю юних черлідерів.

РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ХРОНІЧНОГО НЕСПЕЦИФІЧНОГО БОЛЮ У ПОПЕРЕКУ: СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД

Марія Олександрівна Овдій — 2025-06-30

Неспецифічний біль у попереку становить 80–90 % усіх випадків болю у попереку та є однією з головних причин утрати працездатності в усьому світі. Неспецифічний біль у попереку діагностується на основі виключення специфічних причин за допомогою детального збору анамнезу, фізикального обстеження та не потребує застосування візуалізуючих методів обстеження. Клінічний перебіг неспецифічного болю в попереку часто є сприятливим, тому багато пацієнтів потребують мінімальної медичної допомоги або не потребують її взагалі. Менеджмент хронічного болю у попереку зосереджується на зменшенні інтенсивності болю, розширенні функціонування та якості життя пацієнтів. Клінічні настанови рекомендують для хронічного болю застосовувати мультидисциплінарний підхід, реабілітаційні, психологічні інтервенції, освітні програми, які ґрунтуються на засадах доказової медицини. Мультидисциплінарний підхід ґрунтується на засадах біопсихосоціальної моделі із залученням різних за напрямом фахівців залежно клініко-функціонального стану пацієнтів. Перевага віддається активним реабілітаційним інтервенціям, які у поєднанні з психологічними мають низку переваг для відновлення пацієнтів. Серед фізичних вправ найбільшу ефективність мають вправи на зміцнення м’язів – стабілізаторів хребта, дихальні вправи, аеробні вправи. Пілатес, йога, тайчі та терапія МакКензі призводять до зменшення болю та поліпшення функціональних можливостей у пацієнтів із хронічним болем у попереку. Масаж, мануальні методи, акупунктура, ультразвукова терапія, TENS можуть бути залучені до програми реабілітації як допоміжні засоби. Мультидисциплінарна реабілітаційна програма має бути адаптована під державну програму медичних гарантій, амбулаторна реабілітація – для загальної популяризації стратегій боротьби з хронічним болем у попереку серед українців.

КОРЕКЦІЯ ОЗНАК ФІЗИЧНИХ ТА АНТРОПОМЕТРИЧНИХ МАРКЕРІВ ГЕРІАТРИЧНИХ СИНДРОМІВ У ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ З НАСЛІДКАМИ ТОТАЛЬНОЇ АРТРОПЛАСТИКИ КУЛЬШОВОГО СУГЛОБА ТА ОЖИРІННЯМ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ

Олег Степанович Парцей — 2025-06-30

Мета – оцінити ефективність розробленої програми фізичної терапії для пацієнтів похилого віку з наслідками тотальної артропластики кульшового суглоба та ожирінням у віддаленому періоді після ендопротезування за динамікою фізичних та антропометричних маркерів геріатричних синдромів.Матеріал. У ході дослідження було обстежено 99 осіб похилого віку. Контрольну групу становили 34 особи, у яких в анамнезі не визначалась виконана операція тотальної артропластики суглобів нижніх кінцівок, з нормальною масою тіла. Групу порівняння становили 33 особи з перенесеною тотальною артропластикою кульшового суглоба та з нормальною масою тіла. Основну групу становили 32 особи з перенесеною артропластикою та з ожирінням. Для них була розроблена та впроваджена програма фізичної терапії тривалістю три місяці із застосуванням терапевтичних вправ на підвісній системі «Redcord NEURAC» для покращення сили, гнучкості, тренування ходи, вправ для рівноваги на платформах BOSU, масаж оперованої нижньої кінцівки, Proprioceptive Neuromuscular Facilitation, освітній компонент (модифікація харчування). Ефективність оцінювали за результатами росту, маси, розрахунком індексу маси тіла, величиною обхватних розмірів плеча, талії, стегон, тесту з 6-хвилинною ходьбою, кистьовою динамометрією, Tinetti-test. Результати. Досліджувані фізичні та антропометричні маркери геріатричних синдромів у пацієнтів похилого віку з ендопротезом кульшового суглоба та ожирінням у віддаленому періоді ендопротезування (більше 1 року) були гіршими ( р < 0,05) порівняно з аналогічним контингентом пацієнтів після тотальної артропластики, але з нормальною масою тіла. Апробована комплексна програма фізичної терапії виявила покращення стану пацієнтів через вплив на фізичні та антропометричні маркери геріатричних синдромів за рахунок зменшення індексу маси тіла, зменшення вираженості абдомінального ожиріння (за співвідношенням обхватів талії та стегон), зменшення м’язової слабкості (збільшення сили кистей рук, збільшення відстані у разі виконання шестихвилинної ходи на фоні зменшення втоми), покращення рівноваги під час виконання різних активностей та зменшення ризику падіння (за Tinetti-test) значуще порівняно із вихідними показниками за всіма досліджуваними параметрами (р < 0,05).Висновки. Засоби фізичної терапії доцільно призначати для комплексної корекції ознак фізичних та антропометричних маркерів геріатричних синдромів у пацієнтів похилого віку з ендопротезом кульшового суглоба та ожирінням.

ВПЛИВ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ НА ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ТКАНИН ТАЗОВОГО ДНА ПРИ ЙОГО ДИСФУНКЦІЇ У ЖІНОК ЗА РІЗНИХ СПОСОБІВ ПОЛОГОРОЗРІШЕННЯ

