ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМНОГО ЗАПАЛЕННЯ, ЙОГО ВПЛИВ НА ГЕМОСТАЗ, ФАРМАКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЙОГО МОДИФІКАЦІЇ ЗА ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ ІЗ ПОЄДНАННЯМ ІЗ СУПУТНІМ ГІПОТИРЕОЗОМ

Анотація

При хронічному обструктивному захворюванні легень (ХОЗЛ) активність системного запалення є таким самим важливим загальноклінічним параметром для подальшого прогнозу пацієнта, як і спірометричні показники, завдяки яким є можливою постановка діагнозу ХОЗЛ. Ця респіраторна патологія безпосередньо пов’язана із системним запаленням, що завдає шкоди всьому організму через збільшення кількості запальних клітин у циркулюючій крові, і спричинене цим посилене вироблення прозапальних цитокінів, а також через погіршення реологічних властивостей крові у вигляді гіперфібриногенемії та зниження сумарної, зокрема ферментативної, фібринолітичної активності, що в результаті пошкоджує різні тканини та органи і в кінцевому підсумку призводить до посиленої ендогенної інтоксикації. Тож цілком закономірною є наявність при ХОЗЛ коморбідності з численними нозологіями, зокрема супутнього гіпотиреозу, поширеність якого у хворих на ХОЗЛ є вищою за загальнопопуляційну. Метою нашого дослідження було порівняння показників абсолютної кількості клітин запалення, а саме лейкоцтів, зокрема нейтрофілів та лімфоцитів, разом із цим – тромбоцитів та розрахованого на їх основі індексу системного запалення, рівнів гострофазового білка церулоплазміну та фібриногену, сумарної та ферментативної фібринолітичної активності крові, та маркерів ендогенної інтоксикації – концентрацій молекул середньої маси у хворих на ХОЗЛ та його поєднання із супутнім гіпотиреозом, а також їх динаміку впродовж десяти діб як базисного лікування, так і приєднання до нього аторвастатину та кверцетину. Також ми зробили спробу з’ясувати шляхи впливу гіпотиреозу та згаданих лікарських препаратів на системне запалення і на порушення згортання крові та ендогенні інтоксикації разом із ним. Було залучено 110 учасників, у тому числі 30 осіб контрольної групи та 80 пацієнтів із ХОЗЛ, з яких у 30 був супутній гіпотиреоз. Порівняно з пацієнтами із ХОЗЛ без супутнього гіпотиреозу в коморбідних пацієнтів спостерігалися достовірно нижчі кількості лейкоцитів та нейтрофілів, вищі рівні тромбоцитів, рівні фібриногену та молекул середньої маси, а також нижча сумарна та ферментативна фібринолітична активність. Упродовж десяти днів додаткового лікування аторвастатином і кверцетином у пацієнтів із ХОЗЛ незалежно від наявності супутнього гіпотиреозу достовірно знизилися кількість лейкоцитів і нейтрофілів зокрема, а також тромбоцитів, індекс системного запалення, рівні церулоплазміну, фібриногену та молекул середньої маси та значущо підвищилася ферментативна фібринолітична активність. Базисна терапія з доповненням суттєво підвищила і спірометричні показники – форсовану життєву ємність легень та об’єм форсованого видиху за першу секунду – порівняно з базисною терапією без доповнення. Це вказує на обтяження системного запалення гіпотиреозом, а також пригнічення його аторвастатином і кверцетином. Для кращого з’ясування фармакотерапевтичного впливу цих препаратів необхідні триваліші дослідження з охопленням більшої кількості пацієнтів.