ВПЛИВ ЕРГОТЕРАПЕВТИЧНИХ ВТРУЧАНЬ НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ДІТЕЙ З РАС ПЕРІОДУ ДРУГОГО ДИТИНСТВА

Анотація

Розлади аутистичного спектра (РАС) є важливою медико‑соціальною проблемою; за оцінками ВООЗ, приблизно 1 дитина із 160 має РАС. Водночас дані наглядових систем США демонструють зростання поширеності до рівня 1 на 36 серед 8‑річних дітей у 2020 р. та 1 на 31 у 2022 р. В Україні відсутня офіційна та повна статистика але за доступними джерелами показник розповсюдженості РАС також демонструє стійке зростання з 2006 року. До 2017 року кількість уперше встановлених діагнозів збільшилася у 8,5 разів. Станом на кінець 2017 року цей показник досяг 27,8 випадків на 100 тисяч дитячого населення. Водночас експерти припускають, що реальна кількість осіб з РАС значно більша за наявні показники. Протягом тривалого часу в Україні не велась окрема статистика щодо РАС, сьогодні ж статистичні дані залишаються неточними та неповними. Так, за інформацією станом на 2019 рік, в Україні понад 75 тисяч дітей мали РАС, але водночас, за даними електронної системи охорони здоров’я, станом на жовтень 2023 року на обліку перебуває лише 20 936 дітей з цим діагнозом. Зростання виявлення РАС пов’язують із розширенням критеріїв оцінювання, та зростанням доступності діагностичних інструментів. В умовах війни порушення рутин, зміни середовища та обмеження доступу до послуг можуть погіршувати психоемоційний стан і участь дітей у процесі навчанні та повсякденній активності. Ерготерапія є одним із ключових компонентів комплексної реабілітації дітей з РАС, оскільки пріоритетом родини та фахівців виступає розвиток функціональної незалежності та уможливлення участі у повсякденному житті. Мета Метою дослідження було оцінити зміни загального показника якості життя за шкалою PedsQL у дітей шкільного віку з РАС в умовах воєнного часу та порівняти ефективність трьох підходів до ерготерапевтичних втручань. Методи. У дослідженні взяли участь діти з РАС віком 8–12 років. Було сформовано три групи по 20 учасників у кожній, загальна кількість – n = 60: перша група, контрольна група (КГ; 18 хлопчиків, 2 дівчинки), отримувала ерготерапевтичні консультації; друга група, основна група 1 (ОГ1; 17 хлопчиків, 3 дівчинки), отримувала ерготерапевтичні заняття в умовах клініки; третя група, основна група 2 (ОГ2; 18 хлопчиків, 2 дівчинки), отримувала ерготерапевтичні заняття в умовах клініки у поєднанні з адаптацією шкільного середовища. Якість життя оцінювали за допомогою батьківської проксі-версії опитувальника PedsQL. Відмінності показників до та після втручання аналізували за допомогою критерію Вілкоксона для пов’язаних вибірок із визначенням рівня статистичної значущості (p). Результати. Усі групи продемонстрували статистично значуще підвищення загального показника PedsQL (p<0,001). Найбільший абсолютний приріст досягнуто в ОГ2: +34,7 відсотків (середнє 44,5±1,8 → 79,2±2,9), у ОГ1: +21,2 (43,4±0,9 → 64,6±1,2), у КГ: +6,7 (40,3±1,7 → 47,0±1,6). Висновки. Підтверджено залежність динаміки якості життя від інтенсивності та контексту ерготерапевтичного втручання: поєднання клінічної ерготерапії з адаптацією шкільного середовища асоційоване з найбільш вираженим зростанням PedsQL. Результати узгоджуються з даними про залежність показників сенсорної регуляції та умов шкільного середовища з показниками функціональної незалежності та якості життя дітей з РАС.