Ірина Ігорівна Чурпій-Дидирко — 2025-06-30

Мета статті – оцінити ефективність розробленої комплексної програми фізичної терапії для жінок після вагінального та абдомінального пологорозрішення за динамікою клінічних показників, що характеризують обмеження життєдіяльності внаслідок дисфункції тазового дна.У дослідженні взяли участь 175 жінок. Контрольну групу становили 32 жінки, які не мали вагітностей в анамнезі та не характеризувалися діагностованою дисфункцією тазового дна. Групу з ознаками дисфункції тазового дна становили 143 жінки, які були поділені на дві групи (порівняння – народжували вагінально та основну – народжували абдомінально) із двома підгрупами у кожній. Підгрупи 1 відновлювалися за рекомендаціями клінічних протоколів, підгрупи 2 – за розробленою програмою фізичної терапії тривалістю три місяці із застосуванням терапевтичних вправ (для нижніх кінцівок, тазового поясу, тулуба, з бездротовим тренажером Кегеля), преформованих фізичних факторів (міостимулятор м’язів тазового дна), освітнього компоненту. Визначення ознак дисфункції м’язів тазового дна (тонусу mm. levator ani (пальпацією), сили (перинеометрією), специфічних ознак слабкості та їх вираженості (за PFDI-20), впливу на повсякденну активність, соціальну та емоційну сфери (за PFIQ-7), змін статевої функції (за FSFI-19)) проводили через вісім тижнів та через п’ять місяців після пологів.У післяпологовому періоді дисфункція тазового дна у жінок проявлялася у вигляді зниження тонусу м’язів (за результатами пальпації), сили (за даними перинеометрії), наявності низки патологічних ознак їх слабкості (діагностованого за PFDI-20), негативному впливі на повсякденну активність, соціальну та емоційну сфери (визначеного за PFIQ-7), погіршенні задоволеності статевим життям (за FSFI-19). Ознаки дисфункції тазового дна були більш вираженими у жінок, які перенесли вагінальні пологи, що асоціюється з половою травмою тканин промежини. Застосування програми фізичної терапії упродовж трьох місяців покращило результати тонусу mm. levator ani, сили м’язів промежини за перинеометрією, PFDI-20, PFIQ-7, FSFI-19 порівняно з вихідними параметрами та відповідними показниками жінок, які відновлювалися самостійно. Відповідно до вихідного рівня, кращий стан тазового дна за досліджуваними показниками був у жінок після кесаревого розтину.Засоби фізичної терапії доцільні й для зменшення інтенсивності ознак дисфункції тазового дна та профілактики пролапсу тазових органів, що загрожує психоемоційними розладами, втратою працездатності, зниженням якості життя, тобто для швидшого післяпологового відновлення жінок та повернення їх до повноцінної життєдіяльності.

ВПЛИВ ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ КОМОРБІДНОЇ ПАТОЛОГІЇ НА ПЕРЕБІГ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ МАЛОГО ТАЗУ

Олександр Олександрович Бадюк — 2025-06-30

У статті розглянуто сучасні підходи до діагностики, лікування та профілактики запальних захворювань органів малого таза (ЗЗОМТ) у жінок із супутньою гінекологічною патологією. Показано, що поєднання запальних захворювань органів малого тазу з такими захворюваннями, як ендометріоз, міома матки, гіперпластичні процеси ендометрія, функціональні кісти яєчників та інші дисгормональні стани, значно ускладнює клінічний перебіг, сприяє хронізації процесу та підвищує ризик розвитку ускладнень, включаючи безпліддя, позаматкову вагітність, хронічний тазовий біль та порушення менструальної функції. Особливу увагу приділено ролі мікробіологічного, імунного та ендокринного дисбалансів у розвитку патології. Описано труднощі діагностики в умовах стертої або зміненої клінічної картини на тлі супутньої патології, а також необхідність диференційованого підходу під час вибору лікувальної тактики. Розглянуто ефективні алгоритми обстеження пацієнток з урахуванням сучасних інструментальних і лабораторних методів, що дають змогу не лише виявити збудника інфекції, а й оцінити загальний стан репродуктивної системи. Підкреслено важливість міждисциплінарної взаємодії фахівців – акушерів-гінекологів, сімейних лікарів, ендокринологів, імунологів – для досягнення стабільної ремісії та запобігання ускладненням. Акцентовано на необхідності персоналізованого підходу до лікування жінок із поєднаною гінекологічною патологією, що базується на клінічних особливостях, віці, репродуктивних планах і супутніх захворюваннях. Представлений матеріал має значне практичне значення для фахівців у сфері жіночого здоров’я та спрямований на вдосконалення медичної допомоги, підвищення її ефективності та якості життя пацієнток із запальними та супутніми гінекологічними захворюваннями.

РОЛЬ БЕЗПЕРЕРВНОГО НАВЧАННЯ У ПРОФЕСІЙНОМУ РОЗВИТКУ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ

Лариса Ростиславівна Коробко — 2025-06-30

Безперервний професійний розвиток (БПР) виконує ключову роль у підвищенні кваліфікації та професійної адаптації медичних працівників. Його основна мета – забезпечити безперервне оновлення фахових компетентностей відповідно до сучасних професійних стандартів, технологій та доказової медицини. Безперервний професійний розвиток включає участь у формальній, неформальній та інформальній освіті сфери охорони здоров’я. В Україні діє система безперервного професійного розвитку, яка регламентується юридичними документами і зобов’язує медиків набирати певну кількість балів БПР через курси, семінари, конференції та інші освітні заходи.Метою дослідження є визначення ролі та значення безперервного професійного розвитку у підвищенні рівня компетентності медичних працівників і, відповідно, покращення якості медичних послуг та впровадження сучасних технологій у систему охорони здоров’я.Проведено аналіз нормативно-правової бази безперервного професійного розвитку, наведено результати щодо порівняльного аналізу, яким саме заходам безперервного професійного розвитку надають перевагу медики та щодо форм проведення. Під час проведення опитування серед медичних фахівців установлено, що лідируючі позиції належать науково-практичним конференціям та симуляційним тренінгам (36 % та 28 % відповідно).Щодо вибору режиму навчання, то з моменту повномасштабного вторгнення на території України чітко прослідковується зміна вектору навчання у бік онлайн-режиму (із 33 % до 78 %). Анкетування медичного персоналу, пацієнтів підтверджують позитивний вплив БПР на якість надання медичної допомоги. Зокрема, медичні працівники відзначають підвищення рівня фахових компетентностей, зменшення емоційної напруги, кар’єрного зростання. Пацієнти схвально відгукуються про комплексний підхід до надання медичної допомоги незалежно від профілю відділення. Адміністрація закладу охорони здоров’я акцентує увагу на підвищенні ефективності функціонування лікувального закладу в цілому за рахунок зменшення кількості проведених ліжко-днів в умовах стаціонару та збільшення фінансування від НСЗУ на основі ведення електронної системи.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ ПІСЛЯ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ МІОМИ МАТКИ

