Health & Education

ЕФЕКТИВНІСТЬ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ШИЙНОМУ ОСТЕОХОНДРОЗІ НА ЕТАПІ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЛІКУВАННЯ

Тетяна Козій, Наталія Васильєва, Оксана Лаврикова — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Метою статті є дослідження ефективності застосування методів і засобів фізичної терапії у хворих на остеохондроз шийного відділу хребта на етапі санаторно-курортного лікування; аналіз спеціальної наукової та науково-методичної літератури з метою дослідження сучасного стану проблеми фізичної терапії при дистрофічно-дегенеративних захворюваннях хребта; робота з медичною документацією з метою підбору контингенту хворих на остеохондроз; оцінка інтенсивності больових відчуттів за візуальною аналоговою шкалою; мануальне м'язове тестування з метою оцінки сили м'язів голови і шиї; вимірювання обсягу рухів у шийному відділі хребта та у плечовому суглобі за допомогою методу гоніометрії під час виконання спеціальних рухових тестів; статистичні методи обробки даних із метою визначення ефективності застосування методів і засобів фізичної терапії при остеохондрозі шийного відділу хребта на етапі санаторно-курортного лікування. На етапі санаторно-курортного лікування застосовують методи і засоби фізичної терапії в комплексі, а саме розроблена програма фізичної терапії при остеохондрозі шийного відділу хребта з больовим синдромом у плечовому суглобі включала: терапевтичні вправи, лікувальний масаж, мануальну терапію і постізометричну релаксацію, методи апаратної та природної фізіотерапії. Комплексне застосування підібраних методів і засобів фізичної терапії на етапі санаторно-курортного лікування при шийному остеохондрозі дало змогуу досягти максимального лікувального ефекту в усіх досліджених пацієнтів, на що вказує достовірна позитивна динаміка всіх досліджених параметрів функціонального стану шийного відділу хребта і плечового суглоба. А саме, на кінець тритижневого терміну комплексної фізичної терапії можна констатувати такі результати: зменшення больових відчуттів у шийному відділі хребта за візуальною аналоговою шкалою болю від сильного болю до слабкого болю; збільшення рухливості шийного відділу хребта в усіх напрямках; збільшення сили м’язів голови, шиї і надпліччя; збільшення амплітуди рухів у плечовому суглобі до нормальних фізіологічних показників. Таким чином, застосований комплекс методів і засобів фізичної терапії при шийному остеохондрозі є ефективним і може використовуватися на етапі санаторно-курортного лікування. Показано важливість застосування комплексної фізичної терапії на етапі санаторно-курортного лікування пацієнтів із дегенеративними змінами з боку хребта. Удосконалено програму фізичної терапії, яка спрямована на відновлення функцій м'язів, хребта і опорно-рухового апарату в цілому за дегенеративних змін у хребті. Доведено високу ефективність застосованого комплексу методів і засобів фізичної терапії при шийному остеохондрозі на етапі санаторно-курортного лікування, про що свідчать якісні та кількісні зміни у показниках сили паравертебральних м'язів, амплітуди рухливості шийного відділу хребта і плечового суглобу, зменшення больового синдрому, що, своєю чергою, підвищує якість життя досліджених пацієнтів. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання за порівняння ефективності різних комплексних програм фізичної терапії при остеохондрозах, а також для оцінки реабілітаційного потенціалу хворих із дегенеративними ураженнями хребта.

ВУГЛЕВОДНО-ЛІПІДНІ ПОКАЗНИКИ – ТРИГЛІЦЕРИДОГЛЮКОЗНИЙ ІНДЕКС ТА ІНДЕКС MСAULEY У ПАЦІЄНТІВ ІЗ КАРДІО-РЕНАЛЬНИМ МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ

Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Для комплексної оцінки метаболічного глюколіпідного обміну можуть бути використані індекси, які одночасно характеризують як вуглеводний, так і ліпідний метаболізм: тригліцеридоглюкозний індекс (ТГГІ) та індекс McAuley (ІМА). Мета. Оцінити характеристики тригліцеридоглюкозного індексу та індексу McAuley у пацієнтів із кардіоренальним метаболічним синдромом (КРМс) та визначити їхні кореляції. Матеріали та методи. Із дотриманням Ґельсинської декларації прав людини обстежено 100 осіб із гострими формами ішемічної хвороби серця, які залежно від стадії КРМс поділено на групи (Г0, Г1, Г2, Г3). Окрім ТГГІ та ІМА, додатково визначали НОМА-IR; %Вcalc; %S; IR; QUICKI; Gutt; Cederholm; Matsuda; Avignon; Shuster; DI DeFronzo; Drivsholm; Stumvoll early та latе; Wareham; коефіцієнт атерогенності (КА); відношення ТГ/ЛПВЩ та індекс Castelli І. Результати опрацьовано статистично, представлено як M±m. Кореляційний аналіз проведено за Спірменом – Пірсоном (r), відмінності оцінені за t-критерієм, за рівень істотності прийнято р<0,05. Результати. Величина ТГГІ була мінімальною у пацієнтів без ниркової дисфункції, а у Г1 та Г2 – істотно більшою (5,73 та 4,41; обидва р<0,05). Значення індексу McAuley у міру погіршення функції нирок зростало. Індекс McAuley та ТГГІ істотно обернено корелювали між собою за умов усіх стадій КРМс. Несприятливим є зростання ТТГІ та зменшення індексу McAuley, оскільки це корелювало з атерогенними параметрами ліпідного метаболізму, гіперглікемією, гіперінсулінемією, інсулінорезистентністю та зменшенням печінкової інсуліночутливості та чутливості периферійних тканин до інсуліну. Кореляційні зв’язки ТГГІ та індексу McAuley були різними за умов різних стадій КРМс. Висновки. Тригліцеридоглюкозний індекс та індекс McAuley у пацієнтів із кардіоренальним метаболічним синдромом корелювали з параметрами ліпідного метаболізму, гіперглікемією, гіперінсулінемією, інсулінорезистентністю. Несприятливим є зростання ТТГІ та зменшення індексу McAuley.

ВПЛИВ СЕНСОРНОЇ СТИМУЛЯЦІЇ НА КОГНІТИВНУ АКТИВНІСТЬ ПРИ ХВОРОБІ АЛЬЦГЕЙМЕРА

Наталія Вікторівна Кукса, Юлія Миколаївна Малярова — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Хвороба Альцгеймера є найпоширенішою формою деменції та становить одну з найактуальніших медико-соціальних проблем сучасного суспільства. Станом на 2023 р. у світі зареєстровано понад 55 млн випадків деменції, з яких 60–70% припадає на хворобу Альцгеймера. Поступове зниження когнітивних функцій суттєво знижує якість життя пацієнтів, створюючи додаткове навантаження на систему охорони здоров’я. У зв’язку із цим актуальним є впровадження нефармакологічних методів підтримки когнітивної активності. Одним із таких підходів є сенсорна стимуляція, яка реалізується шляхом впливу на зорову, слухову, тактильну, нюхову та смакову системи з метою активації залишкової нейропластичності. Метою даного дослідження було визначення ефективності сенсорної стимуляції як допоміжного компонента фізичної терапії у пацієнтів із ХА. На основі індивідуального випадку пацієнта П., 76 років, із клінічно підтвердженим діагнозом «хвороба Альцгеймера на стадії помірної деменції (MMSE = 18)» реалізовано восьмитижневу програму сенсорної стимуляції як допоміжного компонента фізичної терапії. Програма фізичної терапії, адаптована до індивідуальних потреб пацієнта, поєднувала сенсорну стимуляцію з функціональними вправами, дихальною гімнастикою та побутовим тренуванням. Заняття проводилися тричі на тиждень і включали структуровані блоки орієнтації, сенсорної активності та релаксації. Для оцінювання динаміки когнітивного стану застосовано шкали MMSE, MoCA, CDT та CDR. Після завершення курсу зафіксовано зростання MMSE з 18 до 20 балів, MoCA – із 14 до 17 балів, CDT – із 2 до 3 балів, а рівень клінічної деменції за CDR знизився з 2,0 до 1,5 бала. Отримані результати свідчать про помірне, але клінічно значуще покращення орієнтації, уваги, просторового мислення та соціально-емоційної включеності. Висновки підтверджують доцільність застосування сенсорної стимуляції у системі комплексної підтримки осіб із ХА та визначають перспективу подальших досліджень щодо уніфікації протоколів та масштабування втручання.

КОРЕКЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПОКАЗНИКІВ НИЖНІХ КІНЦІВОК ТА ПАРАМЕТРІВ ХОДИ У ПАЦІЄНТІВ ПОХИЛОГО ВІКУ З БІЛАТЕРАЛЬНИМ ЕНДОПРОТЕЗУВАННЯМ КУЛЬШОВИХ СУГЛОБІВ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ

Василь Ярославович Кучер — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Мета: оцінити ефективність розробленої програми фізичної терапії для осіб похилого віку з білатерально ендопротезованими кульшовими суглобами за параметрами функціонального стану нижніх кінцівок та ходи у віддаленому періоді реабілітації. Матеріал. Обстежено 112 осіб похилого віку (69,6±1,2 року). Контрольну групу становили 42 особи, які не мали в анамнезі перенесеного ендопротезування суглобів нижніх кінцівок. Групу порівняння становили 37 осіб із перенесеним одностороннім тотальним ендопротезуванням кульшового суглоба. Експериментальну групу становили 33 особи з двома ендопротезованими кульшовими суглобами, ефективність фізичної терапії яких представлена у нашому дослідженні. Для них було розроблено та впроваджено програму фізичної терапії тривалістю три місяці із застосуванням терапевтичних вправ (із використанням обважнювачів, Thera-Band, MFT Challenge Disc Digital); тренування ходи (самоконтроль, відпрацювання фаз ходи, долання смуги перешкод), функціональне тренування симетричності рухів нижніх кінцівок (платформа PROCEDOS PLATFORM 9), Nordic walking; освітній компонент – навчання контролю свого стану, рухових обмежень, зменшення ризику падіння, усвідомлення необхідності регулярних реабілітаційних утручань; переформовані фізичні чинники – електроміостимуляція чотирьохголового м’яза стегна, м’язів сідниць, литкових м’язів. Ефективність оцінювали за результатами гоніометрії, антропометрії, Modified Harris Hip Score, Functional Gait Assessment, тестом 6-хвилинної ходи. Результати. У пацієнтів похилого віку з білатеральним ендопротезуванням кульшових визначено асиметрію обхватних розмірів нижніх кінцівок, обмеження амплітуди розгинання, приведення та відведення у кульшовому суглобі, труднощі під час виконання активностей повсякденного життя (за Modified Harris Hip Score), зменшення відстані та порушення під час різних видів ходи (за результатами тесту 6-хвилинної ходи, Functional Gait Assessment). Досліджувані функціональні можливості пацієнтів були гіршими (р<0,05) порівняно з контингентом пацієнтів з одним ендопротезованим кульшовим суглобом та контрольною групою осіб. Апробована програма фізичної терапії виявила покращення стану пацієнтів через вплив на компоненти дисфункції кульшових суглобів за рахунок збільшення амплітуди рухів, зменшення структурно-функціональної симетрії нижніх кінцівок, розширення рухових функціональних можливостей під час виконання різних активностей порівняно з вихідними показниками за всіма досліджуваними параметрами (р<0,05). Висновки. Засоби фізичної терапії доцільно призначати для комплексної корекції структурно-функціональних дисфункцій оперованих кінцівок та покращення ходи у пацієнтів похилого віку з білатеральним ендопротезуванням кульшових суглобів.

