ВПЛИВ НОВОЇ ФІТОКОМПОЗИЦІЇ НА ФОРМУВАННЯ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ ТА ГЛЮКОЗНИЙ ГОМЕОСТАЗ У ЩУРІВ ЗА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/health-2024.3.8Ключові слова:
інсулінорезистентність, ендотеліальна дисфункція, журавлина, амінокислотиАнотація
Українські ендокринологи зазначають, що Україна належить до країн з найвищим рівнем захворюваності на цукровий діабет, при цьому на цукровий діабет першого типу хворіють близько 10 % пацієнтів, а решта 90 % осіб мають цукровий діабет другого типу. Розвиток ускладнень тісно пов’язаний з основними факторами цукрового діабету 2-го типу, як-от гіперглікемія, інсулінорезистентність та оксидативний стрес. Провідну роль у патогенезі судинних ускладнень відіграють порушення функції ендотелію – ендотеліальна дисфункція. На цей час відсутні безсумнівні докази ефективності більшості груп пероральних цукрознижувальних засобів щодо зменшення ризику діабетичних макро- та мікроангіопатій, до того ж багато з них мають небажані побічні ефекти та зниження терапевтичної активності при тривалому застосуванні. Це свідчить про актуальність пошуку та розширення номенклатури нових антидіабетичних засобів, які б характеризувалися високими антигіперглікемічними властивостями та профілактичною дією щодо ускладнень. Досліджено вплив нової фітокомпозиції на основі поліфенольного екстракту з листя журавлини великоплідної та амінокислот (L‑аргінін, таурин, гліцин) на формування ендотеліальної дисфункції та стан глюкозного гомеостазу в щурів за експериментальної інсулінорезистентності. На моделі інсулінорезистентності, викликаної дексаметазоном, установлено, що фітокомпозиція в дозі 100 мг/кг чинить виражену антигіперглікемічну дію, яка реалізується, згідно з отриманими результатами, за рахунок здатності покращувати чутливість периферичних тканин до дії інсуліну, чим зменшувати прояви інсулінорезистентності. Застосування фітокомпозиції в ефективній терапевтичній дозі зменшувало ендотеліальну дисфункцію, що підтверджувалося зниженням вмісту NO та цитруліну і підвищенням концентрації аргініну. Отримані результати обґрунтовують доцільність подальшого вивчення нової фітокомпозиції як перспективного лікарського засобу для корекції інсулінорезистентних станів з ефективним відновленням функції ендотелію й уповільненням прогресування хвороби.
Посилання
Kozak B. M. International Diabetes Federation (IDF) highlights growing global impact of diabetes in 5th edition of the Diabetes Atlas. Journal of Diabetes. 2012. Vol. 4. Р. 8–17.
Bloomgarden Z.J. Diabetes and branched-chain amino acids: What is the link? Diabetes. 2018. № 10 (5). Р. 350–352. Doi: 10.1111/1753-0407.12645.
Adeva-Andany M., Souto-Adeva G., Ameneiros-Rodríguez E. Insulin resistance and glycine metabolism in humans. Amino Acids. 2018. 50 (1). Р. 11–27. Doi: 10.1007/s00726-017-2508-0.
Kanat, M. Treatment of prediabetes. Diabetes. 2015. Vol.6, № 12. Р. 1207–1222.
Вавілова Л. Л., Крячок Т. А., Талаєва Т. В. Моделювання інсулінорезистентності та комплексу метаболічних порушень за допомогою дексаметазону. Фізіологічний журнал. 2009. Т. 55, № 3. С. 56–58.
Доклінічні дослідження лікарських засобів: метод. рекомендації / [за ред.: член-кор. АМН України О. В. Стефанова]. Київ : Авіцена, 2001 р. С. 398–400.
Matthews D. R., Hosker J. P., Rudenski A. S. Homeostasis model assessment: insulin resistance and b-cell function from fasting plasma glucose and insulin concentrations in man. Diabetologia. 1985. Vol. 28, № 3. Р. 412–419.
Belenichev I.F., Gorbacheva S.V., Bukhtiyarova N.V. The Thiol-Disulfide Balance and the Nitric Oxide System in the Brain Tissue of Rats Subjected to Experimental Acute Impairment of Cerebral Blood Flow: The Therapeutic Effects of Nootropic Drugs. Neurochemical Journal. 2014. Vol. 8, № 1. P. 24–27.