ВИВЧЕННЯ РІВНЯ ІНФІКОВАНОСТІ КЛІЩІВ ВИДУ IXODES RICINUS, ЗНЯТИХ ІЗ ДІТЕЙ

Анотація

У статті проаналізовано епідеміологічні особливості Лайм-бореліозу як однієї з найпоширеніших трансмісивних зоонозних інфекцій, що передається іксодовими кліщами та має медико-соціальне значення. Захворювання характеризується широким спектром клінічних проявів, схильністю до хронічного перебігу та складністю діагностики, що зумовлює необхідність детального вивчення факторів його поширення. Основну увагу зосереджено на ролі кліщів виду Ixodes ricinus у формуванні та підтриманні природних осередків інфекції, а також у трансмісії збудників комплексу Borrelia burgdorferi sensu lato. Окремо розглянуто поширення супутніх кліщових патогенів, зокрема Anaplasma phagocytophilum і Borrelia miyamotoi, які можуть спричиняти коінфекції та ускладнювати перебіг захворювання у людини. Показано, що зростання захворюваності на Лайм-бореліоз зумовлене сукупною дією низки екологічних і соціальних чинників, серед яких провідну роль відіграють кліматичні зміни, підвищення середньорічних температур, подовження сезону активності кліщів, трансформація природних ландшафтів, процеси урбанізації та розширення рекреаційних зон. Значний вплив має також збільшення контактів населення, особливо дитячого, з природними біоценозами. Наведено результати багаторічних лабораторних досліджень іксодових кліщів, знятих з дітей упродовж 2017–2020 років, із визначенням рівня зараженості збудниками на різних стадіях їх життєвого циклу. Встановлено високий відсоток інфікованості кліщів бореліями та анаплазмами, причому найбільшу епідеміологічну небезпеку становлять німфи та статевозрілі самки, що пов’язано з їх біологічними особливостями, активністю та тривалістю кровосмоктання. Виявлено тенденцію до зростання частки інфікованих кліщів упродовж досліджуваного періоду, яка корелює зі збільшенням рівня захворюваності населення, зокрема в західних регіонах України. Отримані результати підтверджують актуальність систематичного моніторингу іксодових кліщів, оцінки їх зараженості патогенами та необхідність удосконалення профілактичних, діагностичних і просвітницьких заходів, спрямованих на зниження ризику інфікування людини кліщовими інфекціями.