ШЛЯХИ ВІДНОВЛЕННЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ У ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ЕНДОПРОТЕЗУВАННЯ КУЛЬШОВОГО СУГЛОБА

Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Реабілітація після ендопротезування кульшового суглоба – це комплекс заходів, спрямований на зміцнення м’язів, які підтримують кульшовий суглоб, відновлення нормальної ходи та рухливості суглоба, запобігання ускладненням, зокрема контрактурам, набрякам, тромбозам. Показаннями для заміни кульшового суглоба є ревматоїдний артрит, диспластичний та посттравматичний артроз (анкілоз), злоякісні та доброякісні пухлини та ін., але основною причиною є деформуючий остеоартроз ІІІ–ІV ступенів із дошкульними клінічними проявами і руйнуванням елементів суглоба. Реабілітація після ендопротезування кульшового суглоба складається з трьох основних етапів: раннього (0–6 тижнів), проміжного (амбулаторного – від 6 тижнів до 3–6 місяців) та віддаленого (підтримуючого – від 3–6 місяців до року). Вона спрямована в кінцевому підсумку на відновлення ходьби з допоміжними засобами і без них та повернення до активного життя. Мета роботи: розроблення та апробація комплексу терапевтичних вправ, спрямованих на еквілібріоцепцію, тобто на здатність зберігати положення тіла в просторі відносно сили тяжіння, втраченої після протезування кульшового суглоба. Об’єкт дослідження: вплив терапевтичних вправ після ендопротезування кульшового суглоба. Завдання дослідження: визначення швидкості пересування пацієнтів після ендопротезування кульшового суглоба у відновному періоді за допомогою 6-хвилинного тесту ходьби. Матеріали та методи. До проведення експериментального дослідження було включено 12 пацієнтів, які перебували на відновному лікуванні після ендопротезування кульшового суглоба. Половина з них (n=6), які становили контрольну групу, лікувалися та відновлювалися лише за програмою реабілітаційного закладу, а інша частина (n=6) – основна група додатково займалася протягом 25–30 хвилин терапевтичними вправами, спрямованими на відновлення просторового відчуття і рівноваги під час ходьби. Результати дослідження. Практична частина експерименту тривала протягом 1,5 місяця, під час якої пацієнти контрольної групи займалися за методикою лікування, затвердженої в реабілітаційному закладі, а основної – за експериментальною. Було проведено двічі тестування за допомогою тесту 6-хвилинної ходи. Під час першого оцінювання середній показник пройденої дистанції у контрольній групі рівнявся 235 м, що становило 52,2% від фізіологічної норми (450 м), а в основній групі – 232 м – 51,5%, що підтвердило рівноцінність підібраних груп для проведення експерименту. Заключний тест дав такий результат: у пацієнтів контрольної групи приріст становив у середньому 58 м, тобто 293 м (60,5% від норми), а в основній групі –133 м, тобто збільшився до 365 м (80,1% від норми). Тож у відсотковому вимірі показники швидкості ходьби пацієнтів основної групи збільшилися на 19,6%. Висновки. Відновлення повноцінної ходи після ендопротезування кульшового суглоба поділяється на декілька стадій і є досить тривалим процесом. Пацієнт повинен спочатку пересуватися за допомогою ходунків, поступово переходити на підлокітні милиці або тростину. Згодом за достатнього зміцнення м’язів за допомогою регулярного виконання терапевтичних вправ стає можливою повна відмова від допоміжних засобів для пересування. Для ефективного відновлення ходьби після ендопротезування кульшового суглоба необхідним є виконання комплексу терапевтичних вправ із метою зміцнення м’язової системи, стабілізації пропріоцептивної рівноваги, відновлення координації та балансу рухової активності. Скоординоване впровадження зазначених факторів сприяє відновленню ходьби, витривалості та впевненості під час пересування.

КОРЕКЦІЯ ПОКАЗНИКІВ ФІЗИЧНОГО СТАТУСУ, РІВНОВАГИ ТА РИЗИКУ ПАДІННЯ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ У ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ ІЗ САРКОПЕНІЄЮ ПІСЛЯ РЕЗЕКЦІЇ ПЕЧІНКИ З ПРИВОДУ КОЛОРЕКТАЛЬНИХ МЕТАСТАЗІВ

Артем Ігорович Микитюк — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Мета: оцінити ефективність розробленої програми фізичної терапії для осіб похилого віку після резекції печінки з приводу колоректальних метастазів за динамікою показників фізичного статусу, рівноваги та ризику падіння. Методи дослідження. Контрольна група складалася з 33 осіб похилого віку, у яких не були діагностовані онкологічні процеси та саркопенія. Групу осіб похилого віку після резекції печінки з приводу колоректальних метастазів становили 33 особи, які проходили оперативне та консервативне лікування згідно з уніфікованими клінічними протоколами первинної та спеціалізованої медичної допомоги «Рак ободової кишки», «Рак прямої кишки». Вони були поділені на дві підгрупи. Групу порівняння становила 31 особа, яка відновлювалася у післяопераційному періоді згідно з рекомендаціями зазначених клінічних протоколів: модифікація харчування (стіл по Певзнеру № 5), рухові післяопераційні обмеження внаслідок наявності рубця черевної порожнини, інформація щодо особливостей подальшого спостереження та лікування. Основну групу становили 32 особи, які у післяопераційному періоді проходили розроблену комплексну програму фізичної терапії тривалістю шість місяців із застосуванням терапевтичних вправ різної спрямованості (аеробних, силових, для покращення рівноваги), диференційованих згідно з раннім та пізнім післяопераційними періодами, періоду хіміотерапії та віддаленого післяопераційного періоду, освітнього компонента (зокрема, щодо модифікації харчування, профілактики ризику падіння) з урахуванням індивідуальних цілей реабілітації. Ефективність оцінювали за результатами Senior Fitness Test, стабілометрією, Senior Fitness Test, тестом Timed Up& Go. Результати дослідження. У осіб похилого віку після резекції печінки з приводу колоректальних метастазів визначено незадовільний стан фізичних якостей (за Senior Fitness Test), погіршення постуральної стійкості (за результатами стабілометрії), ризик падіння (за Fall efficacy scale, тестом Timed Up & Go). Апробована комплексна програма фізичної терапії виявила покращення стану пацієнтів через вплив на фізичний стан за рахунок покращення сили, гнучкості, витривалості, рівноваги, постуральної стійкості та зменшення ризику падіння порівняно з вихідними показниками та групою порівняння за всіма досліджуваними параметрами (р<0,05). Висновки. Засоби фізичної терапії доцільно призначати для комплексної корекції фізичного статусу, ознак постуральної дисфункції, ризику падіння у пацієнтів похилого віку після резекції печінки з приводу колоректальних метастазів.

ОРГАНІЗАЦІЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ РОБОТИ З МОЛОДДЮ З АЛКОГОЛЬНОЮ ЗАЛЕЖНІСТЮ

Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Метою дослідження є проведення порівняльного аналізу вивчення особливостей часової перспективи особистості пацієнтів з алкогольною залежністю. Методи дослідження. Для розв’язання сформульованих у статті завдань було використано такі теоретичні методи дослідження: категоріальний метод, структурно-функціональний метод, методи аналізу, систематизації, моделювання, узагальнення. Основним емпіричним методом був психолого-педагогічний експеримент. Ми використовували «Тест для виявлення зловживання алкоголем та алкогольної залежності (AUDIT)» в авторській модифікації, «Опитувальник тимчасової перспективи Ф. Зімбардо (ZTPI)» в авторській модифікації, авторську методику «Семантичний диференціал темпоральної парадигми». Результати дослідження. Доведено, що в респондентів експериментальних груп виявлено статистично значущі позитивні кореляційні зв’язки між фактором «майбутнє» і факторами «середня оцінка минулого» (r = 0,6510, p = 0,028), «емоційне забарвлення часу майбутнього» (r = 0,6710, p = 0,05), «величина часу майбутнього» (r = 0,5678, p = 0,05) та «середня оцінка майбутнього» (r = 0,6710, p = 0,001). І тут напрям зв’язків є позитивним. Отже, зростання значень факторів «середня оцінка минулого», «емоційне забарвлення часу майбутнього», «величина часу майбутнього», «відчутність часу майбутнього» та «середня оцінка майбутнього» відповідає збільшенню значення фактору «майбутнє». Висновки. Ми в роботі пропонували проводити групову психотерапію осіб з алкогольною залежністю. Реабілітація передбачала дотримання таких принципів під час її реалізації, як: добровільна згода на участь у реабілітаційних заходах; припинення прийому алкогольних напоїв; конфіденційність; системність реабілітаційних заходів; поетапність упровадження реабілітаційних заходів; позитивна спрямованість реабілітаційних заходів; відповідальність; включення у процес реабілітації інших осіб; реорганізація життєвого середовища та формування реабілітаційного середовища. Результати, отримані нами в експериментальному дослідженні, свідчать про ефективність запропонованої нами реабілітаційної програми з молоддю з алкогольною залежністю.

ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ХОДИ ТА ДИНАМІЧНОЇ РІВНОВАГИ ПОРАНЕНИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З НАСЛІДКАМИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ ТА ТРАНСТІБІАЛЬНОЮ АМПУТАЦІЄЮ ЯК ПОКАЗНИК ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ

Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Мета. Визначити ефективність розробленої комплексної програми фізичної терапії за параметрами ходи та пов’язаних з нею активностей у поранених військовослужбовців із наслідками легкої черепно-мозкової травми та транстібіальною ампутацією під час етапу первинного протезування. Матеріали та методи. Обстежено 94 чоловіки: контрольна група (КГ, n = 32) без виражених скелетно-м’язових порушень; експериментальна група (ЕГ, n = 62) із транстібіальною ампутацією та наслідками черепно-мозкової травми, рандомізована на ЕГ1 (n = 32; стандартна 8-тижнева програма адаптації до тимчасового протеза) та ЕГ2 (n = 30; 8-тижнева індивідуалізована програма з урахуванням неврологічного й ортопедичного статусу, поєднання тренувань рівноваги з біологічним зворотним зв’язком, силових, гнучкості, ходи в ускладнених умовах; 4 тижні стаціонар + 4 тижні під дистанційним наглядом). Оцінювання: Functional Gait Assessment (FGA), Locomotor Capabilities Index-5, 6-хвилинний тест ходьби (дистанція, втома за Боргом). Результати. Порівняно з контрольною групою, поранені демонстрували виражений дефіцит ходи й динамічної рівноваги. Після втручання в експериментальній групі 1 сумарний Functional Gait Assessment зріс на 18,9%, тоді як в експериментальній групі 2 – майже на 50% (p < 0,05), з найбільшими приростами в координаційно складних завданнях, як-от: вузька площа опори (93,5%), переступання перешкоди (80,7%), зміна швидкості (58,2%), рух задом наперед (68,2%), сходи (48,5%). За Locomotor Capabilities Index-5 обидві групи покращили побутову мобільність, проте експериментальна група 2 стабільно переважала за величиною ефекту: підйом/ спуск на кілька сходинок без поручнів (136,4/144,4%), подолання бордюру (101,7%), ходьба в негоду (109,9%), по нерівній місцевості (101,3%) (усі p < 0,05). Під час виконання 6-хвилинного тесту дистанція зросла на 24,9% (ЕГ1) та 30,4% (ЕГ2), тоді як втома зменшилася на 14,0 і 33,2% відповідно (p < 0,05), що свідчить про підвищення витривалості та зниження енергетичної вартості ходи. Висновки. Розроблена індивідуалізована програма фізичної терапії забезпечує суттєво кращі результати, ніж стандартна: достовірне підвищення показників ходи, динамічної рівноваги та функціональної самостійності, виражені прирости в завданнях з високими вимогами до сенсомоторного контролю та вагомі покращення в шестихвилинному тесті. Доцільним є впровадження програми у стандарти первинного протезування з домашнім етапом під дистанційним супроводом.

МОДЕЛЬ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ТРАВМИ СПИННОГО МОЗКУ

Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Мета дослідження – розробити й обґрунтувати модель реабілітаційного обстеження пацієнтів після травми спинного мозку з урахуванням сучасних міжнародних підходів до оцінювання функціонального стану, активності й участі. Структурно-логічна модель обстеження інтегрує функціональне й ерготерапевтичне обстеження відповідно до концепції Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ). Запропонована модель передбачає багаторівневу систему оцінювання: неврологічну (ASIA/ ISNCSCI), функціональну (SCIM III), кінематичну, сенсомоторну та психоемоційну складові частини, а також аналіз особистісних і контекстуальних факторів. Матеріали і методи. Для розроблення моделі проведено аналіз і синтез вітчизняних і зарубіжних науково-методичних джерел, законодавчо-правової бази України, що забезпечило можливість розгляду й узагальнення поглядів, підходів до добору інструментів реабілітаційного оцінювання, сприяло визначенню не досить висвітлених проблем оцінювання функціонального стану пацієнтів із травмою спинного мозку. Результати дослідження. Розроблена модель реабілітаційного обстеження базується на структурно-логічній послідовності збору інформації та оцінювання функціонування пацієнта відповідно до доменів (МКФ). Модель включає чотири взаємопов’язані рівні: медико-біологічний рівень визначає неврологічний статус (ASIA/ISNCSCI), сенсомоторну функцію, м’язовий тонус (Modified Ashworth Scale), спастичність, біль (VAS); функціональний рівень оцінює мобільність, самообслуговування, дихальну функцію переміщення та активності (SCIM III, FIM, 10MWT, 6MWT, WISCI II); оцінка якості життя аналізує психосоціальний рівень (WHOQOL-BREF), контекстуальний рівень вивчає фактори середовища, підтримку родини, адаптацію життєвого простору, бар’єри та ресурси. На основі моделі визначатимуться реабілітаційні цілі, пріоритети втручання, моніторинг динаміки відновлення за ключовими показниками. Висновки. Запропонована модель дозволяє цілісно оцінювати стан пацієнта, визначати реабілітаційний потенціал і прогноз відновлення функцій, забезпечує уніфіковане планування втручань мультидисциплінарною командою. Застосування моделі сприяє підвищенню якості реабілітаційного процесу, узгодженості між етапами медичної та фізичної реабілітації, а також моніторингу ефективності втручань у динаміці від гострого до хронічного періоду після травми.

