ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ХОДИ ТА ДИНАМІЧНОЇ РІВНОВАГИ ПОРАНЕНИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З НАСЛІДКАМИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ ТА ТРАНСТІБІАЛЬНОЮ АМПУТАЦІЄЮ ЯК ПОКАЗНИК ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ

Анотація

Мета. Визначити ефективність розробленої комплексної програми фізичної терапії за параметрами ходи та пов’язаних з нею активностей у поранених військовослужбовців із наслідками легкої черепно-мозкової травми та транстібіальною ампутацією під час етапу первинного протезування. Матеріали та методи. Обстежено 94 чоловіки: контрольна група (КГ, n = 32) без виражених скелетно-м’язових порушень; експериментальна група (ЕГ, n = 62) із транстібіальною ампутацією та наслідками черепно-мозкової травми, рандомізована на ЕГ1 (n = 32; стандартна 8-тижнева програма адаптації до тимчасового протеза) та ЕГ2 (n = 30; 8-тижнева індивідуалізована програма з урахуванням неврологічного й ортопедичного статусу, поєднання тренувань рівноваги з біологічним зворотним зв’язком, силових, гнучкості, ходи в ускладнених умовах; 4 тижні стаціонар + 4 тижні під дистанційним наглядом). Оцінювання: Functional Gait Assessment (FGA), Locomotor Capabilities Index-5, 6-хвилинний тест ходьби (дистанція, втома за Боргом). Результати. Порівняно з контрольною групою, поранені демонстрували виражений дефіцит ходи й динамічної рівноваги. Після втручання в експериментальній групі 1 сумарний Functional Gait Assessment зріс на 18,9%, тоді як в експериментальній групі 2 – майже на 50% (p < 0,05), з найбільшими приростами в координаційно складних завданнях, як-от: вузька площа опори (93,5%), переступання перешкоди (80,7%), зміна швидкості (58,2%), рух задом наперед (68,2%), сходи (48,5%). За Locomotor Capabilities Index-5 обидві групи покращили побутову мобільність, проте експериментальна група 2 стабільно переважала за величиною ефекту: підйом/ спуск на кілька сходинок без поручнів (136,4/144,4%), подолання бордюру (101,7%), ходьба в негоду (109,9%), по нерівній місцевості (101,3%) (усі p < 0,05). Під час виконання 6-хвилинного тесту дистанція зросла на 24,9% (ЕГ1) та 30,4% (ЕГ2), тоді як втома зменшилася на 14,0 і 33,2% відповідно (p < 0,05), що свідчить про підвищення витривалості та зниження енергетичної вартості ходи. Висновки. Розроблена індивідуалізована програма фізичної терапії забезпечує суттєво кращі результати, ніж стандартна: достовірне підвищення показників ходи, динамічної рівноваги та функціональної самостійності, виражені прирости в завданнях з високими вимогами до сенсомоторного контролю та вагомі покращення в шестихвилинному тесті. Доцільним є впровадження програми у стандарти первинного протезування з домашнім етапом під дистанційним супроводом.