ШЛЯХИ ВІДНОВЛЕННЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ У ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ЕНДОПРОТЕЗУВАННЯ КУЛЬШОВОГО СУГЛОБА

Анотація

Реабілітація після ендопротезування кульшового суглоба – це комплекс заходів, спрямований на зміцнення м’язів, які підтримують кульшовий суглоб, відновлення нормальної ходи та рухливості суглоба, запобігання ускладненням, зокрема контрактурам, набрякам, тромбозам. Показаннями для заміни кульшового суглоба є ревматоїдний артрит, диспластичний та посттравматичний артроз (анкілоз), злоякісні та доброякісні пухлини та ін., але основною причиною є деформуючий остеоартроз ІІІ–ІV ступенів із дошкульними клінічними проявами і руйнуванням елементів суглоба. Реабілітація після ендопротезування кульшового суглоба складається з трьох основних етапів: раннього (0–6 тижнів), проміжного (амбулаторного – від 6 тижнів до 3–6 місяців) та віддаленого (підтримуючого – від 3–6 місяців до року). Вона спрямована в кінцевому підсумку на відновлення ходьби з допоміжними засобами і без них та повернення до активного життя. Мета роботи: розроблення та апробація комплексу терапевтичних вправ, спрямованих на еквілібріоцепцію, тобто на здатність зберігати положення тіла в просторі відносно сили тяжіння, втраченої після протезування кульшового суглоба. Об’єкт дослідження: вплив терапевтичних вправ після ендопротезування кульшового суглоба. Завдання дослідження: визначення швидкості пересування пацієнтів після ендопротезування кульшового суглоба у відновному періоді за допомогою 6-хвилинного тесту ходьби. Матеріали та методи. До проведення експериментального дослідження було включено 12 пацієнтів, які перебували на відновному лікуванні після ендопротезування кульшового суглоба. Половина з них (n=6), які становили контрольну групу, лікувалися та відновлювалися лише за програмою реабілітаційного закладу, а інша частина (n=6) – основна група додатково займалася протягом 25–30 хвилин терапевтичними вправами, спрямованими на відновлення просторового відчуття і рівноваги під час ходьби. Результати дослідження. Практична частина експерименту тривала протягом 1,5 місяця, під час якої пацієнти контрольної групи займалися за методикою лікування, затвердженої в реабілітаційному закладі, а основної – за експериментальною. Було проведено двічі тестування за допомогою тесту 6-хвилинної ходи. Під час першого оцінювання середній показник пройденої дистанції у контрольній групі рівнявся 235 м, що становило 52,2% від фізіологічної норми (450 м), а в основній групі – 232 м – 51,5%, що підтвердило рівноцінність підібраних груп для проведення експерименту. Заключний тест дав такий результат: у пацієнтів контрольної групи приріст становив у середньому 58 м, тобто 293 м (60,5% від норми), а в основній групі –133 м, тобто збільшився до 365 м (80,1% від норми). Тож у відсотковому вимірі показники швидкості ходьби пацієнтів основної групи збільшилися на 19,6%. Висновки. Відновлення повноцінної ходи після ендопротезування кульшового суглоба поділяється на декілька стадій і є досить тривалим процесом. Пацієнт повинен спочатку пересуватися за допомогою ходунків, поступово переходити на підлокітні милиці або тростину. Згодом за достатнього зміцнення м’язів за допомогою регулярного виконання терапевтичних вправ стає можливою повна відмова від допоміжних засобів для пересування. Для ефективного відновлення ходьби після ендопротезування кульшового суглоба необхідним є виконання комплексу терапевтичних вправ із метою зміцнення м’язової системи, стабілізації пропріоцептивної рівноваги, відновлення координації та балансу рухової активності. Скоординоване впровадження зазначених факторів сприяє відновленню ходьби, витривалості та впевненості під час пересування.