ПОШИРЕНІСТЬ ЗАХВОРЮВАНЬ ЗОРОВОГО АНАЛІЗАТОРА У ДІТЕЙ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВІЙНИ

Анотація

В останні роки в Україні відзначається зростання частоти офтальмологічних захворювань серед дітей, особливо в умовах триваючого збройного конфлікту. Погіршення екологічної ситуації, високий рівень психоемоційного напруження, обмежений доступ до профільної медичної допомоги та порушення реалізації профілактичних заходів стали основними чинниками, що спричинили негативну динаміку захворюваності. Аналіз порівняльних статистичних даних свідчить про посилення тенденцій до зростання поширеності окремих офтальмопатологій у дітей у два часові відрізки: 2015–2020 рр. та 2020–2025 рр. Мета дослідження – оцінити динаміку поширеності основних офтальмологічних патологій серед дітей в Україні до та в період війни, проаналізувати зміни у структурі захворюваності та виявити чинники, що могли вплинути на ці зміни. Результати дослідження. У 2020–2025 рр. загальна захворюваність на кон’юнктивіт зросла з 20,35 ± 0,04 ‰ до 22,48 ± 0,05 ‰. Водночас рівень первинної діагностики залишився майже незмінним (44,15 ± 0,03 % → 44,21 ± 0,03 %), що може свідчити про збереження системи скринінгових оглядів попри складну ситуацію, однак указує на зростання уразливості до інфекційних агентів унаслідок погіршення гігієнічних та соціальних умов. Найбільше зростання показала міопія, яка залишається провідною патологією зору у дитячому віці. Її поширеність збільшилася з 26,74 ± 0,03 ‰ до 30,06 ± 0,03 ‰, а рівень нових випадків – із 13,41 ± 0,02 % до 14,92 ± 0,02 %. Основні чинники – інтенсивне зорове навантаження через онлайн-навчання, зниження фізичної активності та психологічний стрес.Захворювання, що потребують складнішої діагностики: катаракта, глаукома, атрофія зорового нерву, продемонстрували умовне зниження показників. Так, частота катаракти зменшилася з 0,33 ± 0,01 ‰ до 0,25 ± 0,01 ‰, атрофії зорового нерва – із 7,11 ± 0,08 до 6,48 ± 0,10 на 10 тис дітей, глаукоми – залишилася стабільною (близько 0,04 ± 0,01 ‰). Імовірно, ці зміни не відображають реальної епідеміологічної картини, а радше є наслідком зниження доступності спеціалізованої офтальмодіагностики в умовах війни. Косоокість показала незначне зниження поширеності – з 8,23 ± 0,02 ‰ до 7,45 ± 0,01 ‰, при цьому кількість уперше виявлених випадків залишилася практично сталою (2,19 ± 0,01 % → 2,21 ± 0,01 %). Це може бути наслідком обмеженого скринінгу у молодшому дитячому віці або зниження медико-соціальної уваги до хвороб, які не становлять загрози життю. Висновки. Військовий конфлікт в Україні значною мірою вплинув на офтальмологічне здоров’я дітей, спричинивши зростання частоти найбільш поширених захворювань, таких як міопія та кон’юнктивіт. Усе це підкреслює необхідність розроблення адаптивних програм раннього виявлення та профілактики порушень зору в дитячому віці, зокрема у кризових регіонах. Такі заходи мають включати мобільні офтальмологічні бригади, цифрові інструменти для первинного скринінгу та посилення міжгалузевої співпраці в системі охорони здоров’я та освіти.