Олена Олегівна Литвак — 2025-06-30

Проблеми реабілітації пацієнток після оперативних утручань на органах репродуктивної системи займають особливе місце в гінекологічній практиці. Мета – дослідити ступень впливу на яєчники механічних технік зниження інтраопераційної крововтрати під час міомектомії у пацієнток репродуктивного віку. У дослідження увійшли 64 пацієнтки з лейоміомою матки без сутньої патології яєчників, хірургічно пролікованої в обсязі міомектомії, використовуючи механічні засоби тимчасової зупинки кровоплину в тканинах матки.Основну групу становили особи (n = 32), яким провели лапароскопічну міомектомію з накладання тимчасових кліпс на внутрішні здухвинні артерії; у другу групу порівняння увійшли жінки, яким виконували лапаротомну міомектомію з турнікетом на маткові артерії у зоні перешийку матки (n = 32). Групу контролю становили 34 пацієнтки без патології ячників та матки, які звернулися до гінеколога з метою профілактичного огляду. Отримані результати обстеження інтраоваріального кровотоку яєчників пацієнток основних груп дослідження порівняно з контролем свідчили про наявну яєчникову недостатність унаслідок проведеної міомектомії з використанням механічних засобів тимчасової зупинки кровоплину в тканинах матки. Ультразвукове дослідження яєчників та кровоплину в яєчникових артеріях до- та в після операційному періоді у жінок, як перенесли міомектомію з механічними засобами тимчасової зупинки кровоплину в тканинах матки, дає змогу вчасно виявити ознаки розвитку синдрому виснажених яєчників.Усіх пацієнток репродуктивного віку, які перенесли міомектомію з механічними засобами тимчасової зупинки кровоплину в тканинах матки, слід розглядати як групу підвищеного ризику розвитку синдрому передчасного виснаження яєчників.Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом. На проведення дослідження отримано інформовану згоду жінок.Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНІСТЬ ТА ЗДОРОВ’Я ЗУБІВ: СУЧАСНІ ДАНІ

Марія Іванівна Марущак — 2025-06-30

У сучасну епоху Інтернет став невід’ємною складовою частиною життя, змінюючи всі аспекти повсякденної діяльності: соціальний, освітній та медичний. Попри численні переваги надмірне або неконтрольоване використання Інтернету, що проявляється залежністю від нього, асоціюється з депресією, агресією, психічними розладами та міжособистісними труднощами, особливо у молоді. Інтернет-залежність також пов’язана з нездоровим способом життя: фізичною інертністю, недостатньою тривалістю сну, нерегулярним харчуванням та підвищеним споживанням солодощів і газованих напоїв. Згідно з доказами, спосіб життя опосередковує негативний вплив Інтернет-залежності на здоров’я порожнини рота. У корейському дослідженні встановлено, що Інтернет-залежність безпосередньо порушує сон і опосередковано впливає на якість життя, пов’язану з оральним здоров’ям. У японських підлітків було виявлено, що Інтернет-залежність через вісім поведінкових чинників (гігієна рота, сон, дієта) опосередковано пов’язана з карієсом. Окрім того, Інтернет-залежність асоціюється з уживанням психоактивних речовин, курінням, зайвою вагою, ожирінням, тривогою, стресом та поганим сном. Усі ці чинники підвищують ризик стоматологічних захворювань. Підлітки з неконтрольованим використанням Інтернету демонструють погану гігієну рота, уживання солодкої їжі, нерегулярність прийому їжі, що сприяє карієсу та погіршенню Oral Health-Quality of Life (OH-QoL). Ці результати підкреслюють необхідність просування здорового способу життя та розроблення профілактичних утручань, спрямованих на зменшення негативного впливу Інтернет-залежності на оральне та загальне здоров’я. Адже Інтернет-залежність – це не лише психосоціальна, а й стоматологічна проблема громадського здоров’я, що вимагає комплексного підходу, медичної освіти та мультидисциплінарної співпраці.

КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЛІТЕРУЮЧОГО АТЕРОСКЛЕРОЗУ СУДИН НИЖНІХ КІНЦІВОК ЗА УМОВИ КОМОРБІДНОСТІ

Марія Іванівна Марущак — 2025-06-30

Коморбідність не лише виступає як глобальна медична проблема і визначає індивідуальний прогноз для кожного пацієнта, а й має масштабні соціальні наслідки на популяційному рівні. Особливо це впливає на визначення діагностичного та терапевтичного підходу до ведення хворого. Облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок (ОАСНК) є серйозною медико-соціальною проблемою. У пацієнтів із гіпертонічною хворобою супроводжується більш вираженими порушеннями гемодинаміки, ліпідного профілю та структури судин, що потребує комплексного підходу до діагностики, лікування та контролю чинників ризику. Також виявлено, що частота ОАСНК зростає за більш значного зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ). Логістичний регресійний аналіз показав, що сечова кислота та ШКФ були незалежними чинниками ризику діабетичного ОАСНК.Ендотеліальна дисфункція при діабетичній нефропатії охоплює не лише капіляри нирок, а й судинну систему загалом. Білки плазми можуть проникати крізь пошкоджені ендотеліальні клітини і викликати зміни в судині, сприяючи подальшому розвитку атеросклерозу. Підвищений рівень TNF у пацієнтів із ОАСНК асоціюється з погіршенням трофіки тканин нижніх кінцівок, ендотеліальною дисфункцією та загальною фізичною слабкістю, що часто супроводжується розвитком кахексії. Саме TNF, який також називають «кахексин», є предиктором несприятливого прогнозу при системному атеросклерозі та порушеннях кровопостачання. Таким чином, ОАСНК є захворюванням із вираженим системним запальним компонентом подібно до ХОЗЛ, а оцінка прозапальних маркерів може бути використана для прогнозування перебігу хвороби, оцінки ризику ускладнень та стратифікації пацієнтів за ступенем тяжкості. Отже, поєднання цих патологій потребує комплексного підходу до діагностики, профілактики та лікування, спрямованого на корекцію судинних, метаболічних і респіраторних порушень.

