ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КОРЕКЦІЇ ДИСФУНКЦІЇ ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ТА ВАРІАБЕЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З НАСЛІДКАМИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ

Анотація

Мета: оцінити ефективність розробленої комплексної програми фізичної терапії у військовослужбовців із наслідками черепно-мозкової травми (ЧМТ) за динамікою показників вегетативної регуляції, функціональних проб та варіабельності серцевого ритму. Матеріал. У дослідженні взяли участь 96 військовослужбовців чоловічої статі. Групу порівняння склали 33 умовно здорові особи без ознак неврологічних і скелетно-м’язових порушень. Основну групу становили 63 військовослужбовці з наслідками ЧМТ, яких рандомізовано розподілили на дві підгрупи: ОГ1 (n=32) – проходили фізичну терапію за стандартними принципами реабілітації; ОГ2 (n=31) – займалися за розробленою комплексною програмою тривалістю 8 тижнів (4 тижні амбулаторно та 4 тижні самостійно). Програма включала функціональні вправи, тренування з візуальним біологічним зворотним зв’язком (MotionGuidance®), баланс-тренінг на нестійких поверхнях, окуломоторні вправи, застосування еластичних еспандерів і обважнювачів, а також прогресивну м’язову релаксацію за Джейкобсоном. Оцінювання проводили до початку та через 3 місяці за результатами орто- та кліностатичних проб, проби з ізометричним навантаженням, опитувальника О. Вейна та 24-годинного моніторування варіабельності серцевого ритму. Результати. Первинне обстеження засвідчило статистично значущі (р<0,05) ознаки вегетативної дисфункції у військовослужбовців із ЧМТ: підвищення середньої ЧСС, LF, LF/HF, індексу Баєвського та індексу Kerdo, зниження RMSSD, SDNN, TP і HF порівняно з групою порівняння. Після втручання в обох основних групах відзначалася позитивна динаміка, однак у ОГ2 вона була більш вираженою: достовірне підвищення показників загальної варіабельності серцевого ритму та вагусної активності, зниження симпатикотонії, нормалізація реактивності у функціональних пробах і суттєве зменшення балів за опитувальником вегетативної дисфункції. Висновки. Розроблена комплексна програма фізичної терапії сприяла ефективнішій нормалізації автономної регуляції, зменшенню проявів симпатикотонії та підвищенню адаптаційного потенціалу організму порівняно зі стандартною реабілітацією. Її доцільно впроваджувати у систему медичної реабілітації військовослужбовців із наслідками ЧМТ з метою відновлення працездатності та повернення до професійної діяльності.