ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ» ДЛЯ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ ТА ФАРМАЦЕВТІВ ЗДМФУ: ДОСВІД АДАПТАЦІЇ ДО УМОВ ВОЄННОГО ЧАСУ

Анотація

Дисципліна «Охорона праці в галузі» у Запорізькому державному медико-фармацевтичному університеті (ЗДМФУ) відіграє важливу роль у професійній підготовці майбутніх фахівців охорони здоров’я, зокрема фельдшерів-лаборантів, медичних лаборантів, провізорів та провізорів-косметологів. У мирний час курс традиційно зосереджується на виявленні виробничих ризиків, організації безпечних умов праці, запобіганні нещасним випадкам та дотриманні національних стандартів охорони праці. Однак повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році докорінно змінило освітнє середовище. Запровадження воєнного стану висунуло нові вимоги не лише до змісту дисципліни, а й до методів її викладання. Викладачі були змушені оперативно адаптувати навчальні програми до реалій війни, інтегрувавши теми поведінки під час обстрілів, заходів цивільного захисту, реагування на радіаційні та хімічні загрози, протоколів евакуації та надання першої допомоги в умовах обмежених ресурсів. Метою цього дослідження було проаналізувати педагогічний досвід викладання дисципліни охорони праці в умовах воєнного стану, окресливши застосовані підходи та основні виклики, з якими довелося зіткнутися. Матеріали та методи. Застосовувалася комбінація дистанційного та змішаного навчання. Для синхронних онлайн-занять використовувалася платформа MS Teams, а очні заняття проводилися виключно з дотриманням вимог безпеки та лише в приміщеннях, обладнаних укриттями. Навчальний контент було доповнено кейсами на основі реальних подій воєнного часу, відеоматеріалами з технік самопорятунку та елементами тренінгів психологічної стійкості. Дані для аналізу збиралися шляхом педагогічних спостережень, анкетування студентів та оцінювання результатів навчання. Результати показали, що оновлений зміст значно підвищив практичну цінність дисципліни. Студенти продемонстрували вищу мотивацію, усвідомлюючи безпосередню важливість знань із безпеки для власного життя та майбутньої професійної діяльності. Водночас цифрові платформи забезпечили безперервність навчання попри повітряні тривоги та перебої з електропостачанням. До головних досягнень можна віднести збереження якості освіти, розвиток навичок швидкого реагування та покращення емоційної стійкості. Висновки. Отриманий досвід підтверджує високу адаптивність медичної освіти в кризових умовах. Водночас існує потреба у подальшому вдосконаленні, зокрема у розширенні змішаних тренінгів з моделювання ситуацій та посиленні психологічної підтримки як для студентів, так і для викладачів.