УПРАВЛІНСЬКІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ ФІЗИЧНИХ ТЕРАПЕВТІВ: ДОСВІД США

Анотація

Практичне становлення законодавчої реабілітаційної сфери в Україні є важливим аспектом, ураховуючи недостатність кадрового потенціалу в довоєнний період і його загострення в умовах сьогодення. Підготовка фізичних терапевтів, зокрема закладами вищої освіти нашої країни, має максимально враховувати форс-мажорні впливи у цьому процесі (пандемія коронавірусної інфекції, повномасштабне вторгнення тощо) і, відповідно, забезпечувати всі потреби суспільства в реабілітації, ураховуючи при цьому законодавчі зміни на національному та інституційному рівнях. Тому досвід США є одним із чинників, який може спростити нам юридичну процедуру становлення цієї сфери в нашій країні, з одного боку, а з іншого – забезпечує професійний досвід роботи фізичних терапевтів і особливостей їх підготовки. Мета статті: проаналізувати управлінські аспекти професійної діяльності фізичних терапевтів у США на прикладі штату Міссісіпі; дослідити законодавчу базу сфери реабілітації та розкрити понятійно-термінологічний апарат реабілітаційної сфери у США на прикладі штату Міссісіпі. Методи дослідження. Під час написання статті використано методи аналізу, порівняння, обробки та систематизації знайденої інформації щодо юридичних аспектів професійної діяльності та особливостей підготовки фізичних терапевтів у штаті Міссісіпі, США. Там уперше виявили деталізований, логічний, систематичний підхід у структурі реабілітаційного процесу, що, на нашу думку, спрощує роботу цих фахівців. А також звернули увагу на управлінські аспекти контролю діяльності фізичних терапевтів (наприклад, передбачена фінансова система винагород та штрафів за професійну та наукову діяльність фахівців реабілітаційної сфери у вигляді a State Board of Physical Therapy). Основні результати дослідження. Аналізуючи нормативно-правову базу реабілітаційної сфери США на прикладі штату Міссісіпі, ми виявили таке: значущість клінічної підготовки для фізичних терапевтів під час навчання, що, на нашу думку, забезпечує формування практичних фахових компетентностей (наприклад, за рахунок великої кількості годин, передбачених на клінічну практику) в подальшій професійній діяльності цих фахівців; наявність відповідної фахової освіти з метою отримання ліцензії на професійну діяльність; безперервність професійної освіти різними шляхами (неформальна освіта і професійний розвиток за підтримки АРТА, обмін інформацією тощо), а також фінансовий складник (є можливість брати участь у різних проєктах, які фінансово винагороджуються), що забезпечує додаткову мотивацію до подальшої професійної діяльності. Отже, вивчення законодавчої бази реабілітаційної сфери США на прикладі штату Міссісіпі дає змогу впроваджувати певні аспекти підготовки фізичних терапевтів у правовому полі і в нашій країні. Одним із таких прикладів може бути збільшення кількості годин на клінічну практику для майбутніх спеціалістів на інституційному рівні (Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського, Львівський державний університет фізичної культури ім. В. Боберського, Національний університет фізичного виховання і спорту України тощо). Ураховуючи повномасштабне вторгнення в нашу країну, практична підготовка фізичних терапевтів є надзвичайно актуальною, і майбутні фізичні терапевти сьогодні мають бути універсалами-практиками, здатними працювати в надскладних українських реаліях. Висновки. Проаналізувавши управлінські аспекти професійної діяльності фізичних терапевтів у США можемо констатувати, що фізіотерапевти та асистенти фізіотерапевтів, штатом проживання яких є Міссісіпі, зобов’язані мати ліцензію, яка дає можливість надавати послуги фізіотерапії у цьому штаті. Дослідження законодавчої бази сфери реабілітації у США на прикладі штату Міссісіпі дає змогу зрозуміти чітку структурованість реабілітаційного процесу в цій країні, що, на нашу думку, безпосередньо впливає на якість реабілітаційної допомоги пацієнтам. А також простежуємо сфокусованість управлінських аспектів реабілітаційної сфери США, що, з одного боку, у правовому полі професійно захищає фізичних терапевтів, а з іншого – надає розуміння алгоритму роботи фахівцям реабілітаційної сфери під час складання програм реабілітації для пацієнтів. Окрім того, розкриття понятійно-термінологічного апарату реабілітаційної сфери на прикладі штату Міссісіпі, а саме: «фізичний терапевт», «асистент фізичного терапевта», «пряме спостереження на місці», «право займатися практикою», «ліцензіат», на нашу думку, безпосередньо впливає на розуміння професійних обов’язків цих фахівців у ланцюзі реабілітаційного процесу.