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ФАХОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФІЗИЧНИХ ТЕРАПЕВТІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ НОРМАЛЬНОЇ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АНАТОМІЇ ЛЮДИНИ

Світлана Павлівна Наконечна — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена комплексному дослідженню актуальності та впливу використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі підготовки майбутніх фізичних терапевтів під час вивчення дисципліни «Нормальна та функціональна анатомія людини». Актуальність дослідження зумовлена необхідністю трансформації системи медичної освіти відповідно до вимог доказової медицини, цифровізації галузі охорони здоров’я та специфічних потреб підготовки фахівців в умовах воєнного стану в Україні. Проаналізовано роль застосування анатомічного столу “Briolight” (ТОВ «Бріолайт-Україна») у формуванні ключових професійних компетентностей фахівців з фізичної терапії, зокрема розвитку просторового, клінічного та біомеханічного мислення, практичних навичок діагностики та здатності до інтеграції теоретичних знань із практичними вміннями, необхідними для ефективної реабілітаційної практики. Методологічно дослідження базувалося на змішаному дизайні з використанням кількісних і якісних методів збору даних, включаючи порівняльний аналіз результатів навчання між експериментальною (39 студентів, що використовували анатомічний стіл і 3D-моделі) та контрольною (39 студентів, що навчалися за традиційними методиками з використанням звичайної наочності) групами серед 78 студентів 1–2-го курсів освітньої програми «Фізична терапія, ерготерапія» Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника протягом вересня 2023 – березня 2025 року. Інструментарій дослідження включав авторський опитувальник із 25 питань, стандартизований тест з 50 завдань різного типу, протокол спостереження за навчальною активністю та статистичні методи обробки з використанням тестів Шапіро – Вілка, t-тестів і кореляційного аналізу Пірсона. Встановлено статистично значущі переваги експериментальної групи за всіма досліджуваними параметрами (p < 0,001): підвищення мотивації на 30%, покращення розуміння функціональних зв’язків на 43,5%, розвиток клінічного мислення на 32,2%, просторового мислення на 26,5%, здатності до інтеграції знань на 33,3% та практичних навичок діагностики на 32,8%. Виявлено сильну позитивну кореляцію (r = 0,847, p < 0,001) між тривалістю використання технології та рівнем сформованих компетентностей, водночас коефіцієнт детермінації r² = 0,717 свідчить, що 71,7% варіації в рівні компетентностей пояснюється тривалістю роботи з технологією. Кожна додаткова година роботи з анатомічним столом підвищує рівень компетентностей на 0,285 бала за 10-бальною шкалою. Детально розглянуто переваги та виклики впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчальний процес в умовах воєнного стану, зокрема: економічні обмеження, технічні проблеми, необхідність адаптації викладацького складу, ризики формування залежності від цифрових технологій і потенційне зниження тактильних навичок пальпації. Встановлено оптимальний розподіл навчальних методів: 40% – традиційні методи, 35% – анатомічний стіл, 25% – інші цифрові технології. Запропоновано науково обґрунтовані рекомендації щодо чотириетапного впровадження сучасних технологій (підготовчий, пілотний, розширення, інтеграція) протягом 9–12 місяців для оптимізації розвитку компетентностей майбутніх фізичних терапевтів, які відповідають вимогам сучасної доказової медицини, пацієнтоцентричного підходу та цифровізації галузі охорони здоров’я.

ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПОСТТРАВМАТИЧНИХ СТАНІВ, ВИНИКЛИХ УНАСЛІДОК ВОГНЕПАЛЬНИХ ПОРАНЕНЬ, ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ПЛАТФОРМИ “HUBER 360 EVOLUTION”: АНАЛІЗ КЛІНІЧНОГО ВИПАДКУ

Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Травматичні ушкодження периферичних нервів становлять одну зі значущих проблем, що часто виникають унаслідок воєнних конфліктів. Вони суттєво впливають на функціональний стан кінцівок, спричиняють комплексні порушення, які включають сенсорно-моторну дисфункцію, трофічні зміни м’яких тканин, зниження рівня рухливості й утруднення під час ходьби. Мета роботи полягала в демонстрації клінічного випадку травми нижньої кінцівки, отриманої внаслідок вогнепального поранення, а також аналізі ефективності реабілітації з використанням платформи “Huber 360 Evolution”. Методи дослідження. Пацієнт віком 28 років, з наслідками вогнепальної травми обох гомілок і правої стопи, з порушенням функції ходьби, парезом правої стопи та сенсорно-моторними порушеннями. Для підвищення фізичної витривалості під час статичних і динамічних навантажень, зміцнення сили правої нижньої кінцівки було призначено курс медико-реабілітаційних тренувань із застосуванням обладнання “Huber 360 Evolution” (LPG Systems, Франція). Визначали: стабільність, рівновагу, ходьбу, стійкість, координацію. Результати проведеного дослідження засвідчили суттєві зміни у стані пацієнта протягом курсу реабілітації. На початковому етапі були помітні виражені порушення, зокрема асиметрія в розподілі центра маси тіла та значні порушення функції балансу. Окрім того, на нижніх кінцівках спостерігалося збільшення довжини та площі коливань. Після завершення реабілітаційного курсу фіксувалося стабілізування центра маси тіла, значне зменшення довжини та площі коливань, а також досягнення показника межі стійкості, що становив 83 973,53 мм². Додатково забезпечено рівномірний розподіл сили між верхніми кінцівками, а координаційний тест було пройдено на найвищому рівні складності з високою успішністю. Висновки. Реабілітація з використанням платформи “Huber 360 Evolution” демонструє високу ефективність у відновленні балансу, стабільності та пропріоцептивного контролю після травм нижніх кінцівок. Виявлено значне покращення симетрії розподілу навантаження на нижні кінцівки, зменшення амплітуди та швидкості корпусних коливань, а також позитивну динаміку статичної стійкості та координації рухів. Сила верхніх кінцівок була успішно врівноважена, а координаційні завдання виконано на рівні максимальної складності, що свідчить про вдосконалення сенсомоторної інтеграції.

ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ЕЛЕКТРОМІОГРАФІЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ, УЛЬТРАЗВУКОВИМИ ТА ПРОМЕНЕВИМИ МАРКЕРАМИ СТАНУ М’ЯЗОВОЇ ТКАНИНИ В ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ З НАСЛІДКАМИ ТОТАЛЬНОЇ АРТРОПЛАСТИКИ КУЛЬШОВОГО СУГЛОБА Й ОЖИРІННЯМ

Олег Степанович Парцей — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Мета – оцінити ефективність розробленої програми фізичної терапії для пацієнтів похилого віку з наслідками тотальної артропластики кульшового суглоба й ожирінням у віддаленому періоді після ендопротезування за динамікою показників електроміографічного обстеження, ультразвуковими та променевими маркерами стану м’язової тканини. Матеріал. У процесі дослідження було обстежено 99 осіб похилого віку. У контрольну групу ввійшли 34 особи, у яких в анамнезі не визначалось виконаної операції тотальної артропластики суглобів нижніх кінцівок, з нормальною масою тіла. Групу порівняння становили 33 особи з перенесеною тотальною артропластикою кульшового суглоба та з нормальною масою тіла. Основна група – 32 особи з перенесеною артропластикою та ожирінням. Для них була розроблена та впроваджена програма фізичної терапії тривалістю три місяці із застосуванням терапевтичних вправ на підвісній системі “Redcord NEURAC”, вправ для рівноваги на платформах “BOSU”, масаж оперованої нижньої кінцівки, Proprioceptive Neuromuscular Facilitation, освітнього компоненту. Ефективність оцінювали за результатами електроміографії м’язів стегна та гомілки, ультразвуковим вимірювання товщини м’язів верхньої і нижньої кінцівок, визначення площі поперечного перерізу m. psoas методом комп’ютерної томографії та розрахунку скелетно-м’язового індексу. Результати. У пацієнтів було визначено наявність структурно-функціональних ознак м’язової дисфункції у формі зміни електричної активності м’язів стегна та гомілки (musculus gluteus maximus, musculus gluteus medius, musculus rectus femoris, musculus biceps femoris, musculus tibialis anterior, за результатами електроміографії), зменшення товщини м’язових волокон (за даними ультразвукового визначення товщини прямого м’яза стегна, м’язів задньої поверхні гомілки) та їхньої площі (за результатами визначення площі поперечного перерізу m. psoas методом комп’ютерної томографії та розрахунку скелетно-м’язового індексу). Досліджувані електроміографічні, ультразвукові та томографічні характеристики м’язової тканини в пацієнтів свідчили про саркопенію та переважно були гіршими порівняно з аналогічним контингентом пацієнтів після тотальної артропластики, але з нормальною масою тіла. Апробована комплексна програма фізичної терапії виявила покращення стану пацієнтів через нормалізуючий вплив на електричну активність м’язів, визначеного за допомогою ультразвуку збільшення товщини волокон основних м’язових груп, збільшення площі поперечного перерізу m. psoas та величини скелетно-м’язового індексу значуще порівняно з вихідними показниками (р < 0,05). Висновки. Засоби фізичної терапії доцільно призначати для комплексної корекції електроміографічних, ультразвукових, томографічних ознак м’язової дисфункції та саркопенії в пацієнтів похилого віку з ендопротезом кульшового суглоба й ожирінням.

ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ПРИ ГІПЕРМОБІЛЬНОСТІ СУГЛОБІВ В ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ

Ольга Андріївна Ситник, Валерія Тарасівна Хорішко, Анна Сергіївна Колесник — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена гіпермобільності суглобів у молодих людей і програмі фізичної терапії на основі терапевтичних вправ. Мета – дослідити поширеність і прояви гіпермобільності суглобів, визначити особливості терапевтичних вправ за гіпермобільності суглобів осіб молодого віку різних періодів реабілітації. Матеріали і методи. Використовували об’єктивні методи оцінювання за МКФ: опитувальник, створений на основі критеріїв Бейтона, “5PQ”, оцінювання якості життя SF-36, опитування щодо патологій, опитування щодо рухової активності; визначали активний діапазон рухів (гоніометрія), силу м’язів (ММТ), оцінку больових відчуттів (VAS). Результати дослідження. Серед 45 досліджуваних осіб молодого віку 40% виявилось із трьома й більше позитивними критеріями Бейтона. Їм була запропонована програма фізичної терапії. Програма фізичної терапії складалась з ранкових терапевтичних вправ, занять кінезіотерапії, загартування, психоемоційного розвантаження. Особлива увага приділялась ортопедичному режиму для профілактики викривлень хребта, порушень склепіння стопи й нестабільності суглобів. Програма фізичної терапії передбачала індивідуальний підхід до кожного студента з гіпермобільністю суглобів, з урахуванням ступеня гіпермобільності суглобів, наявності супутніх симптомів, періоду реабілітації та динаміки відновлення. Цілі програми фізичної терапії були досягнуті: сила м’язів – стабілізаторів суглобів, що мали гіпермобільність, зросла; інтенсивність болю зменшилась; покращилась якість життя та його суб’єктивні оцінки. Результати вказують на те, що виконання силових вправ, вправ на баланс і рівновагу покращує стабільність суглобів і зменшує біль. Висновки. Упроваджена програма фізичної терапії для студентів з гіпермобільністю суглобів містить спеціальні терапевтичні вправи, спрямовані на зміцнення м’язового тонусу, покращення пропріоцепції, відновлення контролю над рухами в суглобах та запобігання повторним травмам.

ІНТЕГРАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЙ ВІРТУАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ В СИСТЕМУ КОМПЛЕКСНОЇ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ: СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ

Оксана Вадимівна Юденко, Ольга Сергіївна Павлович, Петро Миколайович Патєй — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Технології віртуальної реальності є лідером у процесі медичної реабілітації, очевидно тому, що цифрові технології загалом становлять процес реабілітації. Віртуальна реальність у фізіотерапії створює нові можливості для більш індивідуалізованого лікування, підвищує участь пацієнтів і робить оцінку прогресу одужання точнішою. Упровадження віртуальної реальності в реабілітацію пацієнтів, які постраждали від ортопедичних, неврологічних і травматичних травм, є пріоритетом. Мета дослідження – вивчення потенціалу технологій віртуальної реальності як нового інструменту в комплексній системі фізичної реабілітації пацієнтів, перевірка його ефективності порівняно із традиційними й уточнення можливостей застосування віртуальної реальності у клінічній практиці. Дослідження включало контент-аналіз наукових джерел (PubMed, Scopus, Web of Science, Google Scholar) та SWOT-аналіз. Огляд охоплював клінічну ефективність, економічну доцільність та технічні можливості застосування технологій віртуальної реальності в реабілітації. Було проведено порівняльне оцінювання ефективності реабілітації пацієнтів за допомогою технологій віртуальної реальності та традиційних методів. Інновації у віртуальній реальності позитивно впливають на рівень реабілітаційних зусиль, сприяють зниженню частоти рецидивів, полегшують відстеження рухової активності з вищою точністю та покращують індивідуальні плани лікування. Комп’ютерно генероване середовище надає можливість виконувати повсякденні завдання, тим самим виявляти компенсаторні рухи на ранній стадії та швидше змінювати зусилля відповідно до стану пацієнта. Прогнозується, що використання віртуальної реальності приведе до економії у сфері реабілітаційних послуг на 15–25% та окупить інвестиції протягом 12–18 місяців. Окрім того, висока задоволеність пацієнтів (понад 90% за шкалою PSI) та підвищення ефективності лікування в разі відновлення після інсульту, травм передньої хрестоподібної зв’язки, переломів кінцівок та плечового суглоба узгоджуються із цим твердженням. Віртуальна реальність, безсумнівно, є потенційною технологією, яка може революціонізувати систему фізичної реабілітації, зробивши її більш адаптивною, інтерактивною та ефективною. Повне впровадження віртуальної реальності на практиці передбачає не лише стандартизацію протоколів, але й професійну підготовку персоналу та створення технічної інфраструктури. Додаткові клінічні експерименти допоможуть нам точніше визначити можливості віртуальної реальності для різних категорій пацієнтів і типів травм.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ МАТЕРІАЛІВ І СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ МІКРОГОЛКОВИХ СИСТЕМ

Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Мікроголки – це інноваційна технологія, що дає змогу здійснювати трансдермальну доставку лікарських засобів, вакцин та інших біологічно активних речовин. Вони є альтернативою традиційним ін’єкціям, пропонуючи безболісний та зручний спосіб уведення лікарських речовин. Мета роботи – надати загальну характеристику мікроголкових систем, провести аналіз матеріалів, що використовуються для їх виготовлення, а також визначити основні сфери застосування мікроголкових систем.Матеріали та методи. Проведено збір, систематизацію, аналіз і узагальнення даних із використанням матеріалів науково-метричних баз даних (Scopus, PubMed, Web of Science, Google Scholar). Результати дослідження. Мікроголки працюють за принципом проникнення у верхні шари шкіри, куди вони можуть доставляти лікарські засоби без подразнення нервових закінчень. Існують різні типи мікроголок: розчинні, порожнисті та мікроголки з покриттям. До переваг мікроголок відносять безболісність, зручність і швидкість використання, ефективність. Недоліками є обмежена глибина проникнення, вартість готового продукту, потреба у спеціальному обладнанні для виготовлення та фахівці, що працюють із таким обладнанням.Для виготовлення мікроголок сьогодні використовують полімери (у тому числі біодеградуючі), метал та кераміку. Виготовлення мікроголкових систем складається з одержання пластирної основи, а також виготовлення мікроголкового каркасу. Вибір технології залежить від матеріалу, який використовується для виготовлення мікроголкового каркасу, а також типу трансдермального пластиру. Із розвитком технологій найбільш розповсюдженим методом отримання мікроголкового каркасу став 3D-друк.Контроль якості мікроголкових систем найчастіше здійснюють за показниками, характерними для пластира, частиною якого є мікроголки. Висновки. Наведено переваги та недоліки мікроголкових систем. Установлено, що серед сучасних матеріалів для виготовлення мікроголок частіше використовують полімери. Наведено узагальнену технологічну схему виготовлення трансдермальних пластирів із мікроголками. Установлено, що найбільш сучасним методом виготовлення мікроголкового каркасу є технологія 3D-друку. Контроль якості мікроголкових систем включає органолептичний контроль мікроголкового каркасу та проведення випробувань, характерних для трансдермальних пластирів.

СОЦІАЛЬНІ ТА ФАРМАЦЕВТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ У СПОРТІ. ПОВІДОМЛЕННЯ 2. АНАЛІЗ ПЕРЕЛІКІВ ЗАБОРОНЕНИХ ВАДА РЕЧОВИН 2020 Р. ТА 2025 Р.

Катерина Іванівна Дорикевич, Вероніка Володимирівна Солтівська — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Наше порівняльне дослідження стосувалося Списків заборонених ВАДА речовин (далі – Список) 2020 р. та 2025 р. Установлено, що найбільшими за кількістю речовин є групи S1 та S6 (70 і 73 речовини відповідно у Списку 2020 р.; 79 і 81 – 2025 р.), найменшою – S4 (4 речовини без змін на 5 років); найбільше абсолютне поповнення за кількістю речовин, включених за 5 років, є в групах: S1, S6 та S2 (за період 2021–2025 рр. включено 9, 8 та 7 нових речовин відповідно), а найбільше відносне поповнення груп у кількісному вираженні (приріст у% за 2021–2025 рр. порівняно до загальної кількості речовин у Списку 2020 р.) характерне для групи S9 (45,5%); лише по одній речовині було додано до груп S7 та P1 (8,3% та 5,3% приросту відповідно).Наступним етапом дослідження був аналіз Списку 2025 р. щодо наявності в ньому лікарських засобів. Установлено, що до групи S1 за міжнародними непатентованими назвами включено 4 лікарські засоби (местеролон, тестостерон, тиболон і дарбепоетин), S2 – 6 (роксадустат, хоріонічний гонадотропін, гозерелін, лейпрорелін, трипторелін і ксенон); S3 – 8 (фенотерол, формотерол, індакатерол, олодатерол, сальбутамол, сальметерол, тербуталін і вілатерол), S4 – 10 (анастролон, екземестан, летрозол, фулвестрант, тамоксифен, тореміфен, мельдоній, триметазидин, кломіфен та інсулін), S5 – 16 (хлорталідон, фуросемід, індапамід, спіронолактон, гідрохлортіазид, торасемід, ацетазоламід, дорзоламід, бринзоламід, альбумін, декстран, манітол, ефедрин, псевдоефедрин, дезмопресин, дроспіренон), S6 – 4 (епінефрин, метилфенідат, нікетамід і селегілін), S7 – 6 (фентаніл, морфін, оксикодон, трамадол, метадон і бупренорфін), S9 – 10 (дексаметазон, гідрокортизон, метилпреднізолон, преднізолон, преднізон, беклометазон, мометазон, будесонід, бетаметазон і флутиказон), P1 – 10 (атенолол, бетаксолол, бісопролол, карведилол, есмолол, метопролол, небіволол, пропранолол, соталол і тимолол).Ми також провели аналіз указаних лікарських засобів щодо їх розподілу за фармакотерапевтичними групами відповідно до першого і другого рівнів АТХ-класифікації, фармакологічних ефектів та наявності препаратів на фармацевтичному ринку України.

ДОСЛІДЖЕННЯ КІЛЬКІСНОГО ВМІСТУ ОСНОВНИХ ГРУП БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН У КОМБІНОВАНИХ ФІТОКОМПЛЕКСАХ НА ОСНОВІ VITEX AGNUS CASTUS

Дмитро Віталійович Литкін, Ілля Миколайович Подольський — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Мета роботи – порівняльне дослідження кількісного вмісту основних груп біологічно активних речовин у фітокомплексах різних виробників, що представлені на вітчизняному фармацевтичному ринку, на основі Прутняку звичайного для нормалізації функціонального стану репродуктивних органів у жінок.Для дослідження були вибрані рослинні засоби різних виробників, що представлені на фармацевтичному ринку України, а саме: капсули Нормоменс (Prakruti Products Pvt Ltd, Індія), таблетки Мастодинон (Bionorica SE, Німеччина), капсули Феміменс (Ananta Medicare Ltd, Індія) та капсули Циклотайм (ТОВ «Нутрімед», Україна).Кількісне визначення основних груп біологічно активних речовин виконували методом УФ-спектрофотометрії на спектрофотометрі LABAnalyt SP-V1000 (Китай). У досліджуваних фітокомплексах визначали суму іридоїдних глікозидів (у перерахунку на аукубін), суму фенольних сполук (у перерахунку на галову кислоту), суму флавоноїдів (у перерахунку на рутин) та суму гідроксикоричних кислот (у перерахунку на хлорогенову кислоту).Фітокомплекс Мастодинон містив усі досліджувані класи БАР у слідових кількостях. Порівняльний аналіз сумарного вмісту іридоїдних глікозидів в одній дозі засобу показав, що Нормоменс містить на 27% більше іридоїдів за Циклотайм та у понад 1,5 раза більше порівняно з Феміменсом. За сумою фенольних сполук показники Нормоменсу та Циклотайму були майже на одному рівні, проте обидва перевершували Феміменс. Циклотайм містив найбільшу кількість флавоноїдів – майже на 15% більше за Нормоменс та майже на 27% порівняно з Феміменсом. За сумою гідроксикоричних кислот Циклотайм також перевершував інші об’єкти: на 19% – Феміменс та на 29% – Нормоменс. Під час аналізу одержаних результатів необхідно враховувати, що для цієї групи фітокомплексів з урахуванням показань до застосування найбільш пріоритетним класом БАР є іридоїди.Ураховуючи кількісний уміст сумарних комплексів БАР (особливо іридоїдів), саме Нормоменс в розрахунку на одну дозу рослинного засобу здатний забезпечити вищий рівень надходження активних компонентів, відповідальних за біологічну дію, порівняно з Циклотаймом, Феміменсом та Мастодиноном.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРИЗНАЧЕНЬ ТА ВІДПУСКУ ЛІКІВ ЗА ЕЛЕКТРОННИМИ РЕЦЕПТАМИ ДЛЯ ПАЦІЄНТІВ З ПСИХІЧНИМИ РОЗЛАДАМИ

Алла Семенівна Немченко, Анна Василівна Ляденко — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Дослідження присвячене аналізу структури лікарських призначень та відпуску ліків за електронними рецептами для пацієнтів із психічними розладами в рамках програми державних гарантій медичного обслуговування населення (далі – програма медичних гарантій), зокрема програми реімбурсації. Під час дослідження було встановлено, що загальна кількість лікарів за спеціальностями, які можуть виписувати рецепти за програмою реімбурсації, у період 2021–2024 років становила від 34 695 до 37 325 надавачів, кількість створених електронних рецептів у 2024 році налічувала 362 355 записів, частка погашених аптечними закладами рецептів – 89,9% від загальної кількості виписаних рецептів. Кількість лікарів, які надають спеціалізовану медичну допомогу, є значно меншою, тому потреба в залученні надавачів первинної медичної допомоги є пріоритетним завдання для забезпечення доступу пацієнтів до отримання такої допомоги.Також було проведено аналіз виписаних рецептів за трьома напрямами фінансування з розподілом за регіонами, а саме за програмою медичних гарантій, обсягом коштів пацієнтів і видатків з місцевого бюджету. Водночас детальний аналіз груп міжнародних непатентованих назв (МНН) щодо лікарських засобів (ЛЗ) дозволяє відстежити структуру виписування рецептів для кожної групи станів (нозологій) пацієнтів із психічними розладами (ПР). Результати проведеного аналізу свідчить про важливість розширення програми медичних гарантій для пацієнтів із психічними розладами. Згідно з результатами порівняльного аналізу виписаних і погашених електронних рецептів з розподілом за регіонами, спостерігається тенденція до суттєвого зменшення погашених рецептів на препарати, які пацієнти купують власним коштом, що свідчить про зростання витрат з кишень громадян, а також необхідність проведення моніторингу й оцінювання ефективності роботи програми реімбурсації для підвищення доступності лікарських засобів для пацієнтів.

ТОВАРОЗНАВЧИЙ ТА СПОЖИВЧИЙ КОМПЛАЄНС-АНАЛІЗ ВИБІЛЮВАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ ДОГЛЯДУ ЗА ПОРОЖНИНОЮ РОТА НА ФАРМАЦЕВТИЧНОМУ РИНКУ УКРАЇНИ

Олена Покотило, Лілія Будняк, Петро Гасюк, Анастасія Дуб, Оксана Барна — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Підтримання гігієни порожнини рота й естетики зубів стало невід’ємним складником сучасного самодогляду, що зумовлює зростання попиту на ефективні та безпечні засоби для вибілювання зубів. Вибілювальні зубні пасти, як найбільш доступні та широковживані продукти, посідають провідне місце на ринку засобів догляду за порожниною рота. Метою нашого дослідження було проведення товарознавчого та комплаєнс-аналізу вибілювальних засобів для догляду за порожниною рота (переважно зубних паст), представлених на українському ринку. Структурне оцінювання асортименту – зокрема його ширини та глибини – здійснено на основі даних платформи Tabletki. ua та провідних онлайн-ритейлерів засобів гігієни та краси. Для оцінювання наявності та різноманітності вибілювальних засобів були розраховані коефіцієнти ширини та глибини асортименту, а для аналізу рівня зацікавленості споживачів у різних вікових групах – коефіцієнт споживчої активності.Результати дослідження показали, що вибілювальні зубні пасти становлять 35% від загального асортименту зубних паст для дорослих, водночас найбільший коефіцієнт ширини асортименту зафіксовано в мас-маркет-сегменті (54%). Друге місце посів професійний сегмент із показником 31,5%, що свідчить про високий інтерес споживачів до ефективних засобів. Глибина асортименту значно варіювала між брендами: White Glo продемонстрував повну спеціалізацію (100%), тоді як Parodontax – мінімальний фокус на вибілюванні (8%).Найвищий коефіцієнт споживчої активності (0,53) спостерігався серед осіб віком до 25 років, що відображає їхню орієнтацію на естетику та вплив соціальних мереж. Натомість у старших вікових групах переважає більш обережна поведінка, орієнтована на безпечність продуктів та їхню придатність для чутливих зубів.Отже, вибілювальні засоби для догляду за порожниною рота займають помітну нішу на українському ринку, що характеризується чіткою диференціацією у стратегіях брендів і споживчих перевагах. Отримані дані можуть бути корисними для виробників, фармацевтів і маркетологів для оптимізації товарного портфеля та розроблення цільових маркетингових стратегій для різних сегментів споживачів.

