ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ ЗСУ ЗА НАЯВНОСТІ ПТСР З ОЗНАКАМИ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ (ВЛАСНИЙ ДОСВІД)
DOI:
https://doi.org/10.32782/health-2024.1.10Ключові слова:
ПТСР, адиктивна поведінка, немедикаментозні методи лікуванняАнотація
У 80% військовослужбовців, які перенесли бойову психічну травму, зумовлену тривалим стресом та спровоковану індивідуально-психологічними особливостями, виявлено симптоми травматизації психіки. Згідно з отриманими даними, переживання бойової психічної травми визначається насамперед індивідуально-психологічними особливостями військовослужбовця, які провокують можливий подальший розвиток ПТСР, хвороб адаптації (психосоматичних захворювань, неврозів і невротичних станів) та ін. Мета дослідження – вивчення особливостей психологічного складника посттравматичного стресового розладу в умовах воєнного часу (скринінг ПТСР) та використання немедикаментозних ефективних методів лікування для поліпшення якості життя пацієнта. Під час дослідження опрацьовано науковий комплекс методів, які використано для скринінгу ПТСР з ознаками адиктивної поведінки. В учасників бойових дій під час збору клінічного анамнезу обґрунтовано домінування двох складників: власне невротичних розладів (неврозів та неврозоподібних станів) та клінічних проявів стресових розладів дисфункції вегетативного відділу нервової системи. Вегетативний компонент стресу наявний практично в усіх 90 (92,8%) респондентів. На основі проведеного скринінгу з використанням тесту Alcohol Use Disorders Identification Test у 11 (11,3%) осіб середній бал за AUDIT-тестами становив 18,7, а це небезпечне вживання алкоголю. Узагальнено досвід вивчення особливостей психологічного компонента посттравматичного стресового розладу в умовах воєнного часу у 97 військовослужбовців, надано медико/психологічну допомогу та отримано ефективні результати в даній групі пацієнтів. Щоб попередити порушення психічного здоров’я військовослужбовців та відновити їхній соціально-професійний статус, лікування та реабілітаційні заходи проводили одночасно з усуненням симптомів ПТСР та зловживань, що дало змогу отримати обнадійливі результати.
Посилання
Goodwin L., Jones M., Rona R.J. Prevalence of delayed-onset posttraumatic stress disorder in military personnel: Is there evidence for this disorder? Results of a prospective UK cohort study. The Journal of nervous and mental disease. 2012. Vol. 200, № 5. P. 429–437. doi: 10.1136/oemed-2011-100382.331.
Jorge R.E. Posttraumatic Stress Disorder. CONTINUUM: Lifelong Learning in Neurology. 2015. Vol. 21, № 3. P. 789–805. doi: 10.1212/01.CON.0000466667.20403.b1.
Blinov O. Бойовий стрес та результати його емпіричного дослідження. Psychological Journal. 2018. № 12. С. 9–22. doi: 10.31108/2018vol12iss2pp9-22.
Кокун О.М., Агаєв Н.А., Пішко І.О., Лозінська Н.С. Психологічна робота з військовослужбовцями – учасниками АТО на етапі відновлення : методичний посібник. Київ : НДЦ ГП ЗСУ, 2017. 282 с.
Чабан О.С., Безшейко В.Г. Симптоми посттравматичного стресу, тривоги та депресії серед учасників бойових дій у зоні Антитерористичної операції. Український вісник психоневрології. 2017. Вип. 2. Т. 25. С. 80–84.
Блінов О.А., Максименко С.Д., Черненко І.О. Опитувальник скринінгу посттравматичного стресового розладу (ОС ПТСР) : науково-методичне видання. Київ : Талком, 2019. 23 с.
Фітькало О.С. Прогнозування формування алкогольної залежності в осіб із посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Український медичний часопис. 2023. № 6. С. 84–86. doi: 10.32471/umj.1680-3051.158.247539.
Jakupcak M., Conybeare D., Phelps L., Hunt S., Holmes H.A., Felker B., et al. Anger, hostility and aggression among Iraq War veterans reporting PTSD and subthershold PTSD. Journal of Traumatic Stress. 2007. Vol. 20. № 6. P. 945–954. doi: 10.1002/jts.20258.
Уживання алкогольних напоїв і розлади адаптації у комбатантів (результати пілотного дослідження) / І.В. Лінський та ін. Лікарська справа. 2019. № 4. С. 16–21. http://nbuv.gov.ua/UJRN/LiSp_2019_4_5.
Романенко Ю., Коляденко Н. Посттравматичний стресовий розлад як медико-психосоціальна проблема. Перспективи та інновації науки. 2021. № 2(2). С. 297–304. doi: https://doi.org/10.52058/2786-4952-2021-2(2)-297-304.
Лінська К.І. Хронометричний профіль хворих на депресію при використанні тесту Спілбергера – Ханіна. Український вісник психоневрології. 2019. № 27(1). С. 46–56.
Reed G.M., First M.B., Kogan C.S. Innovations and changes in the ICD – 11 classification of mental, behavioural and neurodevelopmental disorders. World Psychiatry. 2019. Vol. 18. № 1. P. 3–19. doi: 10.1002/wps.20611.
Wintermann G.B., Rosendahl J., Weidner K. Risk factors of delayed onset posttraumatic stress disorder in chronically critically ill patients. The Journal of nervous and mental disease. 2017. Vol. 205. № 10. P. 780–787. doi: 10.1097/NMD.0000000000000714.
Давіденко К. Посттравматичний стресовий розлад: рекомендації з профілактики та лікування. Український медичний часопис. 2019. https://umj.com.ua/uk/novyna-159875-posttravmatichnij-stresovij-rozlad-rekomendatsiyi-zprofilaktiki-ta-likuvannya.
Waller M., Charlson F.J., Ireland R.E.E., Whiteford H.A., Dobson A.J. Time-course of PTSD symptoms in the Australian Defence Force: a retrospective cohort study. Epidemiology and psychiatric sciences. 2016. Vol. 25. № 4. P. 393–402. doi: 10.1017/S2045796015000517.
Туриніна О. Психологія травмуючих ситуацій : навчальний посібник. Київ : Персонал, 2017. 160 с.
