СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ ГЕРХ: РОЛЬ АЛЬГІНАТІВ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/health-2023.4.9Ключові слова:
неерозивна рефлюксна хвороба, альгінати, інгібітори протонної помпи, гастроезофагеальна рефлюксна хворобаАнотація
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) є однією з найбільш поширених хворіб, частота виявлення яких зростає. Справжня поширеність захворювання мало вивчена. Це пов’язано з великою варіабельністю клінічних проявів: від епізодичної печії, за якої хворі рідко звертаються до лікаря, до виражених ознак ускладненого рефлюкс-езофагіту (РЕ), що вимагає госпіталізації. Критерії постановки діагнозу останніми роками переглянуті і стали більш прицільними. Діагностика ґрунтується на клінічній оцінці симптомів і відповіді на антирефлюксну терапію, виявленні пошкодженої слизової оболонки під час ендоскопії та наявності патологічних змін за даними рефлюкс-моніторингу. Вкрай рідко діагностується таке серйозне ускладнення ГЕРХ, як стравохід Барретта, що розглядається як передраковий стан. Найбільш ефективним класом препаратів для лікування ГЕРХ рекомендовані інгібітори протонної помпи (ІПП). При цьому зберігається актуальність питання призначення ліків, здатних швидко усувати симптоми хвороби, підвищувати ефективність і якість терапії пацієнтів. Отримано переконливі докази ефективності альгінатів у курсовому лікуванні ГЕРХ як у режимі монотерапії, так і в комбінації з ІПП. Альгінати ефективні щодо всіх типів рефлюксу незалежно від рН. Накопичені наукові дані і додатковий досвід застосування дозволяють не тільки розглядати альгінати (препарати з фізичним антирефлюксним механізмом дії) як засобів швидкої допомоги у виході і для тривалої монотерапії або в комбінації з ІПП, але і враховувати їхню ефективність як діагностичного критерію захворювання. Представлений огляд ключових консенсусних документів з діагностики та лікування ГЕРХ.
Посилання
Durazzo M., Lupi G., Cicerchia F. Extra-Esophageal Presentation of Gastroesophageal Reflux Disease: 2020 Update. Journal Clinical Medical. 2020. № 9(8). P. 2559. https//doi.org/10.3390/jcm9082559.
Young A., Kumar M.A., Thota N. GERD: A practical approach. Cleve Clinical Journal Medical. 2020. № 87(4). P. 223-230. https//doi.org/ 10.3949/ccjm.87a.19114.
Vakil N., van Zanten S.V., Kahrilas P. Global Consensus Group. The Montreal definition and classification of gastroesophageal reflux disease: a global evidence-based consensus. Americal Journal Gastroenterology. 2006. № 101(8). Р. 1900-1920. https//doi.org/10.1111/j.1572- 0241.2006.00630.x.
Gyawali C.P., Kahrilas P.J., Savarino E. Modern diagnosis of GERD: the Lyon Consensus. Gut. 2018. № 67(7). P. 1351–62. https//doi.org/10.1136/ gutjnl-2017-314722.
Li X., Lin S., Wang Z., et al. Gastroesophageal reflux disease and chronic cough: A possible mechanism elucidated by ambulatory pH-impedance-pressure monitoring. Neurogastroenterol Motil. 2019. № 31(12). P. 13707. https//doi.org/10.1111/ nmo.13707.
Voulgaris T., Lekakis V., Orfanidou A., Vlachogiannakos J., Kamberoglou D, Papatheodoridis G, Karamanolis G. The Lyon Consensus Criteria for GERD Diagnosis in a Greek Population: The Clinical Impact and Changes in GERD Diagnosis in a Real-World, Retrospective Study. Journal Clinical Medicine. 2022. № 11(18). Р. 5383. https//doi.org/10.3390/jcm11185383.
Jung H.K., Tae C.H., Song K.H. Korean Society of Neurogastroenterology and Motility. 2020 Seoul Consensus on the Diagnosis and Management of Gastroesophageal Reflux Disease. J Neurogastroenterol Motil. 2021. № 27(4). P. 453–81. https//doi.org/10.5056/jnm21077.
Katz P.O., Dunbar K.B., Schnoll-Sussman F.H. ACG Clinical Guideline for the Diagnosis and Management of Gastroesophageal Reflux Disease. Journal Gastroenterology. 2022. № 117(1). P. 27. https//doi.org/ 10.14309/ajg.0000000000001538.
Mermelstein J., Chait Mermelstein A., Chait M.M. Proton pump inhibitor-refractory gastroesophageal reflux disease: challenges and solutions. Clinical Experimental Gastroenterology. 2018. № 11. P. 119–34. https//doi.org/10.2147/ CEG. S121056.
Manabe N., Haruma K., Ito M. Efficacy of adding sodium alginate to omeprazole in patients with nonerosive reflux disease: a randomized clinical trial. Diseases. Esophagus. 2012. № 25(5). P. 373–380. https//doi.org/10.1111/j.1442-2050.2011.01276.x.
Moayedi S., Yadegar A., Balalaie S. Sugar Codes Conjugated Alginate: An Innovative Platform to Make a Strategic Breakthrough in Simultaneous Prophylaxis of GERD and Helicobacter pylori Infection. Drug Des Devel Ther. 2020. № 14. P. 2405–2412. https//doi.org/10.2147/DDDT.S255611.
Rettura F., Bronzini F., Campigotto M. Refractory Gastroesophageal Reflux Disease: A Management Update. Front Med. (Lausanne). 2021. № 8. P. 765061. https//doi.org/10.3389/ fmed.2021.765061.
Chiu C.T., Hsu C.M., Wang C.C. Randomised clinical trial: sodium alginate oral suspension is non-inferior to omeprazole in the treatment of patients with non-erosive gastroesophageal disease. Aliment Pharmacological Theapyr. 2013. №. 38(9). P. 1054–64. https//doi.org/10.1111/apt.12482.
Pizzorni N., Ambrogi F., Eplite A., et al. Magnesium alginate versus proton pump inhibitors for the treatment of laryngopharyngeal reflux: a noninferiority randomized controlled trial. Eur Arch Otorhinolaryngol. 2022. № 1(10). P. 1243–1246. https//doi.org/10.1007/ s00405-021-07219-0.
