МОДЕЛЬ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ТРАВМИ СПИННОГО МОЗКУ

Анотація

Мета дослідження – розробити й обґрунтувати модель реабілітаційного обстеження пацієнтів після травми спинного мозку з урахуванням сучасних міжнародних підходів до оцінювання функціонального стану, активності й участі. Структурно-логічна модель обстеження інтегрує функціональне й ерготерапевтичне обстеження відповідно до концепції Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ). Запропонована модель передбачає багаторівневу систему оцінювання: неврологічну (ASIA/ ISNCSCI), функціональну (SCIM III), кінематичну, сенсомоторну та психоемоційну складові частини, а також аналіз особистісних і контекстуальних факторів. Матеріали і методи. Для розроблення моделі проведено аналіз і синтез вітчизняних і зарубіжних науково-методичних джерел, законодавчо-правової бази України, що забезпечило можливість розгляду й узагальнення поглядів, підходів до добору інструментів реабілітаційного оцінювання, сприяло визначенню не досить висвітлених проблем оцінювання функціонального стану пацієнтів із травмою спинного мозку. Результати дослідження. Розроблена модель реабілітаційного обстеження базується на структурно-логічній послідовності збору інформації та оцінювання функціонування пацієнта відповідно до доменів (МКФ). Модель включає чотири взаємопов’язані рівні: медико-біологічний рівень визначає неврологічний статус (ASIA/ISNCSCI), сенсомоторну функцію, м’язовий тонус (Modified Ashworth Scale), спастичність, біль (VAS); функціональний рівень оцінює мобільність, самообслуговування, дихальну функцію переміщення та активності (SCIM III, FIM, 10MWT, 6MWT, WISCI II); оцінка якості життя аналізує психосоціальний рівень (WHOQOL-BREF), контекстуальний рівень вивчає фактори середовища, підтримку родини, адаптацію життєвого простору, бар’єри та ресурси. На основі моделі визначатимуться реабілітаційні цілі, пріоритети втручання, моніторинг динаміки відновлення за ключовими показниками. Висновки. Запропонована модель дозволяє цілісно оцінювати стан пацієнта, визначати реабілітаційний потенціал і прогноз відновлення функцій, забезпечує уніфіковане планування втручань мультидисциплінарною командою. Застосування моделі сприяє підвищенню якості реабілітаційного процесу, узгодженості між етапами медичної та фізичної реабілітації, а також моніторингу ефективності втручань у динаміці від гострого до хронічного періоду після травми.