РОЗРОБЛЕННЯ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ УПЕРЕДЖЕННЯМИ У РОБОТІ ФАХІВЦІВ З РЕАБІЛІТАЦІЇ

Анотація

Виявлення та усвідомлення упереджень, що виникають у професійній діяльності медичних працівників, є ключовою передумовою надання своєчасної, скоригованої та персоналізованої реабілітаційної допомоги. Така допомога базується на тісній взаємодії з пацієнтом, встановленні довірливих взаємовідносин і неупередженому ставленні до особистості хворого. Стаття присвячена розробці моделі управління упередженнями в роботі фахівця з реабілітації на основі вивчення видів прихованих упереджень у практиці фізичного терапевта й ерготерапевта та узагальнення зарубіжного досвіду. Для фахівців з фізичної терапії та ерготерапії особливо важливо підтримувати позитивну установку щодо кожного пацієнта, уникаючи проявів надмірної критичності або оцінювальних суджень. Такий підхід потребує створення професійного середовища, у якому упередження не лише усвідомлюються, але й системно мінімізуються шляхом впровадження ефективних стратегій саморефлексії та розвитку культурної компетентності. На основі аналізу наукових джерел визначено основні типи упереджень, з якими можуть стикатися фахівці у сфері реабілітації. До них належать упередження, пов’язані з віком, масою тіла, соціально-економічним статусом, расовою чи етнічною належністю, наявністю інвалідності, станом психічного здоров’я, зовнішністю та місцем проживання пацієнтів. Усі зазначені чинники можуть істотно впливати на якість професійної взаємодії між фахівцем і пацієнтом, а відтак – на ефективність реабілітаційного процесу. З огляду на міжнародну практику, розглянуто можливість застосування «Тесту прихованих асоціацій» українськими фахівцями з реабілітації з метою діагностування потенційних прихованих упереджень щодо осіб із надмірною вагою, інвалідністю або за статевою ознакою. Отримані результати є основою для розроблення індивідуальних стратегій підвищення рівня професійної свідомості та етичної компетентності. За результатами проведених досліджень розроблено модель управління упередженнями у роботі фахівців з реабілітації, що ґрунтується на розумінні передумов і чинників формування упереджень та дозволяє визначити їх види. Впровадження рекомендованих заходів та активне залучення пацієнтів до прийняття рішень з планування терапії сприятиме зменшенню випадків упередженого ставлення. Запропоновано комплекс заходів, спрямованих на подолання прихованих упереджень, що передбачає підвищення рівня обізнаності фахівців щодо різновидів упереджень, аналіз типових професійних ситуацій, у яких можливий прояв упередженого ставлення, визначення потреб у розвитку навичок неупередженої комунікації з пацієнтами тощо.