ГІПЕРУРИКЕМІЯ – ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ ПОДАГРА

Анотація

Важкість подагри та ризик її виникнення значною мірою залежать від тривалості та ступеню гіперурикемії (ГУ). Проте у переважної більшості пацієнтів із безсимптомною ГУ немає клінічних ознак подагри. Існують істотні докази, які підтверджують, що безсимптомна ГУ патогенетично пов’язана із серцево-судинними захворюваннями, у тому числі артеріальною гіпертензією (АГ), особливо у жінок у менопаузальному періоді. Метою дослідження було проаналізувати особливості перебігу АГ у поєднанні з менопаузальним синдромом та оцінити взаємозв'язок безсимптомної ГУ залежно від клінічного перебігу менопаузального синдрому. Нами проведено обстеження 105 жінок, хворих на АГ II стадії у поєднанні з менопаузальним синдромом, які становили основну групу. Контрольну групу становили 20 пацієнток з АГ II стадії без проявів менопаузального синдрому. Середній вік хворих основної групи становив 51±1,8 року, контрольної – 52±2,4 року. Тривалість АГ у обстежених хворих основної групи за даними анамнезу становила 7,8±1,1 року, у пацієнток контрольної групи – 7,9±1,3 року. Усі пацієнтки знаходилися у менопаузальному періоді. Результати дослідження демонструють, що наявність менопаузального синдрому у жінок не тільки суб'єктивно, а й об'єктивно погіршує клінічний перебіг АГ. Установлено, що рівень офісного систолічного та діастолічного артеріального тиску (АТ), зміни добового профілю АТ, збільшення частоти гіпертонічних кризів залежать від важкості перебігу менопаузального синдрому та більш виражені у пацієнток із більш важким перебігом. Показано, що у даної категорії жінок відзначається зростання рівня безсимптомної ГУ зі збільшенням важкості менопаузального синдрому. Докази взаємозв’язку безсимптомної ГУ з особливостями перебігу менопаузального синдрому у жінок, хворих на АГ, диктують необхідність своєчасної її діагностики та корекції.