ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ГАЛУЗІ

Анотація

У статті розкрито сутнісну характеристику соціальної компетентності фахівців фармацевтичної галузі. Обґрунтовано важливість формування соціальної компетентності фармацевтів для їх професійної самореалізації. Визначено основні підходи до аналізу поняття «соціальна компетентність» – педагогічний та соціологічний. З’ясовано, що соціальна компетентність – це здатність людини оцінювати соціальні ситуації та визначати очікування та вимоги щодо них; розпізнавати почуття та наміри інших, вибирати соціальну поведінку, яка найбільше підходить для даного контексту. Описано ключові компоненти соціальної компетентності фахівця: когнітивний, діяльнісно-комунікативний та рефлексивний. Схарактеризовано змістові рівні соціальної компетентності фахівця фармацевтичної галузі: аксіологічний (соціальні знання, необхідні людині для взаємодії із самою собою й іншими людьми для оптимального вирішення соціально значимих завдань; суб’єктний (готовність до самовизначення та самоорганізації, нормотворчості, вміння вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки та нести відповідальність за свої дії); праксіологічний або технологічний (вміння застосовувати соціальні технології та комунікації в системі соціальних норм, інститутів та відносин). Зроблено висновок, що соціальну компетентність фахівця фармацевтичної галузі становлять: уміння ефективно спілкуватися з пацієнтами, колегами та іншими фахівцями; емоційний інтелект – здатність розуміти та проявляти емоції, управляти ними; адаптивність; готовність до вирішення проблем та розв’язання конфліктів; уміння аналізувати інформацію, розглядати різні точки зору та швидко знаходити рішення; здатність критично мислити; емпатія, вміння ефективно управляти часом; організованість і пунктуальність; уміння управляти стресом, розробляти стратегії його подолання та розпізнавати ознаки вигорання.