СТАНДАРТНІ ТА ІНТЕГРАЛЬНІ ГЕМАТОЛОГІЧНІ МАРКЕРИ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ, ПОЄДНАНЕ З НАДМІРНОЮ МАСОЮ ТІЛА Й ОЖИРІННЯМ

Анотація

Увага наукової спільноти приділяється вивченню нових маркерів перебігу хвороби, серед яких провідне місце посідають індекси, розраховані за стандартною гемограмою, що робить доступним їх використання у лікарській практиці. Оскільки всі клітини крові відіграють важливу роль у патогенезі хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) та його ускладнень, ми вирішили розрахувати окремі гематологічні індекси, які враховують вміст різних клітинних елементів та їх співвідношення. Метою дослідження було проаналізувати показники гемограми й інтегральних гематологічних індексів у пацієнтів із загостренням ХОЗЛ, яке поєднане з надмірною масою тіла й ожирінням. Обстежено 145 хворих із загостренням ХОЗЛ (96 чоловіків і 49 жінок), медіана віку ‒ 51 рік. За індексом маси тіла (ІМТ) ми поділили пацієнтів на 3 групи: з нормальною (n = 42; 1-ша група), надмірною (n = 41; 2-га група) масою тіла й ожирінням (n = 62; 3-тя група). Крім стандартних та інтегральних гематологічних показників (співвідношення гранулоцитів і моноцитів до лімфоцитів – ГМ/Лі, співвідношення лейкоцитів до ШОЕ – Л/ШОЕ; індекс еритроцитів – ІЕ), визначали С-реактивний білок (якісний тест) і функцію зовнішнього дихання (ФЗД) методом комп’ютерної спірометрії. Результати опрацьовано статистично, рівень істотності р < 0,05. Встановлено, що в пацієнтів з ХОЗЛ та ожирінням істотно вищими були кількість еритроцитів (5,6 проти 5,3 х 1012/л; р = 0,005) та індекс анізоцитозу еритроцитів (14,8 проти 14,4 %; р = 0,02) та істотно нижчими, ніж за умов нормальної маси тіла, середній вміст гемоглобіну в еритроциті (34,0 проти 34,4 пг; р = 0,03) і середній об’єм еритроцита (81,5 проти 84,4 фл; р = 0,001). За умов ожиріння істотно вищим, ніж за умов нормальної маси тіла, був рівень лейкоцитів за рахунок гранулоцитів (8,6 проти 7,9 х 109/л; 6,1 проти 5,2 х 109/л; обидва р < 0,05), а зростання індексу анізоцитозу еритроцитів асоціювалось із важкістю перебігу ХОЗЛ (τ = 0,2; р = 0,03). Відношення ГМ/Лі та Л/ШОЕ істотно зростали за умов ожиріння (3,9 проти 2,5 у. о. за умов нормальної маси тіла; 1,0 проти 0,7 у. о.; усі р < 0,05), що корелювало зі зниженням об’єму форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1), життєвої ємності легень (ЖЄЛ) (за ГМ/Лі; τ1,2 = –0,1; р1 = 0,004; р2 = 0,02), форсованої ЖЄЛ (ФЖЄЛ) (за ГМ/Лі і Л/ШОЕ: τ1,2 = –0,1; р1,2 < 0,005) і пікової об’ємної швидкості видиху (ПОШв) (за Л/ШОЕ: τ = –0,1; р = 0,02), більш вираженим запаленням у бронхах із збільшенням вмісту лейкоцитів, епітелію бронхів та альвеолярних макрофагів у мокротинні (за ГМ/Лі: τ1,3 = 0,3; р1,3 < 0,0001; τ2 = 0,2; р2 = 0,0001; за Л/ШОЕ: τ1,2,3 = 0,2; р1 = 0,001; р2 = 0,002; р3 = 0,0003) і важчою легеневою недостатністю (ЛН) (за ГМ/Лі: τ = 0,2; р = 0,005). Підвищення ІЕ у пацієнтів з ожирінням асоційоване з тютюнопалінням, наявністю емфіземи легень, збільшенням вираженості бронхіальної обструкції (τ1,2,3 = 0,3; р1 = 0,01; р2 = 0,003; р3 = 0,02) і підвищенням рівня глюкози натще (τ = 0,2; р = 0,04). Таким чином, ГМ/Лі та Л/ШОЕ істотно зростають за умов ожиріння, що супроводжується погіршенням показників ФЗД, більш вираженими запальним процесом у бронхах і ЛН. Підвищення ІЕ у пацієнтів з ожирінням асоційоване з тютюнопалінням, розвитком емфіземи легень, збільшенням вираженості бронхіальної обструкції та порушенням вуглеводного обміну.