ВПЛИВ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ НА ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ТКАНИН ТАЗОВОГО ДНА ПРИ ЙОГО ДИСФУНКЦІЇ У ЖІНОК ЗА РІЗНИХ СПОСОБІВ ПОЛОГОРОЗРІШЕННЯ

Анотація

Мета статті – оцінити ефективність розробленої комплексної програми фізичної терапії для жінок після вагінального та абдомінального пологорозрішення за динамікою клінічних показників, що характеризують обмеження життєдіяльності внаслідок дисфункції тазового дна.У дослідженні взяли участь 175 жінок. Контрольну групу становили 32 жінки, які не мали вагітностей в анамнезі та не характеризувалися діагностованою дисфункцією тазового дна. Групу з ознаками дисфункції тазового дна становили 143 жінки, які були поділені на дві групи (порівняння – народжували вагінально та основну – народжували абдомінально) із двома підгрупами у кожній. Підгрупи 1 відновлювалися за рекомендаціями клінічних протоколів, підгрупи 2 – за розробленою програмою фізичної терапії тривалістю три місяці із застосуванням терапевтичних вправ (для нижніх кінцівок, тазового поясу, тулуба, з бездротовим тренажером Кегеля), преформованих фізичних факторів (міостимулятор м’язів тазового дна), освітнього компоненту. Визначення ознак дисфункції м’язів тазового дна (тонусу mm. levator ani (пальпацією), сили (перинеометрією), специфічних ознак слабкості та їх вираженості (за PFDI-20), впливу на повсякденну активність, соціальну та емоційну сфери (за PFIQ-7), змін статевої функції (за FSFI-19)) проводили через вісім тижнів та через п’ять місяців після пологів.У післяпологовому періоді дисфункція тазового дна у жінок проявлялася у вигляді зниження тонусу м’язів (за результатами пальпації), сили (за даними перинеометрії), наявності низки патологічних ознак їх слабкості (діагностованого за PFDI-20), негативному впливі на повсякденну активність, соціальну та емоційну сфери (визначеного за PFIQ-7), погіршенні задоволеності статевим життям (за FSFI-19). Ознаки дисфункції тазового дна були більш вираженими у жінок, які перенесли вагінальні пологи, що асоціюється з половою травмою тканин промежини. Застосування програми фізичної терапії упродовж трьох місяців покращило результати тонусу mm. levator ani, сили м’язів промежини за перинеометрією, PFDI-20, PFIQ-7, FSFI-19 порівняно з вихідними параметрами та відповідними показниками жінок, які відновлювалися самостійно. Відповідно до вихідного рівня, кращий стан тазового дна за досліджуваними показниками був у жінок після кесаревого розтину.Засоби фізичної терапії доцільні й для зменшення інтенсивності ознак дисфункції тазового дна та профілактики пролапсу тазових органів, що загрожує психоемоційними розладами, втратою працездатності, зниженням якості життя, тобто для швидшого післяпологового відновлення жінок та повернення їх до повноцінної життєдіяльності.