ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ РУБЦЯ КУКСИ ПІСЛЯ ТРАНСТІБІАЛЬНОЇ АМПУТАЦІЇ

Анотація

У статті розглянуто комплексний підхід до фізичної терапії та менеджменту післяопераційного рубця у пацієнтів після транстібіальної ампутації (на рівні гомілки). Автором детально проаналізовано прямий вплив морфологічного стану м’яких тканин на процес подальшого протезування, адаптацію до куксоприймальної гільзи та загальну функціональну мобільність пацієнта. Окрему увагу приділено патофізіологічним аспектам формування рубцевої тканини, яка в умовах кукси гомілки піддається специфічним механічним впливам – тиску та силам зсуву. Також детально висвітлено техніки мобілізації рубцевої тканини, спрямовані на запобігання утворенню спайок із окістям великогомілкової кістки та глибокими фасціями. Це є критичним фактором для створення рухомого шкірного покриву, що мінімізує ризик виникнення трофічних виразок та забезпечує безболісну експлуатацію протеза. Описано, які методи фізичної терапії було застосовано: компресійна терапія, лімфодренажний масаж, фізіотерапія та терапевтичні вправи В межах дослідження було проведено оцінку ефективності впровадженої програми фізичної терапії для групи пацієнтів із транстібіальними ампутаціями різної етіології. Програма включала ранню мобілізацію м’яких тканин, компресійну терапію та систему вправ для профілактики контрактур колінного суглоба. Отримані результати підтвердили позитивну динаміку: у пацієнтів спостерігалося прискорене формування стабільного об’єму кукси, зниження інтенсивності фантомного болю та вища толерантність до навантажень під час первинного протезування. Систематична фізична терапія рубця дозволяє сформувати функціональну куксу, стійку до механічних подразнень та агресивного середовища всередині протеза. Доведено, що ранній початок роботи з м’якими тканинами є запорукою суттєвого скорочення термінів підготовки до протезування, зниження ризику повторних хірургічних втручань та значного підвищення якості життя пацієнта у довгостроковій перспективі