ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ПРИ ГІПЕРМОБІЛЬНОСТІ СУГЛОБІВ В ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ

Анотація

Стаття присвячена гіпермобільності суглобів у молодих людей і програмі фізичної терапії на основі терапевтичних вправ. Мета – дослідити поширеність і прояви гіпермобільності суглобів, визначити особливості терапевтичних вправ за гіпермобільності суглобів осіб молодого віку різних періодів реабілітації. Матеріали і методи. Використовували об’єктивні методи оцінювання за МКФ: опитувальник, створений на основі критеріїв Бейтона, “5PQ”, оцінювання якості життя SF-36, опитування щодо патологій, опитування щодо рухової активності; визначали активний діапазон рухів (гоніометрія), силу м’язів (ММТ), оцінку больових відчуттів (VAS). Результати дослідження. Серед 45 досліджуваних осіб молодого віку 40% виявилось із трьома й більше позитивними критеріями Бейтона. Їм була запропонована програма фізичної терапії. Програма фізичної терапії складалась з ранкових терапевтичних вправ, занять кінезіотерапії, загартування, психоемоційного розвантаження. Особлива увага приділялась ортопедичному режиму для профілактики викривлень хребта, порушень склепіння стопи й нестабільності суглобів. Програма фізичної терапії передбачала індивідуальний підхід до кожного студента з гіпермобільністю суглобів, з урахуванням ступеня гіпермобільності суглобів, наявності супутніх симптомів, періоду реабілітації та динаміки відновлення. Цілі програми фізичної терапії були досягнуті: сила м’язів – стабілізаторів суглобів, що мали гіпермобільність, зросла; інтенсивність болю зменшилась; покращилась якість життя та його суб’єктивні оцінки. Результати вказують на те, що виконання силових вправ, вправ на баланс і рівновагу покращує стабільність суглобів і зменшує біль. Висновки. Упроваджена програма фізичної терапії для студентів з гіпермобільністю суглобів містить спеціальні терапевтичні вправи, спрямовані на зміцнення м’язового тонусу, покращення пропріоцепції, відновлення контролю над рухами в суглобах та запобігання повторним травмам.