РОЗШИРЕННЯ РОЛЕЙ ТА ФУНКЦІЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ВНАСЛІДОК ПАНДЕМІЇ КОРОНАВІРУСНОЇ ХВОРОБИ (COVID-19) В УКРАЇНІ

Олександр Миколайович Семенов, Ольга Миколаївна Заліська — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Коронавірусна хвороба (COVID-19) – важке мультисистемне вірусне захворювання з великою кількістю симптомів і ймовірністю виникнення важких ускладнень, які значно погіршують якість життя пацієнтів.У 2020 році COVID-19 була проголошена пандемією з уведенням значних карантинних обмежень для громадян багатьох країн. І хоча у травні 2023 року Всесвітня організація охорони здоров’я припинила дію пандемічних заходів, за хворобою зберігається статус небезпечного та соціально значущого захворювання.Під час пандемії COVID-19 аптеки стали одним із ключових об’єктів з надання первинної медико-фармацевтичної і профілактичної допомоги населенню за кількістю консультацій відвідувачів аптек і фармацевтичної допомоги хворим із неускладненими формами COVID-19, що спричинило виникнення нових і розширення існуючих функцій у професійній діяльності фармацевтів аптек та клінічних фармацевтів, зменшило навантаження на медичних працівників у системі охорони здоров’я країни.COVID-19, як нове маловивчене захворювання, та велика кількість хворих на початку пандемії спричинили значне навантаження на фармацевтів аптек і клінічних фармацевтів, що значно збільшила обсяг їхніх компетентностей та зумовило появу нових професійних обов’язків.Під час пандемії COVID-19 професійні обов’язки фармацевтів аптеки та клінічних фармацевтів змінювались відповідно до епідеміологічної ситуації в регіоні, щільності навантаження хворих на лікувальний заклад чи аптеку, та вдосконалення методів лікування, профілактичних заходів і реабілітації після перенесеного захворювання.Висновки. Роль як фармацевтів аптек, так і клінічних фармацевтів у наданні допомоги хворим із COVID-19 багатогранна й складається не лише із забезпечення пацієнтів лікарськими засобами, медичними виробами та вироблення у хворих прихильності до лікування, але й в інформуванні медичних працівників щодо інноваційних лікарських засобів для лікування COVID-19, можливих негативних наслідків фармакотерапії, небажаних взаємодій між ліками та виникнення поліпрагмазії.

УПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ОТРИМАННЯ АФІ ВАЛІДОЛ НА АЛЬТЕРНАТИВНУ ВИРОБНИЧУ ДІЛЬНИЦЮ ШЛЯХОМ ВНУТРІШНЬОГО ТРАНСФЕРУ В РАМКАХ РОЗШИРЕННЯ ПОТУЖНОСТЕЙ АТ «ФАРМАК»

Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Акціонерне товариство «Фармак» натепер є лідером не тільки з виробництва готових лікарських засобів в Україні, а й із промислового випуску активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ). Продуктовий портфель Акціонерного товариства «Фармак» налічує 33 активні фармацевтичні інгредієнти власного виробництва, з яких 22 субстанції – це синтетичні активні фармацевтичні інгредієнти повного циклу виробництва.Лікарські засоби (ЛЗ) на основі Валідолу (ментолу ізовалеріат) є добре перевіреними, часто застосовується як заспокійливі засоби й рекомендуються як антиангінальні засоби.Натепер фармацевтичний ринок України представлений 3-ма лікарськими формами у 5-х виробників із вмістом Валідолу. Оскільки нині виробників даної субстанції замало, то розширення її випуску є перспективним.Тому мета нашої роботи полягає у проведенні аналізу та систематизації сучасних підходів до трансферу технологій виробництва субстанцій, що вже є на ринку, з однієї виробничої дільниці на іншу. Застосування визначених підходів у впровадженні технології отримання активного фармацевтичного інгредієнта Валідол на альтернативну виробничу дільницю в рамках розширення потужностей Акціонерного товариства «Фармак».Об’єктом дослідження стало перенесення технології активного фармацевтичного інгредієнта Валідол з однієї виробничої дільниці на іншу в рамках потужностей Акціонерного товариства «Фармак». Технологія була успішно відтворена на двох дільницях – передавальній і приймальній. На передавальній дільниці напрацювання проходило за затвердженими технологічними інструкціями (ТІ), для приймальної дільниці було розроблено нові технологічні інструкції шляхом адаптації технологічних параметрів до обраного обладнання приймальної дільниці, визначених критичних параметрів технологічного обладнання та технологічного процесу. Параметри технологічного процесу, установлені під час трансферу, мають більший економічний ефект після напрацювання активного фармацевтичного інгредієнта Валідол саме на приймальній дільниці. Відтворена на іншій виробничій дільниці технологія отримання субстанції Валідол здатна забезпечити отримання продукту належної якості, відповідно до визначеного цільового профілю якості субстанції, без використання стадії репроцесінгу.

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ТРАНСФЕРУ ТА МАСШТАБУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА ЛІКАРСЬКОГО ПРЕПАРАТУ НА ОСНОВІ L-ОРНІТИНУ-L-АСПАРТАТУ

Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Трансфер технологій є частиною розроблення лікарських засобів. Опрацювання трансферу розроблення лікарських засобів у промислове виробництво передбачає масштабування технологічного процесу. Метою роботи було визначення факторів, які можуть вплинути на якість лікарського препарату на основі L-орнітину-L-аспартату під час трансферу та масштабування технологічного процесу у промислових умовах. Об’єктом дослідження був лікарський препарат L-орнітину-L-аспартат, концентрат для розчину для інфузій у концентрації 500 мг/мл, а також оцінювання ефективності процесів трансферу технологій на різних етапах, зокрема розроблення, передання та адаптації технологій до умов виробництва. Основними критеріями масштабування було використання обладнання з подібними принципами роботи, прогнозування можливих відхилень за масштабування технологічного процесу, визначення додаткових критичних параметрів процесу та контрольних точок, які були розроблені на етапі фармацевтичної розробки лікарського препарату в лабораторних умовах. На підставі отриманих результатів у процесі проведення фармацевтичного розроблення лікарського препарату у формі концентрату для розчину для інфузій на основі L-орнітину-L-аспартату проведено трансфер і масштабування технологічного процесу. Були визначені технологічні параметри та критичні точки контролю на всіх стадіях виробництва продукту та їхня відповідність даним, які були отримані у процесі розроблення препарату в лабораторних умовах. Результати контролю якості дослідно-промислових і промислових серій, які напрацьовані на промисловому обладнанні, відповідають очікуваним критеріям, результати контролю цих серій близькі один до одного, що вказує на те, що трансфер з лабораторних до промислових серій приводить до отримання продукту, який відповідає необхідним показникам якості.

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ БЕЗПЛІДДЯ ЗА УМОВИ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ МАЛОГО ТАЗУ

Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Запальні захворювання органів малого таза (ЗЗОМТ) становлять серйозну медико-соціальну проблему, оскільки займають одне з провідних місць серед причин жіночого безпліддя. Відомо, що у 10–30% жінок після перенесеного епізоду ЗЗОМТ формуються стійкі репродуктивні розлади, зумовлені ушкодженням маткових труб, розвитком спайкового процесу, хронічного ендометриту та змін мікробіоти ендометрія. Важливим патогенетичним чинником виступає хронічне запалення, що супроводжується активацією імунних клітин, порушенням процесів децидуалізації та імплантації ембріона, а також дисбалансом у системі цитокінів і факторів росту. Окреме значення має хламідійна інфекція, яка нерідко перебігає безсимптомно, але сприяє формуванню сальпінгіту, гідросальпінксу та синдрому salpingitis isthmica nodosa, що безпосередньо пов’язані з трубним безпліддям і підвищеним ризиком позаматкової вагітності. Сучасні дослідження також демонструють роль мікробіоти ендометрія у виникненні порушень імплантації та невиношуванні вагітності, що зумовлює актуальність вивчення хронічного ендометриту як ключової ланки патогенезу. У клінічній практиці актуальним залишається питання діагностики та своєчасного лікування ЗЗОМТ. Використання лапароскопії, гістероскопії, а також сучасних молекулярних методів ідентифікації збудників дає змогу підвищити точність діагностики. Водночас антибактеріальна терапія, комбіновані протизапальні стратегії та застосування допоміжних репродуктивних технологій (зокрема ЕКЗ) відкривають можливості для відновлення репродуктивного потенціалу. Таким чином, ЗЗОМТ мають тривалий і системний вплив на репродуктивне здоров’я жінок. Поглиблене вивчення патогенетичних механізмів, удосконалення діагностики та індивідуалізація терапії є ключем до профілактики безпліддя та підвищення ефективності лікування пацієнток із цією патологією.

ВІТАМІН D, ОЖИРІННЯ І ЗДОРОВ’Я КІСТОК У ДІТЕЙ: РОЛЬ МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ І MASLD

Наталя Гніда, Ігор Гнідой — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті представлено наративний огляд сучасної наукової літератури щодо складного взаємозв’язку між статусом вітаміну D, ожирінням і станом кісткової системи у дітей. Вітамін D відіграє ключову роль у підтриманні гомеостазу кальцію і фосфору, мінералізації кісток, а також регуляції процесів остеогенезу й резорбції кісткової тканини через вплив на остеобласти й остеокласти. Дефіцит цього важливого мікронутрієнта в дитячому віці може порушити нормальний розвиток скелету і спричинити рахіт, остеопенію та остеопороз.Висока поширеність дефіциту вітаміну D серед дітей пояснюється недостатнім впливом сонячного світла, незбалансованим харчуванням, малорухливим способом життя та метаболічними порушеннями.Окрему увагу приділено впливу ожиріння на обмін вітаміну D і здоров’я кісткової системи. Надлишкова маса тіла знижує біодоступність вітаміну D через його накопичення у жировій тканині, а також супроводжується хронічним низькоінтенсивним запаленням і метаболічною дезрегуляцією, які негативно впливають на структуру та функцію кісткової тканини. Сучасні дослідження доводять, що попри раніше існуючу думку про «захисну роль» ожиріння для кісток, вісцеральне ожиріння, особливо в поєднанні з метаболічним синдромом, може знижувати якість кісткової тканини та підвищувати ризик переломів. Розглянуто також роль метаболічно асоційованої стеатозної хвороби печінки (MASLD), що дедалі частіше діагностується у дітей із надмірною вагою. MASLD спричиняє порушення функціонування так званої «печінково-кісткової осі», що додатково поглиблює дисбаланс у кістковому ремоделюванні. Доведено, що дефіцит вітаміну D корелює з наявністю і тяжкістю MASLD, що свідчить про взаємозалежність цих станів. Автори підкреслюють перспективність застосування вітаміну D та змін способу життя (раціонального харчування, фізичної активності) як ефективних підходів до профілактики порушень кісткової системи у дітей з ожирінням та метаболічними розладами. Наголошено на необхідності подальших досліджень для глибшого розуміння взаємодії між вітаміном D, жировою тканиною, функцією печінки та розвитком кісткової тканини в дитячому віці.

ОСОБЛИВОСТІ ІМУНОГІСТОХІМІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ХРОНІЧНОГО ЕНДОМЕТРИТУ У ЖІНОК ІЗ ГІПЕРПЛАЗІЄЮ ЕНДОМЕТРІЮ БЕЗ АТИПІЇ

Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Хронічний ендометрит – це стійке запалення слизової оболонки тіла матки низької інтенсивності, що характеризується інфільтрацією строми ендометрія плазматичними клітинами. Довгий час хронічний ендометрит мало досліджувався і рідко розглядався в клінічній практиці, оскільки він або протікає безсимптомно, або проявляється без специфічних симптомів Сьогодні, незважаючи на те що вченими встановлено однозначно несприятливий вплив хронічного ендометриту на фертильність, обізнаність про це захворювання серед жіночого населення та навіть серед медичних працівників в Україні залишається на доволі низькому рівні. Метою нашого дослідження було визначення особливостей імуногістохімічної діагностики хронічного ендометриту у жінок із гіперплазією ендометрія без атипії. На основі результатів гістологічного дослідження було сформовано дві досліджувані групи: І – ендометрій фази проліферації (100 зразків) та ІІ – ендометрій з явищем гіперплазії без атипії (250 зразків). Для верифікації хронічного ендометриту ми застосовували «золотий стандарт» діагности- ки – імуногістохімічне дослідження зі специфічними антитілами анти-CD-138 (клон EP-201, Rabbit, Vitro, Master Dianostica, Sevilla, Spain) та анти-CD-56 (клон 123C3, Mouse, Vitro, Master Dianostica, Sevilla, Spain). Пацієнтки обох груп майже не розрізнялися за показником середнього віку (І – 31,99±0,59 року та ІІ – 33,63±0,37). Загальна частота виявлення хронічного ендометриту статистично не відрізняється в обох групах (56% та 58%), як і частота виявлення позитивної реакції обох маркерів одночасно (30% та 27,2%). Проте в групі з гіперплазією ендометрія вдвічі частіше фіксувалось ізольоване підвищення CD-138 (16% та 8%), що можна пояснити більш частим та раннім направленням на імуногістохімічне дослідження за наявності клінічних ознак гіперплазії.Загалом наявність чи відсутність гіперплазії ендометрія без атипії не впливає на частоту виявлення хронічного ендометриту.

ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМНОГО ЗАПАЛЕННЯ, ЙОГО ВПЛИВ НА ГЕМОСТАЗ, ФАРМАКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЙОГО МОДИФІКАЦІЇ ЗА ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ ІЗ ПОЄДНАННЯМ ІЗ СУПУТНІМ ГІПОТИРЕОЗОМ

Сергій Віталійович Кашул, Оксана Святославівна Хухліна — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

При хронічному обструктивному захворюванні легень (ХОЗЛ) активність системного запалення є таким самим важливим загальноклінічним параметром для подальшого прогнозу пацієнта, як і спірометричні показники, завдяки яким є можливою постановка діагнозу ХОЗЛ. Ця респіраторна патологія безпосередньо пов’язана із системним запаленням, що завдає шкоди всьому організму через збільшення кількості запальних клітин у циркулюючій крові, і спричинене цим посилене вироблення прозапальних цитокінів, а також через погіршення реологічних властивостей крові у вигляді гіперфібриногенемії та зниження сумарної, зокрема ферментативної, фібринолітичної активності, що в результаті пошкоджує різні тканини та органи і в кінцевому підсумку призводить до посиленої ендогенної інтоксикації. Тож цілком закономірною є наявність при ХОЗЛ коморбідності з численними нозологіями, зокрема супутнього гіпотиреозу, поширеність якого у хворих на ХОЗЛ є вищою за загальнопопуляційну. Метою нашого дослідження було порівняння показників абсолютної кількості клітин запалення, а саме лейкоцтів, зокрема нейтрофілів та лімфоцитів, разом із цим – тромбоцитів та розрахованого на їх основі індексу системного запалення, рівнів гострофазового білка церулоплазміну та фібриногену, сумарної та ферментативної фібринолітичної активності крові, та маркерів ендогенної інтоксикації – концентрацій молекул середньої маси у хворих на ХОЗЛ та його поєднання із супутнім гіпотиреозом, а також їх динаміку впродовж десяти діб як базисного лікування, так і приєднання до нього аторвастатину та кверцетину. Також ми зробили спробу з’ясувати шляхи впливу гіпотиреозу та згаданих лікарських препаратів на системне запалення і на порушення згортання крові та ендогенні інтоксикації разом із ним. Було залучено 110 учасників, у тому числі 30 осіб контрольної групи та 80 пацієнтів із ХОЗЛ, з яких у 30 був супутній гіпотиреоз. Порівняно з пацієнтами із ХОЗЛ без супутнього гіпотиреозу в коморбідних пацієнтів спостерігалися достовірно нижчі кількості лейкоцитів та нейтрофілів, вищі рівні тромбоцитів, рівні фібриногену та молекул середньої маси, а також нижча сумарна та ферментативна фібринолітична активність. Упродовж десяти днів додаткового лікування аторвастатином і кверцетином у пацієнтів із ХОЗЛ незалежно від наявності супутнього гіпотиреозу достовірно знизилися кількість лейкоцитів і нейтрофілів зокрема, а також тромбоцитів, індекс системного запалення, рівні церулоплазміну, фібриногену та молекул середньої маси та значущо підвищилася ферментативна фібринолітична активність. Базисна терапія з доповненням суттєво підвищила і спірометричні показники – форсовану життєву ємність легень та об’єм форсованого видиху за першу секунду – порівняно з базисною терапією без доповнення. Це вказує на обтяження системного запалення гіпотиреозом, а також пригнічення його аторвастатином і кверцетином. Для кращого з’ясування фармакотерапевтичного впливу цих препаратів необхідні триваліші дослідження з охопленням більшої кількості пацієнтів.

МОРФОЛОГІЧНІ ТА МОРФОМЕТРИЧНІ ЗМІНИ ТОНКОЇ КИШКИ ЩУРІВ В УРГЕНТНІЙ АБДОМІНАЛЬНІЙ ХІРУРГІЇ

Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Під час визначення ПОЛ і показників антиоксидантного захисту в інтактних тварин і у тварин після лапаротомії встановлено, що вміст дієнових кон’югат у прооперованих тварин збільшився на 10,46%, а вміст малонового діальдегіду – на 36,80%. Відзначали зменшення активності супероксиддисмутази на 15,44%, активності каталази – на 12,90%, умісту SH-груп – на 5,66%. У групі тварин зі змодельованою гострою непрохідністю тонкої кишки (ГНТК) відзначали активацію процесів ліпопероксидації за зростання вмісту дієнових кон’югат та малонового діальдегіду (на 39,87% та 87,54% відповідно); також спостерігали пригнічення антиоксидантної системи захисту, що проявлялося зменшенням активності супероксиддисмутази на 39,19%, активності каталази – на 35,48% та вмісту SH-груп – на 24,09%.Результати дослідження біоенергетичного стану ТК за вмістом АТФ показало, що в умовах експериментальної непрохідності відбувається значне зниження рівня АТФ на першу добу порівняно з контролем (на 57,89%, р˂0,05), а в тварин після лапаротомії – на 26,02%.Під час вивчення регіонального локального кровообігу в стінці тонкої кишки білих щурів при експериментальній кишковій непрохідності встановлено, що цей показник був знижений майже в 1,5 рази (р˂0,05) порівняно з відповідним показником у щурів після лапаротомії і становив (37,50±1,12) мл/хв 100 г тканини, що пов’язано з морфологічними і морфометричними змінами у досліджуваному органі.Уміст Са²+ у гладких м׳язових клітинах кишки тварин з експериментальною непрохідністю на 3-ю добу досліду становив (7,27±0,90) нмоль/мгтк, а у інтактних тварин – (9,78±0,60) нмоль/мгтк, що в 1,35 рази менше (р˂0,05). Таке зменшення негативно впливало на процеси збудження та скорочення гладких міоцитів тонкої кишки (ТК).На основі отриманих в експерименті даних щодо морфофункціональних порушень розкрито нові закономірності патогенезу функціональної непрохідності тонкої кишки до та після операції: дефіцит іонів кальцію, енергетичне голодув ання з вираженим оксидативним стресом, нестабільність локальної імунної резистентності, дефіцит мікроциркуляторного русла та порушення структурної організації на субклітинному, клітинному та тканинному рівнях.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ РАДІОЛОГІЧНИХ ТА ПАТОГІСТОЛОГІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ДОБРОЯКІСНИХ ТА ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИН ГРУДНОЇ ЗАЛОЗИ

Руслана Юріївна Лахтарина, Роман Андрійович Москаленко — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Пухлини грудної залози є актуальною проблемою сучасної медицини, що зумовлено їх значною поширеністю та клінічною гетерогенністю. Точна диференціація доброякісних та злоякісних новоутворень є критично важливою для своєчасного та ефективного лікування. Незважаючи на прогрес у візуалізаційних та морфологічних методах, інтеграція даних цих досліджень залишається основою високоточної діагностики.Мета. Порівняти радіологічні (на основі цифрової мамографії з використанням класифікацій BI-RADS та ACR) та патогістологічні критерії доброякісних і злоякісних пухлин грудної залози з метою визначення діагностичних маркерів, що підвищують точність їх диференціації та оцінки діагностичних можливостей.Матеріали та методи. Дослідження включало ретроспективний аналіз 145 цифрових мамограм (115 доброякісних, 30 злоякісних) та відповідних гістологічних зразків, отриманих після біопсії або оперативного втручання. Мамографічні зображення оцінювали згідно з класифікаціями BI-RADS та ACR. Патогістологічне дослідження проводили за стандартною методикою з верифікацією гістологічного типу та ступеня інвазивності відповідно до WHO Classification of Breast Tumours, 5th ed.Результати. Аналіз розподілу за BI-RADS показав, що найбільшу частку становили категорії BI-RADS 2 (24,1%) та BI-RADS 6 (20,7%). За класифікацією ACR переважали типи B (53,7%) та A (28,9%). Виявлено кореляцію між підвищеною щільністю за ACR (особливо C та D) та зростанням частоти виявлення BI-RADS 4–6, що свідчить про ускладнення візуалізації патологій у щільній тканині. Радіологічно доброякісні пухлини часто характеризувалися чіткими, рівними контурами та правильною формою з макрокальцифікатами (типу «попкорн»), тоді як злоякісні – нечіткими, нерівними, спікулоподібними контурами, неправильною формою, високою щільністю та аморфними мікрокальцифікатами.Висновки. Комплексне використання цифрової мамографії та патогістологічного дослідження значно підвищує точність диференційної діагностики злоякісних пухлин грудної залози. Визначені радіологічні та гістологічні маркери, такі як характер контурів, форма, щільність та тип кальцифікатів, є ключовими для їх розрізнення.Система BI-RADS у поєднанні з оцінкою щільності за ACR відіграє вирішальну роль у стратифікації ризику та виборі подальшої тактики ведення пацієнтів.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА COVID-19

Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Пандемія COVID-19 спричинила значні зміни у психоемоційному стані людей, зокрема пацієнтів, медичних працівників та ширшої громадськості. Дослідження показують, що перебіг хвороби супроводжується не лише фізичними симптомами, а й сильним психоемоційним навантаженням: страхом за життя, невизначеністю щодо майбутнього, ізоляцією та соціальною стигмою. Виявлено, що психоемоційні реакції пацієнтів залежать від віку, статі, стадії захворювання та індивідуальних характеристик особистості. Старші люди з хронічними хворобами відчувають більшу тривожність, жінки більш відкрито висловлюють емоції, тоді як чоловіки частіше пригнічують почуття та можуть проявляти агресію. У статті узагальнено ефективність психосоціальних утручань, зокрема онлайн-психологічної підтримки, групових інтервенцій, психоосвітніх заходів та когнітивно-поведінкової терапії. Показано, що такі інтервенції знижують рівень тривожності, депресії та психологічного дистресу, сприяють формуванню внутрішньої стійкості та розвитку навичок подолання стресу. Особливу увагу приділено підходу, який базується на розвитку сильних боків особистості та формуванні ресурсного мислення, що допомагає пацієнтам адаптуватися до стресових ситуацій без розвитку психопатології. Важливими чинниками підтримки психічного здоров’я є соціальна підтримка з боку родини, громади та медичних працівників, а також культурні та релігійні ресурси. Розглянуто міжнародні практики організації психологічної допомоги, включаючи створення мультидисциплінарних команд у стаціонарах, надання онлайн-консультацій та інформаційних матеріалів для населення. Додатково висвітлено проблеми соціальної стигми та необхідність її подолання через комунікацію та освіту. Зроблено висновок, що системний підхід до психосоціальної підтримки пацієнтів із COVID-19 включає розвиток резилієнтності, використання онлайн-інтервенцій, активне залучення пацієнта до процесу самопідтримки та інтеграцію психотерапевтичних методик, зокрема арттерапії. Такі підходи є необхідними для забезпечення психічного благополуччя, адаптації до «нової норми» та повного відновлення пацієнтів після пандемії.

СТВОРЕННЯ ЄДИНОЇ ГЛОБАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕДИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Сергій Олійник, Василь Гуменюк, Анна Рибачук, Петро Олійник, Богдан Громовик — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Планування і проведення медичних досліджень потребують інформації про результати, отримані в рамках інших дослідницьких проєктів. Пошук інформації з конкретної запланованої теми медичного дослідження потребує значної кількості часу і є причиною уповільнення доступу до нових, більш ефективних лікарських засобів і методів лікування. Існуюча система інформаційного забезпечення медичних досліджень за допомогою друкованих і електронних медичних наукових журналів у ХХI столітті втрачає свою оперативність і ефективність. До основних причин зниження оперативності й ефективності сучасної системи розповсюдження медичної наукової інформації належать: велика кількість наукових журналів; низькі тиражі окремих журналів; тривалий час на публікацію результатів досліджень; висока вартість публікації наукової статті; висока вартість передплати журналів; значна кількість псевдонаукових журналів, які публікують статті без рецензування та редагування з метою стягнення плати за так звану обробку статей. Дослідження базувалася на 46 публікаціях, отриманих з електронних баз даних пошуку, як-от Google Scholar і PubMed, і посиланнях, що містяться в цих статтях.Застосовані методи інформаційного пошуку, систематизації, контент-аналізу, порівняння та узагальнення.У результаті проведених досліджень опрацьовано концепцію єдиної всесвітньої системи інформаційного забезпечення медичних досліджень на рівні Всесвітньої організації охорони здоров’я. На основі узагальнення наукових публікацій з’ясовано сутність видів медичних досліджень, джерел інформації про їхні результати, зокрема наукових журналів та пошукових баз даних. Зважаючи на те, що політика та практика підтримки здоров’я в усьому світі мають ґрунтуватися на найкращих наукових знаннях, що підтверджені результатами медичних досліджень, запропоновано створити під егідою Всесвітньої організації охорони здоров’я єдину всесвітню систему інформаційного забезпечення медичних досліджень для користування на безоплатних засадах.

ВИПАДОК ГОСТРОГО ГЕПАТИТУ А В ПОДРУЖНЬОЇ ПАРИ

Василь Сорохан, Маргарита Андрущак, Людмила Гончарук — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

За даними Міністерства охорони здоров’я, з початку 2025 року зареєстровано понад 320 випадків гепатиту А. Цей показник на 100% більше, ніж за аналогічний період 2024 року.З початком повномасштабного вторгнення в Україну зросли ризики поширення інфекційних захворювань. Епідемічна ситуація нині нестабільна через внутрішнє переміщення, скупчення людей у необладнаних бомбосховищах і підвалах, руйнування будівель, масові поховання, порушення роботи важливих стратегічних об’єктів.В інфекційному відділенні міста Чернівців був зафіксований випадок гострого вірусного гепатиту А в подружньої пари, які є внутрішньо переміщеними особами.Даний клінічний випадок є досить рідкісним, адже вірусним гепатитом А майже не хворіють люди після 40 років. Також він привертає увагу тим, що є сімейним. Після госпіталізації чоловіка захворіла дружина через 13 днів, а через 21 день їхній старший син, якому було на момент госпіталізації 14 років. Ми також звернули увагу на те, що молодший син, якому 6 років, не захворів або легко переніс вірусний гепатит А, що характерно для вірусного гепатиту А в цьому віці. Україна – країна середньої ендемічності. Це означає, що більшість людей стикається з вірусом гепатиту А в дитинстві. Але в дітей він зазвичай не доходить до жовтяниці. Лише менше 10% пацієнтів віком до шести років хворіють на гепатит А. Вірус гепатиту А (ВГА) є основною причиною гострого вірусного гепатиту в усьому світі й передається переважно через прямий контакт з інфікованою людиною або через уживання забрудненої води чи їжі. Вірус особливо поширений у країнах з низьким рівнем доходу, з поганими санітарними та соціально-демографічними умовами. Навіть розвинені країни схильні до спалахів, оскільки глобалізація та збільшення кількості подорожей сприяють поширенню вірусу.