ПОРУШЕННЯ СЛУХУ У ХВОРИХ ІЗ РЕСПІРАТОРНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ

Марія Іванівна Марущак — 2025-06-30

Респіраторні патології зазвичай асоціюються з їхнім впливом на дихальну систему, проте наслідки можуть поширюватися за її межі, впливаючи на зовсім інші органи і системи. Функції внутрішнього вуха значною мірою залежать від постачання кисню та крові до кохлеї, тому будь-яке порушення крово- або киснепостачання кохлеї призводить до помітного зниження її чутливості. Згідно із сучасними науковими пошуками, у пацієнтів із ХОЗЛ спостерігалося специфічне ураження слухових шляхів стовбура мозку, оскільки результати тесту ABR показали збільшення абсолютних латентностей хвиль I, III та V у пацієнтів із ХОЗЛ зі значним подовженням абсолютних латентностей у групі дихальної недостатності. Однак міжпікові латентності показали несуттєву різницю порівняно з контрольною групою. Вплив пневмонії може безпосередньо діяти на функцію слуху, потенційно призводячи до тимчасового або постійного порушення через численні взаємопов’язані чинники. Делікатні структури вуха, включаючи середнє та внутрішнє вухо, можуть бути уражені запальною реакцією, спричиненою пневмонією. У зв’язку з пандемією COVID-19 опубліковані клінічні випадки свідчать про можливий зв’язок між інфекцією SARS-CoV-2 та порушенням слуху. Існує декілька гіпотез, які пояснюють роль цієї інфекції у розвитку втрати слуху. Однією з найімовірніших причин є ураження структур внутрішнього вуха, зокрема волоскових клітин завитки. Хоча втрата слуху не вважається типовим симптомом при астмі, ймовірно, вона може проявлятися частіше, ніж передбачалося раніше. У літературі повідомлялося про погіршення гіпоксемічного стану в пацієнтів з астмою. У таких хворих часто спостерігається тривала обструкція дихальних шляхів. Бронхоспазми спричиняють порушення вентиляційно-перфузійного балансу та легеневу вазоконстрикцію, що супроводжується зменшенням легеневого кровотоку. Отже, респіраторні патології можуть мати значний вплив на слухову функцію. Особливу увагу слід приділяти моніторингу слуху у пацієнтів із тривалим перебігом захворювання або за застосування потенційно ототоксичної терапії.

ВПЛИВ ІНТЕГРОВАНОГО ТЕСТОВОГО ІСПИТУ НА РІВЕНЬ СТРЕСУ У СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ

Яна Афанасіївна Медражевська — 2025-06-30

Визначення рівня стресу серед майбутніх медиків є важливим, ураховуючи саму специфіку медичної професійної діяльності з високою відповідальністю, значне емоційне та розумове навантаження, що лягає на їхні плечі вже під час навчання. Метою дослідження є оцінка впливу інтегрованого тестового іспиту (КРОК-1) на рівень стресу серед студентів-медиків. У дослідженні взяли участь 84 студенти віком від 19 до 24 років, які навчалися на 3–4-му курсах Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. Визначення рівня стресу проводили за допомогою тесту за В. Ю. Щербатих, що складався з чотирьох блоків, у якому визначалися компоненти стресу: інтелектуальні, поведінкові, емоційні та фізіологічні. Дане опитування проводилося респондентам двічі: уперше на 3-му курсі, а саме перед написанням «КРОК-1», та вдруге на 4-му курсі після успішної здачі тесту. Серед респондентів були 27 % хлопців та 73 % дівчат віком від 19 до 24 років. Проаналізувавши анкети, ми побачили, що рівень стресу зменшився на 4-му курсі, а саме він був відсутній вже у 17,8 %, що вдвічі більше, ніж на 3-му. Порівняно з першим опитуванням прошарок респондентів, які відчували раніше сильний та виражений стрес, зменшився майже вдвічі за рахунок переходу в групу з меншими проявами ознак стресу – у групу помірного стресу. Відповідно сильний стрес зменшився до 28,6 % із 45 % та виражений стрес – до 9,6 % із 18 %.Вивчаючи інтелектуальні ознаки стресу, ми відзначили високий рівень у студентів 3-го курсу труднощів із зосередженням – 18 %, підвищене відволікання – 15,3 %, погіршення показників пам’яті – 11,5 %. Аналізуючи поведінкові ознаки стресу в опитуваних, відзначено превалювання хронічної нестачі часу у студентів як 3-го, так і 4-го курсу, 22,1 % та 19,4 % відповідно. Звертає увагу факт, що після проходження «КРОК-1» такі показники, як антисоціальна чи конфліктна поведінка, присутність конфліктних ситуацій, порушення сну чи безсоння, значно знизилися. Отже, інтегрований тестовий іспит значно впливає на рівень стресу серед студентів-медиків. Але у студентів 4-го курсу продовжували зберігатися ознаки стресу, хоча і менш виражені. Це вказує на присутність різноманітних чинників у формуванні стресу, а не лише інтегрованого тестового іспиту «КРОК-1». Для збереження психічного та фізичного здоров’я студентів-медиків потрібно розробляти шляхи підвищення рівня стресорезистентності під час навчання.

ДЕОНТОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У ГІНЕКОЛОГІЧНОМУ КАБІНЕТІ

Василь Васильович Палапа — 2025-06-30

У науковій роботі здійснено комплексне дослідження деонтологічного менеджменту медичної сестри в гінекологічному кабінеті, що розглядається як ключовий чинник забезпечення високоякісної, безпечної та гуманної медичної допомоги. Актуальність теми зумовлена зростанням уваги до етичних стандартів у сфері охорони здоров’я, особливо в контексті жіночої репродуктивної медицини, де питання конфіденційності, делікатності та довіри мають першочергове значення.У теоретичній частині роботи проаналізовано етичні та професійно-практичні підходи до розуміння понять «деонтологія» та «етика медсестринства». Особлива увага приділена ролі медичної сестри як носія моральних цінностей і гаранта дотримання прав пацієнток у процесі діагностики, лікування та профілактики. Виокремлено основні чинники, що впливають на етичну поведінку, зокрема: рівень професійної підготовки, інституційна підтримка, особистісні якості працівника та особливості організаційного середовища.У межах емпіричного дослідження застосовано методи анкетування та напівструктурованого інтерв’ю з медичними сестрами гінекологічних кабінетів державних і приватних медичних установ. Отримані дані дозволили з’ясувати рівень поінформованості респонденток про деонтологічні вимоги, виявити типові етичні дилеми, з якими вони стикаються, а також визначити наявні бар’єри щодо впровадження етичних стандартів у щоденну практику. Зокрема, дослідження показало потребу в постійному підвищенні кваліфікації та створенні внутрішньої системи етичного наставництва. У підсумку сформульовано низку практичних рекомендацій, які можуть бути впроваджені на рівні медичних закладів. Вони включають розробку програм з етичного навчання, впровадження етичних кодексів на рівні кабінету або відділення, регулярний моніторинг дотримання етичних норм, а також зміцнення командної взаємодії на основі поваги, довіри й взаємної відповідальності. Запропоновані заходи мають потенціал для покращення якості медсестринських послуг, зміцнення авторитету медичних сестер у професійному середовищі та підвищення рівня задоволеності пацієнток отриманою допомогою.

МІКРОСКОПІЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ СИНУСОЇДНИХ КАПІЛЯРІВ ПЕЧІНКИ НАПРИКІНЦІ ШОСТОГО ТИЖНЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ВПЛИВУ ОЛІЇ КАНАБІДІОЛУ

Микола Миколайович Шевчук — 2025-06-30

Канабідіол (КБД) є нетоксичною сполукою рослин Cannabis sativa і останніми роками здобув популярність для медичного застосування. КБД застосовується у лікуванні різних важких захворювань, зокрема епілепсії, ревматичних, неврологічних, нейродистрофічних захворювань, лікування болю та ін. Незважаючи на корисний вплив КБД, є докази досліджень про те, що КБД може спричиняти потенційно негативні наслідки для здоров’я.Особливе занепокоєння викликає ризик гепатотоксичності, індукованої КБД. Мета – визначити якісні й кількісні морфологічні характеристики клітинного складу стінки синусоїдних капілярів печінки наприкінці шостого тижня експериментального впливу 10 % олії КБД. Дослідження проводили з використанням 20 статевозрілих білих нелінійних щурів-самців масою 180–230 г, віком 5–7 місяців на початок експерименту з дотриманням вимог Європейської конвенції щодо захисту хребетних тварин, яких використовують в експериментальних та інших наукових цілях (Страсбург, 1986), Директиви Ради Європи 2010/63/EU, Закону України № 3447-ІV «Про захист тварин від жорсткого поводження». Основна група становила 14 щурів, яким упродовж шести тижнів щоденно один раз на добу перорально крапельно вводили 10 % олію КБД (доза 10 мг/кг/добу). Контрольну групу становили шість статевозрілих білих щурів-самців. Матеріалом для дослідження слугувала тканина печінки. Проводили гістологічне, імуногістохімічне (CD31, CD68) дослідження і кількісний аналіз клітин стінки синусоїдних капілярів печінки на площі 0,01 мм2 гістологічного препарату (100 мкм × 100 мкм). Статистичні розрахунки проведено в програмі Microsoft Office Excel. Достовірність різниці між показниками досліджуваної і контрольної груп перевіряли за критерієм Манна – Уітні (U). Різниця вважалася статистично значущою за мінімального рівня значимості р < 0,05. У результаті проведеного гістологічного та імуногістохімічного дослідження синусоїдних капілярів печінки встановлено, що їхня структурна мікроскопічна організація не зазнавала патологічних змін за умов експериментального впливу впродовж шести тижнів 10 % олії КБД як дієтичної добавки до стандартного раціону з дозою 10 мг/кг/добу. Під час порівняльного аналізу середніх показників клітин стінки синусоїдних капілярів – ендотеліоцитів, клітин Купфера і перисинусоїдних клітин на площі гістологічного препарату 0,01 мм2 у різних зонах печінкової часточки експериментальної серії і контрольної групи встановлено, що тенденція розподілу клітин зберігалися. Середній показник клітин Купфера достовірно перевищував відповідний показник у контрольній групі (р < 0,05), а середній показник ендотеліоцитів у синусоїдах проміжної зони часточки і біля центральної вени достовірно був менший від контрольної групи (р < 0,05), що вказує на помірну дилатацію синусоїдів у цих зонах часточки печінки. Під час порівняння середніх показників перисинусоїдних клітин експериментальної і контрольної груп різниця за критерієм Манна – Уїтні p(U) у всіх зонах печінкової часточки не достовірна (р > 0,05). Таким чином, комплексне дослідження синусоїдних капілярів печінки після шести тижнів експериментального впливу КБД указує про безпечність застосування 10 % розчину олії КБД у дозі 10 мг/кг/добу.

ПРОГРАМНА РЕАЛІЗАЦІЯ ПЕРЕВІРКИ КОНТРОЛЬНОЇ ЦИФРИ У ШТРИХОВОМУ КОДІ EAN-13 У ТОВАРАХ АПТЕЧНОГО АСОРТИМЕНТУ

Лілія Будняк — 2025-06-30

EAN-13 – це загальновизнаний лінійний стандарт штрихового кодування, який використовують для ідентифікації та маркування товарів, зокрема товарів аптечного асортименту. Перевірка правильності контрольної цифри штрихового коду є важливою для забезпечення точності автоматизованого обліку, своєчасного поповнення запасів та ефективного управління товарними залишками в аптечній практиці. Водночас товари аптечного асортименту, які не підлягають обов’язковій державній верифікації (наприклад, дієтичні добавки, медичні вироби, лікувальна косметика, предмети догляду за хворими), залишаються уразливими до помилок маркування, дублювання кодів і помилок під час уведення даних. Це створює ризики для точності обліку, безпеки пацієнтів та ефективності логістичних процесів, а також унеможливлює належний контроль відповідності інформації на упаковці задекларованим виробником відомостям. Метою нашої роботи було розробити програму для перевірки контрольної цифри штрихового коду EAN-13 як інструменту базової вхідної перевірки точності маркування продукції, яка не підлягає обов’язковій верифікації, але широко представлена на фармацевтичному ринку.У статті представлено розроблення програми для перевірки контрольної цифри штрихового коду EAN-13, реалізованої у вигляді вебзастосунку з використанням сучасних технологій HTML та JavaScript. Програма дає змогу користувачеві вводити 13-значний код, обчислювати очікувану контрольну цифру відповідно до офіційного алгоритму, зіставляти її з уведеною та оперативно повідомляти про коректність штрихкоду. Розроблена програма не потребує встановлення, є легкою у використанні та може бути адаптована до різних умов використання. Її застосування доцільне під час проведення практичних занять у закладах фармацевтичного та медичного спрямування, в освітніх симуляційних центрах і навчальних аптеках, де здійснюється підготовка майбутніх фахівців до реальної роботи з товарним обліком, маркуванням, верифікацією та ідентифікацією товарів аптечного асортименту.

