ДИНАМІКА УЛЬТРАЗВУКОВИХ ПАРАМЕТРІВ ТКАНИН ТАЗОВОГО ДНА ПРИ ЙОГО ДИСФУНКЦІЇ ПІД ДІЄЮ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ У ЖІНОК ПРИ ВАГІНАЛЬНОМУ ТА АБДОМІНАЛЬНОМУ СПОСОБАХ ПОЛОГОРОЗРІШЕННЯ

Анотація

Мета: оцінити ефективність розробленої комплексної програми фізичної терапії для жінок з дисфункцією тазового дна після вагінального та абдомінального пологорозрішення за динамікою показників ультразвукового дослідження. Матеріал. У дослідженні прийняли участь 175 жінок. Контрольну групу склали 32 жінки, які не мали вагітностей в анамнезі та не характеризувались діагностованою дисфункцією тазового дна. Групу з ознаками дисфункції тазового дна склали 143 жінки, які були поділені на дві групи (порівняння – народжували вагінально та основну – народжували абдомінально) з двома підгрупами у кожній. Жінки підгрупи 1 відновлювались за рекомендаціями клінічних протоколів, підгрупи 2 – за розробленою програмою фізичної терапії тривалістю 3 місяці з застосуванням терапевтичних вправ (для нижніх кінцівок, тазового поясу, тулуба, з бездротовим тренажером Кегеля), преформованих фізичних факторів (міостимулятор м’язів тазового дна), освітнього компоненту. Визначення ознак дисфункції м’язів тазового дна (суб’єктивні ознаки, ультразвукове дослідження тканин тазового дна) проводили через 8 тижнів та через 5 місяців після пологів. Результати. Первинне ультразвукове обстеження засвідчило статистично значуще (р<0,05) зменшення ширини м’язових пучків mm. bulbocavernosus, товщини mm. puborectalis, висоти сухожилкового центра, зниження модуля Юнга, а також збільшення діастазу ніжок m. bulbocavernosus і патологічне збільшення кутів α та β у порівнянні з контрольною групою. Клінічна картина дисфункції тазового дна характеризувалася високою частотою скарг, що свідчило про системний вплив дисфункції тазового дна на урогенітальну, проктологічну та психоемоційну сфери й зниження якості життя жінок. Застосування розробленої комплексної програми фізичної терапії забезпечило статистично значуще (р<0,05) покращення ультразвукових показників (збільшення товщини та ширини м’язів, підвищення модуля Юнга, зменшення діастазу, нормалізацію кутів α і β) та суттєве зменшення частоти скарг упродовж трьох місяців порівняно з вихідними даними та відповідними показниками жінок, які відновлювалися самостійно. Визначено зменшення частоти основних симптомів у підгрупах втручання, тоді як при самостійному відновленні позитивна динаміка була менш вираженою Висновки. Розроблену програму фізичної терапії доцільно застосовувати з метою зменшення структурно- функціональних ознак дисфункції тазового дна, що загрожує психоемоційними розладами, втратою працездатності, зниженням якості життя, тобто для швидшого післяпологового відновлення жінок та повернення їх до повноцінної життєдіяльності.