ПОКАЗНИКИ ПЕРВИННОГО ВИЯВЛЕННЯ, СТАДІЙНОСТІ ТА ДИСПАНСЕРНОГО ОБЛІКУ РАКУ ШИЙКИ МАТКИ В УКРАЇНІ (2014–2023 РОКИ): ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИЙ ТА РЕГІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Петро Юрійович Токар — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Рак шийки матки (РШМ) залишається однією із провідних онкологічних проблем жіночої репродуктивної системи в Україні та світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, ця патологія посідає одне з перших місць за частотою захворюваності та смертності серед жінок репродуктивного віку. Водночас рак шийки матки є унікальним прикладом онкопатології, профілактика якої, зокрема шляхом упровадження скринінгових програм, дозволяє ефективно знижувати рівень захворюваності та покращувати прогноз для пацієнток. Проте в Україні, незважаючи на наявність державних програм, показники раннього виявлення раку шийки матки залишаються занизькими, що значною мірою впливає на високий відсоток пізніх стадій захворювання та, відповідно, на рівень смертності. Аналіз даних Центру медичної статистики Міністерства охорони здоров’я України за останнє десятиліття свідчить про зниження загальної кількості вперше виявлених випадків раку шийки матки, однак відсоток випадків із пізніми стадіями (III–IV) стабільно високий. Це вказує на наявність суттєвих проблем у системі первинної діагностики та диспансерного нагляду, а також на недостатню охопленість населення профілактичними оглядами. Окрім того, регіональні особливості захворюваності й ефективності скринінгу свідчать про нерівномірний доступ до медичної допомоги в різних частинах країни.У сучасних умовах реформування системи охорони здоров’я, а також у контексті соціально-політичної нестабільності, оцінювання епідеміологічних показників раку шийки матки й стану диспансерного обліку набуває особливої актуальності. Метою дослідження є комплексний аналіз динаміки первинного виявлення, стадійності та диспансеризації пацієнток із раком шийки матки в Україні за період 2014–2023 років з урахуванням регіональних відмінностей. Результати дослідження мають сприяти оптимізації стратегій скринінгу та диспансерного нагляду, що є необхідними для підвищення ефективності боротьби із цим небезпечним захворюванням.

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ ОСВІТНІХ КОМПОНЕНТІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Наталія Ігорівна Гіренко, Дмитро Павлович Крамаренко, Віктор Васильович Бурдун — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджується актуальна проблема використання інноваційних методів навчання під час викладання освітніх компонентів професійної підготовки в умовах цифрової трансформації вищої освіти. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку освітніх технологій та їхній вплив на методику викладання у закладах вищої освіти професійного спрямування. Розглянуто концептуальні основи цифрової трансформації освіти, включаючи розмежування понять цифровізації, використання цифрових технологій та власне цифрової трансформації. Приділено увагу аналізу п’яти провідних тенденцій цифрової трансформації в освіті: персоналізованого навчання відповідно до потреб студентів, забезпечення доступності освітніх ресурсів, використання Інтернету речей для створення розумних навчальних середовищ, забезпечення безпеки онлайн-навчання та вирішення фінансових викликів упровадження цифрових технологій. Досліджено відповідність форм онлайн-навчання та комбінованого навчання сучасним тенденціям цифрової трансформації. Проаналізовано переваги та недоліки кожної з форм навчання, обґрунтовано доцільність використання комбінованого навчання як оптимального способу поєднання переваг традиційного очного навчання з можливостями цифрових технологій. Розглянуто проблеми, з якими стикаються здобувачі вищої освіти під час онлайн-навчання, та запропоновано шляхи їх вирішення. Систематизовано сучасні інноваційні методи навчання освітніх компонентів професійної підготовки, включаючи ігрові методи навчання, активне навчання з використанням віртуальної взаємодії на хмарних платформах, адаптивне навчання, методи навчання з підтримкою штучного інтелекту, аналіз навчального процесу за допомогою спеціальних інструментів, навчання за допомогою аудіовізуальних засобів, використання технологій блокчейн, віртуальної та доповненої реальності, великих даних та віртуальних асистентів. Результати дослідження мають практичне значення для керівників та викладачів закладів вищої освіти, які прагнуть модернізувати освітній процес відповідно до вимог сучасного ринку праці та забезпечити високу якість підготовки фахівців у галузі професійної освіти.

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ БЕЗПЕЧНОГО ТА ДОБРОЧЕСНОГО ОСВІТНЬОГО ТА НАУКОВОГО СЕРЕДОВИЩА ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ'Я

Микола Петрович Дейкун, Олександр Васильович Лукаш, Ольга Борисівна Мехед — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено методологічним аспектам формування безпечного та доброчесного освітнього і наукового середовища у процесі підготовки фахівців із громадського здоров’я. Обґрунтовано актуальність дослідження в умовах стрімкої цифровізації освіти, глобальних викликів та зростаючої ролі інноваційних технологій у сфері охорони здоров’я. Наголошено, що сучасна медична освіта повинна забезпечувати не лише фахові знання та практичні навички, а й виховувати у студентів критичне мислення, дослідницьку компетентність та усвідомлене ставлення до принципів академічної доброчесності. Особливу увагу приділено необхідності створення безпечного освітнього середовища, заснованого на довірі, прозорості, етичних нормах та взаємоповазі, що визначає якість професійної підготовки та ефективність наукових досліджень. У статті представлено результати комплексно-аналітичного дослідження, проведеного на базі освітньої програми «Громадське здоров’я» Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. За допомогою анкетування студентів та випускників вивчено їхнє ставлення до принципів академічної доброчесності, рівень задоволеності умовами освітнього та наукового середовища, а також наявні труднощі й потреби. Кількісні дані було опрацьовано методами описової статистики, а якісні – шляхом контент-аналізу відкритих відповідей респондентів. Результати дослідження засвідчили, що більшість студентів визнає важливість академічної доброчесності, однак лише частина з них уважає, що принципи повною мірою реалізуються у їхньому навчанні. Водночас випускники підкреслили значущість набутих під час навчання знань та навичок у сфері етики, критичного аналізу та наукової комунікації, але вказали на брак компетентностей з управління проєктами та роботи з великими масивами даних. Виявлено потребу в посиленні наставницької підтримки з боку викладачів, розширенні практичного складника та формуванні цілісної методологічної моделі доброчесного середовища. Автори доводять, що впровадження методологічних засад формування безпечного та доброчесного освітнього і наукового простору сприяє досягненню ключових програмних результатів навчання (зокрема, критичної оцінки досліджень, презентування власних результатів, визначення перспективних наукових напрямів) та спеціальних компетентностей (етичні принципи досліджень, ефективна наукова комунікація). Зроблено висновок, що подальший розвиток освітніх програм у галузі громадського здоров’я має ґрунтуватися на інтеграції інноваційних методів навчання з механізмами забезпечення академічної доброчесності, розвитку наставництва та практичних навичок роботи з даними. Це дасть змогу формувати високопрофесійних і відповідальних фахівців, здатних відповідати сучасним викликам у сфері охорони здоров’я.

ХМАРНІ СЕРВІСИ ЯК ЗАСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СЕСТРИНСЬКОЇ СПРАВИ

Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Однією з прогресивних тенденцій в інформатизації освіти майбутніх бакалаврів сестринської справи, у рамках якої здійснюється професійна підготовка медичних працівників, є застосовування хмарних сервісів для планування та організації самостійної роботи здобувачів. Державний освітній стандарт третього покоління наголошує, що в результаті освоєння програми бакалаврату у випускників мають бути сформовані певні компетентності. Програма бакалаврату встановлює формування різних універсальних компетентностей, серед яких є такі, що спрямовані на розвиток навичок самостійної роботи здобувачів. Самостійну роботу майбутніх фахівців сестринської справи витлумачено як вид освітньої діяльності, яку виконує здобувач без прямої взаємодії з викладачем, а за допомогою спеціальних матеріалів, викладених на освітньому порталі закладу вищої медичної освіти. Актуальним засобом організації самостійної роботи майбутніх фахівців сестринської справи є використання хмарних сервісів. Суть хмарних технологій полягає у наданні користувачам віддаленого доступу до послуг, обчислювальних ресурсів та додатків (включаючи інфраструктуру та операційні системи) через Інтернет. Хмарні технології (хмарні обчислення Cloud Computing) – це новий сервіс, який передбачає віддалене використання засобів обробки та зберігання даних. За допомогою «хмарних» сервісів можна отримати доступ до інформаційних ресурсів будь-якого рівня та будь-якої потужності з поділом прав різних груп користувачів по відношенню до ресурсів, використовуючи лише підключення до Інтернету та веббраузера. До переліку хмарних сервісів для організації самостійної роботи майбутніх бакалаврів сестринської справи належать такі: Google Workspace for Education (Google Docs, Sheets, Slides, Drive, Forms) – для створення, зберігання та спільного редагування навчальних матеріалів; Microsoft 365 (OneDrive, Word Online, Excel Online, Teams) – для організації групової та індивідуальної роботи студентів; MoodleCloud – для створення онлайн-курсів, тестування та відстеження прогресу; Canva – для розроблення інфографіки, візуальних конспектів і презентацій з елементами медичної термінології; Padlet – як інтерактивну дошку для рефлексії, обміну ідеями та організації обговорень; Trello або Notion – для планування індивідуальних освітніх траєкторій і управління завданнями. Використання хмарних технологій в організації самостійної роботи майбутніх бакалаврів сестринської справи формує у студентів адекватне уявлення про професію, світ та функціонал сучасних інформаційних технологій у медицині й соціальній життєдіяльності та їх можливості для професійної освіти ХХI ст.

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ТА ІННОВАЦІЙНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ МОРФОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Наталія Михайлівна Димар, Світлана Миколаївна Чухрай — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено аналізу сучасних підходів до організації освітнього процесу з викладання дисципліни «Гістологія, цитологія та ембріологія» у закладах вищої медичної освіти, зокрема у підготовці майбутніх лікарів-стоматологів. Обґрунтовано, що досягнення високої результативності навчальної діяльності потребує системного добору засобів і методів навчання, спрямованих на активізацію пізнавальної активності студентів, розвиток клінічних та дослідницьких навичок і формування мотивації до безперервного професійного зростання. Проаналізовано наукові підходи до визначення поняття «засоби навчання» та підкреслено їхню роль у підвищенні ефективності засвоєння знань. Виявлено, що викладання морфологічних дисциплін переважно ґрунтується на традиційних методологічних підходах, що вимагає оновлення та урізноманітнення для підвищення зацікавленості студентів. У роботі детально розглянуто зміст і місце дисципліни у структурі підготовки майбутніх стоматологів, її інтеграційні зв’язки з іншими фундаментальними та клінічними предметами. Окреслено методичні засади компетентнісного підходу, що передбачає формування у здобувачів як загальних, так і фахових компетентностей. До загальних віднесено здатність до критичного мислення, аналізу, самонавчання, збереження здоров’я та екологічної свідомості; до фахових – уміння застосовувати знання у медичній практиці, проводити дослідження, дотримуватись етичних стандартів та впроваджувати інноваційні технології. Подано класифікацію педагогічних умов реалізації компетентнісного підходу на зовнішні (соціально-політичні, нормативно-правові, інформаційно-комунікаційні тощо) та інституційні (організаційно-методичні, психолого-педагогічні, кадрові тощо). Описано основні методи викладання дисципліни: словесні, наочні та практичні з акцентом на поєднання роботи з натуральними об’єктами та їх зображеннями, виконання мікроскопічних досліджень, вирішення ситуаційних клінічних завдань. Підкреслено важливість комплексного використання різнопланових дидактичних засобів, що сприяють кращому засвоєнню теоретичного матеріалу та розвитку практичних навичок. Розглянуто організацію самостійної роботи студентів, яка передбачає опрацювання навчальної та наукової літератури, підготовку до практичних занять, виконання тестових завдань і підготовку мультимедійних презентацій. Визначено, що інтеграція сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (Zoom, Moodle, LIKAR_ NMU) дає змогу забезпечити ефективність навчання як в аудиторному, так і в дистанційному або змішаному форматах, надаючи студентам доступ до навчальних матеріалів, автоматизованого тестування та додаткових ресурсів. Подано результати опитування 254 студентів першого курсу стоматологічного факультету, яке показало, що більшість респондентів надає перевагу поєднанню різних засобів навчання, зокрема відеоматеріалів, онлайн-ресурсів, атласів і мікроскопічних досліджень. Основними труднощами у вивченні дисципліни названо великий обсяг матеріалу, обмежений час на опрацювання тем, нестачу ілюстративних та відеоресурсів, а також проблеми з матеріально-технічним забезпеченням. Зроблено висновок, що підвищення ефективності викладання гістології, цитології та ембріології потребує цілеспрямованого впровадження інноваційних методів і засобів навчання, комплексного використання наочних, інтерактивних та дослідницьких підходів, а також створення умов для активізації пізнавальної діяльності студентів і розвитку їхньої готовності до професійної самореалізації.

