ВИВЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МОКСОНІДИНУ У ЖІНОК З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА МЕНОПАУЗАЛЬНИМ МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ
DOI:
https://doi.org/10.32782/health-2023.4.11Ключові слова:
гіпертонічна хвороба, моксонідин, цільовий рівень АТ, менопаузальний метаболічний синдром, ліпідний спектр, артеріальний тискАнотація
У статті наведені результати клінічного дослідження щодо вивчення ефективності застосування препарату моксонідин у складі комплексної гіпотензивної терапії гіпертонічної хвороби II стадії (2–3 ступеня) у жінок з менопаузальним метаболічним синдромом (МПМС) порівняно з базовою комплексною гіпотензивною терапією з метою досягнення цільового рівня артеріального тиску (АТ). Розглянуто механізми антигіпертензивної дії моксонідину у складі комплексної антигіпертензивної терапії. Пацієнтки основної (16 чол.) та контрольної груп (16 чол.) стаціонарно та амбулаторно приймали базову гіпотензивну терапію препаратом трипліксам у дозі 10/2,5/10. Окрім того, пацієнтки основної групи приймали препарат центральної дії другого покоління – моксонідин у дозі 0,4 мг на добу з метою досягнення цільового рівня АТ. Дослідження проводили до і через 3 місяці після початку прийому такої комбінації. Критерієм ефективності використання моксонідину у складі комплексної терапії вважали досягнення цільового рівня АТ. Згідно з отриманими результатами, моксонідин у складі комплексної гіпотензивної терапії сприяв досягненню цільового рівня АТ у 87,9% жінок основної групи. Через 3 місяці лікування зниження систолічного АТ становило 30 мм рт.ст, діастолічного − 24,9 мм рт.ст. Доведено, що ступінь зниження артеріального тиску (АТ) під впливом комбінації моксонідин/трипліксам забезпечує суттєвий гіпотензивний ефект у пацієнток з метаболічним синдромом у менопаузі з важкою артеріальною гіпертензією. Окрім того, моксонідин зменшував варіабельність систолічного АТ протягом доби. Гіпотензивна дія моксонідину реалізувалась на фоні покращення показників ліпідного та вуглеводного обмінів. У дослідженні було показано, що моксонідин знижував частоту серцевих скорочень у пацієнток із гіперактивністю симпатичної нервової системи, позитивно впливаючи на рівень АТ протягом доби. Під час дослідження оцінювали безпечність моксонідину в комбінації з базовою терапією.
Посилання
Williams B., Mancia G., Spiering W. et al. ESC Scientific Document Group (2018) ESC/ESH Guidelines for the management of arterial hypertension. Eur. Heart J. 2018. № 39(33). Р. 3021–3104.
Nanchahal К., Ashton W.D, Wood D.A. Association between blood pressure, the treatment of hypertension, and cardiovascular risk factors in women. J. Hypertens. 2020. № 18. Р. 833–841.
Carr M.C. The emergence of the metabolic syndrome with menopause. J Clin Endocrinol Metab.2003. № 88. Р. 2404–2411.
Ernsberger P. Pharmacology of moxonidine: аn I1-imidazoline receptor antagonist. J Cardiovasc. Pharmacol. 2000. № 35(7). Suppl. 4, S. 27–41.
Derosa G., Cicero A.F., D’Angelo A. et al. Metabolic and antihypertensive effects of moxonidine and moxonidine plus irbesartan in patients with type 2 diabetes mellitus and mild hypertension: a sequential, randomized, double-blind clinical trial. Clin. Ther. 2007. № 29(4). Р. 602–610.
Fahed G., Aoun L., Zerdan М.В., Allam S., Bouferraa Y., Assi H.I. Metabolic Syndrome: Updates on Pathophysiology and Management in 2021. Int J Mol Sci. 2007. № 23(2). Р. 786–792. DOI: 10.3390/ijms23020786/.
Rochlani Y., Pothineni N.V., Kovelamudi S., Mehta J.L. Metabolic syndrome: pathophysiology, management, and modulation by natural compounds. Ther Adv Cardiovasc Dis. 2017. № 11(8). Р. 215–225. DOI: 10.1177/1753944717711379.
