ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ЛАТЕРАЛЬНОГО ЕПІКОНДИЛІТУ ЛІКТЬОВОГО СУГЛОБА

Анотація

Епікондиліт ліктьового суглоба відноситься до дегенеративно-запальних захворювань сухожилків перед- пліччя людини у місцях їх прикріплення до надвиростків плечової кістки. Розрізняють латеральну (зовнішню) і медіальну (внутрішню) локалізацію захворювання. Латеральний епікондиліт виникає в сухожилках зовнішньої стороні ліктя, спричинене хронічним перевантаженням м’язів-розгиначів передпліччя. Етіологія захворювання базується на мікротравматизації сухожилків у ділянці їх кріплення через монотонні тривалі рухи (2-х годинні і більше щоденні рухи кистю), що спостерігаються переважно в спорті і професійній діяльності. За статистич- ними даними, частота даного захворювання виявляється приблизно 1-3% населення, переважно у віці від 30 до 60 років. Мета дослідження. Визначити ефективність комплексної реабілітації пацієнтів із латеральним епікондилі- том ліктьового суглоба за допомогою терапевтичних вправ у поєднанні з мануальною терапією. Матеріали та методи. Експериментальне дослідження проводилося на базі Рівненського центру реабіліта- ції болю спини та суглобів. У дослідженні взяли участь 16 пацієнтів із зниженням сили м’язів кисті ураженої кінцівки та наявністю ниючого болю в ділянці латерального відділу ліктьового суглоба. Учасники, які надали добровільну згоду на участь у дослідженні, методом випадкового відбору були рівномірно розподілені на дві гру- пи: контрольну (n=8) та основну (n=8). Усі учасники експерименту були чоловіками віком від 40 до 55 років із патологією правого ліктьового суглоба. Під час проведення експерименту, пацієнти обох груп приймали базове лікування за програмою зазначеного закладу охорони здоров’я (медикаментозну терапію, іммобілізацію за допомогою бандажів і протезів). Пацієн- ти основної групи займалися додатково за експериментальною методикою, тобто двічі на день по 30 хвилин виконували ексцентричні терапевтичні вправи в комбінації з вправами на розтягнення м’язів ураженої руки. Крім того, пацієнтам основної групи мануальний терапевт проводив 15-ти хвилинні сеанси мануальної терапії, направлені на дистракцію і суглобову гру ураженого ліктьового суглоба. За результатами шеститижневого експерименту було встановлено, що у пацієнтів основної групи, які про- ходили реабілітацію за експериментальною методикою, сила м’язів-згиначів пальців та кисті (сила хвата) збіль- шилась на 16,9%, тоді як у пацієнтів контрольної групи спостерігалося зростання цього показника на 11,6% (різниця між групами – 5,3%). Крім того, у пацієнтів основної групи відзначено зменшення больових суб’єктивних відчуттів у ліктьовому суглобі на 6,9% порівняно з контрольною групою. Так, зменшення болю за модифікованою вербальною ранговою шкалою під час виконання тесту Козена становило 14,2% у основній групі та 21,1% – у контрольній. Висновок. Комплексна реабілітація при зовнішньому епікондиліті ліктьового суглобу, яка включала вправи на розтяг і ексцентричне укріплення м’язів-розгиначів передпліччя в поєднанні з мануальною терапією ураженого ліктьового суглоба є ефективною методикою терапії, яку можна рекомендувати для практичного впровадження