ФАКТОРИ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті розглянуто феномен психологічного благополуччя науково-педагогічних працівників (НПП) як багатовимірне явище, що формується під впливом комплексу внутрішніх, зовнішніх та інтерактивних чинників. Професія НПП вимагає поєднання спеціалізованої експертизи, педагогічних і наукових компетентностей, а також емоційної залученості, що створює високі вимоги та зумовлює значне професійне навантаження, підвищений рівень стресу і ризик зниження самопочуття. У межах аналізу наголошується на відсутності єдиного визначення поняття «благополуччя», яке охоплює когнітивні, емоційні та поведінкові компоненти, проявляючись у суб’єктивному, досвідному й психологічному вимірах. Здійснено узагальнення теоретичних підходів, зокрема моделі PERMA та теорії вимог і ресурсів праці (JD-R), що пояснюють взаємозв’язки між ресурсами, вимогами та рівнем благополуччя працівників освіти. Визначено основні групи чинників, які впливають на добробут НПП: зовнішні (умови праці, соціальна підтримка, професійний розвиток, організаційна культура), внутрішні (емоційний інтелект, психологічна стійкість, фізичне й психічне здоров’я) та взаємодіючі (баланс між роботою й особистим життям, підтримка сім’ї). Окрему увагу приділено значенню сприятливого соціально-психологічного клімату в університеті, який ґрунтується на взаємоповазі, відкритості та співпраці, а також ролі формальної та неформальної підтримки у збереженні психічного здоров’я викладачів. Підкреслено важливість можливостей для професійного саморозвитку, академічної мобільності та самореалізації як ключових передумов підвищення суб’єктивного благополуччя. Водночас відзначено, що цифровізація, глобальні трансформації у сфері освіти та зростання академічного навантаження посилюють потребу у формуванні системної підтримки добробуту НПП. Зроблено висновок, що психологічне благополуччя є динамічним конструктом, який потребує комплексного підходу, що поєднує індивідуальні, організаційні та соціокультурні стратегії, спрямовані на зміцнення психоемоційної стійкості, підвищення задоволеності працею та забезпечення професійного процвітання у сфері вищої освіти.

НАУКОВО ДОКАЗОВІ ПРАКТИКИ У ФІЗИЧНІЙ ТЕРАПІЇ: ВІД ТЕОРІЇ ДО КЛІНІЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Сучасна фізична терапія, як галузь охорони здоров’я, що динамічно розвивається, стикається з постійним зростанням вимог до ефективності, безпеки й обґрунтованості терапевтичних втручань. У цьому контексті науково доказові практики (НДП) стають не просто бажаним елементом, а необхідною основою для ухвалення клінічних рішень. У статті поглиблено проаналізовано концепцію науково доказових практик у фізичній терапії, розглянуто її як інтегративний процес, що поєднує три ключові компоненти: найкращі доступні наукові докази, отримані в результаті високоякісних досліджень (систематичні огляди, метааналізи, рандомізовані контрольовані дослідження); клінічний досвід і експертні знання фахівця – фізичного терапевта, що дозволяють інтерпретувати докази й адаптувати їх до індивідуальних потреб пацієнта; та індивідуальні цінності, переваги й очікування пацієнта, які є центральними у спільному ухваленні рішень щодо лікування. У статті детально описано п’ять основних етапів упровадження науково доказових практик у клінічну практику. Це включає чітке формулювання клінічного питання з використанням формату PICO; систематичний пошук релевантних і найякісніших наукових доказів у спеціалізованих базах даних (наприклад, PubMed, Cochrane Library, PEDro); критичне оцінювання виявлених доказів щодо їхньої валідності, надійності та клінічної значущості за допомогою стандартизованих інструментів; безпосередню інтеграцію оцінених доказів із власним клінічним досвідом та індивідуальними потребами пацієнта для розроблення оптимального плану лікування; та, нарешті, оцінювання ефективності застосованого втручання та рефлексію над отриманими результатами для подальшого вдосконалення практики. Особлива увага приділяється сучасним викликам, що ускладнюють повсюдне та ефективне застосування науково доказових практик. Серед них виділяються замала кількість високоякісних досліджень у деяких вузьких галузях фізичної терапії, труднощі з узагальненням результатів досліджень на конкретного пацієнта через його унікальні особливості, наявність бар’єрів у доступі до наукової інформації та недостатня сформованість навичок її критичного оцінювання у фахівців. Також розглянуто опір змінам і усталеність традиційних клінічних звичок. На завершення статті представлені перспективи та шляхи подолання наявних бар’єрів, що включають необхідність проведення більшої кількості якісних клінічних досліджень, розроблення та впровадження національних клінічних настанов, покращення доступності наукових ресурсів, організацію безперервної освіти та тренінгів для фізичних терапевтів, а також формування культури критичного мислення та відповідальності за ухвалені рішення. Зазначено, що ефективне впровадження науково доказових практик є ключовим для забезпечення високоякісної, безпечної та пацієнтоорієнтованої фізичної терапії, що сприяє підвищенню її ефективності та зміцненню довіри суспільства до професії.

ЗАСТОСУВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У КЛІНІЧНІЙ, НАУКОВІЙ, ОСВІТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 17 «ТЕРАПІЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ»

Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті розглянуто актуальні питання впровадження результатів наукових досліджень у клінічну практику, освітній процес і наукову діяльність під час професійної підготовки здобувачів вищої освіти за спеціальністю 17 «Терапія та реабілітація». Акцентовано увагу на тому, що сучасний розвиток медичної науки потребує глибокої інтеграції принципів доказової медицини на всіх етапах навчального процесу, особливо в підготовці фізичних терапевтів, ерготерапевтів і фахівців з медичної реабілітації. Доведено необхідність формування у студентів комплексу ключових компетентностей, зокрема навичок самостійного пошуку актуальної наукової інформації, критичного мислення, аналізу клінічних ситуацій, інтерпретації результатів досліджень і використання цифрових ресурсів для опрацювання доказових даних. Визначено роль міжнародних наукометричних баз, як-от PubMed, PEDro, Cochrane Library, CINAHL, OTseeker та інші, як стратегічних джерел для оновлення медичних знань, реалізації принципу навчання впродовж життя та підвищення рівня професійної компетентності. Детально розглянуто сучасні освітні підходи, які сприяють впровадженню доказових знань у навчання: проблемно орієнтоване навчання (ПОН), кейс-метод, рефлексивне письмо, студентські наукові форуми, міждисциплінарні обговорення. Окреслено значення міжгалузевого підходу, що передбачає залучення знань із суміжних галузей медицини (неврологія, кардіологія, ендокринологія) для комплексного ведення пацієнтів. Підкреслено, що така інтеграція сприяє формуванню фахівців нового покоління, здатних до обґрунтованого ухвалення клінічних рішень, саморозвитку й адаптації до викликів сучасної медичної практики. Особливу увагу приділено навчанню студентів основ пошукових стратегій і алгоритмів оцінювання якості клінічних досліджень. Упровадження елементів доказової медицини сприяє посиленню мотивації до навчання та розумінню практичного значення набутих знань. Запропоновано шляхи інтеграції результатів актуальних клінічних досліджень у модулях професійної підготовки та міждисциплінарних курсах.

ВПЛИВ ПІДГОТОВКИ АБІТУРІЄНТІВ ДО ВСТУПУ У ВИЩИЙ МЕДИЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НА ЗАСВОЄННЯ МЕДИЧНОЇ БІОЛОГІЇ

Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Проаналізовано результати засвоєння дисципліни медичної біології здобувачами стоматологічного факультету Одеського національного медичного університету (ОНМедУ) у 2024–2025 навчальному році залежно від результатів національного мультипредметного тесту (НМТ). Проанкетовано 101 здобувача вищої освіти, які дали інформовану згоду на участь у дослідженні. Анкета містила питання: який предмет за вибором Ви складали під час проведення національного мультипредметного тесту? загальний бал з національного мультипредметного тесту (без урахування коригуючих коефіцієнтів); бал з біології; бал з математики; чи готували додатково біологію під час підготовки до вступу? Проаналізовано успішності здобувачів з медичної біології на практичних заняттях, оцінки на іспиті, коефіцієнт якості знань залежно від результатів національного мультипредметного тесту. Середній бал за національним мультипредметним тестом абітурієнтів, які були зараховані на бюджетну форму навчання в Одеський національний медичний університет, знизився зі 168,1 у 2022 році до 154,57 у 2024 році. Середній бал у зарахованих на контрактну форму залишився майже без змін (у 2022 році – 149,33, у 2024 році – 150,47). Більшість здобувачів, які навчалися у 2024–2025 роках на 1-му курсі стоматологічного факультету Одеського національного медичного університету, мали середній бал за національним мультипредметним тестом менш ніж 160 (55,45%), лише 10,89% – 180 і більше. Біологію на національному мультипредметному тесті як предмет за вибором у 2024 році обрали 69,31% анкетованих, хімію – 12,87% (у середньому по Україні 22,05 і 1,13% відповідно). Суттєвої різниці в успішності здобувачів з медичної біології залежно від того, складали вони біологію на національному мультипредметному тестуванні або не складали, не виявлено. На успішність впливало те, вивчали здобувачі під час підготовки до вступу в заклад вищої освіти біологію додатково (на підготовчих курсах, з репетиторами тощо) чи ні. Серед тих, хто додатково готував біологію, був менший відсоток недопущених до першого складання іспиту або тих, хто отримав незадовільну оцінку під час першого складання (38,98 проти 51,28%) а також кращий коефіцієнт якості знань (22,95 проти 15,38%). У групі анкетованих, які отримали на національному мультипредметному тестуванні 160 і більше балів із субтесту з біології, спостерігаються вищий середній бал на практичних заняттях з медичної біології (3,7), менший відсоток недопущених до першого складання іспиту або тих, хто отримав незадовільну оцінку під час першого складання (27,03%), утричі вищий коефіцієнт якості (28,95%) порівняно з анкетованими, які отримали середній бал до 160 (3,29, 66,67 і 9,38% відповідно). Аналіз успішності здобувачів залежно від результатів субтесту з математики показав ще більшу відмінність результатів навчання, ніж результат субтесту з біології. У групі здобувачів, які отримали 160 балів і більше, середній бал був 3,89 на практичних заняттях з медичної біології і 3,63 за результатами першого складання іспиту проти 3,38 і 2,8 відповідно у групі тих, хто отримав бал менш ніж 160. Спостерігається також менший відсоток недопущених до першого складання іспиту або тих, хто отримав незадовільну оцінку на першому складанні (29,41 проти 47,5%), значно вищий коефіцієнт якості (58,82 проти 12,05%). Отримані результати свідчать, що цілеспрямована підготовка абітурієнтів до вступу в медичні заклади вищої освіти, розвиток логічного мислення мають велике значення для успішного навчання.

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ-ФАРМАЦЕВТІВ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Оксана Штрімайтіс, Аліна Дейнека, Віра Чорноус — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядається проблема формування професійної компетентності майбутніх фармацевтів як ключового компонента їхньої професійної підготовки. Професійна компетентність визначається як інтегральна характеристика особистості, що включає знання, уміння, навички та ціннісні орієнтири, необхідні для ефективної взаємодії у професійному середовищі. Визначено, що важливу роль відіграє особистісний компонент, який формується на основі наявності в майбутнього фармацевта мотивів і потреб працювати, особистих прагнень і завдань, зацікавленості поглибленим вивченням фахових дисциплін. Виділено основні складники професійної компетентності майбутнього фармацевта: спеціальну компетентність (знання фармакологічних, медичних, технічних характеристик); управлінську (знання законів і правил розвитку фармацевтичного бізнесу); психологічну (спілкування з партнерами по фармацевтичному ринку); правову (знання нормативної правової бази з фармацевтичній діяльності). Визначено основні завдання формування професійної компетентності в майбутніх фармацевтів: визначення сутності поняття професійної компетентності у фармацевтичному контексті; аналіз педагогічних технологій; практична реалізація педагогічних умов формування професійних компетентностей студентів-фармацевтів. Проаналізовано педагогічні умови, методи й засоби, що сприяють розвитку професійних навичок у студентів фармацевтичних спеціальностей. Особливу увагу приділено інтерактивним формам навчання, рольовим іграм, кейс-методу, рефлексивним практикам. З’ясовано, що ефективне формування професійних компетентностей забезпечується поєднанням фундаментальної теоретичної підготовки, практичного навчання, виробничих практик і застосування інноваційних освітніх технологій. Структурними компонентами професійної компетентності майбутнього фармацевта визначено такі: мотиваційний (усвідомлення необхідності постійного підвищення рівня професійної компетенції); особистісний (гнучкість та критичність мислення); комунікативний (уміння конструктивно спілкуватися із хворими, лікарями, колегами); контрольно-рефлексивний (бути здатними до рефлексії своєї діяльності, регулювати свій емоційний стан і поведінку). Особливу увагу приділено ролі інтеграції міждисциплінарних зв’язків, розвитку комунікативних умінь, етичної культури та здатності до самостійного ухвалення рішень.