РОЗРОБЛЕННЯ РЕКОМЕНДАЦІЙ ДЛЯ ФАРМАЦЕВТІВ ЗГІДНО ІЗ НАЛЕЖНОЮ АПТЕЧНОЮ ПРАКТИКОЮ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2-ГО ТИПУ

Ірина Олексіївна Власенко — 2025-06-30

Статтю присвячено розробленню рекомендацій для впровадження елементів Належної аптечної практики в реалізації стратегії профілактики цукрового діабету в аптечних закладах. Зміни способу життя, урбанізація та зміни в харчуванні сприяли зростанню чисельності хворих на цукровий діабет, основний відсоток яких мають цукровий діабет 2 типу. Профілактика є потужним інструментом зменшення ризику розвитку цукрового діабету 2 типу. В Україні впровадження та розробка інтегрованих стратегій профілактики неінфекційних захворювань є незбалансованими та недостатніми, про що свідчить тенденція до збільшення популяції із діабетом.Аптечні заклади є невід’ємною частиною системи охорони здоров’я, а залучення фармацевтів до профілактики цукрового діабету є продуктивним, економічно ефективним для системи охорони здоров’я і може відігравати ключову роль в охопленні населення, особливо в умовах воєнного стану. Це відповідає стандартам якості аптечних послуг «Належна аптечна практика», згідно з якими одним із практичних напрямів реалізації є просвітницька діяльність аптек та виявлення недіагностованих випадків захворювання. Для розроблення алгоритмів просвітницької роботи аптек на підставі інформаційного пошуку визначено елементи Належної аптечної практики щодо профілактики діабету та сформовано перелік втручань фармацевта у реалізації стратегії профілактики цукрового діабету 2 типу з урахуванням національних особливостей системи охорони здоров’я із визначенням очікуваних результатів. Розроблено контент для просвітницької роботи аптек щодо профілактики діабету згідно із Належною аптечною практикою. З урахуванням національних пріоритетів розроблено алгоритм дій фармацевта в реалізації скринінгу на цукровий діабет для визначення осіб груп ризику серед відвідувачів аптек та надання їм відповідних рекомендацій. Сформовано рекомендовані підходи для профілактики цукрового діабету 2 типу. Розроблені рекомендації мають практичне спрямування для впровадження в практичну фармацію.

СОЦІАЛЬНІ ТА ФАРМАЦЕВТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ У СПОРТІ. ПОВІДОМЛЕННЯ 1. АНАЛІЗ ВИМОГ ВАДА І ПЕРЕЛІКУ ЗАБОРОНЕНИХ РЕЧОВИН

Катерина Іванівна Дорикевич — 2025-06-30

Використання різноманітних засобів підвищення ефективності організму (допінг) має великий вплив на здоров’я спортсменів. Питання чесності та дотримання етичних стандартів у спорті виникають під час розгляду застосування певних груп речовин, до складу яких входять і лікарські засоби. Метою нашого дослідження було вивчення соціально-фармацевтичних аспектів застосування лікарських засобів у спорті. Матеріалами дослідження були вимоги ВАДА, офіційні міжнародні та вітчизняні нормативні документи з антидопінгової діяльності у спорті, офіційний вебсайт Національного антидопінгового центру (НАДЦ), переліки заборонених ВАДА речовин 2020 р. та 2024 р. та наукові публікації за темою. Використано методи системного підходу, аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення.В Україні повністю імплементовано чинні міжнародні вимоги з доброчесності у спорті, у т. ч. діє перелік заборонених ВАДА речовин. Структурою, відповідальною за реалізацію антидопінгової політики у спорті в Україні, є НАДЦ. Проаналізовано вплив на організм людини, у т. ч. побічні ефекти, заборонених у спорті речовин. Аналіз переліку заборонених ВАДА речовин за 2020 р. та 2024 р. показав, що станом на 2024 р. група S1 включає 74 речовини (9 з яких було додано після 2020 р.), S2 – 60 (7), S3 – 15 (2), S4 – 38 (2), S5 – 27 (3), S6 – 80 (6), S7 – 13 (1), S8 – змін не було, S9 – 16 (5), P1 – 20 (1). Найсуттєвіші відносні кількісні зміни у 2024 р. відносно 2020 р. були в групі S9 – 45,5 %, від 12,5 % до 15,4 % – у групах S5, S2, S1 та S3. Вивчення обмежень застосування речовин у спорті дало змогу виявити заборонені речовини, узагальнити інформацію щодо їхніх ефектів і побічних ефектів на організм людини, а також динаміку зміни їх кількості (по групах) за 2020–2024 рр.

ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВМІСТУ ОСНОВНИХ ГРУП БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН У ФІТОКОМПЛЕКСАХ ДЛЯ НОРМАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ РЕПРОДУКТИВНИХ ОРГАНІВ У ЖІНОК

