ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ВОЛОНТЕРІВ У ЧАС ВІЙНИ: ФАКТОРИ РОЗВИТКУ НЕВРОТИЧНИХ І СТРЕС-АСОЦІЙОВАНИХ РОЗЛАДІВ ТА МОЖЛИВОСТІ КОРЕКЦІЇ ЗА ДОПОМОГОЮ ІНТЕРВЕНЦІЇ «УПРАВЛІННЯ ПРОБЛЕМАМИ ПЛЮС»

Анотація

Волонтерська діяльність у воєнних умовах пов’язана з високим рівнем стресу, частими змінами місця надання допомоги, необхідністю оперативного прийняття рішень, емоційним вигоранням, а також прямим чи опосередкованим впливом психотравмувальних чинників. Це зумовлює підвищений ризик розвитку невротичних і стресасоційованих розладів серед волонтерів через постійний контакт із факторами ризику. У зв’язку із цим актуальними є дослідження детермінант розвитку психічних розладів у цієї групи й аналіз ефективних підходів до їхньої корекції. Одним із перспективних методів є масштабовані психологічні інтервенції, рекомендовані ВООЗ для осіб у стані дистресу, зокрема «Управління проблемами плюс». Попри зростаючу увагу до проблем психічного здоров’я в умовах війни, поширеність і методи корекції непсихотичних психічних розладів серед волонтерів в Україні залишаються недостатньо вивченими. Мета – дослідити предиктори розвитку та методи корекції невротичних і стрес-асоційованих розладів серед волонтерів, залучених до гуманітарної допомоги в умовах війни. Матеріали та методи: у дослідженні використано психодіагностичні методики, соціально-демографічну анкету, опитувальник щодо факторів, які впливають на психічне здоров’я, клініко-психопатологічне обстеження, а також контент-аналіз наукових джерел щодо застосування інтервенції «Управління проблемами плюс» у корекції невротичних і стрес-асоційованих розладів. Вибірка складалася з 288 волонтерів віком 18–60 років із різним рівнем досвіду волонтерської діяльності. Аналіз персоніфікованих анкет показав, що ключовими факторами розвитку невротичних і стрес-асоційованих розладів серед волонтерів є: відчуття відсутності перспектив (39,2 %); нездатність адаптуватися до нового середовища (58,3 %); труднощі у засвоєнні нових норм і правил (55,8 %); розлучення або розставання з близькими (43,3 %); погіршення матеріально-побутових умов (65 %); вимушена зміна професійної діяльності (23,3 %); негативний вплив засобів масової інформації (42,3 %); міжособистісні конфлікти в колективі (34,3 %); відчуття ізоляції серед оточення (21,1 %). Для клініко-психопато-логічного обстеження було відібрано 114 волонтерів (39,58 % вибірки). За його результатами, у 82 учасників виявлено відповідність критеріям МКХ-10 для діагностики невротичних і стрес-асоційованих розладів. Отже, волонтерська діяльність у часі війни пов’язана з підвищеним ризиком розвитку психічних розладів. Для зниження цього ризику потрібно впроваджувати системи психологічної підтримки та підвищувати обізнаність волонтерів щодо власного психічного здоров’я. Масштабовані психологічні інтервенції, зокрема програма «Управління проблемами плюс», можуть бути ефективним компонентом корекції цих станів. Подальші дослідження необхідні для адаптації інтервенції до українського контексту й інтеграції її в національні протоколи лікування непсихотичних психічних розладів.