МЕТОДИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ІШЕМІЧНИМ ІНСУЛЬТОМ

Анотація

Мета нашого дослідження: розробити і обґрунтувати функціональну методику використання засобів фізичної реабілітації у відновленні рухової функції хворих ішемічним інсультом в районі внутрішньої сонної артерії з урахуванням психологічного стану пацієнта, онтогенетичних особливостей відновлення постуральної та динамічної функції і біомеханічних законів формування компенсаторних змін рухової системи особистості. Методи дослідження. В системі заходів фізичної реабілітації хворих на ішемічний інсульт одним із найважливіших моментів є контроль рівня адаптаційних можливостей пацієнта. Факторами ризику з боку серцево-судинної системи є: ступінь вираження атеросклерозу, артеріальна гіпертензія, особливо – підвищення артеріального тиску понад 200 мм рт. ст. і діастолічного – понад 110 мм рт ст., збільшення в’язкості крові, коливання артеріального тиску, наприклад, при розладах серцевого ритму. Пацієнти, які були включені до дослідження, були відібрані методом рандомізації за допомогою Таблиці випадкових чисел (нами використовувалася технологія парного проєктування). Пацієнти контрольної групи отримували комплекс реабілітаційних заходів з використанням фізичних вправ (за запропонованою нами класичною методикою). Для оцінки психологічного стану хворого використовувався восьмикольоровий тест М. Люшера. Результати дослідження. У всіх хворих експериментальної і контрольної груп протягом усього періоду ста- ціонарного лікування щодня аналізувалися: самопочуття, частота і характер больових відчуттів, інші скарги (задишка, серцебиття, порушення сну і настрою, переносимість процедур відновлювального лікування). Для всіх хворих до і після курсу комплексної реабілітації проводилися клініко-функціональне і психологічне обстеження. Висновки. Вивчення вихідного стану довільної моторики хворих на ішемічний інсульт на початку проведення курсу фізичної реабілітації свідчило про наявність розладів статичної та динамічної рухової функції руки, ноги, узгодженої дії рук і ніг, голови, тулуба, але досить різних за своєю експлікацією в досліджуваних групах хворих. Стан рухової функції хворих ішемічним інсультом характеризується таким чином: на ураженій стороні максимальні значення обсягу активних, пасивних рухів сили і тонусу м’язів діагностуються в підгрупі «геміпарез», найменші – в підгрупі «геміплезії». На стороні лакуни ураження найбільшою мірою виражені сила і тонус м’язів діагностуються в підгрупі «геміпарез», найбільший обсяг активних і пасивних рухів, в свою чергу, – у підгрупі «плезія + парез», «геміпарез» тощо.