Дмитро Віталійович Литкін — 2025-06-30

Мета роботи – порівняльне дослідження кількісного вмісту основних груп біологічно активних речовин у фітокомплексах для нормалізації функціонального стану репродуктивних органів у жінок різних виробників, що представлені на вітчизняному фармацевтичному ринку.Дослідження було проведено на групі фітокомплексів на основі Симплокосу кистьового та Спаржі кистьової різних виробників, а саме: Нормоцикл (Органосін ЛТД), Феміцикл (Ananta Medicare Ltd) та Тазалок (Pro-Pharma). Кількісне визначення основних груп біологічно активних речовин виконували методом УФ-спектрофотометрії: визначали суму фенольних сполук (у перерахунку на галову кислоту), суму флавоноїдів (у перерахунку на рутин) та суму гідроксикоричних кислот (у перерахунку на хлорогенову кислоту).За сумою фенольних сполук показники Нормоциклу та Тазалоку суттєво не відрізнялися, хоча більший уміст спостерігався саме у Нормоциклі. Різниця між показниками Нормоциклу та Феміциклу була більш відчутною.Найбільший уміст флавоноїдів виявлено у фітокомплексі Тазалок – майже в 1,7 рази більше порівняно з Нормоциклом та Феміциклом. Нормоцикл містив на 20 % більше гідроксикоричних кислот, аніж Тазалок, і в понад 1,7 рази більше порівняно з Феміциклом. Отже, за кількісним умістом в одній дозі фітокомплексу сумарних комплексів БАР, відповідальних за фармакологічну дію засобу, Нормоцикл та Тазалок перевершують Феміцикл. За результатами визначення кількісного вмісту в одній дозі досліджених рослинних засобів сумарних комплексів БАР, відповідальних за фармакологічну дію, установлено, що Нормоцикл є лідером за вмістом фенольних сполук та гідроксикоричних кислот, поступаючись Тазалоку за сумарним умістом флавоноїдів. Нормоцикл і Тазалок значно перевершують Феміцикл за кількісним умістом активних компонентів в одній дозі фітокомплексу.

ОГЛЯД ГОМЕОПАТИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ТА ДЕЯКИХ КРАЇНАХ СВІТУ

Світлана Валентинівна Олійник — 2025-06-30

Гомеопатія, яка є формою альтернативної медицини, стала дуже популярною в різних країнах світу, включаючи Україну, завдяки своєму принципу «подібне лікується подібним». Останніми роками попит на гомеопатичне лікування та лікарів-гомеопатів зріс, що призвело до збільшення зацікавленості до гомеопатичної освіти у всьому світі. Мета роботи – дослідити стан і розвиток гомеопатичної освіти в різних країнах світу, зокрема в Україні, а також виявити відмінності в підходах до гомеопатичної освіти та регулювання практики гомеопатії в країнах з розвиненою системою гомеопатичного навчання. Матеріали та методи. Матеріалами досліджень стали відомості сучасних джерел наукової фахової літератури щодо гомеопатії та її освіти. Основну увагу було приділено матеріалам, які висвітлюють розвиток гомеопатичної освіти в країнах Азії, Європи, США, Канаді та Україні. Здійснено порівняльний аналіз статусу гомеопатичної освіти в різних країнах, зокрема в аспектах регулювання, доступності навчання та визнання гомеопатії в медичній спільноті. Проведено інформаційний пошук, аналіз інформаційних наукових даних здійснено за допомогою методів систематизації та узагальнення. Результати дослідження. Статус гомеопатичної освіти відрізняється у різних країнах світу: в Індії, Німеччині та США гомеопатія є добре розвиненою галуззю з численними навчальними закладами, які пропонують комплексну підготовку у гомеопатичній медицині. У цих країнах часто діють визнані урядом гомеопатичні коледжі та регуляторні органи, які контролюють практику гомеопатії. В Україні поступово збільшується визнання та популярність гомеопатичної освіти. Різні навчальні заклади та програми пропонують курси з гомеопатії, що допомагає майбутнім фахівцям засвоїти знання та навички для успішного застосування цієї форми альтернативної медицини. Висновки. Гомеопатична освіта є різноманітною та постійно розвивається різними країнами, які використовують різні підходи до навчання та регулювання діяльності лікарів-гомеопатів. З урахуванням зростання зацікавленості у альтернативній медицині по всьому світі майбутнє гомеопатичної освіти залишається цікавим та динамічним напрямом.

РОЛЬ СТЕЙКХОЛДЕРІВ У НЕФОРМАЛЬНІЙ ОСВІТІ МАЙБУТНІХ ФАРМАЦЕВТІВ

Наталія Миколаївна Сахнацька — 2025-06-30

Статтю присвячено аналізу ролі стейкхолдерів у розвитку неформальної освіти здобувачів вищої освіти за спеціальністю 226 «Фармація, промислова фармація». Досліджено актуальність питання у контексті сучасних вимог та необхідності розширення освітніх можливостей поза межами формального навчання. У дослідженні використано методи аналізу та узагальнення наукових джерел, контент-аналіз освітніх практик і нормативно-правових актів, а також метод систематизації даних щодо форм взаємодії стейкхолдерів із закладами вищої освіти. Такий підхід дав змогу комплексно оцінити ефективність неформальної освіти у професійній підготовці фармацевтів. Підкреслено, що неформальна освіта відіграє ключову роль у формуванні професійних компетентностей, розвитку soft skills та адаптації майбутніх фахівців до реалій фармацевтичного ринку праці. Досліджено участь фармацевтичних компаній, аптечних мереж, органів державної влади, професійних асоціацій, громадських організацій та міжнародних партнерів у підтримці освітніх ініціатив, спрямованих на формування практичних навичок, професійної гнучкості, soft skills та інтеграцію здобувачів у сучасне професійне середовище. Визначено основні форми співпраці, серед яких – стажування, тренінги, конференції, дуальні освітні програми, створення цифрових платформ та спеціалізованих освітніх просторів. Особливу увагу приділено аналізу проєктів, що реалізуються в партнерстві із фармацевтичними компаніями, які сприяють формуванню практичних навичок, критичного мислення та підприємницької ініціативності серед студентів. На основі контент-аналізу практик та ініціатив сформовано класифікацію основних підходів до такої взаємодії (партнерський, інтеграційний, практико-орієнтований, інноваційно-цифровий, соціально відповідальний).Окремо виокремлено холістичний підхід як сучасну концепцію цілісного розвитку майбутнього фахівця фармацевтичної галузі. Зроблено висновок про необхідність розширення партнерських моделей співпраці між стейкхолдерами та університетами як чинника забезпечення якості освіти, відповідності вимогам ринку праці та підвищення конкурентоспроможності майбутніх фармацевтів.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФАХІВЦІВ ФАРМАЦІЇ ЩОДО ПОСТКОВІДНОГО СИНДРОМУ

Олександр Миколайович Семенов — 2025-06-30

Коронавірусна хвороба (COVID-19) – гостре респіраторне вірусне захворювання, яке характеризується ураженням багатьох органів і, як наслідок, великою кількістю симптомів у пацієнтів. Після перенесення гострої фази захворювання у 10 % хворих один або декілька симптомів можуть зберігатися тривалий проміжок часу, що значно погіршує їхній фізичний та емоційний стан. Даний хронічний системний хворобливий стан отримав назву постковідного синдрому. Пацієнти з ознаками постковідного синдрому не завжди пов’язують патологічні зміни у своєму організмі з перенесеним COVID-19 і можуть звернутися за фармацевтичною допомогою до фармацевтичного працівника, пов’язуючи свій стан з іншими подібними за симптоматикою захворюваннями. Тому для надання повноцінної фахової фармацевтичної допомоги фармацевт має чітко знати симптоматику, методи діагностики, лікування та реабілітації пацієнтів з ознаками постковідного синдрому.Аптека як заклад охорони здоров’я, особливо в умовах воєнного стану, може виконувати функції формування у пацієнтів, які перенесли COVID-19 та мають ознаки постковідного синдрому, алгоритму відновлення після гострої стадії захворювання. І тому дуже важливою є поінформованість фахівців фармації, які надають фармацевтичну допомогу хворим із симптомами постковідного синдрому щодо лікарських засобів за даними доказової медицини про їх ефективність та безпеку.Із метою покращення знань фахівців фармації щодо постковідного синдрому для надання якісної фармацевтичної допомоги пацієнтам із постковідним синдромом нами узагальнено дані літератури щодо патологічних змін в організмі людини після ураження SARS-CoV-2, методи відновлювальної фармакотерапії та заходи реабілітації.Постковідний синдром проявляється у пацієнтів різноманітними симптомами та станами, включаючи мультисистемний запальний синдром, задишку та біль у грудях, кашель, постуральну ортостатичну тахікардію, втому за фізичного навантаження або без нього, м’язову слабкість, міалгію, когнітивні порушення та ін.Симптоми постковідного синдрому поділяють на постійні та періодичні. У пацієнта може спостерігатись один або декілька симптомів одночасно. Пацієнти, які були госпіталізовані в інфекційні відділення лікувальних закладів для лікування гострої фази захворювання на COVID-19, мають більшу ймовірність тривалого перебігу захворювання та важкого постковідного синдрому у вигляді різноманітних патологічних проявів, що вказує на ураження багатьох систем та органів.На сучасному етапі фахівцю фармації потрібно добре знати і орієнтуватися не лише в основних симптомах та лікуванні гострої фази COVID-19, а й володіти знаннями щодо негативних наслідків даного захворювання для організму пацієнта у вигляді постковідного синдрому, методів діагностики, фармакотерапії та видів реабілітаційних заходів. Коронавірусна хвороба (COVID-19) та постковідні стани є важким мультисистемним вірусним захворюванням із важкими довготривалими наслідками для організму хворого, які пацієнт не завжди пов’язує з перенесеним захворюванням, і тому фахівці фармації як найдоступніші для населення медичні працівники мають володіти знаннями щодо основних симптомів, діагностики та лікування COVID-19 та постковідного синдрому для надання повноцінної та якісної фармацевтичної допомоги пацієнтам з ознаками даного захворювання.

МАРКЕТИНГОВИЙ АНАЛІЗ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ РОЗЛАДІВ СНУ У ВІЙСЬКОВИХ ІЗ ЛЕГКОЮ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЮ ТРАВМОЮ, СПРИЧИНЕНОЮ ВПЛИВОМ ВИБУХОВОЇ ХВИЛІ

Тая Володимирівна Хортецька — 2025-06-30

Розлади сну у військових є поширеним наслідком легкої черепно-мозкової травми, спричиненої вибуховими хвилями, що погіршують якість життя та працездатність. Лікування потребує комплексного підходу, включаючи когнітивно-поведінкову терапію, нормалізацію гігієни сну та фармакотерапію. Аналіз ринку лікарських засобів дає змогу оптимізувати терапевтичні стратегії для ефективної корекції порушень сну та визначити шляхи подальшого розвитку вітчизняного виробництва препаратів. Мета дослідження – проведення маркетингового аналізу зареєстрованих на фармацевтичному ринку України лікарських засобів, які використовуються для лікування розладів сну у військовослужбовців, що зазнали легкої черепно-мозкової травми після дії вибухової хвилі. У дослідженні застосовано комплексний підхід, що включав аналіз клініко-методичних документів, даних Державного реєстру лікарських засобів України станом на квітень 2025 р., а також інформації з ресурсів-агрегаторів «Довідник лікарських препаратів Compendium» та Tabletki.ua. Використано інформаційний, порівняльний, аналітичний та маркетинговий методи аналізу, проведено узагальнення та систематизацію отриманих даних.Аналіз клініко-методичних документів виявив розбіжності у номенклатурі рекомендованих лікарських засобів між міжнародними та вітчизняними настановами, що зумовлено відсутністю державної реєстрації в Україні деяких препаратів (празозин, золпідем, рамелтеон, суворексант). На фармацевтичному ринку України станом на квітень 2025 р. зареєстровано 34 торгові назви лікарських засобів для лікування розладів сну у військовослужбовців із легкою черепно-мозкової травмою, серед яких 11 найменувань психолептичних засобів (переважно підгрупи N05CF, де зопіклон становить 20,59 %) та 23 найменування психоаналептиків (із домінуванням підгрупи N06AX, де міртазапін займає 23,52 %). Значна частина досліджуваних препаратів (64,7 %) – імпортного виробництва, лідерами серед країн-виробників є Польща (для психолептиків) та Словенія (для психоаналептиків).Вітчизняні препарати становлять 35,3 % загального асортименту. Психолептичні препарати доступні лише у пероральних лікарських формах, натомість психоаналептики представлені ширшим асортиментом та включають різні види таблетованих препаратів, капсули та розчини для ін’єкцій. Фармацевтичний ринок України має недостатній асортимент лікарських засобів для лікування розладів сну та характеризується значною залежністю від імпортних поставок, особливо у сегменті психоаналептиків. Обмеженість лікарських форм вітчизняних препаратів може ускладнювати індивідуалізацію лікування.Для поліпшення фармакотерапевтичного забезпечення даної категорії пацієнтів необхідно сприяти розвитку вітчизняного виробництва, що дасть змогу розширити асортимент доступних лікарських засобів та урізноманітнити лікарські форми вітчизняних психолептиків.